Вирок від 22.11.2016 по справі 755/15796/14-к

Справа № 755/15796/14-к

ВИРОК

іменем України

"22" листопада 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі суду присяжних:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

судді ОСОБА_2 ,

присяжних ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

секретарів судових засідань ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

представника потерпілого ОСОБА_11 ,

потерпілого ОСОБА_12 ,

захисника ОСОБА_13 ,

обвинуваченого ОСОБА_14 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження унесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.11.2012 за № 12012110040000287 за обвинуваченням

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Узбекистан, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого на час затримання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 357 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Судом присяжних визнано доведеним, що ОСОБА_14 09.09.2010, приблизно о 01:30, разом зі своєю знайомою ОСОБА_15 прибули до м. Києва з метою в подальшому направитися до м. Жашків Черкаської області, де ОСОБА_15 мала намір підшукати та придбати приватний житловий будинок, взявши з собою грошові кошти, отримані від продажу належної їй на праві приватної власності квартири АДРЕСА_3 .

Після прибуття до м. Києва, ОСОБА_14 , в нічний час 09.09.2010 знаходячись на Центральному залізничному вокзалі м. Києва та достовірно знаючи про те, що ОСОБА_15 зберігає при собі значну суму грошових коштів, вирішив скоїти на неї розбійний напад та її вбивство з корисливих мотивів, з метою заволодіння вищезазначеними грошовими коштами.

А тому, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на заволодіння майном ОСОБА_15 та її вбивства з корисливих мотивів, ОСОБА_14 запропонував останній в одному з привокзальних кафе вжити алкогольні напої, на що та погодилася.

Після розпиття алкогольних напоїв, в нічний час 09.09.2010 ОСОБА_14 з ОСОБА_15 , на автомобілі таксі, направилися до розважального комплексу «Гідропарк» в м. Києві, де продовжили вживати алкогольні напої та пробули там до ранку 09.09.2010.

У ранковий час 09.09.2010 ОСОБА_14 разом з ОСОБА_15 на метрополітені доїхали до станції метро «Чернігівська» в м. Києві, звідки, прогулюючись та продовжуючи вживати алкогольні напої, пішки направилися до супермаркету «Фора», розташованого по бульвару Перова, 14 в м. Києві, де ОСОБА_14 , крім продуктів харчування та алкогольних напоїв, з метою використання для знищення слідів злочину, шляхом спалювання трупу ОСОБА_15 після її вбивства, придбав дві пляшки рідини для розпалювання вогнищ.

Після цього, ОСОБА_14 , під приводом спільного вживання алкогольних напоїв, запросив ОСОБА_15 пройти в паркову зону неподалік затоки річки «Десенка», на що потерпіла, не підозрюючи про дійсні наміри ОСОБА_14 , погодилась.

Надалі, того ж дня у період часу з 08:00 до 09:00, ОСОБА_14 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прослідувавши разом з ОСОБА_15 до безлюдного місця, розташованого на березі затоки річки «Десенка», неподалік будинку № 1-А по вул. Гаражній в м. Києві, з метою запобігання можливого опору з боку потерпілої, усвідомлюючи суспільно-небезпечні характер своїх дій, умисно руками зіштовхнув ОСОБА_15 з піщано-кам'янистого насипу, від чого ОСОБА_15 впала з насипу вниз і вдарившись об землю, втратила свідомість.

Продовжуючи далі свої злочинні дії, ОСОБА_14 перетягнув тіло ОСОБА_15 приблизно на 10-15 метрів до узбережжя затоки річки «Десенка» де, знайшовши неподалік на землі кам'яну брилу, підняв її руками і, усвідомлюючи наслідки своїх злочинних дій, свідомо допускаючи та бажаючи настання смерті ОСОБА_15 , умисно кинув її в область голови ОСОБА_15 й одразу після цього, з метою доведення до кінця свого злочинного умислу на вбивство ОСОБА_15 з особливою жорстокістю, облив її тіло заздалегідь придбаною рідиною для розпалювання вогнищ і підпалив його, завдавши своїми умисними діями потерпілій нестерпного фізичного болю та особливих моральних страждань, та, згідно висновку судово-медичної експертизи № 99/2066/2 від 15.12.2010-17.12.2010, тілесні ушкодження, тим самим здійснив умисне вбивство останньої з особливою жорстокістю з корисливих мотивів.

Після чого ОСОБА_14 , з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, заволодів майном потерпілої ОСОБА_15 , а саме: жіночою сумкою, яка матеріальної цінності не становить, в якій знаходились гроші в сумі 7900 доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на 09.09.2010 складало 62410 гривень та особистими документами ОСОБА_15 , які матеріальної цінності не становлять, після чого з місця скоєння злочину втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Вказаних висновків суд присяжних дійшов провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 84 КПК України (у редакції 2012 року), доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно положень ст. 65 КПК України (у редакції 1960 року) доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показанням свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

У цій справі допитаний, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_14 пояснив суду присяжних, що свою вину у вчиненні даних злочинів не визнає у повному обсязі, а дії слідства відносно нього взагалі вважає своїм незаконним переслідуванням, а справу сфабрикованою.

Здобуті в ході слідства докази отримані, на його переконання, з порушенням норм КПК України, як у редакції 1960 року, так і Кодексу 2012 року та із застосуванням безпосередньо до нього фізичного та психологічного насильства з боку слідства.

Вилучені у нього грошові кошти є його особисто, а не померлої ОСОБА_15 ..

Зокрема, вказав, що дійсно знав ОСОБА_15 , перебував з нею у дружніх відносинах, допомагав фінансово їй та її дітям.

Познайомилися вони приблизно в травні місяці 2010 року. Його на той час цивільна дружина ОСОБА_16 допомагала ОСОБА_15 відновити документи на квартиру.

Під час одної з зустрічей він дав згоду допомогти ОСОБА_15 поїхати з нею до її знайомих котрі проживали в місті Кременчук Полтавської області.

Так 08.09.2010 він на вулиці м. Світловодська Кіровоградської області зустрівся з ОСОБА_15 , її дітьми та ОСОБА_16 ..

Під час розмови ОСОБА_15 попросила його супроводити її до її знайомих котрі будуть її чекати в м. Кременчук Полтавської області, він дав згоду і вони на автомобілі таксі поїхали в м Кременчук Полтавської області, де недалеко від вокзалу ОСОБА_15 побачила своїх знайомих, вони вийшли з ТЗ.

Після того, як ОСОБА_15 зустрілась з своїми знайомими, ОСОБА_14 вирішив їхати додому в м. Світловодськ. Прибув у місто десь приблизно о 22-23 годині 08.09.2010. Більш ОСОБА_15 він не бачив.

09.09.2010 приблизно о 16-17 год. в м. Світловодську він був затриманий працівниками міліції, які під тиском змусили його оговорити себе та взяти на себе вбивство ОСОБА_15 .

Хоча у день відображених у обвинувальному акті подій він у м. Києві взагалі не перебував.

Вказані показання обвинуваченого суд визнає належними, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України та належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України, щодо показань в частині перебігу подій, які мали місце, у тому числі наявності, або ж відсутності у його діях складу злочинів, підстав та способу їх вчинення, то суд вважає за необхідне надати їм оцінку після аналізу усіх доказів у провадженні в сукупності.

Адже, згідно положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Зокрема, будучи допитаним з дотриманням правил, передбачених частиною другою, третьою, п'ятою-чотирнадцятою статті 352 КПК України, у судовому засіданні та попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання потерпілий ОСОБА_12 надав суду показання в яких вказав, що на його особисте переконання, викладені в обвинувальному акті обставини щодо вчинення кримінального правопорушення в частині його часу, місця, способу вчинення відповідають дійсності.

Та загалом в ході всього судового розгляду зазначив, що його донька ОСОБА_15 з 2001 року разом зі своїми доньками ОСОБА_17 та ОСОБА_15 проживала у трикімнатній квартирі в м. Світловодську Кіровоградської області, але приблизно у жовтні 2009 року йому стало відомо про те, що донька вирішила обміняти вказану квартиру на приватний будинок у м. Світловодську, він з дружиною ОСОБА_18 були проти здійснення такого обміну житла.

