22 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/764/16
Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Танасогло Т.М.,
суддів - Бойка А.В.,
- Яковлєва О.В.,
при секретарі - Осавуляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії -,
У червні 2016 року публічне акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль» (далі - ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль») звернулося до суду з позовом до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - Херсонська ОДПІ ГУ ДФС в Херсонській області), Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - ГУ ДФС у Херсонській області) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Херсонська ОДПІ ГУ ДФС в Херсонській області допустила неправомірну бездіяльність, яка призвела до негативних наслідків для позивача, оскільки своєчасно не повернуло позивачу надмірно сплачених коштів та не зарахувало надмірно сплачені позивачем кошти в рахунок сплати земельного податку.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року адміністративний позов задоволений частково. Визнано протиправною бездіяльність Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, яка полягає у невжитті заходів щодо повернення на поточний рахунок ПАТ "Херсонська ТЕЦ" надміру сплачених авансових внесків з податку на прибуток в розмірі 4 450 382,11 грн. у встановлений законодавством строк. Визнано протиправним та скасовано рішення від 26 травня 2016 року №314 про опис майна у податкову заставу, прийняте Херсонською ОДПЫ ГУ ДФС у Херсонській області. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 26 травня 2016 року №869-17 прийняту Херсонською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області. Зобов'язано Херсонську ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області підготувати та подати відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення надміру сплачених коштів з податку на прибуток у сумі 4 613 960,98 грн. з бюджету. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, Херсонська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
06 квітня 2016 року позивач звернувся до Херсонської ОДШ ГУ ДФС у Херсонській області із заявою про зарахування надміру сплачених грошевих зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 4 000 000,00 грн. на поточний рахунок товариства та податку на прибуток в розмірі 450 382,11 грн. за рахунок сплати земельного податку (КБК 18010500).
06 квітня 2016 року позивач звертався до Херсонської ОДПІ із заявою про зарахування надміру сплачених грошових зобов'язань з ППП в розмірі 450 382,11 грн. в рахунок сплати земельного податку.
В подальшому, заявою від 12 квітня 2016 року товариство просило Херсонську ОДПІ скасувати заяву від 06 квітня 2015 року та здійснити зарахування 450 382,11 грн. на поточний рахунок позивача з метою їх подальшого спрямування в бюджет на оплату земельного податку.
Відповідачем не надано відповіді на вказані заяви та кошти не повернено.
28 квітня 2016 року товариство зверталося до податкового органу з заявою про розстрочення грошового зобов'язання на строк 8 місяців з щомісячним платежем у сумі 374 999,88 грн.
26 травня 2016 року податковий орган відмовив позивачу у задоволенні заяви про відстрочення сплати податкового боргу 28 квітня 2016 року ПАТ "Херсонська ТЕЦ" звернулась до Херсонської ОДПІ із заявою №05/1036 про надання розстрочення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2 999 999,00 грн. на строк 8 місяців з травня по грудень 2016 року з щомісячним платежем у сумі 374 999,88 грн.
Аналогічну заяву про надання розстрочення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2 999 999,00 грн. ПАТ "Херсонська ТЕЦ" направлено до ГУ ДФС у Херсонській області.
До заяви про розстрочення сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість ПАТ "Херсонська ТЕЦ" додано економічне обґрунтування від 28 квітня 2016 року №05/1049, пояснювальну записку до економічного обґрунтування, аналіз фінансового стан; "Херсонська ТЕЦ", інформаційно-аналітичну довідку, копії балансу станом на 31 березня 2016 року звіту про фінансові результати за І квартал 2016 року, довідки про залишки коштів на рахунках підприємства.
Листом від 19 травня 2016 року №05/1118 направлено на адресу ГУ ДФС у Херсонській області також заяву про розстрочення сплати грошового зобов'язання.
Крім того, ПАТ "Херсонська ТЕЦ" звернулось до Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області повторно з заявою від 23 травня 2016 року про надання розстрочки виконання грошового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 1 року у сумі 1 918 908,00 грн.
Листом від 26 травня 2016 року № 950 Херсонської ДПІ ГУ ДФС у Херсонській області на виконання завдання ГУ ДФС у Херсонській області надано відповідь про відмову у розстроченні грошових зобов'язань по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 2 999 999, 00 грн.
26 травня 2016 року у зв'язку з несвоєчасним погашенням заборгованості Херсонською ОДПІ винесено товариству податкову вимогу Ю №869-17 - податковий борг 2 498 287,16 грн.
26 травня 2016 року відповідачем винесено рішення №314 про опис майна у податкову заставу.
Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов'язаний був своєчасно надати відповідному органу, що здійснює казначейське обґрунтування бюджетних коштів ПАТ «Херсонська ТЕЦ» висновок про повернення відповідних сум коштів з бюджету, а податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу прийнятті відповідачем протиправно, оскільки у позивача нараховувалися надмірно сплачені кошти по сплаті податків.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та Податковому кодексу України.
В апеляційній скарзі вказується на те, що повернення надміру сплачених коштів грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, можливо лише після повного погашення податкового боргу платником податків, який є у нього в наявності.
Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта з огляду на наступне.
Щодо бездіяльності Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, яка полягає у невжитті заходів щодо повернення на поточний рахунок позивача надміру сплачених авансових внесків з податку на прибуток в розмірі 4450382,11 грн. у встановлений законом строк колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 14.1.115 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Відповідно до пп. 17.1.10 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 87.1 ст.87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Частиною 2 п.87.1 ст. 87 Податкового кодексу України встановлено, що сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Відповідно до п.43.1 ст. 43 ПКУ помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Згідно п. 43.2 статті 42 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Пунктом 43.4 ст. 43 ПК України встановлено, що платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Відповідно до п. 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Відповідно до п. 6 Порядку взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, який затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 21 грудня 2010 року № 974/1597/499 (далі - Порядок № 974), платником податку до органу державної податкової служби за місцем перебування на податковому обліку подається заява в довільній формі, обов'язковим реквізитом якої є визначення платником податку напрямів перерахування коштів, що повертаються як помилково або надміру сплачені, зокрема, і погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів.
Згідно з п. 7 вказаного Порядку за платежами, належними державному бюджету, орган державної податкової служби в строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує та передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному територіальному органу Державного казначейства України.
Місцевий фінансовий орган у строк не пізніше ніж протягом двох робочих днів здійснює погодження отриманих висновків шляхом завірення підписом керівника місцевого фінансового органу, засвідченим печаткою, та повертає їх згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу державної податкової служби.
Орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня від дати отримання висновку, погодженого місцевим фінансовим органом, передає його згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, територіальному органу Державного казначейства України.
Пунктом 10 Порядку № 974 визначено, що на підставі отриманих висновків органи Державного казначейства України здійснюють повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року №226 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 року за №1000/7288.
Як вбачається з матеріалів справи позивач неодноразово звертався до податкового органу з заявами, а саме: із заявою від 06 квітня 2016 року про зарахування надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 4 000 000,00 грн. на поточний рахунок товариства; із заявою від 06 квітня 2015 року з проханням зарахувати надміру сплачені грошові зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 450 382,11 грн. в рахунок сплати земельного податку (КБК 18010500); із заявою від 12 квітня 2016 року про скасування попередньої заяви від 06 квітня 2015 року та здійснити зарахування 450 382,11 грн. на поточний рахунок позивача з метою їх подальшого спрямування в бюджет на оплату земельного податку.
Однак, колегією суддів встановлено, що відповідач в порушення норм діючого законодавства, а саме вимог п.43.5 ст.43 Податкового кодексу України та п. 6,7 Порядок № 974 у встановлений законом строк не підготував висновок та не передав даний висновок для виконання відповідному територіальному органу Державного казначейства України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач зобов'язаний був своєчасно надати відповідному органу, що здійснює казначейське обґрунтування бюджетних коштів ПАТ «Херсонська ТЕЦ» висновок про повернення відповідних сум коштів з бюджету, але він допустив протиправну бездіяльність з цього приводу.
З урахуванням викладеного, колегії суддів вважає, що податкова вимога форми "Ю" № 869-17 від 26 травня 2016 року прийнята Херсонською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області у зв'язку з несвоєчасним погашенням позивачем заборгованості та рішення № 314 від 26 травня 2016 року про опис майна позивача у податкову заставу прийняті відповідачем протиправно, оскільки у позивача нараховувалися надмірно сплачені кошти по сплаті податків.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що товариству правомірно відмовлено в розстроченні сплати грошового зобов'язання відповідно до наступного.
Згідно пп. 17.1.5 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) платникові податків надано право одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит в порядку і на умовах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пп. 20.1.29 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством.
За змістом норм ст. 32 ПК України, зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк і здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.
Згідно п. 100.1 ст. 100 ПК України, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.
Пунктом 100.2 статті 100 ПК України передбачено, що платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п.100.6 ст.100 ПК України розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.
Підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків (п. 100.4 ст. 100 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 3.1 Розділу ІІІ Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 574, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1853/24385 (надалі - Порядок), для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов'язання (податкового боргу) з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо зазначаються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув.
До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з: переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин; аналізу фінансового стану; графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум; розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.
