Справа № 2-6215/16
760/17676/16-ц
07 листопада 2016 року суддя Солом?янського районного суду м. Києва Кізюн Л.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірванню шлюбу,-
Позивач звернулася до суду з позовною заявою, яка не відповідає вимогам ст.ст. 119, 120 ЦПК України.
Згідно з роз'ясненнями Апеляційного суду м. Києва, викладеними в Узагальненні про практику застосування судами законодавства про стягнення судових витрат при розгляді цивільних справ, документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж, або платіжне доручення, підписане уповноваженою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.
Окрім того, відповідно до п. 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014 року суд перед відкриттям провадження у справі, згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви, містили відомості про те, за яку саме позовну заяву сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення.
Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі, копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Перевіркою встановлено, що сума сплаченого позивачем 13 жовтня 2016 року судового збору у розмірі 551,20 грн., за вимогу про розірвання шлюбу, згідно квитанції № 37071, яка додана до матеріалів позовної заяви, не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Тому позивачу потрібно надати суду належний документ про оплату судового збору у розмірі 551,20 грн., який би містив відомості про те, за яку саме позовну вимогу сплачується судовий збір, відомості про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Оскільки позовна заява не відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства, то позивачу слід надати строк для усунення зазначених недоліків.
До позовної заяви (викладеної у новій редакції з усіма зазначеними судом усунутими недоліками) потрібно додати її копії та копії документів, що додаються до неї, у кількості відповідно до кількості відповідачів.
Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 119, 120, 121 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірванню шлюбу - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків протягом п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.І. Кізюн