Згодом він дізнався, що у обміні житла ОСОБА_15 сприяли її нові знайомі ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , зокрема, вони спілкувалися з донькою, допомагали їй всіляко у оформленні необхідних документів.

З цього ж часу його та дружини відносини з донькою та внучками під впливом ОСОБА_14 та ОСОБА_16 зіпсувалися, вони фактично перестали спілкуватися між собою.

Через деякий час, приблизно 06.09.2010, точної дати пригадати не зміг, він дізнався, що донька ОСОБА_15 продала квартиру та з ОСОБА_17 і ОСОБА_15 виїхали з квартири, про що того ж дня повідомив органи міліції.

В подальшому, 10.09.2010, працівниками міліції було встановлено місцезнаходження ОСОБА_17 та ОСОБА_15 , які, як йому здається, примусово проживали декілька днів у орендованій квартирі ОСОБА_16

13.09.2010 на пред'явленій працівниками міліції фотокартці обгорілого трупа жінки він впізнав свою доньку ОСОБА_15 та дізнався, що вона загинула, а грошові кошти від продажі квартири зникли.

Також потерпілий вказав на завдання йому, як матеріального, так і морального збитку від злочину.

В свою чергу будучи допитаними, у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженими про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідки ОСОБА_17 . ОСОБА_19 , кожна окремо, надали суду показання, які за своєю суттю кореспондуються з показаннями потерпілого.

Також останні зазначили, що вони проживали у квартирі в м. Світловодську Кіровоградської області разом зі своєю матір'ю ОСОБА_15 .

В 2009 році в їх квартирі став проживати співмешканець ОСОБА_17 - ОСОБА_20 , який в травні 2010 року знайомив їх матір ОСОБА_15 з ОСОБА_14 ..

Надалі, обвинувачений був частим гостем у їхньому домі.

Згодом останній запропонував допомогу їх матері в продажі квартири, та, десь на початку вересня 2010 року, надав альтернативне житло, на яке вони відразу ж переїхали та мешкали там кілька днів.

Після переїзду їх мати з ОСОБА_14 кудись поїхали та з ними на орендованій квартири не проживали.

08.09.2010 вони переїхали на іншу квартиру, де разом з ними проживала ОСОБА_16 .

Приблизно через добу на цю квартиру прийшов ОСОБА_14 та пояснив, що їх мати ОСОБА_15 продала квартиру й поїхала купувати будинок до іншої області, але згодом вони дізналися, що в дійсності матері немає в живих, однак будь-які обставини її смерті та обставин продажу житла їм не відомі.

Надалі вони стали мешкати у потерпілого.

Свідок ОСОБА_20 будучи допитаним, у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, надав суду показання в яких вказав, що з ОСОБА_17 він зустрічався тривалий час. Згодом ОСОБА_15 запропонувала йому жити в них вдома. Коли він уже мешкав у сім'ї загиблої, остання познайомилася зі ОСОБА_16 , а на початку літа 2010 року ОСОБА_16 познайомила її та її доньок з ОСОБА_14 .

В подальшому ОСОБА_15 вирішила продати квартиру та придбати будинок.

Коли продала квартиру, то попрохала ОСОБА_14 поїхати з нею, щоб подивитись будинок до м. Кременчуг, на що той погодився.

Після від'їзду обвинувачений телефонував ОСОБА_16 та казав, що все добре і вони вже знаходяться на вокзалі, а на наступний день він повернувся додому та пояснив, що він залишив ОСОБА_15 з її знайомими.

На цьому етапі суд присяжних не вдаючись до оцінки показань потерпілого та свідків з точки зору їх належності та допустимості, яку здійснить при дослідженні усіх доказів у провадженні в їх сукупності, звертає увагу на той факт, що останні будучи попередженими про кримінальну відповідальність за неправдиві показання вказують на те, що ОСОБА_15 здійснювала продаж своєї квартири у м. Світловодську за сприяння обвинуваченого та, як наслідок, останній був обізнаний про наявність у неї грошових коштів. Також останній орендував житло для доньок померлої, у період її зникнення, сприяв погіршенню її відносин з батьками, тобто здійснив комплекс дій спрямованих на відгородження померлої від близьких та залишити її з ним один на один, аби приглушити її увагу до його особистості, тобто вчинив маніпулятивні дії, з метою виклику у померлої довіри до себе.

У свою чергу, будучи у судовому засіданні попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_21 пояснив, що 09.09.2010 приблизно о 10:30 він разом зі своїм знайомим ОСОБА_22 вирішили порибалити, і з цією метою приїхали на затоку річки «Десенка», розташованої неподалік залізничного мосту. Коли підходили до річки, то на березі побачили вогнище. Підійшовши ближче вони помітили у вогні труп жінки, її голова, руки та тіло були обгорілі, одна нога лежала на дерев'яній колоді, яка знаходилась біля вогнища. Одразу ж після цього вони викликали працівників міліції.

В подальшому він з ОСОБА_22 були понятими під час проведення огляду місця події.

В ході проведення цієї слідчої дії працівники міліції в його присутності оглянули місце, де був труп жінки та місцевість навколо нього, провели фотографування, вилучили ланцюжок з хрестиком, сережки, які знаходились на трупі, фрагменти згорілого одягу, взуття жінки, недопалки, інші об'єкти. Після складання протоколів огляду місця події всі учасники слідчої дії та він з другом поставили в них свої підписи.

Суд присяжних не вдаючись до оцінки показань свідка з точки зору їх належності та допустимості, яку здійснить при дослідженні усіх доказів у провадженні в їх сукупності, звертає увагу на той факт, що показання свідка підтверджують місце події, орієнтовний час злочину, а саме до 10:30 09.09.2010, вилучення недопалків, їх подальше поміщення до пакету, той факт, що при їх прибутті на місце події померла ОСОБА_15 ще горіла, так як вони прийшли до цієї місцевості саме через те, що помітили вогнище.

Будучи допитаним у судовому засіданні та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_23 , пояснив, що 10.09.2010 до нього в кабінет приходили дві жінки, одна з яких представилась, як ОСОБА_16 , а інша як ОСОБА_15 , й попросили засвідчити справжність підпису на заяві про повне виконання ОСОБА_16 повноважень по довіреності з питань продажу по довіреності квартири, що належала ОСОБА_15 .

При проведенні вказаних дій свідок керується ЗУ «Про нотаріат», Інструкцією «про вчинення нотаріальних дій», Цивільним кодексом України, що були чинними станом на 10.09.2010, та які у своїй сукупності вказують на те, що нотаріус для встановлення особи, звіряє анкетні дані та тотожність особи з особою зображеною на фотокартці, що містися у паспорті.

У цій ситуації жінки надали свідку свої паспорти, з яких він знявши ксерокопії звірив анкетні дані та зовнішність осіб які їх надали з фотокартками, що були вклеєні у них, тобто саме за таким способом, він і встановлював осіб, що звернулися за нотаріальною допомогою та провів той комплекс дій про, які клопотали ОСОБА_16 , та жінка, як представилася, як ОСОБА_15 .

Також свідок вказав, що про те, що ОСОБА_15 , була вбита на території м. Києва та її труп було виявлено 09.09.2010 він дізнався лише 20.09.2010 від працівників міліції, які прийшли до нього в офіс.

В подальшому ознайомившись з висновком судово-молекулярно-генетичної експертизи, відповідно до якої труп виявлений за адресою: АДРЕСА_4 , є трупом ОСОБА_15 , зрозумів, що насправді 10.09.2010 остання не могла знаходитись у нього в офісі разом зі ОСОБА_16 , хоча при проведенні нотаріальних дій, у нього не виникало сумніву, щодо особа, яка пред'явила паспорт на ім'я ОСОБА_15 , ідентична з особою, фото якої було вклеєно в паспорт, та на той момент він сприймав її саме як ОСОБА_15 ..

