(заочне)
ун. № 759/2238/16-ц
пр. № 2/759/2325/16
26 жовтня 2016 року Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Макаренко В.В.
при секретарі Павлишиній А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа: Центр комунального сервісу про встановлення порядку користування квартирою, -
ОСОБА_1 12.02.2016 року звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2, 3-я особа: Центр комунального сервісу про встановлення порядку користування квартирою, яким просить встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином, виділити в користування співвласнику ОСОБА_3 житлову кімнату площею 10,20 кв.м. та 12,30 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1, виділити в користування співвласнику ОСОБА_2 житлову кімнату площею 13,60 кв.м. з балконом площею 0,80 кв.м., місця загального користування: кухню площею 6,00 кв.м., санвузол площею 2,90 кв.м., коридор площею 12,80 кв.м. залишити у спільному користуванні, посилаючись на ті підстави, що між ними як співвласниками спірного майна виникають непорозуміння та суперечки з приводу користування, утримання та збереження цього майна і угоди про спосіб виділення в натурі його частки із сумісного спільного володіння та порядку користування квартирою не досягнуто.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала посилаючись на обставини викладені в позові.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, місце та дату слухання справи повідомлений належним чином.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суд не повідомила.
Суд, вислухавши позивача, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що відповідно до договору довічного утримання від 30 серпня 2011 року посвідченого державним нотаріусом Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Р.С. та витягу про державну реєстрацію прав КП «Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 14.09.2011 року ОСОБА_1 належить на праві власності 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (а.с. 9-11).
Згідно технічного паспорту № від 08 червня 2011 року квартира АДРЕСА_1 складається із трьох кімнат жилою площею 36,1 кв.м., у тому числі 1-а кімната 13,6 кв.м. з балконом площею 0,8 кв.м., 2-а кімната 10,2 кв.м., 3-а кімната 12,3 кв.м., кухні площею 6,0 кв.м., санвузла площею 2,9 кв.м., коридору площею 12,8 кв.м., загальна площа квартири 55,5 кв.м. (а.с. 7).
Згідно довідки Форма № 3 КП «ДУОЖФ Святошинського району м. Києва» ЄРРЦ Філія № 810 від 17.04.2015 року у спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (а.с. 8).
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦК України).
Частинами 1-3 статті 358 ЦК України встановлено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
У силу наведеної норми сторони мають право вимагати надання їм у володіння та користування тієї частини квартири, яка відповідає їх частці у праві спільної часткової власності, тобто по 1/2 кожному.
Стаття 150 ЖК України встановлює право громадян, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуватися ним (нею) для особистого проживання. Частиною 4 статті 9 ЖК України закріплено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном ( ч. 1 ст. 317 ЦК України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст. 319 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Як зазначено в п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
У відповідності до наведених норм законодавства, сторони мають право на надання їм у володіння та користування тієї частини спільної квартири, яка відповідає їхній частці у праві спільної часткової власності, вони мають право користуватися нею для особистого проживання і підстави для обмеження цих прав відсутні.
Позивач має право на володіння і користування тією частиною спільної квартири, яка відповідає їх частці у праві спільної часткової власності, вони мають право користуватися нею для особистого проживання і підстав для обмеження цих прав немає.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 150 Житлового кодексу України, ст. ст. 317, 319, 321, 355,358, 391 Цивільного Кодексу України, ст. ст.10,11, 60, 61, 88, 169, 179, 209, 212, 214, 215, 218, 224-226 ЦПК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа: Центр комунального сервісу про встановлення порядку користування квартирою - задовольнити.
Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином: виділити в користування співвласнику ОСОБА_3 житлову кімнату площею 10,2 кв.м. та 12,3 кв.м., співвласнику ОСОБА_2 житлову кімнату площею - 13,6 кв.м. з балконом площею 0,8 кв.м., місця загального користування: кухню площею 6,0 кв.м., санвузол площею 2,9 кв.м., коридор площею 12,8 кв.м залишити у спільному користуванні.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Святошинський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.
Суддя: Макаренко В.В.