Справа № 161/9449/16-ц
Провадження № 2/161/3533/16
15 листопада 2016 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого - судді Пушкарчук В.П.,
при секретарі - Сіньчук Л.О.,
з участю: представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
третьої особи ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної фінансової інспекції у Волинській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - заступник начальника відділу інспектування в соціальній сфері та культурі Державної фінансової інспекції у Волинській області ОСОБА_3, про захист честі, гідності і ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідача про захист честі, гідності і ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що в період з 11.01.2016 року по 04.04.2016 року відповідачем було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Волинського обласного санаторію матері і дитини «Турія» за період з 01.01.2014 року по 01.01.2016 року, де в період з 11.08.2010 року по 11.01.2016 року позивач працював на посаді директора. За результатами ревізії було складено ОСОБА_5 ревізії фінансово-господарської діяльності Волинського обласного санаторію матері і дитини «Турія» від 04 квітня 2016 року № 040-24/002, підписаний заступником начальника відділу інспектування в соціальній сфері та культурі Держфінінспекції у Волинській області ОСОБА_3, в якому були викладені результати ревізії та висновки щодо вини позивача у порушенні чинного законодавства України, нібито допущені ним, під час керівництва Волинським обласним санаторієм матері і дитини «Турія». Зазначена інформація була доведена до частини працівників санаторію (точну кількість позивачу не відомо, однак зазначений ОСОБА_5 був переданий для ознайомлення щонайменше 4 особам, які працюють в санаторії), працівникам Держфінінспекції у Волинській області (які під час роботи пов'язаної з перевіркою санаторію ознайомлювались з ОСОБА_5 чи його частиною, що стосувалась позивача), іншому невизначеному колу осіб, яким було передано відомості зазначені в ОСОБА_5.
Зважаючи на ту обставину, що інформація вказана у ОСОБА_5 ревізії безпосередньо зачіпає права та обов'язки позивача, та містить ряд висновків, які стосуються безпосередньо його, містять недостовірну інформацію та не відповідають дійсності, ним 26 квітня 2016 року було подано відповідні заперечення до вказаного ОСОБА_5 з метою приведення його у відповідність до чинного законодавства та виключення таких висновків з тексту даного ОСОБА_5. Однак, станом на 20.07.2016 року відповідачем подані позивачем заперечення до уваги прийняті не були та неправдиві висновки з ОСОБА_5 не виключені.
Позивач вважає вказані висновки ревізора такими, що не відповідають дійсності, порочать його честь, гідність і ділову репутацію та повинні бути вилучені з тексту ОСОБА_5 ревізії фінансово-господарської діяльності Волинського обласного санаторію матері і дитини «Турія» від 04 квітня 2016 року № 040-24/002 та всіх інших офіційних документів, листів, інформацій тощо, які передавались Державною фінансовою інспекцією у Волинській області невизначеному колу осіб, а сам ОСОБА_5 відкликано.
Представник позивача в судовому засіданні заявлений позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заявлений позов не визнала та зазначила, що заступник начальника відділу інспектування в соціальній сфері та культурі Держфінінспекції у Волинській області ОСОБА_3 діяла лише на підставі та в межах визначених законом, а сам ОСОБА_5 ревізії фінансово-господарської діяльності Волинського обласного санаторію матері і дитини «Турія» від 04 квітня 2016 року № 040-24/002 не може бути відкликаним, оскільки відсутні підстави для його відкликання. Просила відмовити в задоволенні позову.
Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлений позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та що кожен має право на повагу до його гідності (ст.ст. 3, 28).
Разом із цим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.
Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації.
Статею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При розгляді даної справи, суд враховує також міжнародно-правові зобов'язання України в сфері свободи слова, свободи вираження поглядів.
Відповідно до ст. 17 Закону «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», суди повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Згідно ст. 272 ЦК України, фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав.
Частиною 3 ст. 273 цього ж Кодексу визначено, що діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.
