Справа № 159/1303/16-к
Провадження № 1-о/159/9/16
10 листопада 2016 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілих ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
представників потерпілих ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі заяву ОСОБА_5 та ОСОБА_8 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, -
потерпілий ОСОБА_5 та засуджений ОСОБА_8 звернулись до суду із заявами про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. По зазначених заявах було ухвалами суду відкрито кримінальне провадження за нововиявленими обставинами і відповідно ухвалою суду від 28.09.2016 року ці заяви об'єднані в одне провадження.
Із матеріалів кримінального провадження слідує, що вироком Ковельського міськрайонного суду від 25.09.2009 року ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 291 КК України та призначення покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області апеляції засудженого ОСОБА_9 та потерпілих, в тому числі ОСОБА_5 , залишено без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду без змін.
Зазначені особи подали до суду заяви про перегляд вироку від 25.09.2009 року за нововиявленими обставинами і зокрема, ОСОБА_8 зазначив, що суд першої інстанції в основу доведеності його вини поклав висновок експерта за № 157 від 21.09.2007 року у відповідності з яким при проведенні автотехнічної експертизи прийшов до висновку, що з технічної точки зору водій автомобіля «Фольскваген Т-4» повинен був рухатись із безпечною швидкістю, не більше 68,4 км/год, швидкістю згідно видимості елементів дороги і при виявленні гужової повозки, що рухалась назустріч по його смузі руху негайно вжити заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу.
Він також вказує, що із вихідних даних для проведення експертизи слідчим ОСОБА_10 задана загальна видимість проїзної частини - 52 м., яка відповідно до висновків експертів є зміненою і покладена в основу вирахування безпечної швидкості та оцінки дій водія автомобіля.
Крім того, у відповідності з висновком експерта від 04 листопада 2015 року проведеного в рамках іншого кримінального провадження зіткнення автомобіля «Фольскваген Т-4» з гужовою підводою знаходиться на правій смузі руху автодороги Ковель-Луцьк по напрямку м. Луцька в місці, що передує появі слідів подряпин з відривом асфальтового покриття.
І з показань експерта ОСОБА_11 від 11.02.2016 року дане місце знаходиться не більше ніж за 0,25 м. від крайньої суцільної лінії дорожньої розмітки на правій смузі руху і ця відстань суперечить вихідним даним, які надавались слідчим ОСОБА_10 експерту, а саме 1,1 м.
Аналогічні обставини, які на думку ОСОБА_5 є нововиявленими зазначені в заяві останнього про перегляд судового рішення.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 ствердив, що в даній дорожньо-транспортній пригоді загинув його син. В ході досудового слідства, судового розгляду та на даний час він є переконаним, що в цьому ДТП вини засудженого ОСОБА_9 немає. Вважає, що винною особою є водій автомобіля Сагателян, який рухався зі швидкістю не менше 110 км/год та виїхав по ходу свого руху на праве узбіччя, де скоїв наїзд на гужову підводу, якою управляв засуджений.
На підтвердження своїх переконань наявні показання експерта про те, що місце зіткнення знаходиться на відстані не більше ніж 0,25 м. від крайньої суцільної лінії дорожньої розмітки на правій смузі руху, а не 1,1 м., як зазначено в протоколі огляду місця події. Протокол відтворення обстановки і обставин події має також виправлення, що може свідчити про фальсифікацію доказів слідчим, які він виявив при ознайомленні з матеріалами справи після вироку суду.
Крім того, із показань водія автомобіля на досудовому слідстві слідує, що перешкода для руху виникла раптово і він не встиг загальмувати, а слідчим в протоколі огляду місця події зазначені сліди гальмування. Переконаний, що причиною ДТП стало перевищення швидкості ОСОБА_12 та виїзд його на праве узбіччя по ходу його руху, про що свідчить відсутність осипу грунту, скла і т.п. на проїзній частині.
