Ухвала
іменем україни
21 листопада 2016 року м. Київ
Вищий спеціалізований суд України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 01 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 26 жовтня 2016 року,
За вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 01 липня 2016 року визнано винуватим та засуджено
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 17 лютого 2016 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 1190 грн,
- за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
Вирішено питання про судові витрати та долю речових доказів.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 26 жовтня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 залишено без змін.
За вироком місцевого суду ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що у нього 11 березня 2016 року на підставі ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 09 березня 2016 року було проведено обшук господарських приміщень за місцем його проживання по АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено заборонений для зберігання вибуховий пристрій, який ОСОБА_5 незаконно придбав та зберігав без передбаченого законом дозволу.
Окрім того, в ході проведення обшуку особи ОСОБА_5 , а також під час обшуку господарських приміщень відповідно до зазначеної вище ухвали місцевого суду за вищевказаним місцем проживання останнього було виявлено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, загальною масою у перерахунку на суху речовину -152,294 гр., який він повторно зберігав для власних потреб без мети збуту, а також психотропну речовину, обіг якого обмежено - амфетамін, загальною масою - 10,064254 гр., що є великим розміром, яку він зберігав для власних потреб без мети збуту.
У касаційній скарзі захисник указує про незаконність постановлених щодо ОСОБА_5 судових рішень у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та даним про особу засудженого внаслідок суворості. На думку захисника, суд при призначенні ОСОБА_5 покарання не звернув достатньої уваги на характеризуючи дані про особу останнього, який пройшов курс лікування від наркотичної залежності, як стверджує ОСОБА_4 , позитивно характеризується як за місцем роботи, так і за місцем проживання, має розлади психіки та поведінки внаслідок вживання наркотичних засобів. Також захисник наголошує на тому, що засуджений має хвору дитину, вагітну дружину та матір, яка є інвалідом ІІІ групи. Захисник просить змінити оскаржувані судові рішення, призначити ОСОБА_5 покарання із застосуванням статті 75 КК України.
Перевіривши касаційну скаргу, долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що немає підстав для задоволення скарги з мотивів, наведених у ній.
Захисник ОСОБА_4 не оскаржує доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчинених злочинах і правильність кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України, і не зазначає доводів щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування судових рішень.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Із наданих копій судових рішень убачається, що судом при призначенні ОСОБА_5 покарання вищевказані вимоги кримінального закону судами дотримано.
Зокрема, суд при визначенні виду і міри покарання за вчинення ОСОБА_5 злочинів урахував їх ступінь тяжкості та характер, а також дані про особу засудженого, який раніше судимий за вчинення злочину у сфері обігу наркотичних засобів, негативно характеризувався за місцем проживання, мав на утриманні неповнолітню дитину. При цьому пом'якшуючою покарання обставиною суд визнав щире каяття ОСОБА_5 у вчинених кримінальних правопорушеннях.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнення особи від відбування призначеного покарання з випробуванням можливе лише у тому випадку, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі не більше 5 років, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного покарання.
Одночасно, із ухвали видно, що суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 , які аналогічні доводам її касаційної скарги, дійшов правильного висновку про достатнє обґрунтування вироку суду в частині призначення ОСОБА_5 покарання та відсутність підстав для звільнення від його відбування на підставі статті 75 КК України.
Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки в ній, окрім іншого, зазначені обґрунтовані мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали про залишення без задоволення апеляційної скарги сторони захисту.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про неможливість виправлення та перевиховання ОСОБА_5 без реального відбування покарання, оскільки засуджений вже раніше засуджувався за вчинення злочину в сфері обігу наркотичних засобів, за який йому було призначене покарання у виді штрафу, що є найм'якішою мірою покарання, передбаченою ч. 1 ст. 309 КК України, проте через незначний проміжок часу він вчинив новий аналогічний злочин, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.
На думку колегії суддів, обране судом ОСОБА_5 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
З огляду на вищевикладене, з мотивів, наведених у касаційній скарзі, наданих до неї судових рішень убачається, що підстави для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_4 відсутні, а тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України підстав для відкриття провадження немає.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.428 КПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 01 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 26 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_5 .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3