Крім того, ст. 275 ЦК України зазначає, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
Судом при розгляді справи встановлено, що дійсно в період з 11.01.2016 року по 04.04.2016 року Державною фінансовою інспекцією у Волинській області було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Волинського обласного санаторію матері і дитини «Турія» за період з 01.01.2014 року по 01.01.2016 року. За результатом цієї ревізії було складено ОСОБА_5 ревізії фінансово-господарської діяльності Волинського обласного санаторію матері і дитини «Турія» від 04 квітня 2016 року № 040-24/002, який підписаний заступником начальника відділу інспектування в соціальній сфері та культурі Держфінінспекції у Волинській області ОСОБА_3
Відповідно до зазначеного ОСОБА_5 в ньому в категоричній формі наведені наступні висновки про вину ОСОБА_4:
- щодо складання фінансових планів на 2014 та 2015 роки допущені головним бухгалтером ОСОБА_6, якою внесені до фінансових планів на відповідний рік недостовірні показники планових обсягів доходів і витрат та показники фінансового результату діяльності санаторію, а також директором ОСОБА_4, яким підписано фінансові плани (ст. 8 ОСОБА_5);
- ... з вини колишнього директора санаторію ОСОБА_4, яким підписано акти приймання-передачі послуг, що містять недостовірні дані щодо надання послуг... (ст. 16 ОСОБА_5);
- виходячи з вищенаведеного, в актах приймання-передачі послуг за Договором, укладеним з Міністерством від 25.07.2014 № 14/23-ВТ, санаторієм завищено кількість осіб, які отримали весь комплекс санаторно-курортних послуг, визначених договором, та вартість фактично наданих у 2014 році послуг, чим порушено вимоги п. 1 ст. 9 Закону України № 996.
Не виконання умов договору щодо надання в повному обсязі послуг із санаторно-курортного лікування дітей у 2014 році, укладеного з Міністерством, є порушенням вимог ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідне порушення допущено з вини колишнього директора санаторію ОСОБА_4, яким підписано акти приймання-передачі послуг, що містять недостовірну інформацію про обсяг наданих послуг та яким, в особі керівника закладу, не забезпечено виконання умов укладеного договору (ст. 20 ОСОБА_5);
- Ревізією нарахування заробітної плати за ці періоди встановлено, що в порушення вимог зазначеного наказу, який запроваджував зміни в організації виробництва і праці для всіх категорій працівників санаторію, крім працівників котельні і сторожів, у зазначені періоди при відсутності інших розпорядчих документів про наявність виробничої необхідності у роботі окремих категорій працівників та її терміну, крім директора ОСОБА_4, в табеля обліку робочого часу відображено також роботу заступника директор ОСОБА_7, помічника директора ОСОБА_8, заступника директора по господарській частині ОСОБА_5, головного бухгалтера ОСОБА_6, секретар-друкарки ОСОБА_9 та окремих працівників інших підрозділів. За відпрацьований час у період припинення діяльності у 2014 році нараховано заробітної плати 41 працівнику на загальну суму 88 972,46 грн., на яку нараховано ЄСВ в сумі 32 362,92 грн., та у 2015 році - 15 працівникам на суму 105 721,24 грн., на яку нараховано 38 790,77 грн. ЄСВ.
Виплата заробітної плати у період припинення діяльності санаторію без обумовлення необхідності виконання певного виду робіт або його нормування, сприяло зростанню рівня заборгованості по заробітній платі (ст. 37 ОСОБА_5);
- що директору санаторію ОСОБА_4 згідно умов п. 15 Контракту, укладеного з ним Волинською обласною радою 11.08.2010, передбачено виплату надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи у розмірі 50 % до посадового окладу. При цьому, умовами контракту передбачено скасування або зменшення даної надбавки у разі несвоєчасного виконання завдань, визначених контрактом, погіршення якості роботи, зменшення прибутків, порівняно з минулим звітним періодом.
Проведеним аналізом показників фінансових звітів щодо результатів діяльності санаторію за 2014, 2015 роки, визначених згідно даних бухгалтерського обліку, встановлено, що фінансовим результатом від діяльності санаторію за 2014 рік є збиток в сумі 984,2 тис. грн., у 2015 році - збиток в сумі 2 161,0 тис. гри. Таким чином, нарахування вказаної надбавки без перегляду її розміру є порушенням вищезазначених умов контракту (ст. 38 ОСОБА_5);
- Ревізією наявності фактів несвоєчасних виплат та простроченої заборгованості з оплати праці встановлено наявність в обліку санаторію станом на 01.01.2016 року простроченої кредиторської заборгованості за розрахунками з оплати праці працівників на загальну суму 712 964,72 грн. за травень, липень - грудень 2015 року….
- ... Порушення в частині наявності простроченої заборгованості з оплати праці допущено з вини колишнього директора ОСОБА_4 (ст. 39 ОСОБА_5);
- …зазначені кошти в сумі 51 078,0 грн. ним (начальником відділу у справах молоді та спорту Ковельської райдержадміністрації ОСОБА_10В.) були передані 08.08.2014 року директору санаторію ОСОБА_4 (ст. 48 ОСОБА_5);
- Внаслідок оплати завищеної вартості виконаних робіт санаторію завдано збитків на загальну суму 9 866,7 грн. Порушення щодо завищення вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт допущено з вини колишнього директора санаторію ОСОБА_4, яким підписано та прийнято до оплати акти виконаних робіт форми КБ-2в., що містять завищену вартість та обсяг виконаних робіт (ст. 52 ОСОБА_5).
При цьому ні в ОСОБА_5 ревізії, ні в поясненнях та запереченнях наданих представником відповідача та третьою особою на стороні відповідача ОСОБА_3 не вказано документів, чи доведених будь-яким законним способом фактів, які є підставною для твердження про вину саме ОСОБА_4 у виявлених в ході ревізії порушеннях. Не надано таких доказів і в ході судового розгляду.
Також, ревізор, яка підписала акт ОСОБА_3, у відповідних висновках в категоричній формі зазначає інформацію, в якій стверджується про порушення позивачем, зокрема, норм чинного законодавствата вказується на вину позивача у вчиненні цих правопорушень. Разом з тим, в ОСОБА_5 не вказується жодних реальних підстав для таких звинувачень, як на момент його підписання та набрання «законної сили», так і на даний час відсутні будь які рішення судів, чи заяв позивача, які б вказували на доказаність такої вини чи підтвердження інформації яка передувала зазначеним висновкам ревізора.
Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували факт вини саме ОСОБА_4 у вчиненні виявлених порушень, а також не підтверджено факт існування всіх порушень зазначених в ОСОБА_5 ревізії від 04.04.2016 року № 040-24/002.
Зважаючи на ту обставину, що інформація вказана у ОСОБА_5 ревізії безпосередньо зачіпає права та обов'язки позивача, та містить ряд висновків, які стосуються безпосередньо його, містять недостовірну інформацію та не відповідають дійсності, останнім 26 квітня 2016 року було подано відповідні Заперечення на ОСОБА_5 ревізії з метою приведення його у відповідність до чинного законодавства та виключення таких висновків з тексту даного ОСОБА_5 (а.с. 29-41). Однак, відповідачем до уваги подані позивачем заперечення до уваги прийняті не були та неправдиві висновки з ОСОБА_5 не виключені.
Крім того, з'ясовано, що 11 серпня 2010 року між ОСОБА_4 та Волинською обласною радою, в особі ОСОБА_11 було укладено відповідний Контракт з керівником установи, що є у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, відповідно до якого його було призначено на посаду директора Волинського обласного санаторію матері і дитини «Турія».
Зазначеним Контрактом та Посадовою інструкцією директора санаторію «Турія» (а.с. 30-32, 33-34) визначено виключний перелік обов'язків позивача, як керівника зазначеного підприємства.
Як встановлено в ході судового розгляду не відповідають дійсності зазначені в ОСОБА_11 факти, зокрема:
- про порушення при складанні фінансових планів на 2014 та 2015 роки директором ОСОБА_4 (ст. 8 ОСОБА_11) - оскільки обов'язок щодо надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства покладається згідно п. 3.5 посадової інструкції на головного бухгалтера санаторію (а.с. 35 т. 1);
- про вину ОСОБА_4, яким підписано акти приймання-передачі послуг, що містять недостовірні дані щодо надання послуг (ст. 16 ОСОБА_11) - оскільки відповідно до посадових обов'язків медичного реєстратора санаторію (п.п. 3.3-3.7) на них покладається обов'язок за реєстрацією всіх відпочиваючих в журнал відповідної форми та підготовкою зведеної накопичувальної відомості по відпочиваючих, інформація з яких відображується в актах приймання-передачі (а.с. 46 т. 1);