Зважаючи на це припустив, що 10.09.2010 разом з ОСОБА_16 , до нього приходила не ОСОБА_15 , а особа яка візуально дуже схожа на неї.

Надати оцінку показанням свідка ОСОБА_23 з точки належності та допустимості, як і обставинам вказаним цим свідком в частині подій за 10.09.2010 та участі у них померлої, суд присяжних вважає за необхідне після дослідження письмових доказів у провадженні, однак звертає увагу на той факт, що співмешканка обвинуваченого 10.09.2010 намагалася вчинити нотаріальні дії у відношенні майна померлої ОСОБА_15 та комплексу своїх зобов'язань по довіреності, паспорт померлої ОСОБА_15 станом на 10.09.2010 перебував не у неї, а у іншої особи, яка, на переконання свідка, була настільки подібною, що він сприймав її саме, як померлу ОСОБА_15 ..

Крім того про сприяння обвинуваченого та ОСОБА_16 у продажі квартири померлої вказували і потерпілий та свідки ОСОБА_17 ОСОБА_19 .

Поряд з цим, будучи допитаними, у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженими про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідки ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , кожен окремо, надали пояснення в яких підтвердили обставини викладені у обвинувальному акті щодо дати, часу, місця вчинення умисного вбивства та розбою, тобто обставини визначені ст. 91 КПК України. Зазанчили, що як працівники міліції приймали участь у слідчих, процесуальних діях у рамках цієї кримінальної справи.

Свідки зауважили, що всі слідчі, процесуальні дії у справі здійснювалися ними особисто та їхніми колегами з дотриманням положень КПК України (у редакції 1960 року).

Зокрема, свідок ОСОБА_29 вказав, що 09.09.2010 у ранковий час до СУ надійшло повідомлення про виявлення обгорілого трупа жінки на території річки «Десенка» Дніпровського району м. Києва. На місці події слідчим ОСОБА_30 за участю експерта було проведено огляд трупа жінки. Слідчий ОСОБА_26 провів огляд ділянки місцевості на якій виявлено труп, він особисто був учасником цієї слідчої дії, та підписував його, однак через великий часовий проміжок обставин огляду не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_25 зауважив, що під час огляду ділянки місцевості на якій було виявлено труп було вилучено неподалік від трупу 3 недопалки.

Свідок ОСОБА_26 вказав на те, що дійсно 09.09.2010 у ранковий час до РУ надійшло повідомлення про виявлення обгорілого трупа жінки на території річки «Десенка» Дніпровського району м. Києва. На місці події він за участю експерта та двох понятих та інших учасників провів огляд ділянки місцевості на якій виявлено труп. Огляд проводився відповідно до норм законодавства. За наслідками огляду було вилучено речі з тіла трупу жінки, 3 недопалки від цигарок, слід пальця з пляшки з-під пива, дві фольги, фрагменти одягу. В подальшому дані речові докази були упаковані експертом в пакети, обв'язані ниткою, опечатані печаткою, проставлені підписи учасників.

Свідок ОСОБА_28 вказав на те, що дійсно був учасником слідчої дії проведеної слідчим ОСОБА_26 . Огляд місцевості останнім проводив згідно норм КПК України, за наслідками огляду він підписував протокол, як його учасник.

Свідок ОСОБА_27 надав показання аналогічні свідку ОСОБА_28 та зауважив, що під час огляду було вилучено у тому числі 3 недопалки.

Також ці свідки вказували на те, що на місці події 09.09.2010 були судово-медичний експерт, експерти сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві, слідчі СУГУ МВС України в м. Києві керівництво Дніпровського РУ, а саме: начальник РУ ОСОБА_28 , начальник СВ ОСОБА_27 , заступник начальника РУ ОСОБА_31 , керівництво СУГУ, а саме: начальник ОСОБА_32 , начальник відділення ОСОБА_33 , заступник начальника відділення ОСОБА_24 , заступник прокурора Дніпровського району м. Києва ОСОБА_34 . Дані особи проводили слідчі дії та приймали участь у них як учасники.

Суд присяжних не вдаючись до оцінки показань свідків з точки зору їх належності та допустимості, яку здійснить при дослідженні усіх доказів у провадженні в їх сукупності, звертає увагу на той факт, що показання свідків підтверджують місце події, орієнтовний час вчинення злочину, а саме до 10:30 09.09.2010, вилучення недопалків, їх подальше поміщення до пакету.

Допитаний у судовому засіданні та попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_35 вказав, що 09.09.2010, як старший експерт сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві виїздив на місце події у цій справі - річка «Десенка».

По приїзду на місце події побачив труп раніше незнайомої жінки з ознаками обгорілості.

В подальшому до нього звернувся старший слідчий ОСОБА_26 , який запросив його надати йому допомогу у фіксуванні та вилученні речових доказів на місці події під час проведення огляду, ділянки місцевості де було виявлено труп жінки.

В ході проведення огляду місця події слідчим вилучались речі та предмети, які на його думку, сприяли б у розкриття даного злочину, але що саме тоді було вилучено вже точно не пам'ятає, однак може повідомити, що було вилучено зразок ґрунту на місці виявлення злочину, рештки одягу з трупу жінки, дактилоскоповано пляшку та вилучено недопалки які були виявлені неподалік трупу жінки.

В подальшому дані речові докази за участю запрошених понятих були упаковані в пакети, обв'язані ниткою та опечатані печаткою та на яких розписались поняті. В які саме пакети упаковувались речові докази не пам'ятає, через великий проміжок часу, який пройшов з моменту огляду.

Також свідок зауважив про те, що зважаючи на те, що в подальшому по даним речовим доказам мала бути призначена імунологічна експертиза та необхідно було зберегти біологічні сліди на даних недопалках.

Суд присяжних не вдаючись до оцінки показань з точки зору їх належності та допустимості, яку здійснить при дослідженні усіх доказів у провадженні в їх сукупності, звертає увагу на той факт, що показаннями підтверджуються місце події - річка «Десенка» у Дніпровському районі м. Києва, орієнтовний час вчинення злочину, а саме ранковий час 09.09.2010, вилучення 3 недопалків, їх подальше упакування.

В свою чергу, будучи у судовому засіданні попередженими про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідки ОСОБА_36 та ОСОБА_37 , кожен окремо, підтвердили інші обставини пов'язанні з вчиненням злочину, як регламентовані ст. 91 КПК України.

Так, ОСОБА_36 вказав, що 06 вересня 2010 року до Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області звернувся потерпілий із заявою про зникнення його доньки - ОСОБА_15 та онук.

В ході проведеної перевірки встановити місце знаходження ОСОБА_15 та її доньок не надалося можливим, у зв'язку з чим, СВ було порушено кримінальну справу за фактом їх зникнення.

В ході проведення досудового розслідування, було встановлено, що труп ОСОБА_15 було виявлено на території м. Києва.

Працівниками міліції Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києва, було оглянуто труп ОСОБА_15 та в подальшому матеріали зібрані за фактом виявлення трупу були направлені до слідчого відділу Світловодського МВ УМВС України у Кіровоградській області, разом з речовими доказами які було вилучено на місці події.

В подальшому, керівництво УМВС Кіровоградської області та Світловодською міжрайонною прокуратурою було прийнято рішення про передачу даної кримінальної справи до СУ ГУ МВС України в м. Києва на підставі ч. 1 ст. 116 КПК України.

Перед направленням матеріалів кримінальної справи та речових доказів які були вилучені в ході її розслідування, було проведено огляд даних речових доказів та складено протокол огляду предметів від 25 вересня 2010 року.

Даний огляд проводився з метою фіксації цілісності пакетів в які були упаковані речові докази та фактичну наявність останніх. При цьому в ході огляду предметів, пакунки в які були упаковані речові докази, не відкривались, а лише проводився їх поверхневий огляд, оскільки при викритті пакетів, була вірогідність втрати, пошкодження слідів, що мають значення речового доказу для кримінальної справи.

