Ухвала від 01.11.2016 по справі 2-29/11

УХВАЛА

1 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Гуменюка В.І.,

Романюка Я.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Апеляційного суду м. Києва від 24 червня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Синиця Тетяна Василівна, про визнання договору дарування та заповіту недійсними,

ВСТАНОВИЛА:

Дніпровський районний суд м. Києва рішенням від 24 червня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовив.

Апеляційний суд м. Києва 24 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким визнав недійсними договір дарування квартири, укладений 14 березня 2008 року ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В., зареєстрований в реєстрі за № 177, та заповіт ОСОБА_7 від 5 березня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В., зареєстрований в реєстрі за № 1434.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 15 липня 2016 року відмовив ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

15 жовтня 2016 року ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду м. Києва від 24 червня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2016 року з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 1270, 1272 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

На обґрунтування підстави перегляду зазначених судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, заявниця посилається на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 березня 2016 року, в якій, на її думку, по-іншому, ніж в оскаржуваних рішеннях, застосовано вказані норми матеріального права.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Постановляючи ухвалу від 15 липня 2016 року, про перегляд якої просить заявниця, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився і касаційний суд, виходив з того, що в момент вчинення оспорюваного заповіту та договору дарування квартири особа перебувала в такому стані, що не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Водночас суди дійшли висновку, що позивач має право на захист свого цивільного права.

Разом з тим надана заявницею для порівняння ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 березня 2016 року не може бути прикладом неоднакового застосування норм матеріального права, оскільки вона постановлена за результатом розгляду цієї ж справи, яка переглядається.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України в частині перегляду судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, необхідно відмовити.

Крім зазначеного, у поданій заяві ОСОБА_4 порушує також питання про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції з підстави передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України неоднакового застосування касаційним судом норм процесуального права, а саме статті 328 ЦПК України.

На обґрунтування підстави перегляду вказаного судового рішення, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України, заявниця посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2014 року, в якій, на її думку, по-іншому, ніж в оскаржуваному рішенні, застосовано вказану норму процесуального права.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень може бути подана з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

Відповідно до частини третьої статті 354 ЦПК України не може бути подана заява про перегляд ухвал суду касаційної інстанції, які не перешкоджають провадженню у справі. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до заяви про перегляд судового рішення, ухваленого за результатами касаційного провадження.

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2016 року, якою відмовлено ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження, не відноситься до судових рішень, перегляд яких передбачено пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України, оскільки ця ухвала не перешкоджає провадженню у справі, а тому подана заява в частині її перегляду із зазначеної підстави підлягає поверненню заявниці.

Керуючись частиною третьою статті 354, частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

УХВАЛИЛА:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Синиця Тетяна Василівна, про визнання договору дарування та заповіту недійсними за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Апеляційного суду м. Києва від 24 червня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2016 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, відмовити.

Подану заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Апеляційного суду м. Києва від 24 червня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2016 року з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України, повернути ОСОБА_4.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді : Л.І. Охрімчук

В.І. Гуменюк

Я.М. Романюк