- про вину ОСОБА_4 у завищенні кількості осіб, які отримали весь комплекс санаторно-курортних послуг Договором з Міністерством соціальної політики України від 25.07.2014 № 14/23-ВТ (ст. 20 ОСОБА_11) - оскільки відповідачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували факт доведення такої вини та відповідності висновків ревізора реальним обставинам, які існували на момент підписання ОСОБА_11 ревізії. Крім того, відповідно зазначених ОСОБА_11 приймання передачі робіт підписаних уповноваженими особами Міністерства праці та соціальної політики України (а.с. 37-39, 200-203 т. 1) «Зауважень та претензій щодо результатів наданих послуг Сторони не мають». Як підтвердили представники відповідача в судовому засіданні, станом на момент розгляду справи судом зазначені ОСОБА_11 виконаних робіт є чинними та в судовому порядку не оскаржувались, спори між Міністерством та санаторієм щодо обсягу виконання робіт за Договором від 25.07.2014 № 14/23-ВТ відсутні, та з цього приводу жодних рішень судів не приймалось. Крім того, контроль за кількісним та персональним складом відпочиваючих, які пройшли оздоровлення згідно розподілу функціональних обов'язків покладається на медичних реєстраторів, а не на директора санаторію;
- про виплату заробітної плати у період припинення діяльності санаторію без обумовлення необхідності (ст. 37 ОСОБА_11) виконання певного виду робіт та порушення Наказів № 61 та № 54, якими запроваджував зміни в організації виробництва і праці для всіх категорій працівників санаторію - оскільки зазначені накази не містили заборону додаткового залучення працівників для виконання робіт в періоди припинення виробничої діяльності, а вихід на роботу відповідних працівників був обумовлений виробничою необхідністю (а.с. 47-48 т. 1);
- про порушення умов Контракту (ст. 38 ОСОБА_11) з директором санаторію в наслідок безпідставного нарахування надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи у розмірі 50% до посадового - оскільки зазначені висновки частково спростовуються в самому ОСОБА_11 ревізії, в якому зазначено: «Згідно наданої на запит інформації від 10.03.2016 № 495/34УГ-16 документи щодо перегляду умов оплати праці директору санаторію ОСОБА_4 обласною радою не приймались..», а також протягом строку дії контракту укладеного між ОСОБА_4 та Волинською обласною радою 11.08.2010 року жодних змін, стосовно порядку сплати та розміру зазначеної надбавки не вносилось, рішень власника (Волинської обласної ради) не приймалось, в судовому чи іншому порядку факт порушення умов Контракту не встановлювався (а.с. 30-32 т. 1);
-про кошти в сумі 51 078,00 грн., які начальником відділу у справах молоді та спорту Ковельської райдержадміністрації ОСОБА_10 нібито були передані 08.08.2014 року директору санаторію ОСОБА_4 (ст. 48 ОСОБА_11) - оскільки судом встановлено, що кошти в сумі 41 200,0 грн., були внесені до каси санаторію особисто начальником відділу у справах молоді та спорту Ковельської райдержадміністрації ОСОБА_10 за прибутковим касовим ордером від 13.08.2014 № 154 (а.с. 50) та кошти в сумі 9 878,00 грн. було внесено на розрахунковий рахунок санаторію в КБ «Приватбанк» особисто начальником у справах молоді та спорту Ковельської райдержадміністрації ОСОБА_10 в квітні 2016 року (а.с. 92 т. 1);
- про те, що внаслідок оплати завищеної вартості виконаних робіт проведених ПП «Приватбуд» санаторію завдано з вини ОСОБА_4 збитків на загальну суму 9 866,70 грн. - оскільки, як з'ясовано в ході судового розгляду зазначені кошти ПП «Приватбуд» не перераховувались, та ПП «Приватбуд» в добровільному порядку зменшено суму заборгованості на цю суму ще до завершення ревізії. Крім того, відсутні будь-які дані чи рішення судів про визнання ОСОБА_4 винним у завданні збитків на суму 9866,7 грн. за вказаним договором з ПП «Приватбуд».
Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
Як зазначено у Постанові Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Частиною 5 ст. 277 ЦК України визначено, що якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що при розгляді справ даної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Згідно із п. 19 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до ч. 2 ст. 471 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що зазначені в ОСОБА_11 ревізії фінансово-господарської діяльності Волинського обласного санаторію матері і дитини «Турія» від 04 квітня 2016 року № 040-24/002 твердження відповідача про вину позивача є недоведеними фактами, які не ґрунтуються на встановленні такої вини рішенням суду, чи іншим передбаченим законодавством способом, а відтак підлягають виключенню з ОСОБА_11, як такі, що порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача, а сам ОСОБА_11 повинен бути відкликаний.
На стягненні судових витрат позивач не наполягав.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 80, 84, 212, 215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 3, 15, 16, 269, 272, 273, 275, 277, 509, 525, 526, 629, 1212 Цивільного кодексу України, Закону України «Про інформацію», Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», суд, -
ОСОБА_9 задовольнити.
