Справа № 200/11491/15-ц
Провадження № 2/200/2817/15
"08" серпня 2016 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.,
при секретарі: Южаковій В.А.,
за участю позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: ОСОБА_3
представника відповідача: Молокова О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Дніпропетровської міської ради «Міське управління справами», Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування розпорядження, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
09 червня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.
З урахуванням уточненої позовної заяви від 27 липня 2015р., позивач просив суд визнатинезаконним та скасувати розпорядження в.о. Дніпропетровського міського голови Романенко М.В. “Про виконання службових обов'язків директора КП “Міське управління справами” від 27.11.2014р. № 998-рк (за вх. № 1495 від 28.11.2014р.), яким відсторонено ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків директора КП ДМР “Міське управління справами” на період проведення службового розслідування з 27.11.2014р. та покладено виконання службових обов'язків директора КП ДМР “Міське управління справами” на ОСОБА_5 на період проведення службового розслідування з 27.11.2014р. з наданням права першого підпису; зобов'язати відповідача КП ДМР «Міське управління справами» виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 13 278.16грн. (тринадцять тисяч двісті сімдесят вісім грн. 16 коп.), з яких 1 488.16грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім грн. 16коп.) - заборгованість з заробітної плати за час вимушеного прогулу та 11 790.00грн.(одинадцять тисяч сімсот дев'яносто грн. 00коп.) - сума несвоєчасно проведеного розрахунку з позивачем ОСОБА_1 ; зобов'язати відповідачів - Дніпропетровську міську раду та ОСОБА_4 сплатити на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 20 000.00грн. (двадцять тисяч грн. 00коп.) солідарно по 10 000.00 (десять тисяч грн. 00 коп.) з кожного.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 13 лютого 2013р. між Дніпропетровською міською радою в особі заступника міського голови-керуючого справами виконкому міської ради Отченко Миколи Миколайовича, з одного боку, та громадянином ОСОБА_1 , з другого боку, було укладено трудовий контракт, згідно якого ОСОБА_1 розпорядженням міського голови призначається за контрактом на посаду начальника КП ДМР “Міське управління справами”. Протягом всього часу дії Контракту, позивач належним чином виконував покладені на нього обов'язки, на високому рівні здійснював керівництво Підприємством, якісно організовував його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, своєчасно забезпечував виконання завдань Крім того, з позивачем було підписано Додаткові угоди до Трудового контракту про продовження дії трудових правовідносин строком до 13 лютого 2019р. та підвищено рівень його заробітної плати. Тому, для Позивача стало повною несподіванкою отримання 28.11.2014р. за № 998-рк (вх. № 1493 від 27.11.2014р.) розпорядження Дніпропетровського міського голови до КП ДМР “Міське управління справами” “Про виконання службових обов'язків директора КП “Міське управління справами”, згідно якого на підставі подання голови комісії з проведення службового розслідування: 1.) відсторонено ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків директора КП ДМР “Міське управління справами” на період проведення службового розслідування з 27.12.2014р., 2.) покладено виконання службових обов'язків директора КП ДМР “Міське управління справами” на ОСОБА_5 на період проведення службового розслідування з 27.12.2014р. з наданням права першого підпису. Розпорядження було підписано в.о. міського голови ОСОБА_6 . Не дивлячись на вказівку розпорядження про початок службового розслідування з 27.12.2014р., новий в.о. Керівника Підприємства приступив до виконання службових обов'язків директора КП ДМР “Міське управління справами” 28.11.2014р., надавши через деякий час нове розпорядження в.о. Дніпропетровського міського голови від 27.11.2014р. № 998-рк (за вх. № 1495 від 28.11.2014р.) про проведення службового розслідування з 27.11.2014р. та про виконання службових обов'язків директора КП ДМР “Міське управління справами” ОСОБА_5 на період проведення службового розслідування з 27.11.2014р. з наданням права першого підпису. А також надавши Виписку з ЄДР юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців (від 28.11.2014р., дата видачі 11:41:33), згідно якої ОСОБА_5 - виконує службові обов'язки директора з правом першого підпису. Позивач вважає ці дії відповідачів незаконними і такими, що вони не мали права їх вчинювати, а тому просить суд визнати зазначене розпорядження незаконним та скасувати його. Крім того, Відповідачем створено умови для звільнення Позивача, яке й відбулося 02.02.2015р. Станом на день ухвалення рішення з позивачем не проведено повний розрахунок за час його відсторонення від виконання службових обов'язків. Позивач також зазначив, що такі дії Відповідачів Дніпропетровської міської ради та ОСОБА_4 спричинили йому моральну шкоду, яку він оцінює в 20 000.00грн. (двадцять тисяч гривень 00коп.) через перенесене моральне потрясіння, душевні страждання, емоційну напругу та необхідність звернення до медичної установи.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на задоволенні позовних вимог наполягав.
