Справа № 524/6301/16-к Номер провадження 11-кп/786/952/16Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія ч.1 ст. 121 КК України ТЗ
18 листопада 2016 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних
справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12016170090002778 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 20 вересня 2016 року,
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук Полтавської обл., який проживає АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Вирішено питання про речові докази.
Згідно вироку суду ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 7.07.2016 приблизно о 14.00 год, перебуваючи в приміщенні ангару, який розташований на території ТОВ СК «Ремпарк» по вул. Молодогвардійців, 30 у м. Кременчук, під час вживання спиртних напої з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виникла сварка з ОСОБА_10 , в ході якої ОСОБА_7 , дістав правою рукою з передньої лівої кишені штанів ніж та наніс ним один удар в область спини справа ОСОБА_10 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаного поранення живота, з проникненням у черевну порожнину, з раною в правій поперековій ділянці, яке по ступеню тяжкості відноситься до тяжкого тілесного ушкодження як небезпечне для життя потерпілого в момент його спричинення.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 , не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини провадження, правильність кваліфікації дій та доведеності винуватості за ч. 1 ст. 121 КК України, просить вирок суду змінити та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
Свої вимоги обвинувачений обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при призначенні йому покарання не врахував: відсутність негативних характеристик, його вік і стан здоров'я, те, що він не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, відповідно до ст. 89 КК України вважається раніше не судимим, обставини, що пом'якшують покарання - визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Заслухавши доповідь судді, пояснення: обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Як вбачається з матеріалів провадження, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину встановленого судом за обставин викладених у вироку, та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 121 КК України, відповідають фактичним обставинам провадження, та оскільки обвинувачений ОСОБА_7 свою вину визнав, суд допитавши обвинуваченого та потерпілого, відповідно до ст. 349 КПК України визнав недоцільним досліджувати докази щодо обставин провадження, які ніким не оспорюються. Тому колегія суддів не перевіряє фактичні обставини кримінального провадження.
Апеляційні доводи обвинуваченого про неврахування судом відсутністі негативних характеристик, його віку та стану здоров'я, те, що він не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, відповідно до ст. 89 КК України вважається раніше не судимим, обставини, що пом'якшують покарання, а саме: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
У п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вказані вимоги закону та роз'яснення Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» і врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; обставини вчинення злочину; особу обвинуваченого, який характеризується посередньо, його вік і стан здоров'я, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває; обставини, що пом'якшують - визнання вини, щире каяття та сприяння розкриттю злочину; обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Колегія суддів, окрім вказаного судом, обговорюючи призначене ОСОБА_7 покарання, враховує всі обставини по провадженню в їх сукупності, те, що ОСОБА_7 у відповідності ст. 89 КК України вважається особою, що не має судимості. Разом з цим колегія суддів враховує, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності (а.п. 45).
За таких підстав суд першої інстанції дійшов правильного висновку що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_7 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Відповідно до ст. 69 КК України покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції відповідної статті Особливої частини КК України може бути застосовано за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Наявні обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину за обставини, що обтяжує покарання, а саме вчинення злочину ОСОБА_7 у стані алкогольного сп'яніння та з урахуванням особи обвинуваченого, який відповідно до матеріалів провадження не характеризується позитивно. Тому на думку колегії суддів призначення більш м'якого покарання не здатне забезпечити виправлення ОСОБА_7 , через це застосування ст. 69 КК України є неприпустимим.
Таким чином призначене ОСОБА_7 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 121 КК України відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
З огляду на викладене вище безумовних підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для зміни постановленого по справі судового рішення щодо ОСОБА_7 , як про це ставиться питання в апеляційній скарзі обвинуваченого, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 20 вересня 2016 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_7 зарахувати в строк покарання, призначеного вироком, строк попереднього ув'язнення за період з 7.07.2016 по 18.11.2016, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена шляхом подачі на неї касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4