КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
17 листопада 2016 року справа № П/811/1443/16
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., за участю секретаря Бондар Я.Г. та представників:
позивача : ОСОБА_1;
відповідача : Попович С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_3
до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_3 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області щодо відмови в наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Надлацької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 26 липня 2016 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Надлацької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в зв'язку з відсутністю позиції органу місцевого самоврядування щодо вирішення даного питання, яке є обов'язковим. Позивач зазначає, що таких підстав для відмови у наданні згоди не передбачено статтею 123 Земельного кодексу України.
Відповідачем до суду надано письмові заперечення на позов, відповідно до яких встановлено, що Головне управління Державного агентства земельних ресурсів у Кіровоградській області діяло з дотриманням законодавства та прав, наданих Головному управлінню та рішень колегії Держземагенства України, тому у задоволені позовних вимог слід відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував надавши до суду письмові заперечення.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач, як учасник АТО 26 липня 2016 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Надлацької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області (а.с.10).
Розглянувши заяву позивача, ГУ Держземагенства листом від 26.08.2016 року №К-12698/0-7771/0/6-16 відмовило у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки відповідно до доручення Віце-прем'єр-міністра України, з 15 жовтня 2014 року обов'язковим стало врахування позиції органів місцевого самоврядування у питаннях розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності. Так, у зв'язку з відсутністю інформації щодо позиції органу місцевого самоврядування у питанні розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області вважає за доцільне відмовити у задоволенні заяви (а.с.12).
Правомірність та законність рішення ГУ Держземагенства про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та зобов'язання надати такий дозвіл позивачу є предметом спору переданого на вирішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Суб'єктам владних повноважень, які передають земельній ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України заборонено вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Як визначено у пункті 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З аналізу зазначених норм права суд дійшов висновку про те, що законодавством встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам зазначеним у Земельному кодексі документів, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно пункту б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Заявлений позивачем розмір земельної ділянки - 2,0 га, відповідає нормам, подані документи за змістом так кількістю відповідають переліку, наведеному у статті 118 Земельного Кодексу України.
Так, відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою зазначило, що відсутня інформація щодо позиції органу місцевого самоврядування - Надлацької сільської ради Новоархангельського району, у даному питанні щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Водночас, суд звертає увагу на те, що на законодавчому рівні взагалі відсутнє таке визначення, як врахування позиції органів місцевого самоврядування у питаннях розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності.
Разом з тим, Земельний Кодекс України містить вичерпний перелік цільового використання земельних ділянок, в якому відсутнє обов'язковість отримання та врахування позиції органів місцевого самоврядування у питаннях розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності.
Саме на законодавчому рівні визначено право розпорядженням землями сільськогосподарського призначення виключено на підставі норм Земельного Кодексу України, а тому відповідач не мав право перебирати на себе функції законодавця щодо розпорядження землею без законодавчого врегулювання питання про надання земельних без врахування позиції органу місцевого самоврядування.
Разом з викладеним судом встановлено, що дії щодо отримання відповідної інформації про позицію Надлацької сільської ради щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою повинен вчиняти саме відповідач.
Так, наказом Держгеокадастру від 04.06.2015 №95, затверджено Порядок взаємодії між територіальними органами Держгеокадастру/Держземагентства під час реалізації повноважень з передачі земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування.
Пунктом 2.6 Порядку передбачено, що у разі дотримання вимог, зазначених у пункті 2.5 Порядку, відповідним територіальним органом у строк, що не перевищує двох днів, надсилається запит органу місцевого самоврядування (сільській, селищній, міській раді) за місцем розташування земельної ділянки з проханням висловити позицію щодо можливості передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах).
В судовому засіданні представник відповідача не надала суду доказів щодо наявних перешкод у щодо надання дозволу чи не дотримання позивачем вимог пункту 2.5 Порядку та зазначила, що відповідач направляв відповідний запит до Надлацької сільської ради.
З зазначеного вбачається, що оскільки заява позивача була зареєстрована 27 липня 2016 року, а вимоги пункту 2.5 Порядку дотримані то відповідний запит відповідачем повинен був бути направлений 29 липня 2016 року.
Дослідивши наявний в матеріалах справи запит відповідача до Надлацької сільської ради судом встановлено, що він направлений 20 вересня 2016 року, тобто в порушення строку визначеного Поярдком та після прийнятого рішення про відмову.
Суд вважає, що в даному випадку відповідач навмисно порушив вимоги законодавства та створив штучні умови для виникнення формальних підстав щоб відмовити позивачу під час розгляду зави від 26 липня 2016 року.
Отже, позивач правомірно очікував на розгляд його заяви від 26 липня 2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в порядку черговості, та отримання позитивного рішення на свою заяву.
Судовому захисту підлягає не лише порушене право, а й порушений інтерес, при цьому інтересом юридичної особи у сфері публічно-правових відносин слід розуміти не будь-який інтерес, а правовий, тобто такий, що може бути об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення потреб юридичних особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності ті іншим загальноправовим засадам.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 р., поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (1501-06) та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Поняття "охоронюваний законом інтерес", означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Відповідно до частини 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу в задоволенні його заяви, відповідач порушив норми Земельного Кодексу України та принцип розсудливості, оскільки дії відповідача, як на думку суду, всіляко спрямовані на перешкоджання позивачу в реалізації його права отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання відмови у наданні дозволі на розробку проекту землеустрою протиправною.
Щодо позовної вимоги про зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 26 липня 2016 року, суд зазначає наступне.
Вирішення питань щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою належить до виключної компетенції відповідача.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.
У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013р. №21-87а13, а згідно з статтею 244-2 КАС України суд зобов'язаний привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Суд зауважує, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що належним захистом порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26 липня 2016 року, тому дана позовна вимога підлягає задоволенню.
При цьому суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих самих підстав, за яких судом визнані протиправними дії відповідача.
Встановлені судом обставини справи та наведені норми чинного законодавства свідчать про те, що відповідачем, при вчиненні оскаржуваних дій, не дотримано зазначених принципів, зокрема, останнім відмовлено позивачу без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття правомірного рішення.
Виходячи з наведених норм права та встановлених по справі дійсних обставин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню.
У відповідності до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд, -
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області яке є правонаступником Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області щодо відмови в наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Надлацької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області;
3.Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 26 липня 2016 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Надлацької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.В. Жук