2/760/6146/16
760/17313/16-ц
іменем україни
07 листопада 2016 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Кицюк В.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, -
Позивач звернулась до суду із вищезазначеним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача матеріальні збитки в розмірі 15 240,00 грн.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, суд приходить до наступного висновку.
Позивач стверджує, що за вироком Солом?янського районного суду м. Києва від 21.01.2016 року відповідач був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України із призначенням йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки. В даній кримінальній справі позивач була визнана потерпілою.
За твердженням позивача відповідач завдав їй матеріальну шкоду на суму 33 240,00 грн., знявши з неї золоті прикраси на цю суму.
Проте, як вбачається з матеріалів позовної заяви, а саме з вироку Солом?янського районного суду м. Києва від 21.01.2016 року позивач дійсно була визнана потерпілою по даній кримінальній справі, однак, сума завданих ОСОБА_2 збитків визначена у розмірі 18 000,00 грн. Вирок суду набрав законної сили та в апеляційному порядку не оскаржувався.
Також, у вироку зазначено, що матеріальна шкода потерпілим частково відшкодована, а цивільний позов не заявлявся.
Позивач зазначає, що відповідач частково відшкодував їй завдані збитки в розмірі 18 000,00 грн.
Однак, позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження факту відшкодування відповідачем суми в розмірі 18 000,00 грн., завдання шкоди позивачу саме в розмірі 33 240,00 грн., а не як вказано у вироку суду 18 000,00 грн. А також, в порушення імперативних вимог п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позивачем не викладено всі обставини справи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема, щодо розміру завданого позивачу збитку, не оскарження позивачем вироку суду в частині розміру завданих їй матеріальних збитків.
Дотримання вимог ст.119 ЦПК України при пред'явленні позову в суд є імперативним правилом в тому числі і для суду на предмет перевірки позову і долучених до нього матеріалів і недопущення відкриття провадження і призначення непідготовленої справи (позову) до розгляду. Позовна заява не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без дотримання вимог, викладених у ст. ст. 119, 120 ЦПК України постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача та надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Якщо ж позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає всі вимоги, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.119-121 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди - залишити без руху.
Роз'яснити позивачеві, що зазначені в ухвалі недоліки ним можуть бути усунені протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали шляхом подачі позовної заяви в новій редакції з урахуванням виправлення зазначеним судом недоліків.
Якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, заява буде вважатись неподаною та буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: В.С. Кицюк