15 листопада 2016 р. Справа № 820/3899/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Русанової В.Б.
Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.
за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Соляник І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2016р. по справі № 820/3899/16
за позовом ОСОБА_3
до Головного управління Національної поліції в Харківській області Атестаційної комісії №8 Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання дій протиправними, скасування рішень та наказу,
ОСОБА_3 (далі позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним рішення Головного Управління Національної поліції в Харківській області в частині віднесення ОСОБА_3 до групи поліцейських ІІ категорії, які підлягають атестуванню;
- визнати протиправними дії Головного Управління Національної поліції в Харківській області щодо проведення атестації ОСОБА_3;
- визнати протиправним рішення (висновок) атестаційної комісії №8 Головного Управління Національної поліції в Харківській області щодо невідповідності ОСОБА_3 займаній посаді та звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність;
- визнати протиправним наказ Головного Управління Національної поліції в Харківській області від 14 липня 2016 року №229 о/с в частині звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції за п.5 с.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію";
- поновити ОСОБА_3 на службі в поліції на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції Дергачівського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Харківській області з 14.07.2016 року;
- стягнути з Головного Управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі і стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, але не більше чим за один місяць.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2016р. позов задоволено частково.
Визнано протиправним рішення (висновок) атестаційної комісії №8 Головного Управління Національної поліції в Харківській області щодо невідповідності ОСОБА_3 займаній посаді та звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного Управління Національної поліції в Харківській області від 14 липня 2016 року №229 о/с в частині звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції за п.5 с.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Поновлено ОСОБА_3 на службі в поліції на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції Дергачівського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Харківській області з 14.07.2016 року.
Стягнуто з Головного Управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі і стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, але не більше чим за один місяць.
Головне управління Національної поліції в Харківській області (далі відповідач), не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 57, 77 Закону України "Про Національну поліцію", ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 159, п. 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, прийняття судом рішення стосовно особи, яка не брала участь у справі в якості відповідача, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, з позовної заяви вбачається, що предметом позову було рішення Атестаційної комісії № 8 ГУ НП в Харківській області. Вирішуючи спір та скасовуючи зазначене рішення, суд першої інстанції фактично розглянув вимоги до особи, яка не була відповідачем по справі, в порушення ч.1 ст.52 КАС України не залучив зазначену особу до участі в справі в якості відповідача, що привело до невірного вирішення справи.
Відповідно до ст.11, ч.1 ст.52 КАС України судом апеляційної інстанції було допущено до участі в справі в якості другого відповідача Атестаційну комісію № 8 Головного управління Національної поліції в Харківській області.
Судом встановлено, що ОСОБА_3, проходив службу в органах внутрішніх справ.
Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 07.11.2015 року №54 о/с позивача призначено відповідно до п.п.9 та 12 ХІ Закону України «Про Національну поліцію» як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ, начальником сектору Дергачівського відділу поліції (м. Дергачі) ГУНП в Харківській області.
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 11.02.2016 року №43 о/с позивача призначено у зв'язку з реорганізацією начальником сектору реагування патрульної поліції Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області.
Позивач є майором поліції, який має стаж служби в поліції - 21 рік 11 місяців 04 дні.
12.02.2016 року Головним управлінням національної поліції в Харківській області був виданий наказ №102 «Про організацію проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Харківській області».
21.06.2016 року №598 наказом ГУ НП в Харківській області оголошено персональний склад комісії №4, №5, №6, №7, №8,№9,№10,№11,№12 для проведення атестування поліцейських ІІ категорії ГУ НП в Харківській області .
На підставі зазначених наказів проведено атестацію ОСОБА_3, що підтверджується відповідним листом та протоколом ОПН №15.00006916.0037373 від 30.06.2016 року (а.с.18-19).
Атестаційною комісією №8, за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення більшості голосів прийнято рішення, оформлене протоколом ОПН №15.00006916.0037373 від 30.06.2016 року про невідповідність ОСОБА_3 займаній посаді та звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність (а.с. 18 ).
14.07.2016 року Наказом Головного управління Національної поліції України від №229 о/с «По особовому складу», майора поліції ОСОБА_3, начальника сектору реагування патрульної поліції Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області звільнено з служби в поліції згідно п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» через службову невідповідність з виплатою компенсації за невикористану чергову відпустку за період з 01.01.2016 р. до 14.07.2016 рок у кількості 23 діб. (а.с.20).
Підставою для звільнення слугував атестаційний лист ОСОБА_3 від 30.06.2016 року з висновками атестаційної комісії (а.с.19)
Вважаючи вказаний висновок та наказ протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII та Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою Наказом МВС України від 17.11.2015р. №1465.
Статтею 3 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 48 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.
Відповідно до вимог ст. 47 Закону України "Про Національну поліцію" призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.
