17 листопада 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
СитнікО.М., Леванчука А.О., СтупакО.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 02 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 18 лютого 2016 року,
У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 07 грудня 2006 року між позивачем та ОСОБА_6 укладений кредитний договір № 807/06-МК-Ч, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 5 000 доларів США строком до 06 червня 2008 року зі сплатою 22 % річних. Позичальник належним чином не виконував своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 лютого 2009 року з нього солідарно з ОСОБА_7 стягнуто на користь банку заборгованість у розмірі 38 130 грн 71 коп. та виданий виконавчий лист. Постановою державного виконавця від 20 грудня 2013 року виконавче провадження було закінчено, а виконавчий лист повернутий стягувачеві у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 боржника ОСОБА_6 Позивач вважав, що після його смерті спадщину прийняли відповідачі по справі - його дружина та батько. Враховуючи викладене банк, на підставі ст. 1281 ЦК України просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 144 885 грн 76 коп.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 02 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 18 лютого 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» Буздуга Н.І., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Як вбачається з матеріалів справи, 07 грудня 2006 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_6 укладений кредитний договір № 807/06-МК-Ч, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 5 000 доларів США строком до 06 червня 2008 року зі сплатою 22 % річних.
Позичальник належним чином не виконував своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 лютого 2009 року з нього солідарно з ОСОБА_7 стягнуто на користь банку заборгованість у розмірі 38 130 грн 71 коп. та виданий виконавчий лист.
Постановою державного виконавця Першотравневого ВДВС Чернівецького МУЮ від 20 грудня 2013 року виконавче провадження закінчено, а виконавчий лист повернутий стягувачеві у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 боржника ОСОБА_6
Вказану постанову направлено на адресу банку 15 грудня 2014 року (а.с. 11).
22 грудня 2014 року на адресу Першої чернівецької державної нотаріальної контори позивач направив вимогу (претензію) про обов'язок спадкодавця станом на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 на суму 144 885 грн 76 коп.
Листом від 20 серпня 2015 року Перша чернівецька державна нотаріальна контора повідомила банк про те, що в провадженні нотаріальної контори заведена спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_6, однак відомості щодо осіб, які прийняли спадщину відсутні (а.с. 69).
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Враховуючи те, що матеріали справи не містять відомостей прийняття відповідачами спадщини та доказів переходу до них прав та обов'язків боржника, суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.
Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 02 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 18 лютого 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
СитнікО.М. Леванчук А.О. Ступак О.В.