Справа № 2-6187/16
760/17571/16-ц
22 листопада 2016 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Кізюн Л.І., розглянувши позовну заяву Комунального підприємства «Січ» Дніпропетровської обласної ради до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником в порядку регресу,-
Позивач подав до суду позовну заяву, яка не відповідала вимогам ст.ст. 119, 120 ЦПК України.
Ухвалою суду від 31 жовтня 2016 року позовна заява була залишена без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних судом недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, відповідно до ч.1 ст. 121 ЦПК України, якою передбачено, що строк для усунення вказаних судом недоліків не може перевищити п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Крім того, позивачу було роз'яснено, що в разі невиконання вимог суду, позовна заява буде визнана неподаною і повернута йому.
Так, в ухвалі суду про залишення позову без руху судом вказувалося, зокрема, про те, що відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Згідно з роз'ясненнями Апеляційного суду м. Києва, викладеними в Узагальненні про практику застосування судами законодавства про стягнення судових витрат при розгляді цивільних справ, документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж, або платіжне доручення, підписане уповноваженою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.
Окрім того, відповідно до п. 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014 року суд перед відкриттям провадження у справі, згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви, містили відомості про те, за яку саме позовну заяву сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення.
Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі, копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Сума сплаченого позивачем 12 вересня 2016 року судового збору - 1 378,00 грн. не була зарахована спеціального фонду Державного бюджету України.
Тому позивачу потрібно було надати суду належний документ про оплату судового збору у розмірі 1 378, 00 грн., який би містив відомості про те, за яку саме позовну заяву сплачується судовий збір, відомості про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Позивач отримав копію ухвали 10 листопада 2016 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
15 листопада 2016 року на усунення зазначених в ухвалі суду недоліків позивач надіслав до суду довідку про оплату судового збору та її копію.
Разом з тим, в ухвалі суду про залишення позову без руху зазначалося про те, що позивачу потрібно надати відомості про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Зазначений в ухвалі про залишення позову без руху недолік позивачем не усунуто, відомості про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України не надано.
Станом на 22 листопада 2016 року зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України не підтверджено.
Особи, які беруть участь у справі, як визначено ч.3 ст. 27 ЦПК України, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Оскільки на час вирішення питання про відкриття провадження у справі позивач не усунула зазначені в ухвалі суду про залишення позову без руху недоліки у встановлений судом строк, то позовну заяву слід повернути позивачеві.
Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 121 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись ст. 121 ЦПК України,-
Позовну заяву Комунального підприємства «Січ» Дніпропетровської обласної ради до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником в порядку регресу - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Л.І. Кізюн