22 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/4256/16
Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Танасогло Т.М.,
суддів - Бойка А.В.,
- Яковлєва О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці Державної фіскальної служби на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рестайм» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень -,
У серпня 2016 року ТОВ «Рестайм» звернулося до суду з позовом до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 500060001/2016/610046/2 від 27 липня 2016 року; визнання протиправним та скасування картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2016/00157 від 27 липня 2016 року, якою Одеською митницею ДФС відмовлено у митному оформленні випуску товарів за митною декларацією №500060001/2016/007138 від 19 липня 2016 року.
01 вересня 2016 року до суду першої інстанції надійшло клопотання представника позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Одеської митниці ДФС від 27 липня 2016 року №500060001/2016/610046/2 про коригування митної вартості товарів та заборони Одеській митниці ДФС та іншим органам доходів і зборів, що забезпечують адміністрування податків і зборів, митних платежів реалізувати на підставі положень частини 9 статті 55 та частини 8 статті 313 Митного кодексу України надану ТОВ «Рестайм» (65121, м. Одеса, просп. Маршала Жукова,4-Д) фінансову гарантію у сумі 56 321,34 грн., а саме здійснювати перерахування цієї грошової суми до державного бюджету.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову задоволено частково.
Заборонено Одеській митниці ДФС до закінчення розгляду справи №815/4256/16 по суті та набрання рішенням суду по справі законної сили перераховувати надані ТОВ «Рестайм» по митній декларації №500060001/2016/007541 від 27 липня 2016 року фінансові гарантії у вигляді внесення грошової застави загальним розміром 56 321,34 грн. з рахунку митного органу до Державного бюджету у якості митних платежів.
Ухвала направлена для негайного виконання Одеській митниці ДФС.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, Одеська митниця ДФС звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та прийняти нову ухвалу, якою відмовити позивачу у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.
Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Одеської митниці ДФС, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
19 липня 2016 року представник позивача -декларанта, ПП «Гол-Сервіс», що здійснює митну брокерську діяльність щодо надання послуг з декларування товарів на підставі ліцензії АЕ №190562 від 18 січня 2013 року, договору №МБ-001/13 від 01 лютого 2013 року та договору №220/16 від 17 лютого 2016 року подав до Одеської митниці ДФС електронну митну декларацію №50006000/2016/007138 з метою митного оформлення товару - взуття чоловічого і жіночого, - поставленого за контрактом №ХТТ-К 201603-01 від 01 травня 2016 року (контракт укладений між фірмою «XIANEN TOPLLION TRADING СО.LTD», округ Хаймень, Китайська Народна Республіка (продавець) та ТОВ «Рестайм» м. Одеса, Україна (покупець), предметом якого є купівля-продаж (поставка) товару, а саме жіночого та чоловічого взуття у кількості, по цінах і на умовах, визначених в інвойсах).
Митна вартість товару по декларації №50006000/2016/007138 визначена представником декларанта за основним методом у розмірі 2 445 758, 72 грн. по курсу валюти України щодо долара США (24, 856585).
Проте Одеська митниця ДФС за результатами розгляду декларації та документів, що були надані разом з нею, оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2016/00157 від 27 липня 2016 року, якою Одеською митницею ДФС відмовлено у митному оформленні випуску товарів за митною декларацією №500060001/2016/007138 від 19 липня 2016 року та рішення про коригування митної вартості № 500060001/2016/610046/2 від 27 липня 2016 року.
Різницю обов'язкових митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та нарахованою за рішенням митного органу про коригування митної вартості у розмірі 56 321,34 грн. сплачено позивачем на відповідний рахунок Одеської митниці в якості фінансової гарантії митних платежів до бюджету, згідно положень Розділу Х Митного кодексу України.
Звертаючись до суду з вищевказаним клопотанням про забезпечення позову, позивач просить заборонити відповідачу реалізувати відповідно до ч.9 ст. 55 та ч.8 ст.313 Митного кодексу України фінансову гарантію шляхом здійснення перерахування цієї грошової суми з рахунку Одеської митниці до Державного Бюджету України до вирішення судового спору по суті.
Частково задовольняючи клопотання товариства про забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у даному випадку має метою збереження існуючого становища до закінчення розгляду справи по суті, при цьому, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у визначений судом спосіб відповідає предмету адміністративного позову та не тягне фактичне вирішення спору по суті.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 117 КАС України встановлено, що суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч.3 вищевказаної статті подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» встановлено, що судам необхідно враховувати, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 КАС України (2747-15) забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії. Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не визнає митну вартість товарів, заявлену позивачем у митній декларації №500060001/2016/007138 від 19 липня 2016.
В результаті чого для випуску товарів у вільний обіг позивачем на підставі ч.7 ст.55 Митного кодексу України сплачені митні платежі згідно митної вартості товару визначеної декларантом, та надано фінансову гарантію на різницю між сумою митних платежів, визначеною декларантом та сумою платежів, обчисленою митним органом, у розмірі 56 321,34 грн., тобто позивачем надано фінансові гарантії у вигляді внесення грошової застави на рахунок митного органу.
Згідно вимог частини 7 статті 55 Митного кодексу України строк дії вищевказаної гарантії не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів і завершиться 24 жовтня 2016 року.
Після спливу цього строку, відповідно до частини 8 статті 313 Митного кодексу України, забезпечені грошовою заставою митні платежі у сумі 56 321,34 грн., що підлягають сплаті за оскаржуваним рішенням органу доходів і зборів, будуть перераховані до Державного бюджету України.
За таких обставин, на думку колегії суддів, існує очевидна небезпека заподіяння матеріальної шкоди інтересам позивача, оскільки при задоволенні судом позовних вимог в адміністративній справі №815/4256/16 відновлення порушених прав позивача буде ускладнено та потребуватиме значних зусиль.
До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії на час розгляду адміністративної справи відповідає положенням ч.ч. 3 і 4 ст.117 КАС України, а тому вимоги щодо забезпечення позову шляхом заборони відповідачу перерахувати грошові кошти товариства до Державного бюджету України є законними.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми процесуального закону, тому ухвала суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 117, 160, 195, 197, 199, 200, 205, 206, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направленні її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.
Головуючий: Т.М. Танасогло
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Яковлєв