Справа № 569/8159/16-ц
18.11.2016 м. Рівне
Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi суддi Куцоконя Ю.П.,
з участю: секретаря судового засідання Ющук О.С.,
позивача ОСОБА_2,
представника позивача адвоката Ярмольчука В.С.,
відповідача ОСОБА_4,
представника відповідача адвоката Курися О.П.,
представника органу опіки та піклування виконавчого комітету
Рівненської міської ради Самолюк І.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному
справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, -
Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримала, збільшила розмір позовних вимог та просить суд стягнути з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 5000 грн щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дочкою повноліття.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 10 червня 1998 року перебувала з відповідачем у шлюбі, від якого вони мають дочку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Рівненського міського суду від 10 лютого 2016 року шлюб з відповідачем було розірвано. На теперішній час дочка проживає разом з нею в місті АДРЕСА_3. Відповідач не надає їй коштів на утримання дитини. В даний час її та дитини матеріальне становище є важким. Вона отримує біля 3000 грн заробітної плати, а на її утриманні знаходяться ще обоє батьків, які є пенсіонерами та інвалідами, а тому на кожного члена сім'ї припадає близько 750 грн, що менше прожиткового мінімуму. Враховуючи доходи відповідача, які за 2015 рік склали біля 15000 грн щомісячно, вважає, що відповідач спроможний сплачувати аліменти у розмірі 5000 грн.
Разом з тим, зазначила, що відповідач надає дитині кошти, але на що вона їх витрачає, дочка їй не говорить. Скільки коштів відповідач дає дочці вона не знає і не може контролювати витрати, однак нічого забороненого дочка не купляє. Також пояснила, що відповідач купляв дитині одяг, взуття, іноді продукти харчування.
Крім того пояснила, що інколи відповідач з'являється у будинку, але коли вона знаходиться вдома, відповідача вона не бачить. Її батьки разом з нею не проживають. За комунальні послуги вона не платить.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав і у задоволенні позову просить суд відмовити.
На заперечення позовних вимог посилається на те, що від матеріального утримання дитини не ухиляється. Щомісяця надає дитині 2000 грн та контролює їх використання. Знає на що дитина витрачає ці кошти, а саме, на харчування, придбання книжок, оплату гуртків, зайняття у спортзалі, відвідування театру тощо, купила собі скейта, плаття. Крім того, купляє дочці одяг, взуття, продукти харчування. У нього нормальні стосунки з дочкою і він майже кожен день з нею спілкується. Разом з дочкою їздить по історичних місцях, в місто Київ, обробляє з нею город. Хотів повезти дочку на море, однак вона відмовилась, пославшись на те, що мама буде проти і буде їй цим дорікати. На пропозицію поїхати з дочкою у Болгарію позивач йому відмовила. Також вказує на напружені стосунки з позивачем, яка більше двох років взагалі з ним не розмовляє. Вважає, що якщо кошти буде отримувати позивач, то дитина не отримає ні копійки.
Зазначає і про те, що хоча він і не ночує у будинку по вулиці Надвірній,16, але цей будинок є його місцем проживання. Не ночує у будинку, щоб уникати зустрічей з позивачем, які можуть травмувати дитину. До того ж часто їздить у відрядження.
Заслухавши пояснення сторін, показання неповнолітньої ОСОБА_5, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та недоведеними, а тому позов задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що сторони з 10 червня 1998 року перебували у шлюбі, від якого вони мають дочку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Рівненського міського суду від 10 лютого 2016 року шлюб позивача з відповідачем було розірвано.
На теперішній час сторони разом з дочкою проживають в місті АДРЕСА_3. При цьому, зареєстрованим місцем проживання позивача з дочкою є АДРЕСА_1, а відповідача - АДРЕСА_2, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов від 09 листопада 2016 року, що було проведене спеціалістами служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, та відомостями про реєстрацію місця проживання, що містяться у паспортах сторін.
Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_4 належним чином виконує батьківські обов'язки по вихованню та матеріальному утриманню своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_5. Крім того, відповідач особисто несе всі витрати по утриманню будинку, де проживає дитина, що сторонами по справі визнається.
Що стосується матеріального утримання дитини, то, як встановлено судом, ОСОБА_4 щомісячно надає дочці грошові кошти у розмірі 2000 грн, які витрачаються нею на власні потреби, які суд визнає розумними. Крім того, ОСОБА_4 придбаває для дочки одяг, взуття, продукти харчування та матеріально забезпечує її дозвілля та розвиток.
Допитана в судовому засіданні як свідок, за відсутності сторін та за участю представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради Самолюк І.Р., неповнолітня ОСОБА_5 показала суду, що проживає з матір'ю в місті АДРЕСА_3, а її батько ОСОБА_4 часто до неї приходить. Батько щомісячно надає їй 2000 грн, які вона витрачає на харчування, оплату гуртків, саморозвиток тощо. Батько цікавиться на що вона витрачає кошти, іноді вона обговорює свої витрати з матір'ю. Крім того, батько купляє для неї їжу, одяг, взуття, платить за інтернет. Разом з батьком вона саджає город, часто їздить до міста Києва, гуляє. На її думку, батько не ночує вдома, оскільки матір ревнує його.
Враховуючи вік свідка ОСОБА_5, якій на час допиту виповнилося майже 16 років, та обставини допиту, які, на переконання суду, свідчать про усунення можливості психологічного чи морального тиску на дитину з боку батьків - сторін по справі, у суду не виникає сумнівів щодо правдивості та об'єктивності наданих свідком показань, а тому вони приймаються судом до уваги як доказ та враховуються при ухваленні рішення.
Суд звертає увагу і на ту обставину, що на запитання представника органу опіки та піклування, ОСОБА_5 показала суду, що у разі окремого проживання батьків, хотіла би проживати з батьком. Вказане право дитини щодо визначення місця проживання гарантоване частиною третьою статті 160 СК України.
Відповідно до вимог статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Як встановлено частинами першою - третьою статті 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Аналіз положень Сімейного кодексу України щодо аліментних зобов'язань батьків по відношенню до своїх неповнолітніх дітей свідчить про те, що стягнення коштів на утримання дитини в судовому порядку необхідне у тому випадку, коли батько чи матір ухиляються від обов'язку утримувати дитину або виконують такий обов'язок неналежно.
Відповідно до вимог статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, позивачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували ту обставину, що відповідач ухиляється від обов'язку утримувати свою неповнолітню дочку чи виконує такий обов'язок неналежно.
Ті обставини, що відповідач надає дитині кошти особисто та контролює їх використання, а не передає їх позивачу, а також особисто купляє дитині одяг, взуття, інші речи та продукти харчування свідчать про належне виконання відповідачем свого обов'язку по утриманню дитини, а не навпаки. Жодних доказів, які б вказували на те, що такі дії відповідача ідуть на шкоду дитині, позивач суду не надала і таких обставин судом не встановлено.
За встановлених судом обставин, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дочки Вікторії суд не вбачає.
При ухваленні рішення суд не приймає до уваги пояснення позивача щодо перебування на її утриманні батьків, які є пенсіонерами та інвалідами, оскільки жодних доказів на підтвердження цього позивач суду не надала. Крім того, як зазначила сама позивач, батьки з нею не проживають.
Керуючись ст.ст.10,11,60,61,209,212,214,215,218,223,292,294 ЦПК України, суд, -
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів відмовити повністю за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повне рішення складено 22 листопада 2016 року.
Суддя: Ю.П.Куцоконь