10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Д.М.
Суддя-доповідач:Котік Т.С.
іменем України
"21" листопада 2016 р. Справа № 806/356/16
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Котік Т.С.
суддів: Бучик А.Ю.
Майора Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Марчук Ю.А.,
представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "14" березня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про стягнення не нарахованих та невиплачених коштів та середнього заробітку за час затримки розрахунку ,
У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом та просив стягнути з Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області недорахованих та невиплачених при звільненні посадового окладу у сумі 124 грн. 92 коп., надбавки за спеціальне звання у сумі 64 грн. 39 коп., винагороди за вислугу років у сумі 4670 грн. 27 коп., надбавки за вислугу років у сумі 11752 грн. 27 коп. та середнього заробітку за час затримки розрахунку з 11 червня 2015 року по день постановлення судового рішення. В обґрунтування вимог зазначав, що при звільненні з Овруцької ОДПІ з ним не проведено повного розрахунку, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 09 березня 2016 року, позовні вимоги щодо недорахованих та невиплачених при звільненні посадового окладу в сумі 124 грн. 92 коп., надбавки за спеціальне звання в сумі 64 грн. 39 коп., винагороди за вислугу років в сумі 4670 грн. 27 коп., та середнього заробітку за час затримки розрахунку з 11 червня 2015 року до 5 січня 2016 року в сумі 13521 грн. 33 коп. роз"єднано з позовною вимогою про нарахування та стягнення надбавки за вислугу років у сумі 11752 грн. 27 коп.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Стягнуто з Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на користь ОСОБА_4 недонараховані та невиплачені при звільненні посадовий оклад в сумі 124 грн. 92 коп., надбавку за спеціальне звання в сумі 64 грн. 39 коп., винагороду за вислугу років в сумі 4670 грн. 27 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 11 вересня 2015 року до 14 березня 2016 року в розмірі 21367 грн. 04 коп.
Стягнуто з Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на користь ОСОБА_5 166 грн. 02 коп. витрат, пов'язаних із прибуттям до суду.
В апеляційній скарзі Овруцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову в частині посадового окладу в сумі 115 грн. 83 коп., надбавки за спеціальне звання у сумі 13 грн. 29 коп., винагороди за вислугу років у сумі 4663 грн. 27 коп. та середнього заробітку за час затримки розрахунку з 11 червня 2015 року до 5 січня 2016 року у сумі 21 367 грн. 04 коп.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 у період з 20 листопада 2002 року до 10 вересня 2015 року працював на різних посадах в Овруцькій ОДПІ, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.12-16).
20 листопада 2002 року ОСОБА_4 призначений на посаду державного податкового інспектора відділу інформації та обліку Овруцької МДПІ.
01 січня 2003 року присвоєно спеціальне звання - "Інспектор податкової служби ІІІ рангу" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 1992 року №559 "Питання державної податкової служби в Україні".
01 липня 2006 року присвоєно чергове спеціальне звання "Інспектор податкової служби ІІ рангу" (а.с.14).
01 січня 2014 року присвоєно спеціальне звання "Інспектор податкової та митної справи І рангу" (а.с.16).
Відповідно до наказу №17-0 від 10 вересня 2015 року, позивач був звільнений із посади завідувача сектору ІТ та обліку платників податків Овруцької ОДПІ у зв'язку із змінами істотних умов праці за пунктом 6 статті 36 Кодексу законів про працю України.
У зв"язку з тим, що в день звільнення з роботи, ОСОБА_4 не було виплачено усі суми, що належать йому до сплати від Овруцької ОДПІ, він звернувся до суду за захистом порушених прав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції погодився з доводами позивача щодо наявності заборгованості по заробітній платі в розмірі, зазначеному позивачем в позовній заяві.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками в повному обсязі, виходячи з наступного.
Статтею 94 Кодексу законів про працю України визначено, що заробітною платою - є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 2 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" до структури заробітної плати відноситься основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Отже, розрахунок з працівником при звільненні означає виплату йому не тільки основної заробітної плати, а й інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Частиною 1 статті 47 Кодексу законів про працю України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу.