Представник позивача ОСОБА_2 надала аналогічні пояснення, позовні вимоги повністю підтримала та просила їх задовольнити.
У письмових запереченнях на позов представник відповідача Комунального підприємства Дніпропетровської міської ради «Міське управління справами» Молокова О.А. позовні вимоги визнала частково та просила суд в частині виплати суми несвоєчасно проведеного з позивачем розрахунку позовну заяву задовольнити частково та стягнути з Комунального підприємства Дніпропетровської міської ради «Міське управління справами» середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні позивача в сумі 8 255.72грн. (вісім тисяч двісті п'ятдесят п'ять грн. 72коп.)
Представник відповідача Дніпропетровської міської ради Пастернак В.В. заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, надавши суду усні пояснення про те, що під час відсторонення позивача від посади та проведення службового розслідування було дотримано всі вимоги чинного законодавства. Також, з посиланням на рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009р. у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначила, що в Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59). Органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини). Тому, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині, що пред'явлені до Дніпропетровської міської ради, оскільки розпорядження в.о. Дніпропетровського міського голови Романенко М.В. “Про виконання службових обов'язків директора КП “Міське управління справами” від 27.11.2014р. № 998-рк вичерпало свою дію після реалізації.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про дату та час судових засідань у справі повідомлявся неодноразово, про причини неявки суд не повідомив.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши надані докази, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55), Цивільному кодексі України (ст. 16), Цивільному процесуальному кодексу України (ст.3).
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.
Судом встановлено, що 13 лютого 2013р. між Дніпропетровською міською радою в особі заступника міського голови-керуючого справами виконкому міської ради Отченко Миколи Миколайовича (надалі - Власник), з одного боку, та громадянином ОСОБА_1 (надалі - Керівник), з другого боку, було укладено трудовий контракт, згідно якого ОСОБА_1 розпорядженням міського голови призначається за контрактом на посаду начальника КП ДМР “Міське управління справами”; за цим Контрактом Власник доручає, а Керівник зобов'язується безпосередньо і через адміністрацію Підприємства здійснювати поточне управління Підприємством, забезпечувати його прибуткову діяльність, ефективне використання й збереження майна Підприємства; власник зобов'язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці Керівника; на підставі Контракту виникають трудові відносини між Керівником та Підприємством. Контракт закріплює та регулює правовідносини між сторонами, зокрема щодо: функцій, прав та обов'язків Керівника, умов матеріального забезпечення Керівника, відповідальності сторін контракту, порядку внесення змін та доповнень, припинення Контракту, строку його дії. Додатком до Трудового контракту Сторони підписали показники ефективності використання майна і прибутку. 2 грудня 2013р. Сторони підписали Додаткову угоду до Трудового контракту від 08.02.2013р., якою внесли зміни до пункту 3.1 розділу 3 Трудового контракту, що стосується заробітної плати Керівника Підприємства. Так, з моменту набуття чинності Додатковою угодою (01.12.2013р.) заробітна плата (оклад) Керівнику за виконання обов'язків, передбачених укладеним між Сторонами Контрактом, виплачується за рахунок коштів Підприємства в розмірі 3 712.00грн. (три тисячі сімсот дванадцять грн. 00коп.). 12 грудня 2013р. Сторони підписали Додаткову угоду до Трудового контракту від 08.02.2013р., якою внесли зміни до пункту 6.1. розділу 6 Трудового контракту щодо терміну його дії, зокрема Сторони погодили, що Контракт між ними діє з 13 лютого 2014р. до 13 лютого 2019р. Протягом всього часу дії Контракту, Керівник Підприємства належним чином виконував покладені на нього обов'язки, на високому рівні здійснював керівництво Підприємством, якісно організовував його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, своєчасно забезпечував виконання завдань Підприємства згідно з чинним законодавством, виконував накази та розпорядження Власника, дотримувався показників ефективності майна та прибутків, дотримувався правил внутрішнього розпорядку, не притягувався до дисциплінарної відповідальності, не мав жодних нарікань щодо його особи як Керівника так і щодо діяльності Підприємства. Такі дії Власника свідчать про якісне та належне виконання Керівником свої обов'язків та бажання Сторін і надалі співпрацювати.