При цьому, статтею 57 Закону України "Про Національну поліцію" визначено порядок атестування поліцейських.
Так, частиною першою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Згідно з частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Відповідно до частини третьої статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.
Частина четверта статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.
Аналогічні норми в частині підстав для атестування містить також Інструкція порядок проведення атестування поліцейських, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 №1465 (далі - Інструкція №1465), зокрема її пункт 3 розділу І.
У свою чергу, згідно з вимогами статті 57 Закону № 580-VІІІ атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу або для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність, або в разі вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Вказані підстави для проведення атестування є вичерпними.
Отже, виходячи з наведених норм законодавства та мети проведення атестації, колегія суддів зазначає, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та, власне, проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
При цьому такі підстави для проведення атестації, як для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби; метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 розділу IV Інструкції, організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.
Таким чином, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені ч. 2 ст. 57 Закону № 580-VIII.
Разом з тим, відповідачем не доведено наявності підстав проведення атестації щодо ОСОБА_3 у відповідності до вимог ч. 2 ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію".
Позиція апелянта зводиться до того, що атестування позивача проведено з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив його службової кар'єри, що відповідає частині 1 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".
Проте наведені підстави для призначення атестування колегія суддів відхиляє, оскільки мета атестування, закріплена у частині першій вищезазначеної статті, не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у частині другій статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".
Закон України "Про Національну поліцію" не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених частиною 2 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".
Закріплену у частині 1 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" мету атестування відповідач - Головного управління Національної поліції в Харківській області необґрунтовано розцінив як самостійну і достатню підставу для проведення атестування поліцейських, серед яких був і позивач, з ціллю визначення можливості їх звільнення через службову невідповідність, хоча наявності конкретних передумов (порушення порядку і правил несення служби тощо) для призначення атестування у такому контексті відповідач не довів.
Слід зазначити, що мета проведення атестації та підстави для її проведення не є тотожними поняттями, оскільки мета - це те, що необхідно досягнути проведенням атестування поліцейського, а підстава - це причина або достатній привід для її проведення.
Відповідачами не надано суду першої та апеляційної інстанції доказів того, що позивач підлягав атестації та, відповідно, включенню до списку поліцейських, які підлягають атестації, в доводах апеляційної скарги також відповідачем не наведено підстав для проведення атестації позивача, що передбачені частиною другою статті 57 Закону № 580-VІІІ, та не надано відповідних доказів, які б підтверджували, що останній мав бути призначений на вищу посаду без проведення конкурсу, або щодо нього виявлено ознаки службової невідповідності.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у зв'язку з відсутністю підстав для проведення атестування прийнятого на службу в поліцію позивача, останнього безпідставно включено до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.
Відповідно до п. 3 Розділу ІV "Порядок організації, підготовки, проведення атестування" Інструкції №1465 атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники. Безпосередній керівник складає атестаційний лист на підлеглого за умови спільної служби в одному підрозділі з ним не менше 3 місяців. Якщо на час складання атестаційного листа керівник не має тримісячного строку спільної служби з поліцейським, який атестується, то такий лист складається заступником керівника або прямим керівником, який має строк спільної служби понад 3 місяці.
При цьому, пунктами 7, 8, 9 Розділу ІV Інструкції №1465 визначено, що керівники, які складають атестаційний лист, зобов'язані: 1) ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; 2) проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; 3) вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; 4) на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції.
В атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.
Прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.
Відповідно до пунктів 10-13 Розділу ІV Інструкції № 1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.
За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.
Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.
За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять тестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.
Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.
Поліцейські, які проходять атестування, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.
Пункт 15 Розділу ІV Інструкції №1465 встановлює, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
При цьому, відповідно до п. 16 Розділу ІV Інструкції №1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).
Згідно правил, встановлених пунктами 17-20 Розділу ІV Інструкції №1465, атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення.
Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб.
Рішення атестаційної комісії приймається, якщо за нього проголосувала більшість від її складу.
У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови атестаційної комісії.
Усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.
Наведені норми Інструкції свідчать, що висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.
Як свідчать матеріали справи, за результатами тестування позивачем набрано 26 балів з тестування загальних здібностей, 18 балів - професійне тестування. 30.06.2016 року з позивачем проведена співбесіда (а.с.47).
Згідно протоколу від 30.06.2016 року (а.с. 48), при проведенні атестування позивача комісією досліджені зібрані щодо нього документи: атестаційний лист, декларація про доходи, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України "Про очищення влади" та інформація з відкритих джерел. В протоколі визначено, що членами комісії під час співбесіди ставились питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в Національній Поліції та інше.