Як встановлено судом та підтверджується представником відповідача в наданих суду розрахунках розбіжностей окладу, надбавки за спеціальне звання, винагороди за вислугу років по періодах, нарахованих позивачем (а.с.100-102), останній погодився із розрахунками позивача щодо недонарахування та невиплати йому:
- посадового окладу за березень 2009 року у розмірі 9 грн. 09 коп.;
- надбавки за спеціальне звання у розмірі 51 грн. 10 коп., а саме: за липень 2006 року у розмірі 7 грн. 14 коп., за серпень 2006 року у розмірі 0 грн. 91 коп., за вересень 2006 року у розмірі 10 грн. 00 коп., за жовтень 2006 року у розмірі 10 грн. 00 коп., за листопад 2006 року у розмірі 10 грн. 00 коп., за грудень 2006 року у розмірі 10 грн. 00 коп., за серпень 2007 року у розмірі 2 грн. 27 коп., за березень 2009 року у розмірі 0 грн. 78 коп.;
- винагороди за вислугу років у розмірі 6 грн. 94 коп., а саме: за липень 2006 року у розмірі 0 грн. 71 коп., за серпень 2006 року у розмірі 0 грн. 09 коп., за вересень 2006 року у розмірі 1 грн. 00 коп., за жовтень 2006 року у розмірі 1 грн. 00 коп., за листопад 2006 року у розмірі 1 грн. 00 коп., за грудень 2006 року у розмірі 1 грн. 00 коп., за серпень 2007 року у розмірі 0 грн. 23 коп., за березень 2009 року у розмірі 1 грн. 91 коп.
Отже, суд першої інстанції, відповідно до ч.3 ст.72 КАС України дійшов обгрунтованих висновків, що вказані обставини не підлягають доказуванню.
Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі за березень 2003 року, травень 2009 року та квітень 2010 року, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що в зазначені місяці позивач відпрацював більше робочих днів ніж проведено оплату.
Так, листом Мінпраці України від 6 листопада 2002 року №010-1135 встановлені норми тривалості робочого часу на 2003 рік у тому числі на березень 2003 року у кількості 20 робочих днів.
Листом Мінпраці України від 30 вересня 2008 року №10338/0/14-08/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2009 рік" встановлені норми тривалості робочого часу на 2009 рік у тому числі на травень 2009 року у кількості 18 робочих днів.
Лист Мінпраці України від 25 серпня 2009 року №9681/0/14-07/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010 рік» встановлені норми тривалості робочого часу на 2010 рік у тому числі на квітень 2010 року у кількості 21 робочого дня.
На підтвердження розрахунків позивача у матеріалах справи міститься довідка №13991/06-16-05-10 від 12 жовтня 2015 року (а.с.32-34), у якій Овруцька ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області повідомляє, що ОСОБА_4 у березні 2003 року відпрацював 21 робочий день, у травні 2009 року - 19 робочих днів, а у квітні 2010 року - 22 робочі дні. Однак, як встановлено під час розгляду справи вказану довідку видано відповідно до даних інформаційної системи кадрового підрозділу в якій допущено помилка при табелюванні працівників, оскільки система не врахувала перенесення вихідного дня 8 березня 2003 року на 10 березня 2003 року, перенесення вихідних днів 2 травня 2009 року та 9 травня 2009 року на 4 травня 2009 року і на 11 травня 2009 року відповідно, перенесення вихідного дня 4 квітня 2010 року на 5 квітня 2010 року.
Доводи позивача про те, що ним у вказаних місяцях відпрацьовано більше робочих днів не знайшли свого підтвердження.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, для працівників податкової інспекції встановлено п"ятиденний робочий тиждень відповідно до ст. 52 КЗпП України.
За змістом ч.1 ст.67 КЗпП України, при п"ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень.
У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового.
Також, ст.73 КЗпП України визначено святкові та неробочі дні, робота в які не дозволена трудовим законодавством відповідно до вимог ст.71 вказаного Кодексу. Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Проте, доказів на підтвердження того, що позивач залучався до роботи у вихідні чи святкові дні в березні 2003 року, травні 2009 року та квітні 2010 року не надано та не встановлено судом при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Суд першої інстанції вказані обставини залишив поза увагою та дійшов помилкових висновків щодо ненарахування та невиплати позивачу заробітної плати за 1 день в березні 2003 року, травні 2009 року та квітні 2010 року, а тому судове рішення у названій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову в задоволенні позову в названій частині.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обгрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 64 грн. 39 коп. надбавки за спеціальне звання та 4670 грн.27 коп. різниці, яка виникла у зв"язку з тим, що з 1 січня 2014 року по 31 березня 2015 року, позивач мав право на винагороду за вислугу років як працівник податкової служби, який має спеціальне звання та відповідний стаж роботи в органах податкової служби, однак, отримував надбавку за вислугу років як державний службовець.
