Справа № 216/5190/16-к
Провадження № 1-кп/216/569/16
17.11.2016 місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016040630000126 від 03 жовтня 2016 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , освіта професійно-технічна, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей або інших осіб не має, не судимого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 (військова частина - польова пошта НОМЕР_2 ), поза штатом, у військовому званні солдата, є учасником АТО, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
26 жовтня 2016 року до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від прокуратури надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстр матеріалів досудового розслідування, розписка про отримання підозрюваним копій указаних документів та угода про визнання винуватості.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 жовтня 2016 року призначено підготовче судове засідання у зазначеному кримінальному провадженні.
Відповідно до обвинувального акту Указом Президента України № 607/2014 від 21.07.2014 року «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» № 1595-VII від 22.07.2014 року, згідно зі ст. ст. 106 ч. 1 п. п. 1, 17, 20, 112 Конституції України та ст. ст. 4, 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21.10.1993 року оголошено проведення, зокрема, на території Дніпропетровської області часткової мобілізації та постановлено здійснити призов військовозобов'язаних для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, інших військових формувань України в обсягах, визначених мобілізаційними планами з урахуванням резерву.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-XII від 06.12.1991 року та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21.10.1993 року особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
На виконання цього Указу Президента України та визначених завдань Дзержинсько-Довгинцівським ОРВК м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 28.08.2014 року, з урахуванням стану здоров'я та інших даних, а також відсутності визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21.10.1993 року підстав для відстрочки або звільнення від призову на військову службу під час мобілізації, здійснено призов ОСОБА_4 на військову службу під час мобілізації, яку він з дня призову став проходити у військовій частині НОМЕР_1 (військова частина - польова пошта НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) на посаді навідника у військовому званні солдата.
Згідно зі ст. 24 ч. 1 п. 4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 року з 28.08.2014 року ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця та під час проходження військової служби повинен, окрім іншого, дотримуватися вимог ст. ст. 6, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24.03.1999 року, і ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 551-XIV від 24.03.1999 року, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
У середині травня 2015 року ОСОБА_4 , діючи в умовах особливого періоду, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях і в порушення зазначених статутних вимог, а також ст. 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24.03.1999 року, самовільно залишити військову частину НОМЕР_1 (військова частина - польова пошта НОМЕР_2 ).
Реалізуючи свій злочинний умисел, 12.05.2015 року біля 09 год. 00 хв. ОСОБА_4 самовільно, без дозволу командування, залишив військову частину НОМЕР_1 (військова частина - польова пошта НОМЕР_2 ) та направився до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де став проводити час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
03 жовтня 2016 року біля 12 год. 00 хв., тобто більше ніж через один місяць, усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, ОСОБА_4 добровільно та з власної ініціативи прибув до військової прокуратури Криворізького гарнізону Південного регіону України і заявив про себе.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність:
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , кваліфіковано за ч. 4 ст. 407 КК України (у редакції Закону України № 194-VIII від 12.02.2015 року) - самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
21 жовтня 2016 року на стадії досудового розслідування між прокурором та підозрюваним було укладено угоду про визнання винуватості, яку вони підписали, при чому підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних вище обставин та кваліфікації.
За змістом угоди сторони узгодили обвинуваченому покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, та керуючись ст. ст. 50, 63, 65, 75, 76 Кримінального кодексу України вирішили, що у даному випадку, враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого, необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 4 ст. 407 КК України, а саме у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки та враховуючи тяжкість злочину, особу ОСОБА_4 та інші обставини провадження звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік та поклавши на нього такі обов'язки:
1. Не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
2. Повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3. Періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Прокурор у судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотриманні вимоги КПК України та КК України, просив її затвердити й призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
Обвинувачений у судовому засіданні також просив затвердити угоду та призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому обвинувачений беззаперечно визнав себе винним у вчиненні інкримінованого злочину за викладених обставин і кваліфікації.
Таким чином, суд вважає доведеним вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, за ознаками: нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
Перед затвердженням угоди учасникам кримінального провадження роз'яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, відповідно до якої наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості є:
1) для підозрюваного чи обвинуваченого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 цього Кодексу та відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу;
2) для потерпілого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 цього Кодексу та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.
Згідно із ч. 5 ст. 474 КПК України перед прийняттям рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання з'ясував в обвинуваченого, що він цілком розуміє:
1) що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права:
мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;
мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;
допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;
2) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу;
3) характер кожного обвинувачення;
4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Відповідно до ч. 6 ст. 474 КПК України суд переконався у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Згідно із ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевірив угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Підстав для відмови в затвердженні угоди не вбачається, оскільки:
1) умови угоди не суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону;
2) умови угоди відповідають інтересам суспільства;
3) умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
4) не існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;
5) відсутня очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;
6) наявні фактичні підстави для визнання винуватості.
Учасникам кримінального провадження роз'яснено, що відповідно до ч. 4 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Ураховуючи викладене, суд прийшов до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим у підготовчому судовому засіданні згідно із п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України та призначення обвинуваченому узгодженої між сторонами угоди міри покарання.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374-376, 475 КПК України,
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 21 жовтня 2016 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42016040630000126.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , освіта професійно-технічна, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей або інших осіб не має, не судимого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 (військова частина - польова пошта НОМЕР_2 ), поза штатом, у військовому званні солдата, є учасником АТО, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, та призначити узгоджену сторонами угоди міру покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі та враховуючи тяжкість злочину, особу ОСОБА_4 та інші обставини провадження звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік та поклавши на нього такі обов'язки:
1. Не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
2. Повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3. Періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити обвинуваченому його право подати клопотання про помилування Президенту України, право ознайомитись із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції (у разі перебування під вартою).
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Особливості та обмеження права оскарження даного вироку визначені ст. 394 та ч. 2 ст. 473 КПК України.
Суддя ОСОБА_1