За результатами голосування (за - 4, проти-1 ), комісія прийняла рішення, що - позивач - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. У якості підстав для прийняття комісією такого рішення послугували наступні висновки - "дуже низький рівень компетенції, відсутність знань нормативно-правових актів, які регулюють діяльність працівника поліції, нещирість".
Разом з тим, з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається, що позивач характеризується негативно чи має низькі показники службової діяльності.
Як встановлено судом, в атестаційному листі безпосереднім начальником позивача - начальником Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області полковником поліції Калашником К.В. позивачу надана характеристика, яку за змістом можна вважати позитивною, про що зазначено у розділі І атестаційного листа. Крім того, із послужного списку позивача та матеріалів справи вбачається, що за час служби в органах внутрішніх справ він 27 заохочень.
Отже, вказані матеріали не дають підстав для висновку, що позивач має незадовільні показники з критеріїв, встановлених пунктом 16 Розділу ІV Інструкції №1465, а саме - що позивач неналежним чином виконує свої посадові обов'язки, має низькі результати службової діяльності, недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей.
Однак, атестаційною комісією не були враховані атестаційний лист, послужний список позивача, показники службової діяльності, навички позивача.
При цьому, наслідком невідповідності займаній посаді за результатами тестування є, у тому числі, переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність.
Дійшовши висновку про невідповідність позивача займаній посаді, атестаційна комісія не обґрунтувала необхідність звільнення його зі служби в поліції при наявності позитивної характеристики безпосереднього та прямого керівників, проходження тестування, не розглянувши, при цьому, можливості переведення на нижчу посаду за наявності обґрунтованих підстав.
Слід також зазначити, що статтею 61 Закону України "Про Національну поліцію" визначені обмеження, пов'язані зі службою в поліції. Не може бути поліцейським: 1) особа, визнана недієздатною або обмежено дієздатною особою; 2) особа, засуджена за умисне вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, у тому числі судимість якої погашена чи знята у визначеному законом порядку; 3) особа, яка має непогашену або не зняту судимість за вчинення злочину, крім реабілітованої; 4) особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав; 5) особа, до якої були застосовані заходи адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією; 6) особа, яка відмовляється від процедури спеціальної перевірки під час прийняття на службу в поліції або від процедури оформлення допуску до державної таємниці, якщо для виконання нею службових обов'язків потрібен такий допуск; 7) особа, яка має захворювання, що перешкоджає проходженню служби в поліції. Перелік захворювань, що перешкоджають проходженню служби в поліції, затверджується Міністерством внутрішніх справ України спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я; 8) особа, яка втратила громадянство України та/або має громадянство (підданство) іноземної держави, або особа без громадянства; 9) особа, яка надала завідомо неправдиву інформацію під час прийняття на службу в поліції.
Матеріали атестування не містять даних, наявність яких виключає можливість проходження позивачем служби в поліції.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені ГУ НП в Харківській області під час розгляду адміністративної справи, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, суд приходить до висновку, що рішення атестаційної комісії відносно позивача є необґрунтованим, та підлягає скасуванню.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо втручання суду в дискреційні функції колегіального органу - атестаційної комісії.
Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) спірних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 28 розділу IV Інструкції №1465 передбачено, що керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.
Отже, атестаційні комісії в даному випадку є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, визначені Інструкцією №1465, прийнятою на підставі статті 57 Закону України "Про Національну поліцію". Їх рішення у формі висновку про те, що особа не відповідає займаній посаді і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність та особа не відповідає займаній посаді і підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність є обов'язковими для керівників поліції, яким надано право призначення на посаду поліцейського та звільнення з посади або зі служби в поліції. Такий керівник в цих випадках зобов'язаний протягом 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з відповідними висновками забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу. Тобто, керівник в цих випадках не має власних дискреційних повноважень, а саме сукупності прав і обов'язків, що дають можливість діяти на власний розсуд у межах закону. За таких обставин, рішення комісії набуває статусу обов'язкового, а відтак у відносинах проходження публічної служби набирає статусу рішення суб'єкта владних повноважень.
Зважаючи на п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд у наведеній категорії справ має право і зобов'язаний перевірити обґрунтованість оскарженого рішення (висновку) атестаційної комісії.
Це узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі "Обермейєр проти Австрії" (CASE OF OBERMEIER v. AUSTRIA); п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі "Гранд Стівенс проти Італії" (CASE OF GRANDE STEVENS v. ITALY)).
При цьому стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейський суд з прав людини виробив позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 111 рішення від 31 липня 2008 року у справі "Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки" (CASE OF DRUЋSTEVNН ZБLOЋNA PRIA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC); п. 157 рішення від 21 липня 2011 року у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 44 рішення від 22 листопада 1995 року у справі "Брайєн проти Об'єднаного Королівства" (CASE OF BRYAN v. THE UNITED KINGDOM); п. 156-157, 159 рішення від 21 липня 2011 року у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 4 рішення Європейської комісії з прав людини щодо прийнятності від 8 березня 1994 року у справі "ISKCON та 8 інших проти Об'єднаного Королівства" (ISKCON and 8 Others against the United Kingdom); п. 47-56 рішення від 2 грудня 2010 року у справі "Путтер проти Болгарії" (CASE OF PUTTER v. BULGARIA).
