Справа: № 826/15456/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур А.І.
Суддя-доповідач: Аліменко В.О.
Іменем України
22 листопада 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-Індастріз Україна» до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення коригування митної вартості, -
У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТНК-Індастріз Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просило суд:
Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №125130005/2015/610029/1 від 10.04.2015 року, №125130005/2015/610038/2 від 15.05.2015 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130005/2015/00055 від 10.04.2015 року та №125130005/2015/00071 від 15.05.2015 року
Вирішити питання про розподіл судових витрат.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із даною постановою, Відповідачем, Київською митницею Державної фіскальної служби України, було подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2016 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-Індастріз Україна» в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку обставини справи, оскільки, першочергове значення для визначення митної вартості за основним методом має розмір фактично здійснених платежів за договором, а не просто зазначена в ньому ціна, в даному випадку самим контрактом визначено, що вартість товару має бути сплачена на комерційний інвойс, який так і не був наданий митному органу, крім того у даному випадку мала місце відстрочка платежу, за умови застосування якої Покупець сплачує Продавцеві відсотки, однак інформації про числовий розмір таких відсотків Позивачем не надавався, контролюючий орган зазначає також, що позивачем було приховано факт пов'язаності з Продавцем товару.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, ознайомившись із наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що позивачем листом №00622 від 22.06.2015 року було надано відповідачу додаткові документи, які в повній мірі підтверджують складові митної вартості товарів, крім того, як зазначає суд, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів, відповідачем жодним чином не вказано, які саме з наданих позивачем документів містять неповні та/або недостовірні відомості. Крім того, митний орган не вказав, які саме документи, на думку суб'єкта владних повноважень, не містять в собі всіх даних на підтвердження обраного методу визначення митної вартості.
З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів апеляційної інтонації, виходячи з наступного.
Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «ТНК - Індастріз Україна» та НК «Роснєфть» (Росія) було укладено контракт №100014/10663К від 30.10.2014 року (надалі - Контракт №100014/10663К), відповідно до якого позивачу в Україну здійснювалась поставка бензину та дизельного палива, зазначеного в п.1.1 Контракту №100014/10663К.
Згідно п.1.2 Контракту №100014/10663К кількість, якість, асортимент, ціна, строк, базис та інші необхідні умови поставки обумовлюються сторонами в додатках та/або доповненнях, підписаних обома сторонами, які є невід'ємною частиною даного контракту.
Відповідно до п.5.1 Контракту №100014/10663К ціна за товар, що постачається за даним контрактом встановлюється в доларах США за метричну тону і визначається згідно з додатками, які є невід'ємною частиною даного контракту. Крім фіксованої ціни сторони можуть узгодити в додатках/доповненнях розрахунок ціни по формулі. Деталі ціноутворення сторони оговорюють у відповідних додатках/доповненнях до цього контракту.
Пунктом 6.1 Контракту №100014/10663К визначено, що оплата Покупцем буде здійснюватися як в доларах США, так і в Євро, так і в Рублях РФ (за вибором Продавця) шляхом банківського переказу на рахунок, зазначений Продавцем в комерційному інвойсі, без вирахування комісії, утримання, відрахувань і без заліку зустрічних вимог в строки, передбачені в даному Контракті на умовах відстрочки платежу за товар або на умовах передплати 100% попередньої вартості або 100% вартості Товару за вибором Продавця.
Також, 30.03.2015 року між сторонами було укладено Додаток №019, відповідно до п.1.1 якого, Продавець продає, а Покупець купує на умовах СРТ ж.д. станція Суземка та/або ст. Суземка Експ. бензин Преміум Євро-95 вид III (АИ-95-К5), ГОСТ Р 51866-2002, виробництва ЗАТ «РНПК», Росія.
Згідно п.4.1 Додатку №019 вартість товару, що поставляється по цьому Додатку фіксується в доларах США за одну метричну тону та складає 568,34 доларів США.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи 06.04.2015 року до Додатку №019 було укладено Зміни №1, згідно умов яких змінено п.2.1 Додатку №019, зокрема яким було збільшено кількість Товару, що постачається до 2 675 метричних тон в опціоні Продавця.
30.04.2015 року у зв'язку зі зміною найменування в країні експортері бензинів, що виробляються та нормативно-технічної документації на виробництво бензинів, сторонами було укладено Зміни №2 до Додатку №019, відповідно до яких, п.1.1 Додатку №019 було викладено в наступній редакції, а саме: Продавець передає, а Покупець приймає на умовах СРТ залізнична станція Суземка та/або станція Суземка експ. бензин Преміум Євро-95 вид III (АІ-95-К5), ГОСТ Р 51866-2002, виробництва ЗАТ «РНПК» Росія та/або бензин не етилований марки АИ-95 екологічного класу К5 АИ-95-К5, ГОСТ 32513-213, виробництва ЗАТ «РНПК» Росія.
