16 листопада 2016 р.Справа № 816/1188/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Любчич Л.В.
Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління державної судової адміністрації України в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2016 по справі № 816/1188/16
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління державної судової адміністрації України в Полтавській області третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області
про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2016 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до Територіального управління державної судової адміністрації України в Полтавській області (далі - відповідач, ТУ ДСА України в Полтавській обл.) третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області.
Визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСА України в Полтавській обл. щодо не здійснення нарахування та виплати одноразової допомоги у зв'язку з переїздом в іншу місцевість у розмірі 18125 грн судді Козельщинського районного суду Полтавської області ОСОБА_1
Зобов'язано ТУ ДСА України в Полтавській обл. нарахувати та виплатити судді Козельщинського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 одноразову допомогу у зв'язку з переїздом в іншу місцевість у розмірі 18125,00.
Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2016 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що правові підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з переїздом в іншу місцевість відсутні, оскільки м. Лисичанськ не знаходиться під контролем незаконних збройних формувань з 25.07.2016.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду повідомлялися судом.
Позивач, представники відповідача та третьої особи подали клопотання про розгляд справи без їх участі.
Відповідно ч. 4 ст. 196 КАС України справа розглянута без участі сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що Указом Президента України від 18.10.2013 №571/2013 позивача було призначено строком на п'ять років суддею Лисичанського міського суду Луганської області.
Указом Президента України від 14.02.2015 №81/2015 позивача було переведено в межах п'ятирічного строку на роботу на посаду судді Козельщинського районного суду Полтавської області.
Згідно довідки від 12.02.2016 №1601003088 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1.
Письмовими доказами у справі підтверджується те, що позивач виховує неповнолітню дочку ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2), яка разом з ним переїхала на нове місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.23).
ОСОБА_1 звернувся із заявою до ТУ ДСА України в Полтавській обл. 17.06.2016 про виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі місячного посадового окладу за новим місцем роботи та 25 % одноразової допомоги на кожного члена родини.
Місячний посадовий оклад позивача на момент звернення до відповідача з вимогою про виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі місячного посадового окладу становив 14500,00 грн (10 мінімальних заробітних плат).
Головою Козельщинського районного суду Полтавської області видано наказ № 06-ос.с. "Про виплату компенсації ОСОБА_1 при переїзді" від 15.07.2016, яким погоджено відшкодувати позивачу витрати та виплати передбачені статтею 120 Кодексу законів про працю України.
Станом на дату звернення із даним позовом до суду, будь-яких виплат згідно наказу голови Козельщинського районного суду Полтавської області від 15.07.2016 № 06-ос.с., на користь позивача не здійснено.
Перевіряючи правомірність доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Положеннями ст. 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про оплату праці" <…> гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) та іншими актами законодавства України.
Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та КЗпП України, є мінімальними державними гарантіями.
Таким чином, законом, який регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності в Україні є КЗпП України.
Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, компенсацію відповідно до законодавства матеріальних витрат у зв'язку з направленням на роботу в іншу місцевість.
Положеннями ст. 120 КЗпП України передбачено, що працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість.
Працівникам при переведенні їх на іншу роботу, коли це зв'язано з переїздом в іншу місцевість, виплачуються: вартість проїзду працівника і членів його сім'ї; витрати по перевезенню майна; добові за час перебування в дорозі; одноразова допомога на самого працівника і на кожного члена сім'ї, який переїжджає; заробітна плата за дні збору в дорогу і влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі.
Загальні положення щодо видів компенсацій та механізму їх виплати встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1998 року №255 "Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість" (далі - Постанова №255).
Згідно із пунктом 1 Постанови №255 працівникам у зв'язку з переведенням їх на іншу роботу, якщо це пов'язано з переїздом в іншу місцевість (в інший населений пункт), зокрема, виплачуються одноразова допомога самому працівникові - в розмірі його місячного посадового окладу (тарифної ставки) за новим місцем роботи і кожному члену сім'ї, який переїжджає, - в розмірі 25 відсотків одноразової допомоги самого працівника.
До членів сім'ї працівника, на яких виплачується компенсація, належать чоловік, дружина, а також діти і батьки подружжя, які перебувають на їх утриманні і проживають разом з ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що Державна судова адміністрація України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
Територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України (ч. 1 ст. 151 Закону України "Про судоустрій і статус суддів")
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.
Посилання апелянта на відсутність правових підстав для виплати позивачу спірної грошової допомоги у зв'язку з тим, що м. Лисичанськ не знаходиться під контролем незаконних збройних формувань з 25.07.2016 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки письмовими доказами у справі підтверджено, що з відповідною заявою позивач звернувся до відповідача листом від 17.06.2016, тобто до дати виведення м. Лисичанськ зі списку територій, які знаходяться під контролем незаконних збройних формувань.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Територіального управління державної судової адміністрації України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року по справі № 816/1188/16 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.І. Сіренко О.А. Спаскін
Повний текст ухвали виготовлений 21.11.2016