Справа № 158/1966/16-а
Провадження № 2-а/0158/64/16
18 листопада 2016 року Ківерцівський районний суд Волинської області
в с к л а д і: головуючого судді Пономарьової О.М.
при секретарі Грубі М.Є.
з участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Пелех О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Ківерцівської міської ради Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення Ківерцівської міської ради Волинської області № 5/5 від 12.02.2016 року,-
ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Ківерцівської міської ради Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення Ківерцівської міської ради Волинської області № 5/5 від 12.02.2016 року.
В обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що Ківерцівською міською радою Волинської області 12.02.2016 року прийнято рішення № 5/5 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території м. Ківерці». Вищевказаним рішенням встановлено на території м. Ківерці податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та затверджено Положення про податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, відповідно до якого ставки зазначеного податку встановлені з 01.01.2016 року.
Посилаючись на те, що вказане рішення суперечить вимогам Податкового кодексу України, прийняте з порушення вимог Закону України «Про місцеве самоврядування», просить визнати протиправним та скасувати рішення Ківерцівської міської ради Волинської області № 5/5 від 12.02.2016 року.
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася. Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві, просив його задовольнити. Крім того, до суду подав клопотання, відповідно до якого, посилаючись на те, що про рішення Ківерцівської міської ради Волинської області № 5/5 віл 12.02.2016 року позивачу стало відомо при отриманні з Ківерцівського відділення Луцької ОДПІ ГУ ДФС податкове повідомлення-рішення № 41899-03 від 01.07.2016 року про сплату податку на нерухоме майно, просить поновити пропущений строк для звернення до суду з адміністративним позовом.
Представник відповідача Пелех О.О. в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що оскаржуване рішення Ківерцівської міської ради прийняте з дотриманням чинного законодавства та не порушує права громадян, просить в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 12.02.2016 року Ківерцівською міською радою Волинської області на виконання Закону України від 24.12.2015 року № 909-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» прийнято рішення № 5/5 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Ківерці», резолютивна частина якого містить 6 пунктів: 1). Встановити на території м. Ківерці податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; 2). Затвердити Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; 3). Рішення міської ради від 30.01.2015 року № 48/2 «Про встановлення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки" та "Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Ківерці" вважати таким, що втратило чинність; 4). Секретарю міської ради оприлюднити дане рішення згідно чинного законодавства; 5). Організацію виконання рішення покласти на Ківерцівську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Волинській області; 6). Контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію з питань планування, бюджету, фінансів та економічного розвитку та заступника міського голови.
Затвердженим Положенням визначено платників такого податку, об'єкти оподаткування, базу оподаткування, ставку податку, податковий період, строк та порядок сплати податку та інше.
Відповідно до п 2.5.1 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб з 01.01.2016 року встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 1 (одного) відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.01.2012 року, виданого Ківерцівською міською радою на підставі рішення виконкому Ківерцівської міської ради № 180 від 15.12.2011 року, зареєстрованого 05.01.2012 року в електронному реєстрі власників нерухомого майна комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» за реєстраційним № 35730808, ОСОБА_3 належить житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.38).
Як вбачається з податкового повідомлення-рішення Ківерцівського відділення Луцької ОДПІ ГУ ДФС за № 41899-03 від 01.07.2016 року ОСОБА_3 згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об'єкта житлової нерухомості», який становить 1973 грн. 16 коп.
В силу ст. 1 Податкового кодексу України цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до ст. 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Згідно із п. 8.3. ст. 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад
Відповідно до п. 10.3 ст. 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)
Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.
В силу ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються, зокрема, питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.
У відповідності до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
За змістом пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з п.п. 7.4 Прикінцевих положень вказаного Закону: Додаткові примітки України, рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.
Установити, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Разом з тим, відповідач, виконуючи рекомендацію Закону № 909- VІІІ та приймаючи спірне рішення, зобов'язаний був дотримуватись інших обов'язкових приписів Податкового кодексу України, а саме, пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12, яким встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Крім тоог, згідно з п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Згідно з п. 5.2 ст. 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України, закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Із системного аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на Закон України № 909-VІІІ від 24 грудня 2015 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», який набрав чинності з 01 січня 2016 року, з огляду на те, що вказаним Законом лише рекомендовано органам місцевого самоврядування вчинити певні дії, в той час як пп.12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України законодавцем чітко встановлено повноваження сільських рад при встановленні місцевих податків та зборів, які, враховуючи ст. 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Водночас, Законом № 909-VIII не внесено зміни до пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 та пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, як і не було внесено змін до ч. 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України.
Виходячи з принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України, оскаржуване рішення та затверджене ним Положення про податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.
Згідно з ч. 2 ст. 171 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що відповідачем не дотримано вимоги пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 та пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, тому спірне рішення суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позов до задоволення.
Крім того, згідно із ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Оскільки відповідачем не надано доказів про оприлюднення оспорюваного рішення в порядок та спосіб, передбачений діючим законодавством, а позивач ОСОБА_3 дізналася про наявність рішення Ківерцівської міської ради Волинської області № 5/5 від 12.02.2016 року, отримавши від Ківерцівського відділення Луцької ОДПІ ГУ ДФС податкове повідомлення-рішення № 41899-03 від 01.07.2016 року, суд вважає що позивачу слід поновити строк для звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позивач ОСОБА_3, згідно посвідчення № 135987 від 20.10.1999 року, в силу п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", звільняється від сплати судового збору, його слід стягнути з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 11, 71, 99-103, 128, 159, 163, 167 КАС України, суд, -
Поновити ОСОБА_3 строки звернення до суду з адміністративним позовом.
Адміністративний позов ОСОБА_3 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Ківерцівської міської ради Волинської області № 5/5 від 12.02.2016 року «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Ківерці».
Стягнути з Ківерцівської міської ради Волинської області в користь держави для зарахування до спеціального фонду державного бюджету України судовий збір в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а особою яка була відсутня в судовому засіданні протягом цього ж часу з моменту отримання її копії.
Суддя О.М. Пономарьова