Так, при розмитненні товару митним брокером ТОВ «Брок-Енерджі» (діючого на підставі Договору доручення №0018ПЦ від 01.01.2015 р.) було подано до Київської митниці ДФС декларацію митної вартості №125130005/2015/542754 від 10.04.2015 р.
При цьому, митна вартість товару була визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
На підтвердження заявлених відомостей додатково було надано документи.
Однак, у митного органу виникли сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, тому 10.04.2015 р. відповідачем в електронному вигляді було запропоновано позивачу, у відповідності до положень ст.53 МК України, надати додаткові документи, зокрема: виписку з бухгалтерської документації; прайс-листи виробника товару; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; розрахунок ціни (калькуляцію).
10.04.2015 року Київською митницею Державної фіскальної служби України було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №125130005/2015/610029/1 та оформлено картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №125130005/2015/00055.
Згідно із вказаними рішеннями митна вартість товарів була визначена за резервним методом та скоригована у бік її збільшення.
Не погоджуючись із винесеними рішеннями митного органу, митним брокером ТОВ «Брок-Енерджі» були подані нові митні декларації №125130005/2015/542782 від 10.04.2015 року, №125130005/2015/542846 від 14.04.2015 року, №125130005/2015/543158 від 23.04.2015 року та №125130005/2015/543340 від 29.04.2015 року.
Крім того, як встановлено судом під час розгляду адміністративної справи, 15.05.2015 року у відповідності до Змін №2 від 30.04.2015 року до Додатку №019, з метою митного оформлення палива, найменування якого було змінено, ТОВ «Брок-Енерджі» було подано до відповідача митну декларацію №125130005/2015/543697 від 15.05.2015 року.
Однак, відповідачем було запропоновано позивачу, у відповідності до положень ст.53 МК України, надати додаткові документи, зокрема: виписку з бухгалтерської документації; прайс-листи виробника товару; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; розрахунок ціни (калькуляцію).
В той же час, 15.05.2015 року Київською митницею ДФС було прийнято оскаржуване Рішення №125130005/2015/610038/2 та оформлено картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №125130005/2015/00071.
Згідно із вказаними рішеннями митна вартість товарів була також визначена за резервним методом та скоригована у бік її збільшення.
Встановивши обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції переходить до визначення правового регулювання спірних правовідносин та оцінки доказів.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 51 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).
Відповідно до частин 2-4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частини 1, 2, 5, 6, 7 статті 54 кодексу).
З системного аналізу статей вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи.
Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 21-270а13, який в силу ч. 2 ст. 161 та ч. 1 ст. 244-2 КАС є обов'язковим для врахування при вирішенні даної справи.
Як вбачається із матеріалів справи, декларантом Позивача до митного оформлення були подані наступні документи:
залізнична накладна від 07.04.2015 року №АЦ 312895, від 08.05.2015 року №АЦ 313642; рахунки-проформа від 03.04.2015 року №1004, від 30.04.2015 року № 1044; контракт від 30.10.2014 року №100014/10663К; додаток до контракту від 30.03.2015 року №019; декларація про походження товару від 03.04.2014 року №1004, від 30.04.2014 року №1044; митна декларація країни-відправлення від 03.04.2015 року №10006120/030415/0000873 та від 07.05.2015 року №10006120/070515/0001248.
Так, у зв'язку з тим, що під час розгляду поданих декларантом документів було встановлено, що вони не містять всіх необхідних даних для визначення митної вартості та її складових, митним органом було витребувано додаткові документи з посиланням на ч.ч. 2, 3 ст. 53 МК України.
Додатково митним брокером було надано: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №100/2012/0000095 від 26.02.2015 року; накладну УМВС №АЦ312895 від 07.04.2015 року; рахунок-проформу №1004 від 03.04.2015 року; додаток до Контракту №100014/10663К №19 від 30.03.2015 року; Контракт 100014/10663К; договір про надання послуг митного брокера №0018ПЦ від 01.01.2015 року; сертифікат відповідності UA.145.98788-14 від 22.09.2014 року; декларацію про відповідність б/н від 22.07.2014 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2719 від 07.04.2015 року; декларацію про походження товару №1004 від 03.04.2015 року; звільнення від сплати додаткового імпортного збору №06; паспорт продукції №07155 від 04.04.2015 року; копію митної декларації країни відправлення №10006120/030415/0000873 від 03.04.2015 року.
