Ухвала
іменем україни
14 листопада 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Коротуна В.М., Мазур Л.М., ПисаноїТ.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору неукладеним, за касаційною скаргоюОСОБА_4 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 10 червня 2016 року,
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України») про захист прав споживачів та визнання кредитного договору неукладеним.
На обґрунтування своїх вимог послався на те, що 08 лютого 2008 року між ним та банком було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» надав йому кредит у розмірі 41 588,23 швейцарських франків з кінцевою датою погашення 04 лютого 2033 року. Крім того, він повинен був щомісячно сплачувати банку проценти, які визначаються наступним чином: LIBOR(12m) + 7,32 % річних, але не менше 10,24 %.
Відповідно до п. 2.3.2 спірного кредитного договору, кредит надається позичальнику шляхом видачі готівкових коштів через касу банку.
Позивач посилався на те, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, однак згідно зі спірним кредитним договором грошові кошти у розмірі 41 588,23 швейцарський франків банком йому не були надані, як це передбачалося умовами договору.
Зазначав, що кредит надається у готівковій формі, однак у відповідача відсутні будь-які належні та допустимі письмові докази того, що банк передав у власність позивачу готівку в розмірі, що передбачений договором, а тому відповідно до ст. 1046 ЦК України кредитний договір від 08 лютого 2008 року № 76108С6 є неукладеним.
Враховуючи наведене, позивач просив суд визнати кредитний договір від 08 лютого 2008 року № 76108С6, укладений між ним та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» неукладеним.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 10 червня 2016 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, встановивши, що спірний кредитний договір було укладено у письмовій формі, сторони досягли згоди з приводу усіх істотних умов договору, про що свідчить підпис ОСОБА_4 та уповноваженої особи банку, а також те, що позивач до моменту звернення до суду виконував взяті на себе зобов'язання, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, отже, судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 10 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.М. Коротун
Л.М.Мазур
Т.О.Писана