Справа № 214/326/16-ц
2/214/1955/16
Іменем України
14 листопада 2016 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Євтушенка О.І.,
за участю: секретаря судового засідання - Бєлікової О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форвард», Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою 19.01.2016 року та просив розірвати кредитний договір № 115500121 від 17.01.2015 року, укладений між ним та ПАТ «Банк Форвард» у зв'язку з істотними порушеннями Закону України «Про захист прав споживачів».
В обґрунтування пред'явлених вимог вказав, що 17.01.2015 року між ним та ПАТ «Банк Форвард» було укладено кредитний договір № 115500121, за умовами якого з метою оплати вартості дивану «Сідней» 15 517,72 грн. він отримав кредит зі строком дії договору до 19.01.2016 року та щомісячною його оплатою 1580 грн. В лютому 2015 року він провів перший внесок в сумі 1600 грн. і таку ж суму щомісяця в подальшому до серпня 2015 року, повністю погасивши кредит 18.08.2015 року. В цей же день після повного дострокового погашення кредиту банк відкрив йому рахунок на авторську картку № 5220642780919991 на суму 329,54 грн. - 60% від страхової суми за дострокове погашення кредиту, та відправ на його телефон SMS-повідомлення про закриття кредитного договору. 21.09.2015 року на його телефон надійшов SMS-повідомлення з банку про те, що попередньо направлене повідомлення 18.08.2015 року є некоректним, а пізніше надав відповідь про наявність у нього заборгованості в розмірі 1846,06 грн. Направлену з цього приводу претензію ПАТ «Банк Форвард» залишив без задоволення. Враховуючи вказані обставини, істотні зміни обставин укладення договору, а також відсутність в кредитному договорі печатки банку та наявність факсиміле замість оригінального підпису, що розцінював як істотні порушення Закону України «Про захист прав споживачів», просив оспорюваний ним кредитний договір розірвати.
Позивач та його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, однак подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, пред'явлені вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні.
Представник відповідача ПАТ «Банк Форвард» ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, згідно заяви просив справу розглянути за його відсутності. Відповідно до позиції, викладеної в письмових запереченнях проти позову (а.с.135-137) позовні вимоги не визнав з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Зазначив, що укладення договору між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Форвард» здійснювалось шляхом оформлення Заяви про приєднання до Умов надання та обслуговування кредитів банку, які в сукупності в розумінні ч.1 ст. 634 ЦК України є договором приєднання та відповідає всім вимогам, що пред'являються до його форми та змісту. Свої зобов'язання за кредитним договором банк виконав належним чином, відкривши позивачу поточний рахунок та зарахувавши на нього кредитні кошти. Пояснив, що дійсно 06.08.2015 року ОСОБА_1 звертався до довідково-інформаційного центру банку, де по технічним причинам йому було помилково названо неповну суму для погашення заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з чим клієнт вніс суму, якої було недостатньо для повного погашення кредиту. За даних умов рахунок за кредитним договором залишався відкритим, а договір діючим. Станом на 19.08.2015 року недоплата для повного погашення кредиту склала 449,14 грн., а після її часткового погашення така сума становила 268,90 грн. Враховуючи наявність технічної помилки при повідомленні клієнту інформації про стан заборгованості за кредитним договором, банк скасував штрафні санкції за несвоєчасне його повернення та звільнив ОСОБА_1 від заборгованості по кредиту в сумі 268,90 грн., після чого 27.05.2016 року кредитний договір припинив, про що повідомив позивача листом. Враховуючи відсутність порушень закону при виконанні кредитного договору та припинення його дії, що визначає відсутність необхідності його розірвання в судовому порядку, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідачі ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.
Суд, врахувавши позицію сторін по справі, дослідивши вимоги позовної заяви, надавши оцінку письмовим доказам в їх сукупності, вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.01.2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Форвард» укладено кредитний договір № 115500121 шляхом оформлення заяви про приєднання до Умов надання та обслуговування кредитів ПАТ «БАНК ФОРВАРД», які в сукупності є договором приєднання в розумінні ч.1 ст. 634 ЦК України (а.с.9-11, 28-31, 146-151).
Згідно умов заяви від 17.01.2015 року (а.с.9-11) ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 15 517,72 грн. на строк 317 днів з 18.01.2015 року по 19.01.2016 року зі сплатою 0,01% річних на придбання дивану «Сідней» згідно договору купівлі-продажу №ОЛП-000007 від 17.01.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 (а.с.10).
Оскільки належність виконання відповідачем ФОП ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №ОЛП-000007 від 17.01.2015 року перед ОСОБА_1, останнім не оспорюються, жодних порушень Закону України «Про захист прав споживачів» з її боку не було допущено, тому суд приходить до висновку, що відповідачі ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_2 не порушували прав та інтересів позивача, а тому пред'явлення позивачем вимог до них є безпідставним в силу відсутності спору між ними.
Відповідно до погоджених сторонами умов повернення кредиту та довідки про умови кредитування (а.с.12), позичальник зобов'язався сплачувати кредит щомісячними ануїтетними платежами 19 числа по 1380 грн. та останнім платежем 1577,31 грн. з щомісячною комісією за розрахунково-касове обслуговування (далі за текстом - РКО) з 18.01.2015 року по 19.06.2015 року - 0 грн., з 20.06.2015 року - 465,54 грн., яка нараховується щомісячно на загальну суму кредиту на день видачі.