Однак, наданих додаткових документів для митного органу виявилося недостатньо, зважаючи на наступне.
Керуючись умовами контракту від 30.10.2014 року №10014/10663К, а саме п. 6.1, 6.2 оплата вару здійснюється на підставі комерційного інвойсу.
При цьому, інвойс є обов'язковим документом, що надається для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України.
Єдиним випадком надання рахунку-проформи, передбаченим ст. 53 МК України, є той випадок, коли товар не є об'єктом купівлі-продажу.
У спірному випадку всі істотні умови контракту від 30.10.2014 № 10014/10663К вказують те, що він є договором купівлі-продажу, а отже подання комерційного інвойсу є обов'язковим. До того ж, вказане підтверджується і п. 6.2.4 спірного контракту, де визначено, що точним призначенням рахунку-проформи є мета оформлення необхідних документів, рахунок-проформа не є підставою для здійснення розрахунків між сторонами.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи неподання декларантом Позивача обов'язкового документу, передбаченого ч.2 ст. 53 МК України, - комерційного рахунку, заявлена ним митна вартість є недостовірною та необ'єктивною, що унеможливлює застосування основного методу визначення митної вартості. При цьому, обов'язок щодо надання інвойсу виник у декларанта Позивача з моменту одання спірної ЕМД відповідно до ст. 257, ч.2 ст. 52, ч. 8 ст. 58 МК України.
Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що якщо ціну, що підлягає сплаті можна встановити на підставі комерційного інвойсу, який в даному випадку не подано всупереч вимогам контракту та ч.2 ст. 52, ч.2 ст. 53, ч_8 ст. 58 МК України, то ціну, що була фактично сплачена можна встановити на підставі платіжних документів.
На підставі вивчення п. 6.1 контракту від 30.10.2014 встановлено, що оплата здійснюється за комерційним інвойсом у строки, передбачені контрактом на умовах відстрочки платежу чи передоплати за вибором Продавця.
Керуючись п.6.1.1. якщо обирається передплата, то вона здійснюється за 2 робочі дні до лати відвантаження, якщо ж відстрочка платежу - протягом 30 календарних днів з дати комерційного інвойсу (п.6.2).
Разом з тим, у спірному випадку ані Додатком до контракту від 30.03.2015 №019, ані рахунками-проформами від 03.04.2015 №1004, від 30.04.2015 № 1044 не встановлено, який порядок оплати спірної партії товару.
Однак, керуючись ч. 2 ст. 53 МК України, у разі якщо здійснено оплату товару, платіжні/бухгалтерські документи є обов'язковими для подання з метою підтвердження заявленої митної вартості товару.
На думку судової колегії, відсутність встановленого у спірному випадку порядку здійснення розрахунків за товару дає підстави свідчити про надання неповної інформації про заявлену митну вартість та метод її визначення.
До того ж, відсутність об'єктивних, достовірних та документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню унеможливлює застосування основного методу визначення митної вартості відповідно до ч.2,8 ст. 58 МК України.
Відповідно до п.З ч.2 ст. 53 МК України, до об'єктивних та достовірних документів, які декларант зобов'язаний надавати для підтвердження заявленої митної вартості належить рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
У спірному випадку до митного оформлення надано рахунки-проформи від 03.04.2015 №1004, від 30.04.2015 № 1044.
Разом з тим, єдиним випадком, з яким законодавець пов'язує можливість надання виключно рахунку-проформи є випадок, якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу.
У спірному ж випадку, істотні умови контракту від 30.10.2014 №10014/10663К свідчать про те, що даний контракт є по суті договором купівлі-продажу, а відтак єдиним належним та об'єктивний документом, що містить відомості про ціну товару, яка підлягає сплаті є рахунок-фактура (інвойс).
Частинами 1, 2 статті 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Згідно частини 5 статті 55 МК України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.
Статтею 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
В той же час, із сукупного правого аналізу положень ч. 3, ч.4 ст. 53, п 4 ч. 1, ч.2 та ч. 13 ст.58 Митного кодексу України є очевидним те, що чинним законом чітко встановлено умову, за наявності якої у контролюючого органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, прийняття рішення про коригування митної вартості та відмову у митному оформленні за обраним декларантом чи його представником першим (основним) методом визначення митної вартості. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної митної вартості товарів. Зокрема, в своєму листі N10441/7/99-99-10-03-01-17 від 07.05.2014 року «Щодо судових спорів стосовно визначення (коригування) митної вартості товарів» Міністерство доходів і зборів відзначає:
«сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митниці зобов'язані довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару
Приписи ч. 3 та 4 ст. 53 та ч. 2 ст.58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган Міндоходів повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.»
