Справа №1319/9879/2012
пр.№ 6/464/192/16
23.11.2016 року м.Львів
Сихівський районний суд міста Львова
у складі: головуючого - судді Борачка М.В.,
за участю секретаря судового засідання Гаврилишин О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові подання головного державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, -
Головний державний виконавець Сихівського ВДВС Львівського МУЮ ОСОБА_1 звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2. Подання мотивує тим, що у Сихівському ВДВС Львівського МУЮ на виконанні перебуває виконавче провадження №50692534 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати понесені у зв'язку із сплатою судового збору у розмірі 107,30 грн. та у зв'язку із проведенням судової експертизи у розмірі - залишок боргу в сумі 5397,44 грн., 3359,73 грн. інфляційних втрат за прострочення грошового зобов'язання та 243,60 грн. судового збору. За боржником рухоме та нерухоме майно не зареєстровано, джерела отримання доходів відсутні. Боржник пояснює, що коштів для виконання рішення суду у неї немає. Вважає, що наявність у останньої невиконаних зобов'язань, покладених судовим рішенням є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, у зв'язку із чим вимушений звернутися до суду із вказаним поданням, так як, вказує, що не виключається можливість виїзду боржника за кордон з метою ухилення від сплати заборгованості.
В судовому засіданні головний державний виконавець Сихівського ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_4 подання підтримала. Додатково пояснила, що боржнику відомо про судове рішення, однак добровільно виконувати його вона відмовляється. У 2014 році боржником добровільно погашено частину боргу в сумі 2000 грн. При виході за місцем проживання боржника, остання перешкод не чинила, в квартирі майна боржника не виявлено. Вважає, що оскільки боржник часто їздить за кордон, значить має кошти. Відтак просить подання задоволити.
Заслухавши пояснення державного виконавця, вивчивши матеріали подання, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що у задоволенні такого слід відмовити з наступних підстав.
П.19 ч.3 ст.18 Закону України „Про виконавче провадження” № 1404-VIII, ст. 377-1 ЦПК України передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду для вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
Відповідно до ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження” № 1404-VIII, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів щодо примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Судом встановлено, що у Сихівському ВДВС ЛМУЮ на виконанні перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 залишок боргу в сумі 5397,44 грн. за проведення судової експертизи, інфляційних втрат за прострочення грошового зобов'язання в сумі 2439,28 грн., 3% річних в сумі 920,45 грн., 243,60 грн. судового збору.
З матеріалів подання вбачається, що 06.04.2016р. державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження.
Як вбачається із матеріалів подання, згідно отриманих державним виконавцем відомостей із РСЦ автотранспорт, Державної податкової служби та управління Пенсійного фонду України, транспортні засоби за боржником не зареєстровані, відомості про відкриті рахунки в банківських установах та інформація про джерела одержання доходів відсутні.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України „Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України”, громадянинові України, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
П.19 ч.3 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII, надає право державному виконавцю звертатись до суду із вказаним поданням тільки у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням.
Відповідно до ст.2 протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Згідно ст.ст.11, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Із аналізу вищевказаних норм законодавства та передусім ст. 33 Конституції України, якою кожному гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання, випливає, що питання тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України повинно порушуватися державним виконавцем у виняткових випадках, у разі ухилення божника від виконання зобов'язань, за умови вжиття державним виконавцем всіх інших можливих та передбачених чинним законодавством заходів для виконання рішення. Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постановах про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
Таким чином, з аналізу ст.6 ЗУ “Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України”, підставою для обмеження особи у праві виїзду за кордон є сукупність двох умов: наявність у особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї рішенням суду або органу (посадової особи), а також факт її ухилення від виконання таких зобов'язань.
В матеріалах подання відсутні докази, які підтверджують свідоме ухилення чи намагання ухилення ОСОБА_2 від виконання зобов'язань покладених судовим рішенням.
Докази того, що боржник перетинає кордон за відсутності інших даних про ухилення боржника від виконання рішення суду не можуть бути підставою для задоволення подання.
Враховуючи те, що у відповідності до ст. 4 ЦПК України, суд при здійсненні правосуддя захищає права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, у задоволенні подання, яке є не обґрунтованим, слід відмовити як у заявленому без достатніх підстав.
Керуючись ст.33 Конституції України, ст.6 Закону України „Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України", ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження”, ст.ст. 4, 208-210, 377-1 ЦПК України, суд, -
у задоволенні подання головного державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 - відмовити.
Копію ухвали направити Сихівському ВДВС ЛМУЮ - для відома.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом 5 днів з часу отримання її копії.
Головуючий Борачок М.В.