16 листопада 2016 року Справа № 876/10481/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Святецького В.В., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання Федчук М.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.09.2015 року у справі за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 205000011/2015/000015/1 від 02.03.2015 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205070000/2015/00023 від 02.03.2015 року,-
28.08.2015 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №205000011/2015/000015/1 від 02.03.2015 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205070000/2015/00023 від 02.03.2015 року.
В обґрунтування вимог зазначає, що відповідач безпідставно застосував другорядний резервний метод визначення митної вартості товару, так як для митного оформлення товару додатково додані усі необхідні документи для підтвердження митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) товарів, що імпортуються, а прийняте рішення про коригування митної вартості товару від 02.03.2015 №205000011/2015/000015/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.03.2015 року № 205070000/2015/00023 не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому просить визнати їх протиправними та скасувати.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16.09.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального й процесуального права, висновки суду, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, з підстав зазначених в апеляційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 02.03.2015 року позивач ввезла на митну територію України товар - яблука свіжі врожаю 2014 року, клас якості II, калібр 65 мм сорт Idared - вагою нетто 20280 кг за ціною 1,20 польських злотих за 1 кг на загальну суму 24336,00 польських злотих, придбаного згідно із контрактом купівлі - продажу від 23.02.2015 №29/2015/PL, укладеного із фірмою «Elefant Owoce Agnieszka Strach» (Польща), за інвойсом від 26.02.2015 року № 46/02/2015.
Для митного оформлення вказаного товару декларантом були подані на митний пост «Луцьк» Волинської митниці ДФС наступні документи:
- контракт від 23.02.2015 року № 29/2015/PL;
- рахунок-фактура (інвойс) від 26.02.2015 №46/02/2015;
- ВМД від 02.03.2015 року №205070000/2015/008051;
- декларація митної вартості (ДМВ-1) від 02.03.2015 року №205070000/2015/8051;
- міжнародна товарно-транспортна накладна від 26.02.2015 року CMR серії А №064853;
- сертифікат про походження товару від 26.02.2015 року №PL/MF/AK 084262;
- карантинний дозвіл від 12.02.2015 року №15/00987;
- сертифікат якості від 26.02.2015 №КО.8231.1.465.2015;
- прайс-лист від 23.02.2015;
- копія декларації країни відправлення від 28.02.2015 року № 15PL302010Е0018991;
- експертний висновок Волинської торгово-промислової палати №В-106 від 27.02.2015року, а також інші документи, перелічені в графі 44 МД.
В графах 12, 45 ВМД від 02.03.2015 року №205070000/2015/008051 було вказано митну вартість товару яблук свіжих врожаю 2014 року у розмірі 184091,86 грн., що є еквівалентом 24336 польських злотих, тобто 1,20 польських злотих за 1 кг.
За вказаною ВМД від 02.03.2015 року №205070000/2015/008051 позивачу було відмовлено у прийнятті митної декларації, у зв'язку із невідповідністю заповнення граф 12, 45 ВМД вимогам статті 53 Митного кодексу України, неподанням додаткових відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, та прийняттям рішення від 02.03.2015 року №205000011/2015/000015/1, та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.03.2015 року №205070000/2015/00023.
За результатами здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості ввезеного товару та враховуючи інформацію щодо його вартості згідно цінової інформації ЄАІС Держмитслужби України Волинською митницею ДФС 02.03.2015 року було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №205000011/2015/000015/1, згідно якого Волинською митницею ДФС визначено митну вартість товару яблук свіжих врожаю 2014 року за ціною 1,8352 польських злотих за 1 кг, що становить 37217,86 польських злотих за партію товару вагою 20 280 кг.
У картці відмови відповідач роз'яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 ВМД у відповідність до рішення про визначення митної вартості від 02.03.2015 року №205000011/2015/000015/1.
Контролюючим органом у графі «Для відміток митного органу» ВМД від 02.03.2015 року №205070000/2015/008051 було зроблено запис про необхідність надання документів для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, зокрема: банківські платіжні документи про оплату товару; розрахунок ціни (калькуляцію).
Уповноважена особа декларанта, ознайомившись з вимогою митного органу про надання додаткових документів здійснила запис: «Буду приймати рішення, згідно положень Митного кодексу України. На даний момент таких документів немає. Прошу випустити товар у вільний обіг.»
02.03.2015 року позивачем подано нову ВМД №205070000/2015/008141, вказавши у ній в графах 12, 45 митну вартість, розраховану за ціною одиниці товару, наведену в інвойсі від 26.02.2015 року №46/02/2015, розрахунок митних платежів здійснювався, виходячи із митної вартості, визначеної митним органом. Митне оформлення проводилося за другорядним резервним методом із застосуванням гарантійних зобов'язань грошової застави.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивачем на підтвердження ціни товару та обґрунтування його митної вартості було надано митному органу експертний висновок Волинської торгово-промислової палати від 27.02.2015 року №В-106, який містить відомості про якісні характеристики яблук, а також дані з інтернет - сайтів, які містять інформацію щодо реалізації аналогічного товару на території України.
Проте, суд дійшов висновку, що Волинською митницею ДФС обґрунтовано не було взято до уваги експертний висновок Волинської торгово-промислової палати від 27.02.2015 року №В-106 при перевірці визначення митної вартості товару, що ввозився позивачем в Україну на підставі контракту від 23.02.2015 року № 29/2015/PL.
Також суд погодився із застосуванням другорядного методу, оскільки застосуванню такого передувала процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є вірним, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що визначення митної вартості товару, який ввозився в Україну згідно з ВМД від 02.03.2015 року №205070000/2015/008051, позивачем здійснювалось за основним методом - за ціною договору (контракту) від 23.02.2015 року № 29/2015/PL.
Так, 23.02.2015 року між підприємцем ОСОБА_1 (покупець) та фірмою «Elefant Owoce Agnieszka Strach» (Польща) (продавець) укладений контракт №29/2015/PL за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар яблука свіжі, клас якості ІІ, згідно інвойсу.
Розділами 4, 5 вказаного контракту визначено, що оплата здійснюється шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок продавця по факту поставки товару або у формі 100% передоплати на підставі інвойсу. Поставка товару здійснюється автотранспортом на територію України на умовах Правил Інкотермс - 2010, а саме FCA або СРТ.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із статтею 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною другою статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно зі статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:
декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.
Відповідно до частин першої, другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування..
Згідно із приписами частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до частини п'ятої, шостої статті 53 митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачається, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.
Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно із статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої-шостої статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно з частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з частиною першою статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
На підставі положень статей 53, 54 Митного кодексу України можна дійти висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, висловленій, зокрема, в постановах від 31 березня 2015 року (у справах № 21-127а15 та № 21-53а15).
Аналізуючи наведені вище норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем обґрунтовано, з урахуванням приписів статті 58 МК України було відмовлено у митному оформлені товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки судом було достовірно встановлено, що подані документи на підтвердження митної вартості товару містили розбіжності, у зв'язку з чим фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було занижено митну вартість товарів, що переміщувались через митний кордон України.
Зважаючи на розбіжності у наданих декларантом документах Митниця виставила йому вимогу про необхідність подання додаткових документів для перевірки числових значень цієї складової митної вартості, яких, як встановив суд першої інстанції, позивач не надав.
Беручи до уваги встановлені у цій справі обставини колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у митного органу достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості оцінюваного товару за ціною договору (контракту).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів уважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч. 1 п. 1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.09.2015 року у адміністративній справі № 803/2725/15 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк
Судді В.В. Святецький
Р.Й. Коваль
Повний текст
виготовлено 21.11.2016 року.