28.11.2014р. за № 998-рк (вх. № 1495 від 27.11.2014р.) до КП ДМР «Міське управління справами» надійшло розпорядження Дніпропетровського міського голови “Про виконання службових обов'язків директора КП “Міське управління справами”, згідно якого на підставі подання голови комісії з проведення службового розслідування: 1.) відсторонено ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків директора КП ДМР “Міське управління справами” на період проведення службового розслідування з 27.11.2014р., 2.) покладено виконання службових обов'язків директора КП ДМР “Міське управління справами” на ОСОБА_5 на період проведення службового розслідування з 27.11.2014р. з наданням права першого підпису. Розпорядження підписано в.о. міського голови ОСОБА_6 .
Судом встановлено, що з 28.11.2014р. по 23.12.2014р. згідно лікарняного листа серія АГМ № 888771 та з 24.12.2014р. по 15.01.2015р. згідно лікарняного листа серія АГМ № 888773 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в в/ч НОМЕР_1 з діагнозом: гіпертонічна хвороба другої стадії, поступив зі скаргами на сильний головний біль, миготіння мушок перед очима, запаморочення, стискуючий біль у серці, за грудиною, серцебиття, задишку при незначних фізичних навантаженнях, нудоту. Із анамнезу хвороби слідує, що на фоні психоемоційних перевантажень 28.11.2014р. позивача став турбувати головний біль, стискуючий біль у серці, запаморочення. Як пояснив у судовому засіданні позивач, йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у його моральних переживаннях у зв'язку з незаконними відстороненням від виконання службових обов'язків, не пояснення причин відсторонення, порушенні стосунків з оточуючими людьми, погіршенні стану здоров'я, приниження честі, гідності та ділової репутації.
Після лікування позивач з'явився на роботі, повідомивши про це КП ДМР «Міське управління справами» та Дніпропетровську міську раду. Весь час в період з 16 січня 2015р. по 02 лютого 2015р. позивач знаходився на роботі, але до роботи допущений не був, оскільки призупинене в зв'язку з хворобою позивача службове розслідування було поновлено.
02 лютого 2015р. позивача було звільнено з посади директора Комунального підприємства Дніпропетровської міської ради «Міське управління справами» за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України згідно розпорядження міського голови від 27.01.2015р. № 45-рп.
Згідно наданої суду копії трудової книжки ОСОБА_1 , судом встановлено, що після звільнення позивач влаштувався на роботу до Комунальної установи «Адміністративне управління Дніпропетровської обласної ради» на посаду виконуючого обов'язки керуючого, де пропрацював з 03 лютого 2015р. до 03 квітня 2015р. З 20 квітня 2015р. позивач працював на посаді заступника директора Комунального підприємства Дніпропетровської міської ради «Дніпроводоканал» із загальних питань, з 20 травня 2015р. позивача було переведено на посаду заступника директора Комунального підприємства Дніпропетровської міської ради «Дніпроводоканал» з контролю за внутрішньою діяльність, де він працює і на сьогоднішній день.
Вислухавши сторони, дослідивши докази у справі суд дійшов до наступного.
Відсторонення як спосіб усунення особи від виконання службових обов'язків без розірвання трудового договору реалізується за допомогою кількох процедур, що різняться як підставами, так і порядком відсторонення, а саме: відсторонення від виконання повноважень за посадою відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 р. № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII); відсторонення від роботи відповідно до КЗпП; відсторонення від посади як обвинуваченого відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК).
Відповідно до ст. 46 КЗпП відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони, в інших випадках, передбачених законодавством. Рішення про відсторонення приймається керівником органу, який видає відповідний наказ (розпорядження).
Відсторонення від роботи за КЗпП має на увазі наявний факт порушення трудової дисципліни, який підтверджується, актом, висновками спеціалізованих установ, пояснювальною запискою самого службовця і не потребує проведення службового розслідування, яке б підтверджувало його або спростовувало. Відсторонення від роботи в цьому випадку - це форма недопущення службовця до виконання службових обов'язків через неадекватний стан або з мотивів безпеки праці.