Виплата винагороди за вислугу років працівникам податкової інспекції була врегульована Порядком виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року №1013 (далі - Порядок №1013), що був чинним на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 1 Порядку №1013 до стажу роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років, включається час роботи органах державної податкової служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку №1013 винагорода за вислугу років виплачується посадовим особам органів державної податкової служби у таких розмірах: від 1 до 2 років - 5%, від 2 до 5 років - 10%, від 5 до 10 років - 20%, від 10 до 15 років - 25%, від 15 до 20 років - 30%, від 20 до 25 років - 35%, від 25 і більше років - 40%.
Частинами 1-3 пункту 3 Порядку №1013 передбачено, що розмір винагороди визначається залежно від стажу роботи і обчислюється виходячи з посадового окладу та надбавки за спеціальне звання. Нарахування та виплата винагороди за вислугу років провадяться щомісяця за фактично відпрацьований час у межах встановленого фонду оплати праці. Посадовим особам, у яких протягом календарного місяця виникло право на підвищення розміру винагороди за вислугу років, розмір винагороди змінюється з початку наступного місяця.
Згідно з пункту 4 Порядку №1013 документом для визначення стажу роботи є трудова книжка та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи. Стаж роботи для виплати винагороди за вислугу років визначається комісією органу державної податкової служби питань встановлення стажу, необхідного для нарахування винагороди за вислугу років. Рішення комісії про встановлення стажу роботи або зміну його розміру оформляється протоколом і передається керівникові відповідного органу державної податкової служби для видання наказу про виплату винагороди за вислугу років.
Отже, чинний на той час Порядок №1013 встановлював виплату працівникам податкової служби винагороди за вислугу років в залежності від стажу роботи.
Як встановлено судом та не заперечується представником відповідача наказом Овруцької ОДПІ від 31 грудня 2013 року №50-0 ОСОБА_4 - завідувачу сектору ІТ та обліку платників присвоєно, спеціальне звання працівника інспекції - інспектор податкової та митної справи І рангу з 1 січня 2014 року (а.с. 99). Отже, з 01.01.2014 року позивач мав право на виплату винагороди за вислугу років в розмірі 25% відповідно до Порядку №1013, який є спеціальним нормативним актом щодо виплати працівникам податкової служби, які мають спеціальне звання винагороди за вислугу років.
Однак, незважаючи на присвоєння спеціального звання працівника інспекції, Овруцькою ОДПІ не виплачувалася ОСОБА_4 винагорода за вислугу років з 1 січня 2014 року до 31 березня 2015 року (до втрати чинності Порядком №1013), а продовжувалася виплачуватися надбавка за вислугу років відповідно до статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII "Про державну службу" у розмірі 20%, що призвело до порушення права позивача на отримання більш високого відсотка доплати до заробітної плати.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов обгрунтованих позовних вимог щодо стягнення з відповідача зазначеної різниці так і висновків про те, що на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до частини 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні плати, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Частиною 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про застосування судами законодавства про оплату праці" розмір середньої заробітної плати визначається згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач у день звільнення - 10 вересня 2015 року працював та відповідно до довідки Овруцької ОДПІ від 16 вересня 2015 року №908/06-16-05-10 середньоденна заробітна плата ОСОБА_4 на день звільнення (10 вересня 2015 року) становила 166 грн. 93 коп. (а.с.36).
За час затримки розрахунку, у тому числі і оспорюваної суми, за період з 11 вересня 2015 року до 14 березня 2016 року (дата постановлення рішення) середній заробіток за 128 робочих днів становить 21367 грн. 04 коп. (кількість робочих днів за період з 11 вересня 2015 року до 14 березня 2016 року згідно Кодексу законів про працю України, розрахунок наведено в листі Міністерства соціальної політики від 9 вересня 2014 року №10196/0/14-14/13) х 166 грн. 93 коп. (середній заробіток за 1 робочий день згідно довідки відповідача) = 21367 грн. 04 коп. (середній заробіток за затримку розрахунку з 11 вересня 2015 року до 14 березня 2016 року до дати постановлення рішення у справі, при п'ятиденному 40-годинному робочому тижні), який підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до частин 2, 3 статті 91 Кодексу адміністративного судочинства України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а тому є обгрунтованими і вимоги представника позивача щодо стягнення на його користь судових витрат, пов"язаних з прибуттям як до суду першої так і апеляційної інстанції.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" від 27 квітня 2006 року №590 (далі - Постанова №590) компенсація за відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.