Суд присяжних не вдаючись до оцінки показань свідка з точки зору їх належності та допустимості, яку здійснить при дослідженні усіх доказів у провадженні в їх сукупності, звертає увагу на той факт, що показаннями свідка підтверджуються показання потерпілого про його звернення до міліції, факт наявності речових доказів у справі, їх оформлення згідно норм КПК України, факт цілісності пакетів у яких знаходилися ці речові докази, що вказує на відсутність стороннього втручання в них на той період часу.

У свою чергу, свідок ОСОБА_37 зауважив, що в середині вересня 2010 року, точної дати вже не пам'ятаю, до управління було доставлено обвинуваченого, відносно якого СВ Світловодського МВ УМВС України в м. Кіровограді, було порушено кримінальну справу за фактом умисного вбивства ОСОБА_15 , за ч. 2 ст. 115 КК України.

Під час спілкування з ОСОБА_14 останній зізнався у вчиненні вбивства ОСОБА_15 та написав власноручно явку з повинною.

Тексту самої явки з повинною, свідок вже не пам'ятає, але суть була в тому, що ОСОБА_14 у ній підтвердив алгоритм обставин вчинення злочину викладений у обвинувальному акті (згідно акту: прибув разом з ОСОБА_15 до м. Києва, де завів її до віддаленого місця, вдарив камінням по голові та обливши горючою сумішшю підпалив, після чого забравши сумку з її особистими речами повернувся до м. Світловодськ).

Під час написання даної явки до ОСОБА_14 не застосовувалось жодного фізичного чи психологічного тиску, з його боку чи боку інших працівників управління.

В подальшому явку з повинною, яку написав ОСОБА_14 було направлено до слідчих органів, для прийняття відповідного рішення та приєднання то матеріалів кримінальної справи.

Суд присяжних вважає за можливе надати оцінку показанням даного свідка після дослідження усіх доказів у провадженні в їх сукупності, але зауважує про те, що свідок вказав на те, що у його присутності будь-хто і він особисто жодного тиску на обвинуваченого, як психологічного, так і морального не чинили.

Також, будучи у судовому засіданні попередженими про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідки ОСОБА_38 та ОСОБА_16 , кожен окремо, на підставі положень ст. 63 Конституції України, яка регламентує, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, від дачі показань відмовилися так, як потерпіла та обвинувачений є їх близькими родичами, відповідно.

Тож, суд присяжних, враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК України, яка регламентує, що близькі родичі та члени сім'ї - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, сприймає таку відмову свідків від дачі показань, як таку, що ґрунтується на нормах Конституції України та є обґрунтованою з їх сторони через що вони, в силу норм ч. 2 ст. 385 КК України, з цих підстав не підлягають кримінальній відповідальності за відмову від давання показань.

При цьому суд присяжних зауважує, що у ході допиту усіх вищевказаних свідків обставин регламентованих ст. 87, ч. 7 ст. 97 КПК України в ході судового розгляду встановлено не було та сторонами не доведено.

Даних передбачених ч. 2 ст. 96 КПК України відносно допитаних судом свідків для доведення недостовірності їх показань, як-то показання, документи, які підтверджують їх репутацію, зокрема, щодо засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність останніх в ході судового розгляду встановлено не було.

Також, допитана у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 356 КПК України, експерт ОСОБА_39 , зазначила суду, що у 2010 році вона працювала експертом НДЕКЦ при ГУМВС України в місті Києві. Нею було проведено експертизу № 380 сх від 25.12.2010 згідно якої на наданих на дослідження зразках, вилучених під час огляду місця події - ділянки місцевості на території Воскресенських садів в Дніпровському районі міста Києва, де неподалік будинку № 1 по вул. Гаражній було виявлено труп не було виявлено слідів легкозаймистих паливно-мастильних матеріалів, однак, враховуючи те, що на даний час більшість таких матеріалів виготовляється на основі спирту, то зазначені матеріали повністю згорають, не залишаючи ніяких продуктів розпаду, а тому такі матеріали виявити не можливо. Експертизу було здійснено у відповідності до положень законодавства України. Зроблені висновки цілком і повністю відповідають дійсності, тобто за своєю суттю є правдивими. Експертиза була проведена саме на підставі наявної інформації, що була достатньою для проведення експертизи, аби здійснити докладний опис проведених досліджень та зробити за їх результатами висновок, зокрема надати обґрунтовані відповіді на поставлені запитання, які б ґрунтувалися на відомостях, які сприймалися безпосередньо та, які стали відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Інші обставини пов'язані з проведенням висновку, не пам'ятає, у зв'язку з великим часовим проміжком.

Аналогічного роду пояснення були надані і експертами ОСОБА_40 та ОСОБА_41 , однак щодо експертних досліджень, які вони особисто проводили у рамках даного кримінального провадження.

Порушень положень § 5 Глави 4 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено.

Згідно ч. 5 ст. 356 КПК України, в ході судового розгляду кожна сторона кримінального провадження для доведення або спростування достовірності висновків експертів, мала право надати суду відомості, які б стосувалися знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки цих експертів, однак стороною захисту такі відомості суду надані не були та в судовому засіданні судом не встановлені.

Тож, аналізуючи зміст пояснень експертів, суд присяжних визнає їх належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.

В свою чергу, з досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України (у редакції 2012 року) та КПК України (у редакції 1960 року), у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об'єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомостей, судовим слідством встановлено наступне.

З протоколу огляду місця події від 09.09.2010 з долученими планом-схемою місцевості та фототаблицею, здійсненого ст. слідчим СВ Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_26 , за участю понятих ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , учасників: ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_24 , ОСОБА_28 , ОСОБА_31 , ОСОБА_30 , спеціаліста ОСОБА_35 у період часу з 12:30 до 13:20 слідує, що було оглянуто ділянку місцевості на території Воскресенських садів в Дніпровському районі міста Києва, де неподалік будинку № 1-А по вул. Гаражній в місті Києві, виявлено труп ОСОБА_15 та вилучено: каблучку з металу білого кольору, каблучку з металу жовтого кольору, сережки, ланцюжок з хрестиком булого кольору, три недопалка цигарок, фрагменти одягу трупа, черевики, один слід пальця руки з пляшки пива та зразок ґрунту (а.п. 37-38, 39, 40-42 том № 3).

При цьому суд присяжних звертає увагу на той факт, що перелік вилученого під час огляду викладено почергово з найменуванням кожного з об'єктів у окремих графах, між записами наявні відступи, а відомості про 3 недопалки викладені під найменуванням позиції № 3 з 9 наявних позицій, тобто підстав вважати, що дані про вилучення цих 3 недопалків були дописані пізніше, після проведення самої дії, на переконання суду присяжних немає.

Також суд присяжних бере до уваги той факт, що вилучені речі, згідно даних цього протоколу, було поміщено до пакетів, обв'язано ниткою, опечатано та скріплено підписами понятих і слідчого.

При проведенні огляду слідчий роз'яснив його учасникам їх права регламентовані КПК України ( редакції 1960 року) та безпосередньо сам керувався, згідно наявних у ньому даних, ст.ст. 85, 190-192, 195 вказаного Кодексу.

Цей протокол містить підписи усіх його учасників.

Зауваження та/або доповнення відсутні.

Складена план-схема до ОМП містить підпис слідчого, який її сформував безпосередньо та понятих ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , а дані відображеній на ній кореспондуються у прийнятній мірі з відомостями відображеними у самому протоколі щодо характеристик оглянутої місцевості та розміщення трупу.

Сформована фототаблиця містить підпис особи, яка її сформувала та відображає у собі саме дані викладені у протоколі ОМП щодо вилучених з місця події речей, у тому числі недопалків, відомості про місце знаходження обгорілого трупу, кам'яних брил.

Дата формування, як протоколу, так і схеми - 09.09.2010, що вказує, на переконання суду присяжних, на те, що на час їх створення, зокрема, недопалки сигарет були наявними в реальності.

Про наявність даних НПА в дійсності та порядок їх зберігання згідно КПК України слідує і з протоколу слідчого СВ Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_45 при здійсненні огляду предметів, згідно даних протоколу від 25.09.2010 у присутності понятих ОСОБА_46 , ОСОБА_47 (а.п. 79 том № 4).

А тому суд присяжних вважає даний доказ належним та допустимим, а доводи захисту про порушенням норм КПК України, зокрема його ст.ст. 79, 191, при проведення даної слідчої дії надуманими та безпідставними.

З протоколу огляду місця події від 09.09.2010 та долученої фототаблиці здійсненого ст. слідчим в ОВС ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_30 за участю понятих ОСОБА_22 , ОСОБА_21 спеціалістів ОСОБА_48 , ОСОБА_35 , учасників: ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_24 у період часу з 11:50 до 12:30 слідує, що було оглянуто ділянку місцевості на території Воскресенських садів в Дніпровському районі міста Києва, де неподалік будинку № 1-А по вул. Гаражній в місті Києві виявлено труп ОСОБА_15 , який має позу «боксера».

Трупне заклякання добре виражено в м'язах нижніх кінцівок, а в інших групах м'язів не визначається, у зв'язку із масивним обвугленням, з цих же підстав не визначаються трупні плями (а.п. 43-46, 47-49 том № 3).

При проведенні огляду слідчий роз'яснив його учасникам їх права регламентовані КПК України (редакції 1960 року) та безпосередньо сам керувався, згідно наявних у ньому даних, ст.ст. 85, 190-192, 195 вказаного Кодексу.

Цей протокол містить підписи усіх його учасників.

Зауваження та/або доповнення відсутні.

Сформована фототаблиця містить підпис особи, яка її сформувала та відображає у собі саме дані викладені у протоколі ОМП щодо місця знаходження трупу, його характеристик.

Дата формування, як протоколу, так і схеми 09.09.2010, що вказує, на переконання суду присяжних, на те, що на час їх створення, ОСОБА_15 дійсно була мертва, а тому події, які мали місце згідно показань свідка ОСОБА_23 не могли відбуватися за її участю 10.09.2010.

З протоколу впізнання трупа від 15.09.2010 сформованого о/у ОУР Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_51 за участю понятих ОСОБА_52 та ОСОБА_53 , учасника ОСОБА_12 випливає, що ОСОБА_12 в трупі жінки, виявленому 09.09.2010 на території Воскресенських садів в Дніпровському районі міста Києва, неподалік будинку АДРЕСА_4 , впізнав свою дочку ОСОБА_54 (а.п. 52 том № 3).

Цей протокол містить підписи усіх його учасників.

Зауваження та/або доповнення відсутні.

Згідно даних відображених у протоколі огляду від 11.09.2010 здійсненого о/у Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_55 в присутності понятих ОСОБА_56 та ОСОБА_57 , за участю ОСОБА_16 у період часу з 00:40 до 01:28 випливає, що у ОСОБА_16 під час огляду в кабінеті № НОМЕР_1 розташований на другому поверсі адмінбудівлі по АДРЕСА_5 , було виявлено та вилучено, зокрема, ідентифікаційний код ОСОБА_15 , паспорт, трудову книжку останньої, документи на дітей померлої ОСОБА_15 та ОСОБА_17 , заяву ОСОБА_15 про передачу грошових коштів ОСОБА_16 , технічний паспорт на квартиру померлої ОСОБА_15 та інші НПА (а.п. 69 том № 3).

При проведенні огляду слідчий роз'яснив його учасникам їх права регламентовані КПК України (редакції 1960 року) та безпосередньо сам керувався, згідно наявних у ньому даних, ст.ст. 85, 190, 195 вказаного Кодексу.

Цей протокол містить підписи усіх його учасників.

Зауваження та/або доповнення відсутні.

Аналогічні НПА були виявлені слідчим СВ Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_58 при здійсненні огляду предметів та документів, згідно даних протоколу від 23.09.2010 у присутності понятих ОСОБА_59 та ОСОБА_60 (а.п. 64 том № 4).

Також у протоколі, зі слів ОСОБА_61 , зафіксовано, що продаж квартири був здійснений ОСОБА_16 на підставі довіреності від ОСОБА_15 .

З протоколів пред'явлення фотознімків для впізнання від 22.09.2010 із долученими довідками здійсненими слідчим СВ Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_58 в присутності понятих ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , у період часу з 08:00 до 08:30, часу з 08:40 до 09:05, з 09:15 до 09:40, з 11:20 до 11:45 відповідно випливає, що ОСОБА_64 і ОСОБА_65 будучи попередженим про кримінальну відповідальність згідно ст.ст. 384, 385 КК України, вказали, що ОСОБА_16 на продаж квартири уповноважила ОСОБА_15 (а.п. 183-188 том № 3), дозвіл на виписку дітей ОСОБА_15 отримувала ОСОБА_66 (а.п. 189, 190 цей же том), однак суд присяжних враховує той факт, що ОСОБА_15 не уповноважувала ОСОБА_16 шляхом надання довіреності на продаж квартири.

Також у протоколі, зі слів ОСОБА_61 , зафіксовано, що продаж квартири був здійснений ОСОБА_16 на підставі довіреності від ОСОБА_15 .

З протоколів пред'явлення фотознімків для впізнання від 23.09.2010 із долученими довідками здійсненими слідчим СВ Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_58 в присутності понятих ОСОБА_67 , ОСОБА_68 у період часу з 15:30 до 15:45, з 15:50 до 16:05, відповідно випливає, що ОСОБА_23 будучи попередженим про кримінальну відповідальність згідно ст.ст. 384, 385 КК України, вказав, що 10.09.2016 до нього з метою здійснення нотаріальних дій приходили ОСОБА_16 та ОСОБА_15 (а.п. 191-19 том № 3), однак суд присяжних враховує той факт, що 10.09.2010 ОСОБА_15 не могла бути присутньою при проведенні цих дій, так як померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При складні вищевказаних протоколів впізнання слідчий роз'яснював його учасникам їх права регламентовані КПК України (редакції 1960 року) та безпосередньо сам керувався, згідно наявних у ньому даних, ст. 174 вказаного Кодексу.

Цей протокол містить підписи усіх його учасників.

Зауваження та/або доповнення відсутні.

Згідно даних відображених у протоколі огляду від 11.09.2010 здійсненого о/у Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_55 в присутності понятих ОСОБА_56 та ОСОБА_57 , за участю ОСОБА_69 у період часу з 01:30 до 02:00 випливає, що з правої зовнішньої кишені одягу ОСОБА_14 під час огляду в кабінеті № 2 розташованому на другому поверсі адмінбудівлі по вул. Голінки, 8 в місті Світловодськ Кіровоградської області, було вилучено гаманець та гроші в сумі 400 доларів США та 22 гривні, у внутрішній кишені піджака ОСОБА_14 виявлено та вилучено 7500 доларів США (а.п. 70 том № 3).

При проведенні огляду слідчий роз'яснив його учасникам їх права регламентовані КПК України (редакції 1960 року) та безпосередньо сам керувався, згідно наявних у ньому даних, ст.ст. 85, 190, 195 вказаного Кодексу.

Цей протокол містить підписи усіх його учасників.

Зауваження та/або доповнення відсутні.

Що, на переконання суду присяжних. підтверджує дані відображенні у обвинувальному акті про вчинення вбивства ОСОБА_15 з корисливих мотивів.

З протоколу затримання особи від 14.09.2010 складеного слідчим СУ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_70 (а.п. 114-115 том № 4) у період часу з 12:00 до 12:30 слідує, що ОСОБА_14 був затриманий за підозрою у вчиненні вбивства.

По суті затримання ОСОБА_14 власноручно вказав наступне (дослівно): «с задержанием согласен 08.09.2010 около 08:00 в г. Киеве в районе дачного участка место расположение указати могу. Я совершил убийство ОСОБА_71 . Толкнул с обрыва, кинул в голову камень и поджог тело жидкостю для разжигания огня».

При цьому, суд присяжних враховує, що даний протокол було підписано ОСОБА_14 без будь-яких зауважень та доповнень, у тому числі в частині його пояснень про вчинення вбивства, хоча про такі права він знав, адже йому було роз'яснено останні, зокрема передбачене ст. 43-1 КПК України - давати пояснення або відмовитися давати їх.

З протоколу обшуку затриманого від 14.09.2010 складеного слідчим СУ УМВС України в області ОСОБА_70 (а.п. 116 том № 4) за участю понятих слідує, що у ОСОБА_14 нічого не було знайдено та вилучено.

З протоколу відтворення обстановки та обставин події від 15.09.2010 з фото таблицею складеного слідчим СУ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_70 (а.п. 125-134 том № 4) у період часу з 16:35 до 18:28 убачається, що у ході його проведення ОСОБА_14 , у присутності понятих, захисника та інших учасників розповів та детально показав на місцевості, як саме та де саме він вчинив вбивство ОСОБА_15 .

Зокрема, суд присяжних враховує той факт, що ОСОБА_14 під час відтворення обстановки та обставин події 15.09.2010, яке супроводжувалось відеозаписом і під час якого був присутній захисник, поводив себе спокійно, детально розповідав про відомі тільки йому обставини вчинення злочинів, деталізація подій здійснена обвинуваченим була чіткою та послідовною, із вказівкою з його сторони на всі нюанси вчинення цього кримінального правопорушення, про які ОСОБА_14 розповідав самостійно, з використанням складних речень, деталізовано та послідовно.

Відповіді на запитання надавав швидко, послідовно й по суті, із застосуванням логічних суджень, із використанням складних речень, демонструючи достатньо-вольовий контроль поведінки.

Хоча й демонстрував наявне хвилювання, що є обґрунтованим на переконання суду присяжних у цій ситуації.

Інакше кажучи, слідчий з нього «не витягував» відповіді шляхом постановлення низки «наводящих» питань.

Останній показав як саме він штовхав з насипу потерпілу та як саме, та в яку частину голови кинув кам'яну брилу.

Вказав, що після спричинення тілесних ушкоджень він вилив на труп ОСОБА_15 дві пляшки рідини для розпалювання вогнищ і підпалив його.

А, у протоколі перегляду відеозапису від 15.09.2010 складеного слідчим СУ УМВС України в області ОСОБА_70 (а.п. 135 том № 4) ОСОБА_14 вказав, що відеозапис вищевказаного відтворення відповідає дійсності, зауважень і доповнень він не має.

У тому числі останній не вказав, що начеб-то до нього застосовувався певний тиск.

А тому, суд присяжних при оцінці даних письмових доказів з точки зору їх належності та допустимості, враховуючи з цього питання позицію захисту про їх неналежність з підстав висловлених захисником у письмовій промові від 17.11.2016, враховує таке.

Згідно п. 8 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України (у редакції 2012 року), допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності.

КПК України (Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 13.04.2012 № 4651-VI) набув чинності 19 листопада 2012 року, а письмові докази за фактом розбою та умисного вбивства були сформовані до вказаної дати, тобто у порядку КПК України (Верховна Рада УРСР; Кодекс України, Закон, Кодекс від 28.12.1960 № 1001-05), а тому і питання їх допустимості суд присяжних визначає у порядку, що діяв до набрання ним чинності з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року про те, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства, а перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

При цьому, аналіз змісту положень КПК України (у редакції 1960 року) свідчить, що у ньому належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальній справі передбачені ст. 64, та інших обставин, які мають значення для неї, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим КПК України.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні вироку.

У цій справі захист посилається на те, що вищевказані протоколи, як-то: протокол огляду місця події від 09.09.2010 проведений слідчим СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_26 ; протокол огляду місця подій від 11.09.2010 за адресою м. Світловодськ вул. Глінки ,8 каб. 2 управління міліції м. Світловодська; допит свідків; протокол відтворення та обстановки та обставин подій від 15.09.2010, є неналежними доказами.

Доводи захисту полягають в наступному:

1.

У протоколі огляду місця події проведеного слідчим ОСОБА_26 під час котрого були виявлені три недопалки цигарок зазначено, що виявлені речі поміщені до пакетів обв'язано ниткою, опечатано та скріплено підписами понятих і слідчого, однак на їх переконання, у цій ситуації, слідчий порушив норми ст.ст. 79, 191 КПК України.

Також при огляді місця подіі не було виявлено знаряддя скоєння злочину, а саме не зазначено, що біля трупа знаходиться камінь.

Будучи допитаним в судовому засіданні понятий ОСОБА_21 показав, що права понятого ніхто не роз'яснював, недопалки цигарок виявили на відстані 100-125 метрів від місця, де був труп жінки.

При огляді місця пригоди не вказувалось, що недопалки поміщались до паперового конверту, ще свідчить про підтасовку доказів досудовим слідством.

В той же час, суд присяжних враховує, що порядок проведення ОМП, його фіксація та вилучення речових доказів, регламентовані ст.ст. 79, 190, 191 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року.

Так, cам ОМП, складений за його результатами протокол зі схемою та фототаблицею, відповідають вказаним нормам КПК України 1960 року.

Крім того, на момент огляду не було відомо обставин вчинення вбивства, зокрема і того, що певний камінь є імовірним знаряддям, внаслідок чого і слідчий не міг знати наперед, що у майбутньому, після затримання обвинуваченого певний камінь, який лежить у тій місцевості матиме відношення до цих подій.

Підстав для вилучення цих камінців на момент проведення огляду, з точки зору суду присяжних, не було.

Доводи захисту про відсутність даних про камінь є безпідставними так, як зокрема у сформованій фототаблиці відображено розташування кам'яних брил.

Щодо вилучених під час огляду речей, то вони на переконання суду присяжних достатньо докладно описані, тобто охарактеризовані тим ступенем деталізації, який дає змогу ідентифікувати їх у майбутньому, зокрема з урахуванням й того, що вони були сфотографовані.

Доводи про порушення процедури зберігання речових доказів є надуманими та безпідставними, та, зокрема, не кореспондуються з даними відображеними у висновку судово-медичної (цитологічної) експертизи № 482 мб від 09.12.2010 та будуть наведені у судовому рішення судом присяжних пізніше.

А тому суд присяжних вважає даний доказ належним та допустимим, а доводи захисту про порушенням норм КПК України, зокрема його ст.ст. 79, 191, при проведенні даної слідчої дії надуманими та безпідставними.

2.

У протоколі огляду місця події в кабінеті № 2 за адресою м. Світловодськ вул. Глінки, 8 вказано, що у ОСОБА_14 було виявлено та вилучено 7900 доларів США.

У цій ситуації слідчий порушив норми ст. 190 КПК України також.

У зазначених вище протоколах не зазначена підстава (подія), у зв'язку з якою провадиться огляд, а тому виникають питання, що викликало необхідність такого огляду.

Так, судом присяжних встановлено, що дану процесуальну дію слідчим ОСОБА_72 було проведено у межах його компетенції та з дотриманням положень ст. 190 вказаного Кодексу, який вказує на можливість проведення огляду з метою з'ясування інших обставин, які мають значення для справи щодо вбивства ОСОБА_15 .

У цій ситуації, за фактом вбивства ОСОБА_15 слідчим відділом Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області порушено кримінальну № 21-6791.

І тільки 08.10.2010 кримінальну справу № 21-6791 у порядку ст. 116 КПК України Світловодською міжрайонною прокуратурою Кіровоградської області направлено за підслідністю до прокуратури міста Києва.

Тобто, у період 11.09.2010 справа перебувала у провадженні Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області.

Щодо повноважень ОСОБА_73 та відсутності його у переліку групи слідчих, то слід вказати, що у постанові про визначення групи слідчих вказуються зазвичай посадові особи, які перебувають на посаді слідчого.

У той час ОСОБА_74 знаходився на посаді о/у Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області та здійснював цю слідчу дію за вказівкою слідчого.

Відповідно до абз. 3 ст. 114 КПК України у редакції 1960 року слідчий по розслідуваних ним справах вправі давати органам дізнання доручення і вказівки про провадження розшукних та слідчих дій і вимагати від органів дізнання допомоги при провадженні окремих слідчих дій. Такі доручення і вказівки слідчого є для органів дізнання обов'язковими.