Заробітна плата за період відсторонення від роботи відповідно до ст. 46 КЗпП, як правило, не виплачується. Непрямо на це вказує також постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 р. № 13, у якій згадується про можливість відсторонення працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати.
Особа може оскаржити правомірність рішення керівника органу про відсторонення. Відповідно до п. 10 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Відповідно до Постанови КМУ від 13 червня 2000 р. N 950 “ Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування” стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування може бути проведено службове розслідування: у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян; у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства, порушення етики поведінки; на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри; з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного правопорушення або порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення. За анонімними повідомленнями, заявами та скаргами службове розслідування не проводиться.
Позивач був відсторонений від посади на підставі наступних документів: розпорядження Дніпропетровського міського голови № 629-р від 27.11.2014р. «Про проведення службового розслідування», в якому зазначено про те, що винесення оскаржуваного розпорядження здійснювалося з урахуванням положень Постанови КМУ від 13.06.2000 № 950 «про затвердження порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування»; подання Директора департаменту прав та правового забезпечення ДМР, голови комісії з проведення службового розслідування Величка О.В.; розпорядження Дніпропетровського міського голови № 998-рк від 27.11.2014р. «Про проведення службових обов'язків Директора КП «Міське управління справами».
Відповідно до вказаних документів, на той час в.о. Дніпропетровського міського голови Романенко М.В. керувався Постановою КМУ від 13.06.2000 № 950 «про затвердження порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».
В грудні 2014р. ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду в порядку адміністративного судочинства з аналогічними позовними вимогами, за результатами розгляду яких постановлено ухвалу у справі № 200/23142/14-а, яка набрала чинності та не оскаржувалась сторонами. Судом було зроблено висновки, що позивач не був державним службовцем чи прирівняною до неї особою, спір виник не з приводу проходження публічної служби; позивач звернувся за захистом свого цивільного права, зокрема права на працю та її оплату; як було встановлено в судовому засіданні, оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень є ненормативним актом, не пов'язане з виконанням владних управлінських функцій.
Відповідно до укладеного між сторонами Трудового контракту (розділ 5) Керівник може бути звільнений з посади, а цей Контракт розірваний з ініціативи Власника, у тому числі за пропозиціями органів місцевого самоврядування та виконавчої влади, до закінчення терміну його дії у разі: систематичного невиконання Керівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього цим Контрактом; одноразового грубого порушення Керівником законодавства чи обов'язків, передбачених Контрактом, в результаті чого Підприємством понесені збитки, виплачено штрафи або виникли інші негативні наслідки; у разі невиконання Підприємством зобов'язань перед бюджетом та пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов'язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання Підприємством зобов'язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати.
Як встановив суд, вказаних порушень Позивач не допускав.
При ухваленні рішення суд також бере до уваги лист-відповідь Дніпропетровської обласної профспілкової організації працівників державних установ, що адресований представнику колективу КП «Міське управління справами» від 25 грудня 2014р. № 110, де зазначено, що посада начальника КП Дніпропетровської міської ради «Міське управління справами» не відноситься до посадових осіб місцевого самоврядування, так як КП «Міське управління справами» є обслуговуючим персоналом органів місцевого самоврядування (Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» № 2493 - ІІІ від 07.06.2001р. Стаття 2), а також ця посада не відноситься до посад державних службовців. Тому, згідно з трудовим контрактом та займаною посадою ОСОБА_1 є найманим працівником та не може підпадати під дію Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» в частині відсторонення від виконання повноважень.
Щодо рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009р. у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), на яке посилалась представник відповідача Дніпропетровської міської ради Пастернак В.В., то суд бере до уваги такі висновки КСУ, про те що органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів, дає підстави стверджувати, що рада має право скасовувати місцеві податки та змінювати їх розміри, а відтак - скасовувати чи змінювати свої раніше прийняті рішення. Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Це узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп. Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Тому, суд вважає, що позивач був незаконно відсторонений від виконання службових обов'язків директора КП «Міське управління справами» та до нього було застосовано нормативні акти, що не розповсюджуються на нього як на директора КП «Міське управління справами», а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Щодо вимог позивача про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, то вони також підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.
