Справа 688/3600/16-ц
№ 2/688/1190/16
Рішення
іменем України
23 листопада 2016 року Шепетівський міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Березової І.О.
при секретарі Грицак Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шепетівки
цивільну справу за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про розірвання шлюбу,
що сторони, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з 12 серпня 2005 року, подружні стосунки припинили, оскільки перестали розуміти одне одного, та проживають окремо.
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В своїй позовній заяві позивач вказав, що спільне життя у них з дружиною не склалося. Причиною вказаних обставин є те, що вони втратили одне до одного почуття любові, поваги та довіри; дружина близько 2-х років зловживає спиртними напоями, внаслідок чого вчиняє вдома сварки та скандали в присутності дітей. На даний час фактично припинили між собою шлюбні відносини, з травня 2016 року разом не проживають, дружина не має постійного місця роботи, веде аморальний спосіб життя, періодично по кілька днів не ночувала вдома, не приймала участі у вихованні дітей, зраджує його з іншим чоловіком, сім'я фактично розпалася. Вищезазначені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, заяви про розгляд справи у її відсутність суду не надала.
Частиною 3 ст. 109 СК України встановлено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті права, а також права їхніх дітей.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, оскільки вищенаведені обставини дають підстави суду дійти до висновку, що причини, за якими позивач звернувся до суду, є обґрунтованими, подальше сумісне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, оскільки шлюб їх є формальним: на протязі тривалого часу сторони не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства, разом не проживають. До таких висновків суд прийшов з тих підстав, що причини, за якими позивач звернувся до суду, є обґрунтованими, подальше сумісне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, сторони на даний час проживають окремо, позивач просив не надавати строк для примирення, майно, яке підлягає розподілу, відсутнє.
На підставі наведеного суд прийшов до висновку, що розлад в сім'ї і конфлікти носять не тимчасовий характер, позов обґрунтований серйозними доказами, тривалий час сторони разом не проживають, не підтримують подружніх стосунків, сім'я їх розпалася, та враховуючи, що позивач не бажає проживати разом з відповідачем, їх подальше спільне життя суперечитиме інтересам дитини, а тому, шлюб їх необхідно розірвати, позивач відмовився від права стягнення на свою користь з відповідача судових витрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ст. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Оскільки відповідач при реєстрації шлюбу змінила прізвище, вона має право після розірвання шлюбу залишити його.
Відповідно до ч. 2 ст.114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
З наведених підстав суд прийшов до висновку, що шлюб, укладений між сторонами 12 серпня 2005 року, необхідно розірвати.
На підставі ст.ст. 110, 112-115 СК України, керуючись ст.ст. 213-215, 218, 223 ЦПК України,
суд ,-
Позов задовольнити.
Шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Шепетівського міськрайонного управління юстиції, актовий запис №240, між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_3, Таджикистан, та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - Антонова) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_5, - розірвати.
Після розірвання шлюбу присвоїти прізвища: чоловікові - ОСОБА_1, дружині - ОСОБА_1.
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: