Справа № 755/8006/16-к
іменем України
"22" листопада 2016 р. Дніпровськийрайонний суд м. Києва в складі:
головуючогосудді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участюсторінкримінальногопровадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
перекладач ОСОБА_6
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100040001908 від 11.02.2016 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Тбілісі, Республіка Грузія, грузин, громадянин Грузії, з вищою освітою, одружений, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою:
АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець
м. Тбілісі, Республіка Грузія, грузин, громадянин Грузії, з повною середньою освітою, не одружений, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , ранішесудимий 13.08.2015 Святошинським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в сумі 850 гривень,
у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 2 ст. 185 КК України,
Судом визнано доведеним, що 10.02.2016 року, близько 20 години 50 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи в маршрутному таксі № 509, яке рухалось від зупинки громадського транспорту «Ленінградська площа» в бік житлового масиву «Троєщина», в місті Києві, побачив раніше невідомого ОСОБА_9 , у якого, в лівій кишені, знаходився мобільний телефон. В цей час, у ОСОБА_7 , виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону.
Реалізуючи свій злочинний умисел, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, з метою таємного викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих спонукань, непомітно для потерпілого ОСОБА_9 , правою рукою, з лівої кишені його куртки, таємно викрав мобільний телефон марки «Lenovo A316i», чорного кольору, вартістю 1000 гривень, всередині якого знаходилась безлімітна сім карта мобільного оператора «Київстар», вартістю 20 гривен та заховав собі до правої кишені куртки, тим самим вчинив таємне викрадення чужого майна.
В подальшому, маючи намір зникнути з місця скоєння злочину, ОСОБА_7 , на зупинці громадського транспорту «ТЦ Квадрат», за адресою: м. Київ, бул. Перова, 36, вийшов з маршрутного таксі № 509, тим самим з місця пригоди зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_9 матеріального збитку на загальну суму 1020 гривень 00 копійок.
Крім того, 15.03.2016 року, близько 18 години 20 хвилин, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , перебуваючи в салоні автобусу № 55, на зупинці громадського транспорту «бульвар Давидова», помітили як в автобус зайшла ОСОБА_10 , у якої на плечі висіла сумка, після чого у них виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, яке належить останній.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно, умисно, таємно, відкрив засувку сумки потерпілої ОСОБА_10 і дістав звідти гаманець вартістю 1000 гривень, всередині якого знаходилися гроші в сумі 600 гривень і 20 євро (з урахуванням курсу валют Національного банку України на 16.03.2016, становить 594 грн. 00 коп.), подарункова карта на суму 100 грн., дисконтна картка «Спортлайф», яка матеріальної цінності не представляє, дві картки «Приватбанк», яка матеріальної цінності не представляє, роздруківка заробітної плати на ім'я ОСОБА_10 , яка матеріальної цінності не представляє, тим самим вчинивши його крадіжку. Після чого, передав гаманець ОСОБА_8 .
В подальшому, маючи наміри зникнути з місця скоєння злочину, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , на зупинці громадського транспорту «Березняки», вийшли з маршрутного таксі № 55 і попрямували в сторону парку, по дорозі до якого ОСОБА_8 , непомітно для оточуючих, передав ОСОБА_7 частину вмісту гаманця.
Таким чином, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , з місця скоєння злочину зникли, а викраденим розпорядилися на власний розсуд, чим заподіяли потерпілій ОСОБА_10 матеріального збитку на загальну суму 2294 гривні.
Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбаченого ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини скоєння кримінальних правопорушень, викладених в установочній частині вироку, щиро розкаявся у вчиненому.
Також, будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні кримінальногоправопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини скоєння кримінальногоправопорушення, викладених в установочній частині вироку, щиро розкаявся у вчиненому.
Також обвинувачені ОСОБА_7 і ОСОБА_8 ,кожен окремо, з власного боку негативно оцінили свої протиправні дії, пообіцяли у подальшому не порушувати закон за жодних умов.
Крім повного визнання своєї вини у вчинені кримінального правопорушення, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 ,просили суд визнати недоцільним дослідження доказів, так як повністю погоджуються з досудовим розслідуванням справи/провадження.
Покази обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 ,під час досудового слідства і в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності їй позицій.
За таких обставин, суд переконавшись, що учасники процесу, вірно розуміють зміст обставин провадження, відсутності сумнівів в добровільності їх позицій, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинувачених, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують їх особи, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження.
Враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінальних проваджень, однак у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), за обставин, встановлених судом.
Тож, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_7 : за ч. 1 ст. 185 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємневикрадення чужого майна (крадіжка); за ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.
При цьому, суд кваліфікує дії ОСОБА_8 : за ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченим ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), особи винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують їх покарання.
Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Так, обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_7 є щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_7 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_7 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, позитивну характеристику за місцем проживання, дані, щодо стану здоров'я, невстановленність судом наявності зв'язків з антигромадськими елементами, спосіб життя (не працює, раніше не судимий), молодий вік, що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає допустимі соціальні зв'язки; відсутність будь-яких претензій (майнових/моральних) у потерпілих; ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), а саме: їх класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотиви і мету, способи, стадії вчинень, характери і ступінь тяжкості наслідків, що настали; роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій, та вважає, за необхідне призначити покарання за ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, остаточно визначивши покарання на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим. Крім того, суд вважає, що його виправлення можливо без ізоляції від суспільства і до обвинуваченого можливо застосування ст. 75КК України - звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_8 є щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_8 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_8 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, позитивну характеристику за місцем проживання, дані, щодо стану здоров'я, невстановленість судом наявності зв'язків з антигромадськими елементами, спосіб життя (не працює, раніше судимий), молодий вік, що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає міцні соціальні зв'язки; відсутність будь-яких претензій (майнових/моральних) у потерпілого; ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), а саме: їх класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотиви і мету, способи, стадії вчинень, характери і ступінь тяжкості наслідків, що настали; роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій, та вважає, за необхідне призначити покарання за ст. 185 КК України у виді позбавлення волі. Крім того, суд вважає, що його виправлення можливо без ізоляції від суспільства і до обвинуваченого можливо застосування ст. 75КК України - звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
Визнати винним ОСОБА_7 , у вчиненні злочину ч.1 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 6 місяців арешту.
Визнати винним ОСОБА_7 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 2-х років позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш сурового покарання більш суворим, ОСОБА_7 остаточно призначити покарання у виді 2-х років позбавлення волі.
На підставі ст.75КК України звільнити ОСОБА_7 , від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_7 , обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з"являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
Визнати винним ОСОБА_8 , у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 2-х років позбавлення волі.
На підставі ст.75КК України звільнити ОСОБА_8 , від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_8 , обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з"являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
Речові докази, що переданні на збереження потерпілих, залишити в користуванні потерпілих.
Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.