Справа № 689/127/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Баськов М.М.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
15 листопада 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 15 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Хмельницької області про скасування постанови,
ОСОБА_2 звернулась до Ярмолинецького районного суду Хмельницької області із позовом до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Хмельницької області про скасування постанови.
Постановою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 15.07.2016р. позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 15.07.2016р. скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.
Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.
Встановлено, що 21.12.2015р. головним інспектором будівельного нагляду відділу контролю за проведенням перевірок Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області ОСОБА_3 під час позапланової перевірки було встановлено, що ОСОБА_2 проводяться будівельні роботи з одноповерхової прибудови до квартири АДРЕСА_1 розміром 2,40x4,70 м. у відсутності документу на право власності чи користування земельною ділянкою, дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт з зазначеного будівництва, містобудівних умов та обмеження забудови земельної ділянки, проектної документації, авторського та технічного нагляду, чим порушено ст. 29, 31, 34, 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також в збудованій прибудові встановлено твердопаливний котел та виведено димохідну трубу нижче рівня гребня даху та віконного прорізу сусідньої квартири менше 0,40 см, чим порушено п. 15 додатку Ж ДБН В.2.5-20-2001 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди".
У зв'язку з цим, 21.12.2015р. відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення №00366 про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 96 КУпАП, а також припис про усунення вказаних порушень до 21.03.2016р.
За наслідками розгляду вищевказаного протоколу, 28.12.2015р. відповідачем була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення №66, згідно якої ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 96 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500 грн.
Позивач не погодилась із вказаною постановою та звернулась до суду із позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено порядок притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності шляхом неповідомлення позивача про місце і час розгляду її справи.
Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд першої інстанції зазначає, що справа про притягнення ОСОБА_2 до адміністравтиної відповідальності за ч. 7 ст. 96 КУпАП розглянута 28.12.2015р. у відсутності останньої. Про розгляд справи вона була повідомлена лише 29.12.2015р.
Однак, даний висновок спростовується протоколом від 21.12.2015р. №00366. Так, згідно даного протоколу позивача повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 11 год. 00 хв. 28 грудня 2015 року у приміщенні управління Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Хмельницької області за адресою: 29013, м. Хмельницький, вул. Грушевського, 87/2. Водночас, відмова позивача від надання пояснень та відмова від підписання вказаного протоколу не можуть свідчити про неповідомлення позивача про місце і час розгляду її справи.
Крім того, колегія суддів зауважує, що в даному випадку навіть можливе порушення відповідачем порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності не спростовувало б факту допущення позивачем вказаного порушення, який підтверджується матеріалами справи.
Позивач зазначає, що квартира АДРЕСА_1 належить їй на праві приватної власності, що надає їй право створювати прибудови до даної квартири на прибудинковій території будинку.
Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими та зауважує, що прибудинкова територія багатоквартирного житлового будинку є особливим об'єктом права власності на землю, оскільки призначена для розміщення й обслуговування житлового будинку та має задовольняти інтереси його мешканців.
Відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування, належать до земель житлової та громадської забудови.
Режим використання земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків регулюється ст.42 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки прибудинкової території (залежно від суб'єктів, які набувають права на земельну ділянку багатоквартирного будинку) можуть перебувати у власності, у постійному або в тимчасовому користуванні.
Частиною 2 статті 42 Земельного кодексу України встановлено, що у разі приватизації громадянами багатоквартирного житлового будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність об'єднанню власників.
Тобто, вказані норми як суб'єкт права власності на прибудинкову територію визначають виключно об'єднання власників багатоквартирного будинку. До вказаного переліку можливих суб'єктів права власності на прибудинкову територію не входять ні інші юридичні особи, ні окремо фізичні особи.
У відповідності із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, так як прийняте з порушення норм права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанову суду першої інстанції належить скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України задовольнити.
Постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 15 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Хмельницької області про скасування постанови скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Смілянець Е. С.