пр. № 1-кп/759/841/16
ун. № 759/14831/16-к
21 листопада 2016 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
провівши в приміщені суду у відкритому судовому засіданні в м. Києві підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 42016101080000089 за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368-3 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_3 ,-
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016101080000089 відносно ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368-3 КК України, надійшов до Святошинського районного суду м. Києва 01.11.2016.
У підготовчому судовому засіданні захисником ОСОБА_5 заявлено клопотання, яке підтримане обвинуваченим, про повернення обвинувального акту прокурору як такого, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки в обвинувальному акті не викладено формулювання обвинувачення, вказані недостовірні відомості, які характеризують особу обвинуваченого, невірно вказано обставини, що пом'якшують покарання, а також обвинувальний акт не містить відомостей про розмір заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди або про її відсутність.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього додатки, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання захисника та повернути обвинувальний акт прокурору відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у зв'язку із наступним.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, тобто ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Однією з вимог законності, згідно ст. 337 КІІК України, є проведення судового розгляду лише щодо особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Процесуальним документом, що встановлює межі судового розгляду, є обвинувальний акт, який за положеннями п.п. 5, 6, 7 ч. 2 ст. 291 КПК України повинен містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Виходячи з вищезазначеного вбачається, що обвинувальний акт повинен складатися з описової та резолютивної частин. В описовій частині зазначаються дані, які стали приводом та підставами початку досудового розслідування, обставини кримінальної події та під ознаки якого кримінального закону підпадають дії особи. В резолютивній частині підводяться підсумки кримінального розслідування, тобто особі висувається обвинувачення, яке відповідно до ст. ст. 369, 374 КПК України має бути вирішено у вироку суду.
Більше того, формулювання обвинувачення має бути конкретним, тобто в ньому повинно бути детально описано місце вчинення злочину, час, спосіб вчинення, зокрема конкретні дії (бездіяльність), які були скоєні обвинуваченим, ознаки суб'єктивної сторони злочину (форма вини, мотив, мета) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, так як зазначені обставини, відповідно до положень ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Зазначені вимоги національного закону узгоджуються з висновками Європейського суду з прав людини, викладеними у своїх рішеннях.
Так, Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» зазначив, що у п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод йдеться про необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (справа «Пелісьє та Сассі проти Франції», «Матточіа проти Італії», «І.Н. та інші проти Австрії»). При цьому справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому, тобто з початку здійснення досудового розслідування (справа «Даллос проти Угорщини»). Крім того, право бути детально поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», а також «Даллос проти Угорщини»).
Як вбачається зі змісту обвинувального акту, відомості, які містяться у розділі «формулювання обвинувачення» слово в слово дублюють зміст розділу «встановлені під час проведення досудового розслідування фактичні обставини кримінального правопорушення», однак формулювання обвинувачення, яке б містило обставини, передбачені ст. 91 КПК України (місце, час, спосіб, обставини вчинення злочину тощо), в обвинувальному акті викладено не конкретно.
Всупереч вимогам п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт не містить відомостей про розмір шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, або про її відсутність.
Крім того, в обвинувальному акті зазначено, що обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3 , передбаченою ст.66 КК України, є його щире каяття. Однак, згідно письмового клопотання захисника, яке підтримав обвинувачений у повному обсязі, він своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368-3 КК України, категорично не визнає, вважає свої дії правомірними, а дії та рішення органу досудового розслідування щодо нього такими, що не ґрунтуються на вимогах Конституції України та кримінального і кримінального процесуального закону України, а також такими, що порушують його конституційні права та свободи як людини і громадянина.
Разом з тим, щире каяття має місце лише тоді, коло воно ґрунтується на визнанні особою своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, виявленні жалю з приводу вчиненого правопорушення та бажанні виправити ситуацію, що склалась.
Крім того, в обвинувальному акті не зазначено всіх відомостей, які характеризують особу обвинуваченого, оскільки відповідно до копій свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітню дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Натомість обвинувальний акт містить відомості про захисника, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України.
Відповідно ч.3 п.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що зазначені недоліки можуть бути усунуті лише шляхом повернення обвинувального акту прокурору, керуючись ст.ст.291,314 КПК України, суд,-
Клопотання захисника задовольнити.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42016101080000089, з додатками відносно ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368-3 КК України, повернути прокурору Київської місцевої прокуратури № 8 м. Києва у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення. Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
СУДДЯ: ОСОБА_8