15 листопада 2016 року Справа № 876/10652/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області до Відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області про визнання протиправними дій, скасування постанови, -
Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області звернулося до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області, яким просило визнати протиправними дії державного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу від 25.09.2014 року, якою на нього накладено штраф в розмірі 680,00 грн. за невиконання рішення суду, та скасувати дану постанову.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Постанова мотивована тим, що постанова про накладення на позивача штрафу за повторне невиконання рішення суду прийнята державним виконавцем підставно та у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не було виконано в повному обсязі рішення суду у встановлений державним виконавцем строк. Суд першої інстанції дійшов висновку, що невиконання судового рішення внаслідок відсутності виділення бюджетних коштів не є поважною причиною невиконання судового рішення.
Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судове рішення не виконано з поважних та незалежних від нього причин, оскільки ним як боржником у виконавчому провадженні вжито всіх необхідних заходів для його виконання у межах повноважень Управління, а саме здійснено перерахунок ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни в порядку, встановленому судовим рішенням. Однак через відсутність відповідних бюджетних асигнувань Управління не має можливості провести виплату нарахованих коштів. А тому, на думку апелянта, у державного виконавця були відсутні підстави для висновку, що рішення суду щодо виплати ОСОБА_1 вказаного підвищення не виконане без поважних причин.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановив суд, на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області перебуває виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого листа № 2-а-2203, виданого Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області 24.05.2012 року, про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 23.08.2010 року і до припинення права на таке підвищення з урахуванням проведених виплат.
Зазначене зобов'язання боржника сформульоване з врахуванням ухвали Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17.03.2013 року, якою роз'яснено резолютивну частину постанови цього суду від 30.03.2011 року.
На вимогу державного виконавця Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області винесло розпорядження від 04.01.2013 року № 104608, яким здійснило ОСОБА_1 нарахування підвищення до пенсії за період з 23.08.2010 року до 22.07.2011 року в розмірі 1905,91 грн., про що повідомило державного виконавця та надіслало копію цього розпорядження.
11.08.2014 року державний виконавець направив Управлінню Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області вимогу № 12857, якою повторно зобов'язав позивача як боржника у виконавчому провадженні виконати зазначене рішення суду.
Листом від 14.08.2014 року № 6085/06 Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області повідомило державного виконавця про проведення перерахунку пенсії за період з 23.08.2010 року до 22.07.2011 року згідно з розпорядженням від 04.01.2013 року № 104608 та що сума перерахунку становить 1905,91 грн. Також позивач зазначив, що покладені судом зобов'язання вчинити дії щодо проведення перерахунку ОСОБА_1 виконані в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на управління Фонду. Виплата донарахованої суми, яка перевищує бюджетні призначення на поточний рік, буде здійснена за наявності відповідного фінансування Державного бюджету України.
25.09.2014 року державний виконавець виніс постанову, якою за невиконання рішення суду без поважних причин наклав на Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області штраф в розмірі 680,00 грн.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про правомірність зазначеної постанови з наступних підстав.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XІV.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим законом, зокрема підлягають до виконання виконавчі листи, що видаються судами, накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 75 цього Закону після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 цього Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Враховуючи викладене, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Відповідно до пп. 1 п. 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2 (яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин), управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - Управління) є органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд), підпорядкованими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.
Відповідно до пп. 4 п. 2.1 та пп. 2 п. 2.2 цього Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду.
Отже, невиконання судового рішення органами Пенсійного фонду України в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Колегія суддів враховує, що Управління Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області вживало заходів в межах своїх повноважень для виконання судового рішення суду, а саме, як зазначено вище, 04.01.2013 року винесло розпорядження № 104608 про нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Також колегія суддів враховує, що відповідно до положень ст. ст. 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Враховуючи наведені вище обставини та положення норм законодавства колегія суддів дійшла висновку, що оскільки у позивача були поважні причини невиконання судового рішення, то постанова про накладення на нього спірного штрафу є передчасною та необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 24.03.2015 року у справі № 21-66а15, а відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Разом з тим, на думку колегії суддів, не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання протиправними дій державного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу, оскільки вона фактично дублює вимоги про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу і в даному випадку державний виконавець не вчиняв певних процесуальних дій, а прийняв процесуальне рішення (постанову) відповідно до передбачених законодавством повноважень.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2014 року у справі № 345/4018/14-а - скасувати і прийняти нову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області про накладення штрафу від 25 вересня 2014.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді Л.Я. Гудим
ОСОБА_2
Постанова складена в повному обсязі 21.11.2016 року