Як було встановлено судом згідно наданої копії трудової книжки ОСОБА_1 , після звільнення позивач влаштувався на роботу до Комунальної установи «Адміністративне управління Дніпропетровської обласної ради» на посаду виконуючого обов'язки керуючого, де пропрацював з 03 лютого 2015р. до 03 квітня 2015р. З 20 квітня 2015р. позивач працював на посаді заступника директора Комунального підприємства Дніпропетровської міської ради «Дніпроводоканал» із загальних питань, з 20 травня 2015р. позивача було переведено на посаду заступника директора Комунального підприємства Дніпропетровської міської ради «Дніпроводоканал» з контролю за внутрішньою діяльність, де він працює і на сьогоднішній день. В період з 3 квітня 2015р. по 20 квітня 2015р. позивач вимушено не працював. Кількість робочих днів в цей період складає 10 днів.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.
У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи-невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними
правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348).
Відповідно до довідки КП Дніпропетровської міської ради «Міське управління справами» середньоденна заробітна плата позивача за два останні місяці перед відсторонення від посади становила 407.83грн. (чотириста сім грн. 83 коп.) Зазначена сума середньоденної заробітної плати позивачем не оскаржувалась. Як зазначено вище, позивач був відсторонений від виконання службових обов'язків за посадою з 28 листопада 2014р. З 28 листопада 2014р. по 15 січня 2015р. позивач знаходився на лікуванні. До роботи позивач став 16 січня 2015р. З 16 січня 2015р. в табелі обліку робочого часу зазначено як відмітку про явку/неявку на роботу - «інше». Згідно розрахункового листка при звільненні ОСОБА_1 було виплачено лікарняні за 5 днів - 2 364.89грн. (січень 2015р.), невикористана відпустка (26 днів) - 6 933.32грн. (лютий 2015р.) Кількість днів вимушеного прогулу та не оплачених КП ДМР «Міське управління справами» склала 12 робочих днів за період 16.01.2015р. по день звільнення 02.02.2015р. В період з 16.01.2015р. по день звільнення 02.02.2015р. позивач звільнений чи переведений на іншу посаду не був, іншого заробітку не мав, на роботі в КП ДМР «Міське управління справами» з'являвся, в зв'язку зі службовим розслідуванням був відсторонений від виконання службових обов'язків директора КП ДМР «Міське управління справами». 16 березня 2015р. відповідач КП ДМР «Міське управління справами» перерахував на заробітну картку позивача суму коштів в розмірі 3 390.80грн. (три тисячі триста дев'яносто грн. 80коп.). Таким чином, відповідач КП ДМР «Міське управління справами» зобов'язаний сплатити на користь позивача 1 503.16грн. (407.83грн. * 12днів - 3 390.80грн.) заборгованості із заробітної плати за час вимушеного прогулу.
КП Дніпропетровської міської ради «Міське управління справами» погодилось з тим, що затримка виплати належних позивачеві при звільненні сум склала 29 днів. Тому, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, а саме стягнути з відповідача на користь позивача 11 827.07 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять сім грн. 07коп.) (29днів * 407.83грн.) середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку.
Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, суд прийшов до висновку про їхчасткове задоволення з огляду на наступне.
28.11.2014р. за № 998-рк (вх. № 1495 від 27.11.2014р.) до КП ДМР «Міське управління справами» надійшло розпорядження Дніпропетровського міського голови “Про виконання службових обов'язків директора КП “Міське управління справами”, згідно якого на підставі подання голови комісії з проведення службового розслідування: 1.) відсторонено ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків директора КП ДМР “Міське управління справами” на період проведення службового розслідування з 27.11.2014р., 2.) покладено виконання службових обов'язків директора КП ДМР “Міське управління справами” на ОСОБА_5 на період проведення службового розслідування з 27.11.2014р. з наданням права першого підпису. Розпорядження підписано в.о. міського голови ОСОБА_6 . В той же день, з 28.11.2014р. по 23.12.2014р. згідно лікарняного листа серія АГМ № 888771 та з 24.12.2014р. по 15.01.2015р. згідно лікарняного листа серія АГМ № 888773 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в в/ч НОМЕР_1 з діагнозом: гіпертонічна хвороба другої стадії, поступив зі скаргами на сильний головний біль, миготіння мушок перед очима, запаморочення, стискуючий біль у серці, за грудиною, серцебиття, задишку при незначних фізичних навантаженнях, нудоту. Із анамнезу хвороби слідує, що на фоні психоемоційних перевантажень 28.11.2014р. позивача став турбувати головний біль, стискуючий біль у серці, запаморочення. Як пояснив у судовому засіданні позивач, йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у його моральних переживаннях у зв'язку з незаконними відстороненням від виконання службових обов'язків, не пояснення причин відсторонення, порушенні стосунків з оточуючими людьми, погіршенні стану здоров'я, приниження честі, гідності та ділової репутації.
