Справа № 459/1826/16-ц
17 листопада 2016 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Кріль М.Д.
при секретарі Данилів О.І.
за участю: позивача ОСОБА_1
представників відповідача ОСОБА_2
ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червонограді справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу з 21.04.2016 року по 16.05.2016 року, середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у Львівській області за період з 15.12.2015 року по 22.03.2016 року та 10 000 грн. - на відшкодування моральної шкоди,-
Позивачка в червні 2016 року звернулася в суд з даним позовом, в заяві вказала, що 15.12.2015 року вона була прийнята на роботу ФОП ОСОБА_4 на посаду продавця-консультанта в магазин, що знаходиться за адресою: м. Львів, пр. Свободи, 39 із заробітною платою 3000 грн. в місяць. При прийнятті на роботу вона подала відповідачу свою трудову книжку та приступила до виконання своїх обов'язків. 21.04.2016 року трудовий договір між ними було розірвано за згодою сторін, з нею був проведений розрахунок, проте із наказом про звільнення її ознайомлено не було, так само не було видано оформлено трудову книжку. 16.05.2016 року її було ознайомлено з наказом про звільнення та з прийняттям на роботу,в якому було вказано, що її заробітна плата становить 1378 грн. та було видано трудову книжку. Вказані дії відповідача негативно вплинули на її трудовий стаж, позбавили можливості звернутись до центру зайнятості та отримати грошову допомогу по безробіттю. Просить винести рішення про оформлення трудових відносин між нею та відповідачем, так як вона виконувала роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи з 15.12.2015 року по 16.05.2016 року, стягнути з відповідача на її користь 3 714,29 грн. середнього заробітку за період вимушеного прогулу з 21.04.2016 року по 16.05.2016 року, стягнути з відповідача на її користь 12 966,55 грн. середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у Львівській області та 10000 грн. моральної шкоди.
Позивачка в липні 2016 року звернулася в суд з заявою про уточнення позовних вимог, згідно яких просить стягнути з відповідача на її користь 3 714,29 грн. середнього заробітку за період вимушеного прогулу з 21.04.2016 року по 16.05.2016 року, 12 966,55 грн. - середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у Львівській області за період з 15.12.2015 року по 22.03.2016 року та 10000 грн. моральної шкоди.
Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 29.08.2016 року уточнено прізвище позивача як ОСОБА_1, відповідно до свідоцтва про шлюб від 16.07.2016 року, з якого вбачається, що позивачка ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_6 і після цього її прізвище - ОСОБА_6.
Позивачка в судовому засіданні позов підтримала, та пояснила, що трудовий договір вона підписувала в робочий час, де були присутніми багато людей, на дату договору не дивилася. Вона почала працювати у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з 15.12.2015 року на посаді продавеця-консультанта у магазині «Варіо», що знаходиться у м. Львові по пр. Свободи, 39 і в іншому магазині, адреси якого не пам'ятає. Про прийом на роботу вона писала заяву. Зверталася із скаргою у ГУ Держпраці у Львівській області. Заробітну плату видавала директор магазину ОСОБА_7 або старший продавець ОСОБА_8. За 15 днів грудня 2015 року вона отримала - 1000 грн., виходячи із заробітної плати - ставка 2000 грн. на місяць і додаткові відсотки від кількості реалізованого товару. Всі відомості про отриману зарплату вона підписала 16.05.2016 року. Також зазначила, що заяву про прийняття на роботу вона писала, але не вказувала дати прийняття. В кінці січня 2016 року (28.01.2016 року) коли вона прийшла на роботу в магазин «Варіо», що знаходиться в м. Львові, пл. Міцкевича, 7, впала на складі магазину, отримала травму і звернулася в лікарню самовільно, про це вона повідомила ОСОБА_8 і ОСОБА_9. Людмила їй повідомила, що у неї є 30 хв. щоб звернутися до лікаря і повернутися на робоче місце. Вона звернулася в поліклініку, що біля пр. Шевченка в м. Львові та лікарю повідомила що травма виробнича. Обидва магазини зараз закриті, працівники звільнені. Місце проживання ОСОБА_8 і ОСОБА_9 їй не відоме. Трудову книжку отримала 16.05.2016 року, компенсація за час затримки видачі трудової книжки отримала.
Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав вважає позовні вимоги безпідставними, представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала, пояснила, що 21.04.2016 року позивачка вирішила звільнитися, з 22.04.2016 року трудова книжка знаходилась в місті Івано-Франківськ. Розрахунок з позивачкою проведений повністю, а також було компенсовано кошти за затримку видачі трудової книжки.