Аналогічна позиція Вищого адміністративного суду України, міститься в ухвалі від 27 березня 2014 року по справі № К/800/5976/14.
Як уже зазначалося, Позивачем митна вартість була визначена за ціною договору, тоді як тин тим органом був застосований резервний 6 (шостий метод).
Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 ст. 58 МК України).
Відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24 травня 2012 року №599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:
- декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;
- митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.
Відповідно до пункту 1.3 вказаних правил, ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.
Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ «Для відміток митного органу». На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (пункти 2.1, 2.2 вказаних Правил).
З аналізу поданих до митного оформлення документів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вказані документи є неналежними, містять розбіжності та не підтверджують числових значень митної вартості.
Відповідно до наданої у графі 31 спірної ЕМД інформації про товар, його виробником є ЗАО «Рязанская Нефтеперерабатывающая Компания».
При цьому, ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» здійснює імпорт спірного товару за контрактом із ВАТ НК «Роснефть», а отже митне оформлення здійснюється за непрямим контрактом.
Однак, всупереч зазначеному, у графі 44 спірних ЕМД контракт від 30.10.2014 №100014/10663К зазначено під кодом 4104, що відповідно до класифікатора, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, означає договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів.
Таким чином, декларантом Позивача надається недостовірна інформація про характер поставки, що спростовується відомостями спірної ЕМД. При цьому, до митного оформлення не надано жодного об'єктивного та документально підтвердженого факту наявності у ВАТ «НК «Роснефть» повноважень на продаж товарів від імені виробника.
- Позивач приховує свою взаємозалежність із іноземним контрагентом, зазначаючи у графі 9а декларації митної вартості про її відсутність.
Разом з тим, це не відповідає інформації, розміщеній на сайті ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» (http://tnk.ua/about/petrochemicals), відповідно до якої ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» є дочірнім підприємством ВАТ «НК «Роснефть» (копія витягу з мережі Інтернет додається).
Керуючись ч. 12 ст. 58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
В такому випадку, відповідно до ч. 18 ст. 58 МК України, при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами:
1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;
2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу;
3) Ситної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.
Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально (ч.21 ст. 58 МК України).
Приховування факту взаємозалежності Позивача з його іноземним контрагентом стало підставою для невиконання вимог ч.18 ст. 58 МК України, а надана інформація про митну вартість товару є необ'єктивною та недостовірною, що унеможливлює застосування основного методу визначення митної вартості відповідно до ч.2 ст. 58 МК України.
При цьому, враховуючи твердження Позивача, викладене у позові, що відомості мережі Інтернет не є належними та допустимими доказами відповідно до чинного законодавства України, звертаємо увагу на наступне.
Відповідно до статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, пов'язаними вважаються особи, одна з яких прямо чи побічно контролює іншу, або з вони разом контролюють третю особу чи контролюються третьою особою або є юридично визнаними партнерами.
При цьому, чинним законодавством України, а саме п.1 ч.І ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 №514-VI (зі змінами) передбачено, що юридичні особи, за умови, що одна з них здійснює контроль над іншою чи обидві перебувають під контролем третьої особи вважаються афільованими особами.
Таким чином, афільовані особи у розумінні законодавства України з питань державної митної справи є, одночасно, пов'язаними особами.
Такий саме зміст має поняття афільовані особи і за законодавством Російської Федерації, яким керується іноземний контрагент Позивача - ВАТ «НК «Роснефть».
Однак, на відміну від українського законодавства, ВАТ «НК «Роснефть» зобов'язаний розкривати інформацію про своїх афільованих осіб у формі списку відповідно до ст. 73 Положення Банку Росії від 30.12.2014 №454-П «Про розкриття інформації емітентами емісійних цінних паперів».
При цьому, п.73.3 та п.73.4 ст. 73 цього Положення, текст списку афільованих осіб має бути опублікованим та доступним на сайті підприємства у мережі Інтернет.
Отже, інформація, опублікована на сайті іноземного контрагента щодо афільованих осіб має статус офіційної, достовірної та належної, оскільки передбачена нормами законодавства.
На виконання цієї норми законодавства Російської Федерації, ВАТ «НК «Роснефть» розмістило інформацію про своїх афільованих осіб на сторінці у мережі Інтернет, що має адресу http://www.rosneft.rU/attach/0/63/l/alist_31122014.pdf.