Підставою для розстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу) платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року N 1235 "Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин", а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
Відповідно до пункту 3.2 Розділу ІІІ Порядку, за результатами розгляду керівник (заступник керівника) органу доходів і зборів протягом 30 календарних днів з дати подання заяви:
приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), яке оформляється на бланку відповідного органу доходів і зборів ;
відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) у письмовій формі за відсутності підстав, наведених у пункті 3.1 цього розділу, та при недотриманні обов'язкових вимог, визначених цим Порядком.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при прийнятті рішення про розстрочення чи відстрочення грошових зобов'язань контролюючим органом з'ясовується існування обставин, що є підставою для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань або податкового боргу заявника, а також здійснюється оцінка фінансово-господарського стану підприємства.
Положеннями п. 2.1 Розділу ІІ Порядку встановлено, що розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) можуть надавати в межах повноважень за кожним окремим випадком: зокрема; головні управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників - на суму не більше 3 млн. гривень; державні податкові інспекції, спеціалізовані державні податкові інспекції - на суму не більше 300 тис. гривень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач неодноразово звертався до податкового органу із заявами про надання розстрочення виконання грошового зобов'язання з податку на додану вартість та доданими до них необхідними документами, а саме: економічним обґрунтуванням від 28 квітня 2016 року №05/1049; пояснювальною запискою до економічного обґрунтування; аналізом фінансового стану ПАТ "Херсонська ТЕЦ"; інформаційно-аналітичною довідкою; копією балансу станом на 31 березня 2016 року; звітом про фінансові результати за І квартал 2016 року; довідкою про залишки коштів на рахунках підприємства.
Так, 28 квітня 2016 року ПАТ "Херсонська ТЕЦ" звернулась до Херсонської ОДПІ із заявою №05/1036 про надання розстрочення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2 999 999,00 грн. на строк 8 місяців з травня по грудень 2016 року з щомісячним платежем у сумі 374 999,88 грн.
Аналогічну заява про надання розстрочення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2 999 999,00 грн. направлена позивачем до ГУ ДФС у Херсонській області.
Крім того, товариство звернулось до Херсонської ОДПІ, ГУ ДФС у Херсонській області повторно з заявою від 23 травня 2016 року про надання розстрочки виконання грошового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2016 року у сумі 1 918 908,00 грн.
Однак, листом від 26 травня 2016 року № 950 Херсонської ДПІ ГУ ДФС у Херсонській області на виконання завдання ГУ ДФС у Херсонській області надано відповідь про відмову позивачу у задоволенні заяв про розстрочення грошових зобов'язань по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 2 999 999, 00 грн.
Причина відмови являється висновок проведеного ГУ ДФС у Херсонській області розрахунку коефіцієнта загрози виникнення податкового боргу /а.с. 103/, згідно Методичних рекомендацій, доведених для користування в роботі листом Міністерства доходів і зборів України від 05 червня 2013 року № 7017/1/99-99-11-02-03-17, відповідно до якого вбачається, що коефіцієнт загрози виникнення податкового боргу становить 2,07.
Тобто, позивачем не підтверджені підстави отримання розстрочення сплати грошових зобов'язань.
Відповідно до пп. 20.1.29 п. 20.1. ст. 20 ПК України, податкові органи мають право надавати розстрочення грошових зобов'язань, оскільки вказане розстрочення надається за наявності всіх підстав, передбачених законодавством, крім того, вказане є правом, а не обов'язком податкового органу.
З урахуванням того, що рішення про розстрочення грошових зобов'язань приймається за певною процедурою, яка включає у себе, перевірку та оцінку доказів, які представляє платник податків для підтвердження обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, фінансового стану платника, перевірку та аналіз прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова податкового органу у задоволенні заяви про розстрочення грошових зобов'язань по податку на додану вартість є правильною, оскільки позивачем не підтверджені підстави отримання розстрочення сплати грошових зобов'язань.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання ГУ ДФС у Херсонській області вчинити дії, які полягають у наданні доручення Херсонській ОДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області про надання позивачу розстрочення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 918 907,00 грн. на період 25 місяців з оплатою щомісячного платежу у розмірі 196 756,28 грн. та зобов'язання Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області вчинити дії, які полягають у наданні ПАТ "Херсонська ТЕЦ" розстрочення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 918 907,00 грн. на період 25 місяців з оплатою щомісячного платежу у розмірі 196 756,28 грн., оскільки перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям, закріпленим частиною 3 КАС України, суди не можуть втручатися у дискреційні повноваження відповідних органів та перебирати на себе їх функції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.
Головуючий: Т.М.Танасогло
Суддя: А.В.Бойко
Суддя: О.В.Яковлєв