Допитаний в якості свідка працівник КП “Міське управління справами” ОСОБА_7 пояснив, що як для позивача так я для всіх працівників КП “Міське управління справами” було повно несподіванкою відсторонення ОСОБА_1 від посади директора, що позивач виконував свої обов'язки без нарікань зі сторони Дніпропетровської міської ради, до дисциплінарної відповідальності не притягався, був взірцем для колективу.
Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова в межах своїх повноважень, в тому числі, видає розпорядження у межах своїх повноважень; сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень (стаття 42); шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом, спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку (стаття 77); при здійсненні наданих повноважень сільський, селищний, міський голова є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним - перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади. Сільський, селищний, міський голова щорічно звітує відповідно сільській, селищній, міській раді про здійснення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності виконавчими органами відповідної ради (статтею 42); до виключної компетенції міської ради відноситься, в тому числі, прийняття рішення про недовіру сільському, селищному, міському голові (статтею 26).
Тому, суд вважає, що Дніпропетровська міська рада не належним чином здійснювала контроль за діяльністю в.о. Дніпропетровського міського голови Романенко М.В., допустивши видання ним незаконного розпорядження і порушення трудових прав позивача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягає у його моральних переживаннях у зв'язку з незаконними відстороненням від виконання службових обов'язків, порушенні стосунків з оточуючими людьми, погіршенні стану здоров'я, приниження честі, гідності та ділової репутації. Дії відповідачів Дніпропетровської міської ради та ОСОБА_4 , якими заподіяна моральна шкода, є протиправними, оскільки вони вчинені всупереч вимог статті 312 ЦК України, якою встановлено, що фізична особа має право на вибір та зміну роду занять. Фізичній особі може бути заборонено виконувати певну роботу або обіймати певні посади у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідачі, діючи всупереч цим вимогам закону, допустили посягання на права позивача. Між шкодою, завданою відповідачами та їх протиправними діями існує причинний зв'язок, оскільки саме від їх дій позивач протягом значного періоду переживає суттєві душевні страждання та емоційні переживання, втратив душевний спокій і рівновагу, підірвано його авторитет як керівника.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд повинен виходити із засад розумності, виваженості і справедливості, а також з положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та врахувати характер та обсяг психічних і душевних страждань, яких зазнав позивач, тривалості характеру немайнових втрат, понесених ним, вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та враховуючи тривалий час розгляду даної справи та той факт, що позивач через такі дії відповідачів не зміг працювати надалі на посаді директора КП Дніпропетровської міської ради «Міське управління справами», тому суд вважає, що стягненню на користь позивача підлягає сума моральної шкоди в розмірі 1 000.00 грн. (дві тисячі грн. 00коп.) з відповідачів Дніпропетровської міської ради та ОСОБА_4 солідарно.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 294 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства Дніпропетровської міської ради «Міське управління справами», Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування розпорядження, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкодизадовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати розпорядження в.о. Дніпропетровського міського голови Романенко М.В. “Про виконання службових обов'язків директора КП “Міське управління справами” від 27.11.2014р. № 998-рк (за вх. № 1495 від 28.11.2014р.), яким відсторонено ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків директора КП ДМР “Міське управління справами” на період проведення службового розслідування з 27.11.2014р. та покладено виконання службових обов'язків директора КП ДМР “Міське управління справами” на ОСОБА_5 на період проведення службового розслідування з 27.11.2014р. з наданням права першого підпису.
Стягнути з Комунального підприємства Дніпропетровської міської ради «Міське управління справами» на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 1 503.16грн. (одна тисяча п'ятсот три грн. 16коп.) та середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 11 827.07 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять сім грн. 07коп.).
Стягнути з Дніпропетровської міської ради на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) моральну шкоду в сумі 1 000.00грн. (дві тисячі грн. 00коп.) солідарно по 1 000.00 (одна тисяча грн. 00 коп.) з кожного.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Дніпропетровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514) на користь держави судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) 60 коп.
Стягнути з Комунального підприємства Дніпропетровської міської ради «Міське управління справами» на користь держави судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) 60 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення - з дня отримання копії рішення, через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.
Головуючий-суддя: Е.В. Женеску