Тобто, на переконання суду присяжних, положення даної статті Кодексу у поєднанні з нормами усієї Глави цього Кодексу в їх системному зв'язку вказують на те, що під час виконання доручень слідчого співробітник о/у користується повноваженнями слідчого. Доручення слідчого щодо проведення слідчих (розшукових) дій є обов'язковими для виконання о/у.

3.

В матеріалах кримінального провадження є протокол впізнання трупа від 15.09.2010. В цьому протоколі ОСОБА_12 впізнає труп жінки як труп своєї доньки ОСОБА_15 .. Зазначена дія, на переконання захисту, проведена з порушенням вимог ст. 174 КПК України. Впізнання, яке є слідчою дією, проводив не слідчий, а о/у ОСОБА_75 ..

Зазначені доводи сторони захисту є слушними, адже, у цій ситуації о/у не було дотримано імперативних положень ст. 174 КПК України, а тому суд присяжних визнає цей доказ недопустимим.

Проте, враховує той факт, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 454 від 06.12.2010-15.12.2010 вірогідність підтвердження біологічного материнства ОСОБА_38 у відношенню до невстановленої особи жіночої статі (СМЕ трупа № 2066/2 від 10.09.2010) складає величину не менше 99,999999 %, що практично доведено (а.п. 246-249 том № 3), що вказує, що виявлений труп є трупом ОСОБА_15 , внаслідок чого визнання вищевказаного доказу недопустимим жодним чином не впливає на справу та обставини, що підлягають доказуванню в ній.

4.

Протокол відтворення обстановки та обставин подій за участю ОСОБА_14 від 15.09.2010 щодо спричинення останнім тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_15 і заволодіння її майном не співпадають з висновком судово-медичної експертизи № 99/2066/2 від 17.12.2010 про те, що смерть ОСОБА_15 наступила в результаті отруєння окисом вуглецю (чадним газом) на тлі алкогольної інтоксикації.

Слідчо-оперативна група не вилучила камінь на котрий вказував обвинувачений, як на знаряддя злочину і не провела комплексну судово-медичну експертизу, на предмет того чи цим предметом були спричинені тілесні ушкодження чи ні.

Вказані доводи сторони захисту суд присяжних до уваги не бере з огляду на те, що за участю ОСОБА_14 відбувалось відтворення обстановки і умов, в яких ті чи інші події, у цій ситуації вбивство ОСОБА_15 , могли відбуватися в дійсності, тож відтворити те, чого не було, якщо того не вказувала особа за участю якої відбувалося таке відтворення є неможливим.

Щодо не вилучення каменя використаного ОСОБА_14 з метою відтворення подій, що мали місце, то суд присяжних зауважує той факт, що підстав для його вилучення не було.

Так, камінь вказаний у відтворенні є фактично муляжем, рівноцінним муляжу, який використовувався, як тіло померлої.

Жодні фактичні дані під час відтворення не вказували на той факт, що камінь який використовується під час його проведення та камінь, який використовував ОСОБА_14 як знаряддя, є одним і тим же каменем.

5.

Щодо доводів сторони захисту про неналежність доказів сторони обвинувачення.

Стаття 290 КПК України 2012 року вказує, що визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання.

Надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів.

У документах, які надаються для ознайомлення, можуть бути видалені відомості, які не будуть розголошені під час судового розгляду. Видалення повинно бути чітко позначено.

Сторони кримінального провадження зобов'язані письмово підтвердити протилежній стороні факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.

Сторонам кримінального провадження надається достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ.

Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Суд присяжних вважає доводи про не надання матеріалів на ознайомлення обвинуваченому такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи так, як йому та його захисту у порядку ст. 290 КПК України 2012 року було відкрито усі матеріали.

Так, як у цій ситуації, обвинувачений ОСОБА_14 та його захисник, на той час, ОСОБА_76 у відповідності до вище вказаної статті Кодексу письмово підтвердили протилежній стороні (прокурору/слідчому) факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.

Зокрема ОСОБА_14 у своєму письмовому підтвердженні власноручно вказав: «с матеріалами уголовного производства ознакомлен в полном обьеме …. без ограничений во времени» (а.п. 151 том № 8).

Дані обставини обвинувачений підтвердив і в ході судового розгляду провадження безпосередньо в суді.

При цьому суд присяжних враховує той факт, що факт відкриття матеріалів засвідчується письмовим підтвердження з боку особи, якій було відкрито такі матеріали і все.

Дана стаття Кодексу не вимагає імперативного складання з цього питання протоколу.

Також сторона захисту у поряду частини 6 зазначеної статті Кодексу вказала, що не володіє речовими доказами чи матеріалами, які необхідно відкрити протилежній стороні (а.п. 149 том № 8).

В частині доводів обвинуваченого про те, що до нього під час слідства застосовувалися незаконні дії з боку працівників міліції, а саме методи фізичного та психологічного впливу, то суд присяжних вважає їх такими, що не віднайшли свого підтвердження у ході судового слідства, виходячи з того що для їх обґрунтування оювинуваченим не було надано будь-яких доказів у розумінні ст. 84 КПК України.

Не кореспондуються такі доводи і з позицією ЄСПЛ висловленою у рішеннях по справах: "Григор'єв проти України" (рішення ЄСПЛ від 15 травня 2012 року), "Клішин проти України" (рішення ЄСПЛ від 23 лютого 2012 року), "Коробов проти України" (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року),"Ошурко проти України" (рішення ЄСПЛ від 8 вересня 2011 року), "Нечипорук і Йонкало проти України" (рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року), "Савін проти України" (рішення ЄСПЛ від 16 лютого 2012 року), в яких останній вказав на те, що оцінюючи докази, Суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із сукупності достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою ознак чи неспростовних презумпцій факту (див., в якості класичного прикладу, вищезазначене рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161). Коли вся чи значна частина інформації щодо подій, про які йдеться, відома виключно державним органам - як це має місце у справі щодо ув'язнених осіб, які перебувають під контролем органів влади,- і коли у таких осіб під час їхнього ув'язнення з'являються тілесні ушкодження, це породжує відповідні обґрунтовані презумпції факту (див. рішення у справі «Селмуні проти Франції» (Selmouni v. France) [ВП], заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII), однак у даному випадку, факту наявності тілесних ушкоджень у обвинуваченого після затримання чи під час утримання під вартою встановлено взагалі не було, як і застосування тиску на нього.

Таким чином, усі вищевказані документи окрім, як протоколу впізнання, суд присяжних визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог ст.ст. 87, 99 КПК України, судом не встановлено та сторонами не доведено, тобто останні прямо і непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, як-то час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України у редакції 1960 року.

Поряд з цим, з досліджених судом присяжних, у порядку Глави 18 КПК України (у редакції 1960 року), у судовому засіданні, висновків експертів, тобто докладних описів проведених експертом досліджень та зроблених за їх результатами висновків, судовим слідством встановлено наступне.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 99/2066/2 від 15.12.2010-17.12.2010 (а.п. 233-236 том № 3) ОСОБА_15 заподіяно наступні тілесні ушкодження: забиті рани й крововилив у м'які покриви голови у скронево-тім'яній області ліворуч, ушкодження апоневрозу, фрагментально - уламковий перелом кісток склепіння черепа, крововиливу під мозкові оболонки й у шлуночки головного мозку, розрив твердої мозкової оболонки, ушкодження речовини головного мозку, які та утворюють єдиний комплекс відкритої черепно - мозкової травми і відносяться до тяжкого ступеня тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя; набряк-набубнявіння речовини головного мозку, набряк легенів, ознаки перерозподілу кровотечі в нирках; ушкодження у вигляді масивного обгорання з обвуглюванням м'яких тканин і кісток кістяка, які утворилися посмертно від дії високої температури, у даному випадку полум'я вогню, що підтверджується характером ушкодження і результатами гістологічного дослідження.

Також з цьому висновку випливає, що на момент дослідження труп ОСОБА_15 перебував у стані масивного обгорання з обвугленням м'яких тканин і кісток кістяка внаслідок посмертної дії полум'я.