Визнати недостовірною інформацію (висновки), зазначену заступником начальника відділу інспектування в соціальній сфері та культурі Держфінінспекції у Волинській області ОСОБА_3 у ОСОБА_11 ревізії фінансово-господарської діяльності Волинського обласного санаторію матері і дитини «Турія» від 04 квітня 2016 року № 040-24/002 та зобов'язати Державну фінансову інспекцію у Волинській області виключити такі висновки з тексту даного ОСОБА_11, а саме Висновки про те, що:
- порушення при складанні фінансових планів на 2014 та 2015 роки допущені ….., а також директором ОСОБА_4, яким підписано фінансові плани (ст. 8 ОСОБА_11);
- вищезазначені порушення допущено з вини колишнього директора санаторію ОСОБА_4, яким підписано акти приймання-передачі послуг, що містять недостовірні дані щодо надання послуг... (ст. 16 ОСОБА_11);
- виходячи з вищенаведеного, в актах приймання-передачі послуг за Договором, укладеним з Міністерством від 25.07.2014 № 14/23-ВТ, санаторієм завищено кількість осіб, які отримали весь комплекс санаторно-курортних послуг, визначених договором, та вартість фактично наданих у 2014 році послуг, чим порушено вимоги п. 1 ст. 9 Закону України № 996.
Не виконання умов договору щодо надання в повному обсязі послуг із санаторно-курортного лікування дітей у 2014 році, укладеного з Міністерством, є порушенням вимог ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідне порушення допущено з вини колишнього директора санаторію ОСОБА_4, яким підписано акти приймання-передачі послуг, що містять недостовірну інформацію про обсяг наданих послуг та яким, в особі керівника закладу, не забезпечено виконання умов укладеного договору (ст. 20 ОСОБА_11);
- ревізією нарахування заробітної плати за ці періоди встановлено, що в порушення вимог зазначеного наказу, який запроваджував зміни в організації виробництва і праці для всіх категорій працівників санаторію, крім працівників котельні і сторожів, у зазначені періоди при відсутності інших розпорядчих документів про наявність виробничої необхідності у роботі окремих категорій працівників та її терміну, крім директора ОСОБА_4, в табеля обліку робочого часу відображено також роботу заступника директор ОСОБА_7, помічника директора ОСОБА_8, заступника директора по господарській частині ОСОБА_5, головного бухгалтера ОСОБА_6, секретар-друкарки ОСОБА_9 та окремих працівників інших підрозділів. За відпрацьований час у період припинення діяльності у 2014 році нараховано заробітної плати 41 працівнику на загальну суму 88 972,46 грн., на яку нараховано ЄСВ в сумі 32 362,92 грн., та у 2015 році - 15 працівникам на суму 105 721,24 грн., на яку нараховано 38 790,77 грн. ЄСВ.
Виплата заробітної плати у період припинення діяльності санаторію без обумовлення необхідності виконання певного виду робіт або його нормування, сприяло зростанню рівня заборгованості по заробітній платі (ст. 37 ОСОБА_5);
- проведеним аналізом показників фінансових звітів щодо результатів діяльності санаторію за 2014, 2015 роки, визначених згідно даних бухгалтерського обліку, встановлено, що фінансовим результатом від діяльності санаторію за 2014 рік є збиток в сумі 984,2 тис. грн., у 2015 році - збиток в сумі 2 161,0 тис. гри. Таким чином, нарахування вказаної надбавки без перегляду її розміру є порушенням вищезазначених умов контракту (ст. 38 ОСОБА_5);
- … Порушення в частині наявності простроченої заборгованості з оплати праці допущено з вини колишнього директора ОСОБА_4 (ст. 39 ОСОБА_5);
- …зазначені кошти в сумі 51 078,0 грн. ним (начальником відділу у справах молоді та спорту Ковельської райдержадміністрації ОСОБА_10В.) були передані 08.08.2014 року директору санаторію ОСОБА_4 (ст. 48 ОСОБА_5);
- внаслідок оплати завищеної вартості виконаних робіт санаторію завдано збитків на загальну суму 9 866,70 грн. Порушення щодо завищення вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт допущено з вини колишнього директора санаторію ОСОБА_4, яким підписано та прийнято до оплати акти виконаних робіт форми КБ-2в., що містять завищену вартість та обсяг виконаних робіт (ст. 52 ОСОБА_5).
Зобов'язати Державну фінансову інспекцію у Волинській області відкликати ОСОБА_5 ревізії фінансово-господарської діяльності Волинського обласного санаторію матері і дитини «Турія» від 04 квітня 2016 року № 040-24/002 та всі інші офіційні документи, які передавались Державною фінансовою інспекцією у Волинській області офіційним органам та установам.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області ОСОБА_12