Відповідно до п.3.5.1 Умов та правил (а.с.28), у випадку повного дострокового погашення заборгованості щомісячна комісія за РКО підлягає сплаті клієнтом банку по місяць, що передує такому достроковому погашенню, а у випадку виставлення банком клієнту заключної вимоги, клієнт зобов'язаний сплатити всі комісії за РКО до дати оплати заключної вимоги, за вирахуванням раніше сплачених комісій та РКО.
Посилання позивача щодо невідповідності форми кредитного договору вимогам закону в силу відсутності в ньому печатки та оригіналу підпису представника банку суд вважає необґрунтованими, оскільки позивачем не наведено конкретних порушень вимог закону з посиланням на відповідні норми, яким би суперечив укладений між сторонами договір, в той час як відповідно до ст.634 ЦК України укладення такого договору має спрощений порядок, який передбачає приєднання до Умов, встановлених та утверджених в банку і не визначає обов'язковості наявності оригіналу підпису представника банку та печатки в заяві позичальника.
В той же час форма і зміст договору відповідають загальним засадам, встановленим ст.639 ЦК України, усі істотні умови договору сторонами погоджені та в подальшому виконані, що визначає законність його укладення та визнання цього факту сторонами.
Згідно виписки із особового рахунку клієнта ОСОБА_1 та квитанцій про повернення кредиту (а.с.33-35, 38-41, 141-145), 18.01.2015 року ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 15 517,72 грн., та в рахунок його повернення вніс грошові кошти: 19.01.2015 року - 1600 грн., 06.02.2015 року - 1600 грн., 13.03.2015 року - 1600 грн., 16.04.2015 року - 1600 грн., 04.05.2015 року - 1600 грн., 09.06.2015 року - 1600 грн., 16.07.2015 року - 1600 грн., 06.08.2015 року - 6450 грн., 18.08.2015 року - 40 грн.
Як вбачається з виписки вхідних SMS-повідомлень на телефон позивача 19.09.2015 року від ПАТ «Банк Форвард» надіслано повідомлення про закриття кредитного договору №115500121, проте 21.09.2015 року надіслано нове повідомлення щодо збою в системі та некоректного направлення попереднього SMS-повідомлення (а.с.45).
З відповіді ПАТ «Банк Форвард» № 14/1-08-11920/1 (а.с.24) на претензію ОСОБА_1 слідує, що для повного погашення заборгованості за кредитним договором позичальникові необхідно до 19.11.2015 року розмістити на рахунку 1846,06 грн., з яких: для погашення суми основного боргу - 449,44 грн., для оплати комісії за РКО - 1396,62 грн.
Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Як вбачається зі ст.610, п.1 ч.1 ст.611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.
Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Крім того, враховуючи, що укладений між сторонами кредитний договір є договором приєднання, тому він має особливий порядок його розірвання, передбачений ч.2 ст.634 ЦК України, а саме договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Відповідно до ч.2 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Системним аналізом норм суд приходить до висновку, що окремими та самостійними підставами для припинення договірних зобов'язань між сторонами є їх виконання сторонами, проведене належним чином, або розірвання договору на вимогу однієї зі сторін.
Як на підставу своїх вимог щодо розірвання кредитного договору, позивач посилався на неправомірність нарахування йому заборгованості за кредитом з урахуванням п.4.3, п.6.2.1 кредитного договору, яких фактично в кредитному договорі не існує.
Натомість такі доводи суд вважає необґрунтованими, оскільки під час укладення кредитного договору 17.01.2015 року позивач був ознайомлений належним чином з Умовами надання та обслуговування кредитів ПАТ «БАНК ФОРВАРД», що підтверджується його підписом в заяві, будь-яких змін до вказаних умов ПАТ «Банк Форвард» в односторонньому порядку не вносилось, доказів, що ОСОБА_1, виходячи зі своїх інтересів, не прийняв би цих умов за наявності у нього можливості брати участь у визначенні умов договору, суду ним не надано, тому суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача відносно неправомірності застосування ПАТ «Банк Форвард» п.4.3, п.6.2.1 кредитного договору.
Як слідує з відповіді ПАТ «Банк Форвард» від 27.05.2016 року № 14/1-08-2160 (а.с.154) поточний рахунок позичальника ОСОБА_1, відкритий за кредитним договором № 115500121 закрито, а договір припинено у зв'язку з відсутністю заборгованості, про що повідомлено ОСОБА_1 поштовою кореспонденцією (а.с.155).
Доказів, які б свідчили про наявність у сторін претензій щодо неналежного виконання кредитного договору, судом не встановлено.
Враховуючи припинення між сторонами кредитно-договірних зобов'язань шляхом їх виконання в повному обсязі, що не спростовано позивачем та його представником ОСОБА_5, та в свою чергу визначає відсутність підстав для розірвання кредитного договору, який вже є припиненим, тому суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.
Оскільки позивач в силу ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору, а пред'явлений ним позов залишено без задоволення, керуючись ч.4 ст.88 ЦПК України суд вважає за необхідне судові витрати по сплаті судового збору покласти за рахунок держави.
Керуючись ст. ст.4-10, 11, 15, 60, 74, 79, 88, 208 ч.1 п.2, 209, 212-215, 218, 294, 296 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форвард», Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.І. Євтушенко