22 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/4352/16
Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Бойка А.В.,
суддів: Танасогло Т.М.,
Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року по справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Підприємство Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області №51'' про стягнення заборгованості,-
30.08.2016 року Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Державного підприємства "Підприємство Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області №51" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 15 795,46 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2016 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
19.10.2016 року не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу.
В своїй апеляційній скарзі, апелянт зазначає про не створення відповідачем робочих місць для інвалідів та надання до державної служби зайнятості інформації щодо наявності вакансій для працевлаштування інвалідів.
На підставі викладеного, апелянтом ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2016 року та ухвалення нової про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ДП "Підприємство Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№ 51)" перебуває на обліку у Фонді як підприємство, яке у своїй діяльності використовує найману працю, у зв'язку із цим подало до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників становить 11 осіб.
Згідно "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік", підприємство показало середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу: 11 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність: 0 (а/с. 7).
За невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості однієї особи, відповідач повинен сплатити суму адміністративно - господарських санкції у розмірі половини середньомісячної заробітної плати штатного працівника на підприємстві за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним у розмірі 15795,46 грн. (а.с. 8)
Крім того, за порушення термінів сплати зазначених санкцій ДП "Підприємство Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№ 51)" зобов'язане сплатити пеню у розмірі 979,60 грн.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, виходив з того, що адміністративно-фінансові санкції за незайняті інвалідами робочі місця не правомірно застосовані до відповідача, оскільки ним виділено та створено робочі місця для інвалідів та повідомлено про наявність вакансій державну службу зайнятості.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного:
За правилами статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.
Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини третьої статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
У частині першій статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
В свою чергу, згідно з положенням частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У частині другій наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Колегією суддів встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві у 2015 році склала 11 осіб, що підтверджується копією звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік (а.с. 7). У відповідності з нормативом робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, визначених ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач повинен був створити 1 робоче місце.
Частиною сьомою ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення", роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Згідно пункту 2.1 Порядку надання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, інформація за даною формою подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Отже, згідно діючих положень Наказу № 316 звітність за формою № 3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць.
Слід зазначити, що норма щодо щомісячної подачі звітів про наявність вільних робочих місць, встановлена Законом України від 1 березня 1991 року № 803-ХІІ «Про зайнятість населення», втратила чинність з 1 січня 2013 року, коли набрав чинності новий Закон України від 5 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення».
Таким чином періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН не встановлено, а регламентується лише, що вона подається не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії.
Колегією суддів з наявної у матеріалах довідки Одеського обласного центру зайнятості від 16.09.2016 року №2451/19/02 вбачається, що ДП "Підприємство Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№ 51)" надавало форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" із визначенням характеристики вакансії : за № 189 від 06.02.2015 року № 959 від 13.07.2015 року (а.с. 26).
З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що ДП "Підприємство Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№ 51)" виконало свій обов'язок по забезпеченню встановленої кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформуванню державної служби зайнятості про створення робочих місць та наявність вакансій для організації працевлаштування інвалідів.
Згідно з положенням частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У частині другій наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Оскільки нормами чинного законодавства на підприємство покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування, а також в матеріалах справи наявні відомості про виконання відповідачем обов'язку передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та відомості про вжиття ним, передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, то колегія суддів вважає, що позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не підлягають задоволенню.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, та відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: А.В. Бойко
Суддя: Т.М. Танасогло
Суддя: О.В. Яковлєв