16 листопада 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Лященко Н.П.,
суддів:Гуменюка В.І.,Романюка Я.М.,
Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя за заявою публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року,
У серпні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2014 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, на підставі якої спільне майно подружжя було поділено між сторонами та закрито провадження у справі.
Не погодившись із указаною ухвалою суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (далі - ПАТ «Банк Кредит Дніпро») у лютому 2014 року оскаржило її в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 червня 2016 ро
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року поновлено ПАТ «Банк Кредит Дніпро» строк на касаційне оскарження та відмовлено у відкритті касаційного провадження на ухвалу суду апеляційної інстанції на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України.
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ПАТ «Банк Кредит Дніпро» порушує питання про скасування постановлених у справі судових рішень та направлення справи на розгляд до суду першої інстанції з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.
На підтвердження зазначеної підстави подання заяви ПАТ «Банк Кредит Дніпро» посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2012 року.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положенням пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.
За змістом статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
Повертаючи ПАТ «Банк Кредит Дніпро» його апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що оскаржуваною ухвалою про затвердження мирової угоди суд не вирішував питання про права чи обов'язки банку.
Разом з тим ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2012 року, на яку посилається у своїй заяві ПАТ «Банк Кредит Дніпро», скасовано ухвалу апеляційного суду якою банку відмовлено у прийнятті апеляційної скарги за аналогічних обставин.
Отже, існує неоднакове застосування статті 129 Конституції України, статті 292 ЦПК України.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаних норм процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
У статті 129 Конституції України (тут і далі - в редакції, чинній на час прийняття рішення судом) закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційному суду було надано копії договорів іпотеки, постанови про відкриття виконавчого провадження, акту опису та арешту майна, з яких вбачається, що частина нерухомого майна, яка була предметом поділу між подружжям та перейшла у власність ОСОБА_6, перебуває в іпотеці ПАТ «Банк Кредит Дніпро», це майно описане та арештоване в процесі примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_7 на користь банку суми боргу за кредитним договором (т. 2, а. с. 64-94).
За таких обставин висновок судів апеляційної та касаційної інстанцій про те, що оскаржуваною ухвалою про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі суд не вирішував питання про права та обов'язки ПАТ «Банк Кредит Дніпро», є помилковим, суперечить змісту статті 292 ЦПК України та перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Ураховуючи зазначене, ухвали судів апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 355, 3603 , 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
Заяву публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» задовольнити частково.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 червня 2016 ро
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий Н.П. Лященко
Судді: В.І. Гуменюк Я.М. Романюк
Л.І. Охрімчук В.М. Сімоненко