Ні Закон №580-VIII, ні Інструкція не наділяють членів атестаційних комісій правом вирішувати питання можливості перебування особи на службі в поліції виключно на підставі власного, суб'єктивного її сприйняття, оскільки такий підхід до оцінювання може призвести до прийняття необ'єктивних, необґрунтованих і, як наслідок, неправомірних рішень. Будь-який орган державної влади зобов'язаний Конституцією України діяти виключно у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України). Неухильне виконання цієї норми Основного Закону держави є гарантією дотримання принципу верховенства права та положень, закріплених в Європейській конвенції про захист прав та основоположних свобод людини
В даному випадку, саме суд має усі передбачені законодавством повноваження щодо перевірки, надання оцінки прийнятим рішенням, вчиненим діям суб'єкта владних повноважень, під час здійснення таким суб'єктом владних управлінських функцій. При вирішення спору, суд першої інстанції жодним чином при наданні оцінки характеру спірних правовідносин та встановлюючи в достатньому обсязі фактичних обставин справи, не втрутився в дискреційні функції атестаційної комісії та не підмінив їх.
Враховуючи, що оскаржуваний наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 14.07.2016 року № 229 о/с в частині звільнення майора поліції ОСОБА_3 зі служби в поліції був прийнятий саме на підставі рішення Атестаційної комісії від 30.06.2016 року, які суд вважає протиправними, наявні підстави для задоволення позовних вимог щодо його скасування.
Згідно із пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.91 року N 114 (з наступними змінами та доповненнями), у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року N 100. (далі Порядок)
Із пункту 5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом 1 пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).
Отже, за приписами наведених норм, суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.
Вказаний висновком висловлений в постанові Верховного Суду України від 14 січня 2014 року (справа № 21-395а13).
У випадках стягнення середньої заробітної плати (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу, судом має бути визначений період вимушеного прогулу, останнім днем якого завжди є день ухвалення постанови суду як акту правосуддя, з яким відбулося врегулювання публічно-правового спору, про який зазначено в адміністративному позові, і вирішено завдання адміністративного судочинства.
Судом встановлено, що на момент звільнення за останні два місяці позивачу було нараховане грошове забезпечення , зокрема: за травень 2016р. - 6930,00 грн., за червень 2016р. - 6930,00 грн., середньомісячне грошове забезпечення становить 6930, 00 грн., що підтверджується довідкою ГУ Національної поліції в Харківській області. (а.с.61)
Відповідно до пп.1 п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України, від 08.02.1995, № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
В даному випадку, час вимушеного прогулу позивача складає - 70 календарних дні за період з 14.07.2016 (день звільнення) по 21.09.2016 (поновлення на роботі) включно. Середньоденне (годинна) грошове забезпечення позивача складає -227,21 грн., а саме:
1) 6930,00 грн. + 6930,00 грн. = 13860,00 грн. грошове забезпечення за останні два місяці роботи;
2) 13860,00 грн. : 60 календарних днів = 227,21 грн. середньоденне (годинна) грошове забезпечення позивача;
3) 227,21 х 70 дня = 15 904,70 грн. - виплата грошового забезпечення позивача за час вимушеного прогулу.
Судом встановлено, що на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2016р. позивача було поновлено на посаді на виплачено середньомісячне грошове забезпечення в межах суми за один місяць в розмірі 6930,00 грн., що визнається сторонами по справі, з огляду на що на користь позивача підлягає стягненню за час вимушеного прогулу грошове забезпечення в розмірі 8 974,70 грн.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового, є порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що привело до невірного вирішення справи.
З огляду на зазначене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного Управління Національної поліції в Харківській області задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2016р. по справі № 820/3899/16 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення (висновок) атестаційної комісії №8 Головного Управління Національної поліції в Харківській області щодо невідповідності ОСОБА_3 займаній посаді та звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Скасувати наказ Головного Управління Національної поліції в Харківській області від 14 липня 2016 року №229 о/с в частині звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції за п.5 с.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Поновити ОСОБА_3 на службі в поліції на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції Дергачівського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Харківській області з 14.07.2016 року.
Стягнути з Головного Управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 14.07.2016р. по 21.09.2016р. в сумі 8974,70 грн. (вісім тисяч дев'ятсот сімдесят чотири гривні 70 копійок).
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Русанова В.Б.
Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В.
Повний текст постанови виготовлений 21.11.2016 р.