29 червня 2016 р. Справа № 804/3283/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Західно - Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради про стягнення заборгованості у сумі 5464151, 16 грн.,
02 червня 2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Західно - Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради про стягнення заборгованості у сумі 5464151, 16 грн. (з яких 1795373,74 грн. - податковий борг по податку на додану вартість, 3636279, 13 грн. - податковий борг по податку на прибуток підприємств та 32498,29 грн. - штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО).
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що станом на момент звернення до суду відповідач має заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 1795373,74 грн., з податку на прибуток підприємств в сумі 3636279,13 грн. та штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки в сумі 32498, 29 грн., який виник з 30.08.2014 внаслідок несплати у визначені законодавством строки суми узгодженого грошового зобов'язання.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2016 відкрито провадження по справі № 804/3283/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.06.2016.
У судове засідання 29.06.2016 представник позивача з'явився, позов підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити та здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач в судове засідання 29.06.2016 не з'явився, про дату, місце і час судового засіданні повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, Комунальне підприємство «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради (код ЄДРПОУ 03341345) зареєстроване 27.09.1999, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 03.06.2016.
Комунальне підприємство «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради перебуває на податковому обліку в Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та є платником податку на додану вартість.
Згідно п.п. 36.1., п.п. 36.2. ст. 36 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Пунктами 54.1, 54.5, ст. 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Судом встановлено, що згідно облікових даних Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у позивача обліковується заборгованість перед бюджетом по податку на додану вартість у розмірі 1795373,74 грн., по податку на прибуток в сумі 3636279, 13 грн. та штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки в сумі 32498, 29 грн.
Податковий борг підприємства по податку на додану вартість у розмір 1795373, 74грн. виник у зв'язку з несплатою останнім самостійно визначених сум податкових зобов'язань з ПДВ. Так, відповідно до податкової декларації з ПДВ від 20.08.2015 № НОМЕР_1 за липень 2015 року самостійно визначене податкове зобов'язання становить 257452,87 грн.; уточнюючим розрахунком до декларації з ПДВ за липень 2015 року відповідачем було збільшено суму ПДВ, що підлягала сплаті в розмірі 345147,00 грн.; уточнюючим розрахунком до декларації з ПДВ за липень 2015 року відповідачем було збільшено суму ПДВ в розмірі 17258, 00грн.; податковою декларацією з ПДВ від 21.09.2015 № НОМЕР_2 за серпень 2015 року відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 103059,00 грн.; податковою декларацією з ПДВ від 17.10.2015 № НОМЕР_3 за вересень 2015 року відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 228459, 00 грн.; податковою декларацією з ПДВ від 20.11.2015 № НОМЕР_3 за жовтень 2015 року відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 149315, 00 грн.; уточнюючим розрахунком до декларації з ПДВ за січень 2016 року, відповідачем збільшено суму ПДВ, що підлягала сплаті, в розмірі 102385,00 грн. та самостійно нараховано штрафні санкції у зв'язку із виправленням помилки в розмірі 5119,00 грн.; податковою декларацією з ПДВ від 20.04.2016 № НОМЕР_4 за березень 2016 року відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 498773, 00грн. Крім того, в зв'язку з несвоєчасною сплатою узгоджених грошових зобов'язань, відповідачу згідно п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України було нараховано пеню в розмірі 88405, 87грн.
Податковий борг підприємства по податку на прибуток підприємст у розмірі 3636279, 13грн. виник з наступних підстав:
- несплатою податкового зобов'язання відповідно до податкового повідомлення -рішення від 23.10.2014 № НОМЕР_5, винесеного на підставі акта перевірки від 23.10.2014 № 190/04/-10-15-02-03341345, на суму 6324, 50грн.;
- несплатою податкового зобов'язання відповідно до податкового повідомлення -рішення від 02.06.2015 № НОМЕР_6, винесеного на підставі акта перевірки від 14.05.2015 № 77/04/-10-15-02-03341345, на суму 39562, 20грн.;
Зазначені податкові повідомлення - рішення відповідачем не оскаржені, відтак суми по ним є узгодженими.