При цьому, п. 547-548 Списку афільованих осіб ВАТ «НК «Роснефть» зазначено TOB «ТНК-Індастріз Україна» та безпосередньо ОСОБА_2, що є керівником підприємства-Позивача відповідно до наданої Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Більш того, до переліку афільованих осіб, тобто таких, що контролюються ВАТ «НК «Роснефть» належить також Fargrade Limited, що є одним із учасників TOB «ТНК-Індастріз Україна» відповідно до Статуту Товариства, а також представник цієї компанії - ОСОБА_3. При цьому, саме Fargrade Limited має частку у статутному капіталі TOB «ТНК-Індастріз Україна» у розмірі 61%.
А отже, за законодавством України TOB «ТНК-Індастріз Україна» та ВАТ «НК «Роснефть» є пов'язаними особами, оскільки це підтверджується списком афільованих осіб ВАТ «НК «Роснефть», при цьому цей список є належним та допустими доказом, оскільки його розміщення у мережі Інтернет є вимогою законодавства Російської Федерації.
Вказане, зокрема, підтверджується і позицією Вищого адміністративного суду України, исловленою у постанові від 20.06.2013 по справі № К-35622/10, де колегія суддів зазначила: «з матеріалів справи вбачається, що в результаті перевірки поданих для підтвердження заявленої митної вартості декларантом документів виявлено, що декларантом в графі 7 (а) декларації митної вартості відмічено, що продавець та покупець не пов'язані між собою.
Однак, згідно Статуту ДП «Агроцентр ЄвроХім-Україна», засновником та власником останнього є відкрите акціонерне товариство «Мінерально-хімічна компанія «ЄвроХім» (Росія).
Таким чином, митний орган мав обґрунтований сумнів чи є продавець та покупець не пов'язаними між собою особами та як така взаємозалежність між продавцем та покупцем могла вплинути на ціноутворення товару».
Вищевказане повністю спростовує висновок суду першої інстанції, що надані до митного оформлення документи містять об'єктивні та достовірні дані, що підтверджують заявлену Позивачем митну вартість товару.
Також, колегія суддів звертає особливу увагу на те, що відповідно до п. 6.2.1. контракту від 30.10.2014 року № 100014/10663К чітко встановлено, що у разі застосування відстрочки платежу, Покупець, яким є Позивач, сплачує Продавцю відсотки, які нараховуються на відстрочену суму, починаючи з дати нарахування таких відсотків, тобто з наступного дня від дати інвойсу, як-то передбачено п. 6.2.3 цього ж контракту.
Нарахування цих відсотків припиняється лише після перерахування повної суми коштів на рахунок Продавця. Розмір таких відсотків передбачено п. 6.2.3 контракту.
Таким чином, за умовами наданого інвойсу та п. 6.2.1 - 6.2.3 контракту від 30.10.2014 року №100014/10663К фактично понесені витрати на спірний товар включають такою відсотки, які нараховуються під час використання відстрочки платежу.
Інформації про числовий розмір таких відсотків до митниці не надано, що свідчить про заявлення неповної митної вартості, тобто неповного розміру фактично сплачених за товар витрат.
Отже, враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що надані додатково документи лише підтвердили сумніви митниці щодо не включення до митної вартості обов'язкових складових та неподання повних відомостей, про що і було повідомлено Позивачу листом №5399/5/10-70-62-03-47 від 01.07.2015 р., в якому зазначалося про те, що подані позивачем основні та додаткові документи розглянуті та взяті до уваги Митницею, однак не стали підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів у зв'язку з наявними розбіжностями та не підтвердженням числових значень складових заявленої митної вартості товарів.
Аналогічного правового висновку дійшов і Вищий адміністративний суд України у постанові від 10.02.2016 року по справі №К/800/13064/15, де зазначив «колегія суддів вважає за необхідне відзначити про безпідставність посилання судів попередніх інстанцій в обґрунтування рішень при задоволенні позовних вимог на порушення відповідачем вимог ч.9 ст.55 Митного кодексу України щодо розгляду заяви про визнання заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. Лише сам факт подання декларантом додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, у разі їх належності, не є підставою для визнання протиправним раніше прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості, оскільки правомірність рішення оцінюється на момент його внесення, а скасування рішення про коригування заявленої митної вартості відповідно до положень ч.ч.9, 10 ст.55 Кодексу відноситься до повноважень органу доходів і зборів».
Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження оскаржувана постанова прийнята судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, не враховано всі обставини справи, тому існують підстави для задоволення апеляційної скарги.
Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. 160, 195, 196,198, 202, 205, 207, 254, 265 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2016 року - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2016 року - скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-Індастріз Україна» до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення коригування митної вартості - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
А.Ю. Кучма
(Повний текст Постанови виготовлений 22 листопада 2016 року)
Головуючий суддя Аліменко В.О.
Судді: Кучма А.Ю.
Безименна Н.В.