Представник потерпілого в судовому засіданні також вважає, що кримінальне провадження проведено поверхово, а вирок суду ухвалено помилково на доказах, які достовірно не підтверджують винуватість засудженого. Наполягає на скасуванні вироку з метою більш повно та об'єктивно, з призначенням додаткових криміналістичних експертиз вирішити справу і в залежності від встановленого, ухвалити новий вирок.
ОСОБА_12 в судовому засіданні ствердив, що причиною дорожньо-транспортної пригоди став раптовий виїзд на його смугу руху гужової підводи під управлінням засудженого. Ствердив, що він рухався зі швидкістю не більше 80 км/год по правій смузі руху і на узбіччя не виїжджав. Чи гальмував, на даний час не пам'ятає, проте категорично стверджує, що зіткнення з гужовою підводою сталось раптово на його смузі руху і уникнути його він не мав можливості. Заперечив факт перевищення швидкості та руху по правому узбіччі.
Представник потерпілого ОСОБА_12 вважає заяви засудженого та потерпілого про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами безпідставним і в їх задоволенні просить відмовити, оскільки винну особу в скоєнні ДТП встановлено і вона понесла відповідне покарання на підставі об'єктивних доказах, які були предметом дослідження в судовому засіданні при ухваленні вироку.
Судом встановлено, що з Постанови про призначення автотехнічної експертизи від 10.09.2007 року слідує, що слідчий в п. 6 вказав, що під час проведення відтворення обстановки і обставин із водієм автомобіля «Фольскваген Т-4» було встановлено видимість до конкретної перешкоди - 46 м., а загальна видимість - 52 м.
З висновку експертизи від 21.09.2007 року вбачається, що при проведенні автотехнічної експертизи експерт виходив із вихідних даних, що загальна видимість проїзної частини становить 52 м., а видимість конкретної перешкоди 46 м.
Допитаний в судовому засіданні при розгляді даної справи по суті 17.07.2009 року (т. 4 а.с. 111) з участю потерпілого, засудженого та інших осіб, експерт ОСОБА_13 підтвердив свій висновок про те, що водій автомобіля не мав технічної можливості уникнути зіткнення як при вирахуваній безпечній швидкості руху згідно видимості елементів дороги 68,4 км/год так і для заданої слідством швидкості 80 км/год.
Виходячи із зазначеного, суд вважає, що у протоколі відтворення обстановки і обставин події від 07.09.2007 року, висновку експертизи від 21.09.2007 року так і в показаннях експерта не існує суперечностей щодо вихідних даних загальної видимості проїзної частини, а саме - 52 м.
Та обставина, що в протоколі відтворення обстановки і обставин події від 07.09.2007 року мається виправлення первинного допису відомостей загальної проїзної частини з 46 м. на 52 м. не спростовує висновків автотехнічної експертизи, оскільки водій автомобіля при безпечній швидкості так і при заданій швидкості не міг уникнути зіткнення з гужовою підводою з технічної точки зору і ця обставина на переконання суду не є нововиявленою, оскільки це виправлення було явним як на час складання протоколу відтворення обстановки і обставин події 07.09.2007 року, ознайомлення з ним учасників кримінального провадження так і при неодноразовому розгляді даної кримінальної справи судом першої та апеляційної інстанції.
На ці обставини звертали увагу суду в своїх апеляціях ОСОБА_5 06.10.2009 року, як потерпілий та інші потерпілі, так і захисник засудженого ОСОБА_14 .
Зазначені обставини були відомі суду і при розгляді апеляційної скарги на вироки суду і зокрема, в Ухвалі колегії суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 16.12.2009 року зазначено, що є безпідставним посилання потерпілих на незаконні дії слідчого про те, що ним надані вихідні дані на експертизу, що не відповідали дійсності.
Отже, учасникам кримінального провадження так і суду при розгляді справи були відомі вказані обставини, а тому твердження заявників в цій частині є надуманими та безпідставними.
Поряд з цим, ні з матеріалів кримінальної справи ні з поданих заявником доказів про те, що в дійсності загальна видимість проїзної частини становила 46 м., а не 52 м. не слідує, а сам факт виправлення в протоколі відтворення обстановки і обставин події про який було відомо як учасникам кримінального провадження, так і суду при розгляді справи, не може визнаватись нововиявленою обставиною та на переконання суду не є підставою для перегляду вироку суду за нововиявленими обставинами.
Допитаний в даному судовому засіданні як свідок (слідчий) ОСОБА_10 після ознайомлення з матеріалами справи і зокрема протоколом відтворення обстановки і обставин події ствердив, що виправлення в ньому були проведені ним при складанні протоколу, оскільки ним було допущено помилку. Категорично ствердив, що видимість до перешкоди при відтворенні обстановки і обставин події становила 46 м., а загальна видимість 52 м.
Він також ствердив, що призначав автотехнічну експертизу з врахуванням даних протоколу відтворення обстановки і обставин події 10 вересня 2007 року (відтворення 07 вересня 2007 року) і вважає, що у висновку експерта від 21.09.2007 року допущена механічна помилка про проведення експертизи на підставі постанови слідчого від 20.07.2007 року (т.1 а.с. 201-215).
Судом не встановлено обставин та не здобуто будь-яких доказів, які би свідчили, що слідчим умисно спотворено або підроблено докази у справі, а саме виправлення при таких обставинах не свідчить, що це виправлення не відповідає фактичним обставинам справи, а відтак не доводить неправильності чи помилковості ухваленого вироку.
Покликання потерпілого ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_8 на показання експерта ОСОБА_11 про місце зіткнення автомобіля з гужовою підводою на відстані не більше 0,25 м. від крайньої суцільної лінії дорожньої розмітки на правій смузі руху і що ця відстань також суперечить вихідним даним, що задавались слідчим (1,1м) на проведення експертизи також не спростовує та не доводить неправильність висновків суду при ухваленні вироку, оскільки відповідно до висновку цього експерта (судова транспортна-трасологічна експертиза у кримінальному провадженні № 12014030000000412) останній не зміг встановити метричні координати місця зіткнення транспортних засобів в зв'язку з недостатнім об'ємом слідової інформації, зафіксованої в протоколі огляду місця події від 25.05.2007 року та у протоколі додаткового огляду місця події і на схемі до нього від 26.05.2007 року.
Цим же висновком категорично констатовано, що місце зіткнення автомобіля з гужовою підводою знаходиться саме на правій смузі автодороги по напрямку на м. Луцьк, що не суперечить і висновку експертизи від 21.09.2007 року № 157 про те, що дорожньо-транспортна пригода сталась на смузі руху автомобіля.
Із показань допитаного в судовому засіданні експерта ОСОБА_11 слідує категоричний висновок, що по слідовій інформації з місця ДТП стверджувати про рух підводи по узбіччю не можна і це виключається однозначно.
Підтвердив, що ДТП сталась по смузі руху автомобіля про що свідчать подряпини та місце знаходження уламків на асфальтовому покритті дороги.
Разом з тим, суд вважає, що будь-яких доказів про рух автомобіля зі швидкістю, що перевищувала 80 км/год заявниками не надано, а тому вихідні дані про швидкість автомобіля не суперечать встановленим обставинам справи. Інших даних які би з достовірністю підтверджували рух автомобіля зі швидкістю, що перевищувала встановлені обмеження на цій ділянці 90 км/год в ході розгляду справи не здобуто.
Із висновку № 7612 від 07.09.2015 року судової автотехнічної експертизи дослідження механізму ДТП за матеріалами кримінального провадження від 31.10.2014 року слідує, що при вихідних даних швидкості автомобіля - 80 км/год величина повного зупинного шляху автомобіля «Фольксваген Т-4» в даних дорожніх обставинах становить 69,2 м - 70,2 м.
З цього слід зробити висновок, що при загальній видимості проїзної частини дороги, як при 46 м і 52 м водій автомобіля «Фольксваген Т-4» р.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_15 не мав технічної можливості уникнути наїзду на гужову підводу, що підтверджено даним висновком.
Іншим висновком судової автотехнічної експертизи дослідження механізму ДТП за матеріалами кримінального провадження від 31.10.2014 року виготовленого 04.09.2015 року при вихідних даних, які були зазначені вище, дати відповідь на питання з якою швидкістю рухався автомобіль «Фольксваген Т-4» вираховуючи наявні механічні пошкодження встановити неможливо із-за відсутності транспортних засобів.
Правильність вироку суду додатково фактично підтверджено і висновком автотехнічного дослідження виконаного Київським НДІ судових експертиз за заявою ОСОБА_5 відповідно до якого з огляду на розташування підводи в своєму кінцевому положенні та слід тертя, можна сказати, що місце даного зіткнення могло знаходитись на проїзній частині на смузі руху в напрямку м. Луцька та передувало розташуванню зазначеної слідової інформації.
Разом з цим зазначено, що встановити більш точні координати місця зіткнення автомобіля та підводи на проїзній частині дороги не видається можливим, оскільки наявна на місця ДТП слідова інформація зафіксована на схемі ДТП неналежним чином.
В ході оглянутих судом фотознімків та відеофіксації огляду місця події із наявних слідів розміщення уламків деталей автомобіля і підводи, скла, рідини, яка витікала з автомобіля, можна зробити висновок, що місце зіткнення сталось на смузі руху автомобіля.
Відповідно до ч. 1 ст.459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, а, відповідно до ч.2 цієї ж норми Закону нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом; 5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути. При цьому, відповідно до ч.3 ст.459 КПК України, обставини, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої цієї статті, повинні бути встановлені вироком суду, що набрав законної сили, а при неможливості ухвалення вироку - підтверджені матеріалами розслідування.
Тобто, нововиявлені обставини - це встановлені розслідуванням або вироком суду, що набрав законної сили, і викладені у заяві учасників судового провадження юридичні факти, які знаходяться в органічному зв'язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, ухвалі, як такі, що не відповідають об'єктивній дійсності. Нововиявленими слід вважати обставини (як фактичного, так і правового характеру), які, по-перше, об'єктивно існували на момент вирішення кримінальної справи; і, по-друге, не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі. Наявність обох цих умов для визнання обставини нововиявленою є обов'язковою. Тобто це випадки, коли немає вини суду у неправосудності судового рішення, за винятком, коли «невідомість обставини суду» не властива лише такій підставі, як злочинні зловживання суддів (п. 3 ч. 2 вище згаданої статті).
Отже, обов'язковою умовою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами є те, що обставини, які приводяться як привід для такого перегляду, повинні бути абсолютно новими, раніше не відомими слідчим органам і суду, такими, що у матеріалах справи не висвітлені і вимагають окремого розслідування. При цьому, такі обставини, як зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження або ж скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути, штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок, повинні бути встановлені вироком суду, що набрав законної сили, а при неможливості ухвалення вироку - підтверджені матеріалами розслідування.
Отже, твердження заявників та представника потерпілого про скасування вироку, оскільки наявні докази не доводять вини ОСОБА_9 у скоєнні злочину суперечать встановленим судом обставинам та суперечать матеріалам справи і ухваленим рішенням суддів.
З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких нововиявлених обставин для перегляду вироку Ковельського міськрайонного суду від 25.09.2009 року за нововиявленими обставинами.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку відповідно до ч. 1 ст. 467 КПК України про залишення заяв без задоволення.
Керуючись ст.ст. 369, 372, 469, 460, 466, 467 КПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_5 та ОСОБА_8 про перегляд вироку Ковельського міськрайонного суду від 25.09.2009 року за нововиявленими обставинами - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд Волинської області протягом семи днів з наступного дня після її проголошення.
Головуючий:ОСОБА_1