- несплатою самостійно визначеного податкового зобов'язання відповідно до податкової декларації з податку на прибуток за півріччя 2013 року від 08.08.2013 на суму 476184, 00грн.;
- несплатою самостійно визначеного податкового зобов'язання відповідно до податкової декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2013 року від 06.11.2013 на суму 165467, 00грн.;
- несплатою самостійно визначеного податкового зобов'язання відповідно до податкової декларації з податку на прибуток за 2013 року від 07.02.2014, на суму 273872, 00 грн.;
- несплатою податкового зобов'язання відповідно до податкової декларації з податку на прибуток від 07.02.2014 № НОМЕР_7, в якій відповідачем самостійно визначене податкове зобов'язання зі щомісячної сплати авансових внесків з податку на прибуток в розмірі 76294, 00грн. за березень-грудень 2014 року, січень-лютий 2015 року на загальну суму 305176, 00 грн;
- несплатою податкового зобов'язання відповідно до податкової декларації з податку на прибуток від 24.02.2015 № НОМЕР_8, в якій відповідачем самостійно визначене податкове зобов'язання зі щомісячної сплати авансових внесків з податку на прибуток в розмірі 47094, 00грн. за березень-грудень 2015 року на загальну суму 470940, 00 грн.
Крім того, в зв'язку з несвоєчасною сплатою узгоджених грошових зобов'язань, відповідачу, відповідно до п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, було нараховано пеню в розмірі 1898753, 43 грн.
Податковий борг підприємства зі штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки в сумі 32498,29 грн., виник внаслідок нарахування пені за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань, відповідно до п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України, на загальну суму 32498, 29 грн.
Як передбачено п. 54.5 ст. 54 ПК України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно п.п. 36.1., п.п. 36.2. ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Згідно з п. 46.1. ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідачем не сплачені узгоджені податкові зобов'язання в необхідних розмірах у встановлений законом термін, таким чином сума грошового зобов'язання Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради по податку на додану вартість у розмірі 1795373, 74 грн., по податку на прибуток підприємства в сумі 3636279,13 грн. та штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки в сумі 32498, 29 грн., в контексті наведеної вище норми, є податковим боргом.
Відповідно до ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
На виконання вимог ст. 59 ПК України, позивачем було сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу від 10.10.2001 № 1/30 на суму 389655,09 грн. 11.12.2001 позивачем було направлено на адресу відповідача другу податкову вимогу від 22.11.2001 № 2/424 на суму 878279, 07грн.
Згідно облікових даних позивача та наданого останнім розрахунку, на момент звернення до суду з означеним позовом заборгованість відповідача перед бюджетом становить 5464151,16 грн. (з яких 1795373, 74 грн. - податковий борг по податку на додану вартість, 3636279,13 грн. - податковий борг по податку на прибуток та 32498,29 грн. - штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО).
З наведеного вбачається, що Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області вжиті усі заходи для забезпечення сплати відповідачем податкових зобов'язань, однак добровільного погашення останнім податкового боргу не відбулося.
Пунктом 87.2 ст. 87 ПК України визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Згідно пунктів 95.1., 95.2 ст. 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до п. 95.4 ст. 95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1244 від 29.12.2010.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені відповідними доказами та підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене та беручи до уваги, що відповідач заперечень проти позову та доказів про сплату податкового боргу в розмірі 5464151,16грн. (з яких 1795373,74 грн. - податковий борг по податку на додану вартість, 3636279,13 грн. - податковий борг по податку на прибуток підприємств та 32498,29 грн. - штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО) не надав, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради про стягнення заборгованості у сумі 5464151,16грн. є обґрунтованим, відповідає дійсним обставинам та матеріалам справи, внаслідок чого підлягає задоволенню.
Судові витрати, відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, не стягуються.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 128, 158 - 163, 167, 186, 254 КАС України, суд,
Адміністративний позов Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 5464151, 16 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з рахунків Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради, у обслуговуючих банках Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 03341345; 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 41а) на користь державного бюджету суму податкового боргу в розмірі 5464151 (п'ять мільйонів чотириста шістдесят чотири тисячі сто п'ятдесят одна гривня) грн. 16 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_1