17 листопада 2016 р. Справа № 631/928/15-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Русанової В.Б.
Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Чижиченко О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_1 на постанову Нововодолазького районного суду Харківської області від 12.09.2016р. по справі № 631/928/15-а
за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1
до Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області
про визнання протиправними дій, зобов'язання утримуватися від вчинення дій, скасування та зміну рішень,
ОСОБА_4 та ОСОБА_1, звернулись до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом, в якому з урахуванням уточнень, просили:
-визнати протиправним та скасувати рішення № 30 Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 25.03.2015р. «Про відновлення сільської дороги»;
-змінити рішення № 31 Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 25.03.2015р., виключивши з нього слова: «…з урахуванням відновлення сільської дороги, яка проходить за домоволодінням АДРЕСА_1 по всій довжині виділеної ділянки…для передачі її у власність…»;
-зобов'язати Рокитненську сільську раду не вчиняти дій, щодо відновлення сільської дороги через земельні ділянки ОСОБА_4 в межах населеного пункту на території Рокитненської сільської ради Нововодолазького району, Харківської області в АДРЕСА_1.
Постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 12.09.2016р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивачі) не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Нововодолазького районного суду Харківської області від 12.09.2016р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду обставинам справи, не повне з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, переглянувши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не доведено порушення їх прав рішеннями Рокитненської сільської ради № 30, № 31, та не надано доказів протиправності рішень відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в позові, але з інших підстав та мотивів.
В адміністративному судочинстві відмова судом в позові з підстав не доведеності позивачем своїх позовних вимог є необґрунтованою, тому як відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Крім того, судом першої інстанції не встановлено обставин справи, не надана оцінка доводам сторін по справі, а тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні, в частині підстав та мотивів відмови в позові.
Судом встановлено, що з 2001 року ОСОБА_4 на праві приватної власності належить житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований у АДРЕСА_1, де він мешкає разом з дружиною ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на жилий будинок від 30.08.2001р., свідоцтвом про одруження, копією паспорту. (т.1, а.с. 16)
10.03.2015р. ОСОБА_4 звернувся до Рокитненської сільської ради з проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості, для подальшої приватизації, до якої додав графічні матеріали, абрис земельної ділянки, акт погодження меж земельної ділянки від 18.03.2015р. (підписаний не всіма користувачами сніжної земельної ділянки), та товарними чеками від 12.03.2015р. (т.1, а.с. 18; 20-25)
20.03.2015р. до Рокитненської сільської ради надійшла колективна заява мешканців села Мокра Рокитна про необхідність відновлення сільської дороги, яка прилягає до буд. АДРЕСА_1. (т.1, а.с. 95-97)
25.03.2015р. рішенням Рокитненської сільської ради № 30 " Про відновлення сільської дороги" задоволено прохання мешканців с. Мокра Рокитна- поновлено сільську дорогу яка проходить за домоволодінням АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_4 АДРЕСА_1, шириною 3 метри для суспільних потреб суміжних землекористувачів, а також зазначено, що так як дорога буде проходити на всю довжину земельних ділянок, питання підписання меж ОСОБА_4 сусідами - вирішене, межі будуть підписані сільським головою, так як межею між земельними ділянками буде сільська дорога, яка залишається в комунальній власності. (т.1 а.с.26)
Також, 25.03.2015р. Рокитненською сільською радою прийнято рішення № 31, яким дозволено розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 0,2500 га в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з урахуванням відновлення сільської дороги, яка проходить за домоволодінням АДРЕСА_1 по всій довжині виділеної ділянки в межах населеного пункту на території Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області в АДРЕСА_1 для передачі її у власність ОСОБА_4 (т.1 а.с.32)
Позивачі, не погоджуючись з рішенням Рокитненської сільської ради від 25.03.2015р. № 30 в цілому та з рішенням №31 в частині встановлення обмеження, а саме «з урахуванням відновлення сільської дороги , яка проходить за домоволодінням АДРЕСА_1 по всій довжині виділеної ділянки» оскаржили їх до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Згідно з ч. 5 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Відповідно до ч. 15, 16 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та восьмою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні.
Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Згідно з пп. 30, 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до п.п. 1 п. «а» ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад
Згідно з п. «а», «б» ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно наданої відповідачем землевпорядної документації та картографічних матеріалів вбачається, що ДП «Харківський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» в 2003 році проведено коригування планово - картографічного матеріалу території населеного пункту с. Мокра Рокитна. У межах кожного кварталу окремо відображені землі житлової забудови та землі загального користування, уточнена і доповнена мережа вулиць, провулків та проїздів. Показані межі землевласників та землекористувачів. Визначена належність ділянок до певних категорій земель, та складено план населеного пункту, де відображено окремо, що вулична мережа в с. Мокра Рокитна займає 16,3 га землі. Дані картографічні матеріали погоджені органом місцевого самоврядування, районним відділом земельних ресурсів, відділом містобудування та архітектури.
Згідно висновку виконкому Рокитненської сільської ради від 27.12.2003 року, технічну документацію необхідно використовувати для економічного регулювання земельних відносин при передачі землі у власність, спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі - продажу земельних ділянок та інше.
На картографічних матеріалах 2003 року, а також на оновлених матеріалах 2011 року, відображена сільська дорога з ґрунтовим покриттям, яка пролягає між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та з'єднує її з земельною ділянкою, призначеною для житлової та громадської забудови. Інших доріг, проїздів на даній місцевості не відображено. (т. 2 а.с. 23; т. 1 а.с. 201-205)
З акту обстеження земельної ділянки позивачів, складених земельною комісією від 25.03.2016р., вбачається, що позивачами, без будь-яких дозвільних документів використовується розподільча смуга (дорога), яка зазначена на плані-схемі розподілу цільового використання земель, самовільно загороджена шиферним парканом ОСОБА_4
З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що відповідачем, в межах своїх повноважень та у спосіб встановлений законом, з дотриманням процедури, було розглянуто колективне звернення мешканців села, враховані права мешканців села та прийнято рішення про поновлення сільської дороги, яка перебуває в комунальній власності.
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності зазначеного рішення з посиланням на відсутність сільської дороги та тривалого перебування в користуванні позивачів земельної ділянки, колегія суддів вважає не обґрунтованими, тому як жодних доказів в підтвердження правомірності користування позивачами земельної ділянки суду не надано. Надані позивачами графічні матеріали свідчать про бажане місце розташування земельної ділянки, яку особи мають бажання отриманим в порядку безоплатної передачі та не є належними доказами перебування земельної ділянки в користуванні позивачів.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем відповідно до ч.2 ст.71 КАС України доведена правомірність прийнятого ним рішення № 30 .
Щодо доводів апеляційної скарги з приводу зміни рішення ради № 31 колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.6 , 7 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Одночасно, згідно з ч. 1, п. «а» ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Відповідно до п. «а» ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).
Рішенням Рокитненської сільської ради від 25.03.2015р. № 31 дозволено розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 0,2500 га в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) , з урахуванням відновлення сільської дороги, яка проходить за домоволодінням АДРЕСА_1 по всій довжині виділеної ділянки, в межах населеного пункту на території Рокитненської сільської ради Новодолазьського району Харківської області в АДРЕСА_1 для передачі її у власність ОСОБА_4
Позивачі як в позовній заяві, так і в апеляційні скарзі просили змінити рішення № 31 Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 25.03.2015р. шляхом виключення з нього речення: «…з урахуванням відновлення сільської дороги, яка проходить за домоволодінням АДРЕСА_1 по всій довжині виділеної ділянки…для передачі її у власність…»
Враховуючи, що під час судового розгляду доведена законність рішення Рокитненської сільської ради від 25.03.2015р. № 30, а рішення № 31, прийняте з урахування відновлення сільської дороги, є від нього похідним , відсутні підстави для його зміни .
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з помилкових мотивів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України, підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
На підставі вище викладеного, та з урахуванням положень ст. 201 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, однак постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині підстав та мотивів відмови в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.41 160, 167, 195, 196, , 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Нововодолазького районного суду Харківської області від 12.09.2016р. по справі № 631/928/15-а змінити в частині підстав та мотивів відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_1.
В іншій частині постанову Нововодолазького районного суду Харківської області від 12.09.2016р. по справі № 631/928/15-а - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Русанова В.Б.
Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21.11.2016 р.