Відповідно до статті 91 Кодексу адміністративного судочинства України ОСОБА_5 має право на відшкодування судових витрат, а саме, витрат, що пов'язані із прибуттям до апеляційного суду: компенсації за відрив від звичайних занять та витрат на проїзд до суду з м.Овруча Житомирської області до м.Житомира.
За змістом п.3 Інструкції про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 № 710, сума компенсації (відшкодування) за відрив від звичайних занять обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія, і не може перевищувати її розміру, обчисленого за фактичні години відриву від звичайних занять.
Статтями 8 Законів України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16 січня 2014 року №719-VII та "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28 грудня 2014 року №80-VIII, встановлено, у 2016 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить - 1378 гривень, а тому посилання представника на мінімальну заробітну плату при обчисленні компенсації за травень 2016 року не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що представник позивача був присутній в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції 25.05.2016р., 06.07.2016р., 17.10.2016р., 07.11.2016р. та 21.11.2016р.
Згідно Додатку до листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 р. № 10846/0/14-15/ травень місяць 2016 року мав 19 робочих днів, липень місяць 2016 року - 21 робочий день, жовтень місяць 2016 року - 20 робочих днів, а листопад місяць 2016 року - 22 робочих дні.
У зв'язку із явкою представника позивача до Житомирського апеляційного адміністративного суду 25.05.2016р., 06.07.2016р., 17.10.2016р., 07.11.2016р. та 21.11.2016р. , а також розгляду справи компенсація за відрив від звичайних занять становить 332грн.10коп., тобто (1378грн. /мінімальна ЗП/ : 19 /робочі дні в травні/ х 1 /кількість днів явки в судові засідання в травні/) + (1378грн. /мінімальна ЗП/: 21 /робочі дні в липні/ х 1 /кількість днів явки в судові засідання в липні/) + (1378грн. /мінімальна ЗП/ : 20 /робочі дні в жовтні/ х 1 /кількість днів явки в судові засідання в жовтні/) + (1378грн. /мінімальна ЗП/: 22 /робочі дні в листопаді/ х 2 /кількість днів явки в судові засідання в листопаді/) = 72,32грн. + 65,63грн. + 68,90грн. + 62,63грн. + 62,63грн.= 332грн.10коп.
Згідно з пунктом 5 додатку до Постанови №590 компенсація адміністративних витрат, пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту та на наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.
Постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 року №98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" передбачено, що (далі - Постанова №98) сума добових витрат на відрядження в Україні становить 30 грн. 00 коп.
Представник позивача з'явився до суду 25.05.2016р., 06.07.2016р., 17.10.2016р., 07.11.2016р. та 21.11.2016р., а тому добові витрати за один день становлять 150 грн.00 коп.
Витрати на проїзд до Житомирського апеляційного адміністративного суду (з м.Овруча, місця проживання представника позивача) до м.Житомира (місцезнаходження суду) 25.05.2016р., 06.07.2016р., 17.10.2016р., 07.11.2016р. та 21.11.2016р. становлять 618 грн.52 коп.
Враховуючи вищезазначене, на користь представника позивача ОСОБА_5 підлягає стягненню 1040 грн. 62 коп. компенсація витрат, пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту та компенсації (відшкодування) за відрив від звичайних занять.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області задовольнити частково, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "14" березня 2016 р. скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення недонарахованого та невиплаченого при звільненні посадового окладу в розмірі 115 грн.83коп. (березень 2003 року, травень 2009 року, квітень 2010 року) та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в названій частині.
В іншій частині судове рішення залишити без змін.
Стягнути з Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на користь ОСОБА_5 1040 грн. 62коп. витрат, пов'язаних із прибуттям до суду.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.С. Котік
судді: А.Ю.Бучик
Г.І. Майор
Повний текст cудового рішення виготовлено "22" листопада 2016 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1,11100
3- відповідачу Овруцька об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області вул.Сабурова,1/20,м.Овруч,Овруцький район, Житомирська область,11102
4- представник позивача ОСОБА_5 АДРЕСА_2 - ,