17 листопада 2016 р.Справа № 640/12537/16-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Зеленського В.В.
Суддів: Чалого І.С. , Кононенко З.О.
за участю секретаря судового засідання Городової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 20.09.2016р. по справі № 640/12537/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора 2 роти 4 батальйону УПСМВС у м. Харкові лейтенант поліції Дуфек Денис Олегович
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення,
12.08.2016 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Інспектора 2 роти 4 батальйону УПСМВС у м. Харкові лейтенант поліції Дуфек Дениса Олеговича, в якому просив:
- визнати дії інспектора 2 роти 4 батальйону УПСМВС у м. Харкові лейтенанта поліції Дуфек Д.О. щодо складання постанови серії ПС2 № 881250 від 29.07.2016 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП незаконними;
- скасувати постанову інспектора 2 роти 4 батальйону УПСМВС у м. Харкові лейтенанта поліції Дуфек Д.О. серії ПС2 № 881250 від 29.07.2016 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП;
- провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 20.09.2016 року по справі № 640/12537/16-а в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора 2 роти 4 батальйону УПСМВС у м. Харкові лейтенанта поліції Дуфек Дениса Олеговича відмовлено в повному обсязі.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Київського районного суду м. Харкова від 20.09.2016 року по справі № 640/12537/16-а та прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанова є незаконною, необґрунтованою та прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії постанови у справі про адміністративне правопорушення серія ПС 2 № 881250 від 29 липня 2016 року об 06:40 год. в м. Харкові по вул. Пушкінській, 82, на дорозі розділеною дорожньою розміткою 1.5 при перестроюванні з правого ряду позивач не подав сигнал світловим показчиком повороту відповідного напрямку, чим порушив вимоги п. 9.2 Правил дорожнього руху України. Вказаним скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, накладено стягнення у вигляді 425 грн.
Не погодившись із вищезазначеною винесеною постановою відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з законності складання відповідачем постанови серії ПС 2 № 881250 від 29 липня 2016 року, підстав для скасування вказаної постанови судом не було встановлено.
Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 липня 2016 року інспектором 2 роти 4 батальйону УПСМВС у м. Харкові лейтенантом поліції Дуфек Д.О. було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 881250 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Під час винесення рішення лейтенант поліції Дуфек Д.О. виходив з того, що по вул. Пушкінській, 82, в м. Харкові на дорозі, розділеній дорожньою розміткою 1.5., при перестроюванні з правого ряду позивачем не було подано сигнал світлового покажчика повороту відповідного напрямку, чим порушено вимоги п. 9.2. Правил дорожнього руху та скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. З винесеною постановою не згоден, вважає її незаконною, необґрунтованою та прийнятою із порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилався на те, що лише знаходився в салоні транспортного засобу, керування ним не здійснював, працівником поліції в порушення приписів діючого законодавства не складено протокол у справі про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів відхиляє доводи, викладені в апеляційній скарзі, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органам Національної поліції підвідомчий розгляд справ про адміністративні порушення за ч.1-3 ст. 122 КУпАП.
Приписами ч. 1 ст. 276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Відповідно до тлумачення, наданого Конституційним Судом України в рішенні № 5-рп/2015 від 26 травня 2015 року по справі № 1-11/2015, положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, у вказаному рішенні Конституційний Суд України наголошує на існуванні скороченого провадження у справах про адміністративні правопорушення (за окремими адміністративними правопорушеннями, чітко визначеними КУпАП), відповідно до якого фіксація адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника здійснюється безпосередньо на місці його вчинення.
Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280Кодексу.
Приписами ч. 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Частиною 5 ст. 258 КУпАП передбачено якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вищевикладених роз'яснень Конституційного Суду України та норм КУпАП, колегія суддів зазначає, що відповідачем правомірно застосовано скорочене провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Приписами ч. 2 ст. 33 КУпАП встановлено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Згідно ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Обов'язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача.
Колегія суддів зазначає, що з відеозапису відеорегістратора патрульної машини вбачається, що транспортним засобом керував ОСОБА_1, відеозаписом також зафіксоване правопорушення на підставі чого складено постанову.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення складена у відповідності з вимогами ст. 283КУпАП.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про законність складання відповідачем постанови серії ПС 2 № 881250 від 29 липня 2016 року, підстав для скасування вказаної постанови судом не встановлено.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Київського районного суду м. Харкова від 20.09.2016 року по справі № 640/12537/16-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача у справі.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Харкова від 20.09.2016р. по справі № 640/12537/16-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Зеленський В.В.
Судді Чалий І.С. Кононенко З.О.
Повний текст ухвали виготовлений 22.11.2016 р.