22 листопада 2016 р. м. Чернівці Справа № 824/888/16-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лелюка О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Кіщук О.І.,
представника позивача Спіжавки Т.Г. та представника Чернівецької обласної державної адміністрації Єремійчук О.Д.,
розглянувши в рамках підготовчого провадження в попередньому судовому засіданні справу за позовом громадської організації «Мисливців та рибалок «Берда» до Чернівецької обласної ради, Чернівецької обласної державної адміністрації про визнання незаконним рішення та визнання протиправною відмову,
Громадська організація «Мисливців та рибалок «Берда» звернулась до суду з позовом до Чернівецької обласної ради, Чернівецької обласної державної адміністрації про визнання незаконним рішення та визнання протиправною відмову.
Позивач просить суд:
- визнати незаконним рішення VI сесії VIІ скликання №155-6/16 від 28 липня 2016 року Чернівецької обласної ради в частині надання в користування мисливських угідь Заставнівській районній організації УТМР для ведення мисливського господарства;
- визнати протиправною відмову Чернівецької обласної адміністрації в погодженні та підготовці матеріалів до Чернівецької обласної ради щодо надання у користування мисливських угідь на території Заставнівського та Кіцманського районів Чернівецької області громадській організації «Мисливці та рибалок «Берда».
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року відкрито провадження у справі та призначено її попереднього судового засідання на 11 год. 00 хв. 22 листопада 2016 року.
В попередньому судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю. При цьому вказав, що такі повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Представник відповідача Чернівецької обласної державної адміністрації щодо задоволення заявлених позовних вимог заперечував. Водночас погодився з твердженням представника позивача про те, що даний позов повинен розглядатись відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач Чернівецька обласна рада в попереднє судове засідання не з'явились, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце його проведення. Про причини неявки та свою позицію відносно заявлених позовних вимог суд не повідомила.
За таких обставин, заслухавши пояснення осіб, які прибули в попереднє судове засідання, та перевіривши наявні у справі матеріали, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з позовної заяви та підтверджувалось представником позивача в попередньому судовому засіданні, однією з позовних вимог є визнання незаконним рішення VI сесії VIІ скликання №155-6/16 від 28 липня 2016 року Чернівецької обласної ради в частині надання в користування мисливських угідь Заставнівській районній організації УТМР для ведення мисливського господарства.
Так, відповідно до указаного рішення, копія якого міститься в матеріалах справи, Чернівецька обласна рада як орган місцевого самоврядування вирішила надати у користування громадським організаціям Українського товариства мисливців та рибалок Чернівецької області мисливські угіддя для ведення мисливського господарства терміном на 20 років, згідно з додатком (пункт 1 рішення).
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач вирішив оскаржити його в адміністративному суді.
У зв'язку з цим, суд зазначає, що частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є характер спірних правовідносин.
У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20 травня 2013 року №8 зазначено, що суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.
Статтею 8 Земельного кодексу України передбачені повноваження обласних рад у галузі земельних відносин на території області, до яких належить: розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад; забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель; погодження загальнодержавних програм використання та охорони земель, участь у їх реалізації на відповідній території; затвердження та участь у реалізації регіональних програм використання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорони земель; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; організація землеустрою; внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо встановлення та зміни меж районів, міст; встановлення та зміна меж сіл, селищ, що не входять до складу відповідного району, або у разі, якщо районна рада не утворена; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до преамбули Закону України «Про мисливське господарство та полювання» його положення визначають правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних та фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечують рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.
Згідно статті 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства. Мисливські тварини - дикі звірі та птахи, що можуть бути об'єктами полювання.
Мисливські тварини, що перебувають у стані природної волі, належать до природних ресурсів загальнодержавного значення (стаття 2 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»).
Відповідно до частини першої та другої статті 3 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» мисливські тварини, що перебувають у стані природної волі в межах території України, є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника мисливських тварин здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Згідно частини другої статті 4 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» органам місцевого самоврядування цим Законом та іншими законами України можуть бути надані окремі повноваження органів виконавчої влади у сфері державного регулювання мисливського господарства та полювання.
Статтею 9 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» визначено, що до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить: затвердження відповідних програм розвитку мисливського господарства; вирішення в установленому порядку питань надання і користування мисливських угідь; вирішення інших питань у межах своїх повноважень.
З огляду на викладене, суд вважає, що при здійсненні повноважень власника мисливських угідь Чернівецька обласна рада не є суб'єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися мисливськими угіддями.
Предметом даного позову в частині позовних вимог, пред'явлених до Чернівецької обласної ради, фактично є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно користування мисливськими угіддями та передачі відповідних прав щодо них. При цьому оскаржуване позивачем рішення Чернівецької обласної ради вичерпало свою дію після його реалізації.
У разі ж прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу у користування мисливських угідь (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою у користування спірних мисливських угідь має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.
Зазначена вище позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду України в аналогічних правовідносинах, що викладена у постанові від 11 листопада 2015 року у справі №2а-2885/12/1470, а також інших постановах Верховного Суду України (зокрема, від 09 грудня 2014 року у справі №21-308а14, від 11 листопада 2014 року у справі №21-493а14 та ін.)
Частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Крім цього, аналогічної позиції у правовідносинах, що подібні до правовідносин даної справи, притримується і Вищий адміністративний суд України, що підтверджується його ухвалою від 24 березня 2016 року у справі 803/533/14 (К/800/22625/15).
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги громадської організації «Мисливців та рибалок «Берда» в частині визнання незаконним рішення VI сесії VIІ скликання №155-6/16 від 28 липня 2016 року Чернівецької обласної ради щодо надання в користування мисливських угідь Заставнівській районній організації УТМР для ведення мисливського господарства не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно частини другої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Відтак, наявні правові підстави для закриття провадження у цій справі в указаній вище частині позовних вимог.
Такий спір, зважаючи на суть спірних правовідносин щодо захисту права цивільного, їх суб'єктний склад та норми статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Поряд з цим суд звертає увагу позивача на положення статті 7 Закону України «Про судовий збір», у відповідності до якої в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Зважаючи на закриття провадження у справі в частині позовних вимог у зв'язку з неналежністю їх розгляду в порядку адміністративного судочинства, судовий збір, сплачений за відповідну частину позовних вимог, може бути повернуто позивачу за ухвалою суду в разі звернення з відповідним клопотанням.
Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками підготовчого провадження суд у порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Стосовно вимог, пред'явлених до Чернівецької обласної державної адміністрації, то представник позивача зазначив про необхідність їх уточнення та остаточного формулювання.
Керуючись статтями 121, 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України,
Закрити провадження у даній справі в частині позовних вимог громадської організації «Мисливців та рибалок «Берда» про визнання незаконним рішення VI сесії VIІ скликання №155-6/16 від 28 липня 2016 року Чернівецької обласної ради щодо надання в користування мисливських угідь Заставнівській районній організації УТМР для ведення мисливського господарства.
Роз'яснити позивачу право звернутися з указаними вище позовними вимогами до суду в порядку господарського судочинства.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя О.П. Лелюк
Ухвала у повному обсязі складена 23 листопада 2016 року.