Дослідивши докази, суд встановив слідуюче.
Як вбачається з трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 23 березня 2016 року, він укладений між фізичною особою, яка використовує найману працю ОСОБА_4 та працівником ОСОБА_5 22 березня 2016 року, про що свідчать підписи сторін. Крім того, відповідно п.17 вказаного вище договору 22 квітня 2016 року, на підставі угоди сторін ст.36 п. 1 КЗпП України трудовий договір сторонами розірвано.
Відповідно до наказу №2-к від 22.03.2016 року про прийняття на роботу, на підставі заяви ОСОБА_5, останню прийнято на посаду продавця-консультанта з 23.03.2016 року з оплатою праці згідно штатного розпису за основним місцем роботи. З наказом ОСОБА_5 ознайомлена 16.05.2016 року про що свідчить її підпис.
Наказом №3-к від 21.04.2016 року про звільнення з роботи, на підставі заяви ОСОБА_5, останню звільнено з посади продавця-консультанта 22.04.2016 року за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України.
Актом перевірки Управління Держпраці в Івано-Франківській області про додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №09-01-0012/374 від 28.07.2016 року, було виявлено порушення вимог ч.1 ст. 47 КЗпП України ФОП ОСОБА_4 в день звільнення продавця-консультанта ОСОБА_5 не видав їй належно оформлену трудову книжку. Так, при звільненні з посади продавця-консультанта ОСОБА_5 з 22 квітня 2016 року (наказ від 21.04.2016 року №3-к) в день звільнення належно заповнену трудову книжку їй не видано. Згідно пояснення ФОП ОСОБА_4 належно оформлена трудова книжка ОСОБА_5 була видана 16.05.2016 року. Станом на день перевірки трудова книжка продавцю-консультанту ОСОБА_5 видана, про що свідчить її підпис в Книзі обліку руху трудових книжок працівників. Інших порушень трудового законодавства виявлено не було.
Приписом Управління Держпраці в Івано-Франківській області №09-01-0012/374-322 від 28.07.2016 року, ФОП ОСОБА_4 приписано усунути порушення вимог ч.1 ст. 47 КЗпП України та дотримуватись вимог ч.1 ст. 47 КЗпП України у строк до 28 серпня 2016 року.
Як вбачається з копії квитанції від 10.08.2016 року про грошовий переказ ОСОБА_5 в сумі 686,49 грн., вказані вище порушення вимог ч. 1 ст. 47 КЗпП України ФОП ОСОБА_4 усунуто, та позивачці виплачено компенсацію за затримку видачі трудової книжки, що сторонами у судовому засіданні не оспорювалось.
Згідно довідки про доходи, отримані ОСОБА_5 від ФОП ОСОБА_4 від 13.10.2016 року, ОСОБА_5 за період її роботи з 23.03.2016 року по 22.04.2016 року всі передбачені виплати їй здійснені. Що також стверджується підписами останньої у відомостях на виплату грошей.
Свідок ОСОБА_10, мати позивачки, суду пояснила, що ОСОБА_1 знаходилася на обліку на біржі праці та найшла роботу по інтернету. Пішла на роботу 15 грудня 2015 року. ОСОБА_1 зателефонувала до неї та сказала, що коли переодягалася впала і травмувалася. Вона їй порадила їхати додому в м. Червоноград. Всю інформацію їй надала дочка (позивачка).
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.
В силу ч.3 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч.1 ст. 36 КЗпП України, з поміж іншого, підставами припинення трудового договору є угода сторін.
На підставі ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Як вбачається з ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Покази свідка ОСОБА_10, копію заяви позивачки на ім'я головного лікаря та копії
медичної документації з картки амбулаторного хворого ОСОБА_5, суд не бере до уваги, так як вони не підтверджують трудові відносини.
Враховуючи наведене вище, беручи до уваги те, що між сторонами було укладено трудовий договір від 22.03.2016 року, згідно якого позивачка працювала на посаді продавця-консультанта з 23.03.2016 року до моменту розірвання трудового договору за згодою сторін до 22.04.2016 року, за вказаний період роботи, відповідачем на користь позивачки було проведено передбачені договором та законом розрахунки, враховуючи те, що позивачкою не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, вважаю позов необґрунтованим та таким що до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
В позові - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області протягом 10 днів з часу його проголошення.
Суддя: М. Д. Кріль