При цьому, експерт вказує на те, що настанню смерті сприяло й те, що у крові від трупа ОСОБА_15 був виявлений етиловий спирт в концентрації 2,32 проміле, що при житті могло відповідати середньому ступеню алкогольного сп'яніння.

Також експерт зауважує, що ці тілесні ушкодження могли виникнути в строк та за обставин, що надані в постанові про призначення судово-медичної експертизи, тобто 09.09.2010.

При цьому, суд присяжних звертає увагу на те, що у постанові про призначення цієї експертизи слідчий вказував саме обставини, які визнані судом присяжних доведеними, у тому числі щодо способу вбивства та його часу (а.п. 208-210 том № 3).

Також цей висновок містить дані про те, що враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень можливо сказати, що під час заподіяння тілесних ушкоджень потерпіла могла знаходитися як у вертикальному та і в горизонтальному положенні.

Враховуючи чисельність, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, результати медико-криміналістичного дослідження та дані протоколу відтворення обстановки та обставин події, можливо сказати, що виявлені тілесні ушкодження на трупі ОСОБА_15 могли утворитися в строк і при обставинах вказаних ОСОБА_14 у протоколі відтворення від 15.09.2010.

З результатами експертизи обвинувачений був ознайомлений 24.12.2010, заяв не мав (а.п. 237том № 3).

Тотожні висновки відображено і у акті судово-медичного дослідження (обстеження) трупа) № 2066/2 від 10.09.2010-13.12.2010 (а.п. 212-216 том № 3); акті судово-медичного дослідження (обстеження) № 1819 від 10.09.2010 щодо виявлення у крові трупа етилового спирту в концентрації - 2.32 промілле (а.п. 219-220 том № 3); акті судово-медичного дослідження (обстеження) № 1649 від 10.09.2010 щодо характеру ушкоджень трупа (а.п. 221-222 том № 3).

Згідно акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 257-МК від 21.10.2010- 05.11.2010 з фототаблицею на наданому клапті з лівої лобно-тім'яної ділянки голови трупа невідомої жінки маються 4 рани від дії прямолінійного ребра тупого предмета з переважною поверхнею. Слідів заліза, міді, нікелю та свинцю, а також інших сторонніх нашарувань в ділянках ран не знайдено.

На наданому фрагменті з лівої лобно-скронево-тім'яно-потиличної ділянки голови згаданого трупа маються чисельні переломи від дії тупого предмету з переважною поверхнею, де мається закруглене ребро (а.п. 223-228, 229-232 том № 3).

З висновку судово-медичної експертизи № 454 від 06.12.2010-15.12.2010 випливає, що вірогідність підтвердження біологічного материнства ОСОБА_38 у відношенню до невстановленої особи жіночої статі (СМЕ трупа № 2066/2 від 10.09.2010) складає величину не менше 99,999999 %, що практично доведено (а.п. 246-249 том № 3).

З результатами експертиз обвинувачений був ознайомлений 24.12.2010, заяв не мав (а.п. 251том № 3).

З висновку судово-медичної (цитологічної) експертизи № 482 мб від 09.12.2010 з ілюстрованою таблицею слідує, що при дослідженні недопалків цигарок (об. 1,3), наданих на експертизу, виявлені клітини з ядрами. При дослідженні недопалку цигарки (об. 2), наданого на експертизу, клітин з ядрами не виявлено (а.п. 8-9, 10 том № 4).

При цьому суд присяжних враховує, що згідно опису об'єктів експертного дослідження, якій містить цей висновок, об'єкти експертного дослідження надійшли в упакованому та опечатаному вигляді у одному конверті. Цілісність упаковки не порушена та забезпечує збереження об'єктів дослідження.

Конверт із паперу білого кольору зі смужками червоного та синього кольорів по краям (зображення 1 ілюстративної таблиці, що додається до висновку експерта), розмірами 11,0x23,0 см. На лицевій поверхні конверта є пояснювальні рукописні написи виконані барвниками синього та чорного кольорів: “09.09.10. Гаражна 1-А три недопалки 1. /підпис/ ОСОБА_21 . 2. /підпис/ Тарасов СО ст.. слідчий СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_26 ”.

При розкритті конверта виявлено 3 недопалки сигарет (зображення 2 ілюстративної таблиці, що додається до висновку експерта): недопалок сигарети, довжиною 3,2см, з фільтром жовтого кольору, на якому є фабричне маркування жовтого кольору “Winston Blue” - об.1.; недопалок сигарети, довжиною 2,6см, з фільтром жовтого кольору - об.2; недопалок сигарети, довжиною 3,2см, з фільтром жовтого кольору, на якому є фабричне маркування жовтого кольору “Chesterfield” - об. 3.

Тобто, цілісність упаковки порушена не була, також висновок у цій частині кореспондується з поясненнями свідка ОСОБА_35 про те, що недопалки після вилучення були поміщені до відповідного пакету.

З результатами експертизи обвинувачений був ознайомлений 24.12.2010, заяв не мав (а.п. 11 том № 4).

Згідно висновку судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи № 483 мб від 13.12.2010 (а.п. 16-24 том № 4) в результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження були встановлені генетичні ознаки слини ОСОБА_14 та клітин з ядрами виявлених на недопалках цигарок. При цьому, генетичні ознаки клітин з ядрами виявлених на недопалку сигарети (об. 1) наданому на експертизу, змішані, оскільки по 11 локусах містять більше ніж 2 алелігенетичні ознаки ОСОБА_77 відсутні серед генетичних ознак клітин з ядрами виявлених на недопалку цигарок (об. 1). Походження вищевказаних слідів від ОСОБА_77 виключається. Генетичні ознаки клітин з ядрами виявлених на недопалку сигарети (об. 3) наданому на експертизу, співпадають з генетичними ознаками ОСОБА_14 . Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак знайдених у вказаних об'єктах, складає 7,9 х 10 (-24). Тобто вказані генетичні ознаки зустрічаються не частіше, ніж 1 з 1,3 х 10 (23) осіб.

При цьому суд присяжних звертає увагу на той факт, що ці недопалки є саме тими недопалками, які були вилучені на місці вбивства ОСОБА_15 , а генетичні ознаки клітин з ядрами виявлених на недопалку сигарети (об. 3) наданому на експертизу, співпадають з генетичними ознаками ОСОБА_14 .

Також суд присяжних враховує, що згідно описку об'єктів експертного дослідження об'єкти експертного дослідження надійшли в упакованому та опечатаному вигляді у одному конверті. Цілісність упаковки не порушена та забезпечує збереження об'єктів дослідження.

З результатами експертизи обвинувачений був ознайомлений 24.12.2010, заяв не мав (а.п. 24 том № 4).

Що, на переконання суду присяжних, вказує на те, що ОСОБА_14 був на місці злочину особисто, та вказує на безпідставність його доводів про те, що він не був того дня у м. Києві.

З висновку судово-медичної (хімічної) експертизи № 380 хс від 25.12.2010 (а.п. 44-46 том № 4) убачається, що на наданих на дослідження: великому фрагменті одягу червоного кольору, двох маленьких фрагментах одягу, каблучці з жовтого металу та каблучці з білого металу з каменями, сережках, ланцюжці та хрестику з металу білого кольору, дві фольги, на парі жіночих туфель коричневого кольору та на зразках ґрунту біля ніг трупу ОСОБА_15 , вуглеводів, характерних для паливно-мастильних матеріалів та інших легкозаймистих матеріалів межах чутливості використаних методів, не виявлено.

Згідно висновку амбулаторної комплексної психолого-психіатричної та наркологічної експертизи № 1294 від 09.12.2010 (а.п. 52-53 том № 4) « ОСОБА_14 в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння якою-небудь психічною хворобою, тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності чи іншими психічними порушеннями не страждав і за своїм психічним станом тоді міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

ОСОБА_14 на даний час, тобто 09.12.2010, психічно здоровий і за своїм психічним станом може усвідомлювати значення своїх дії та керувати ними, не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру.

В період інкримінованого діяння не знаходився в стані афекту, який міг суттєво вплинути на його свідомість та діяльність.

В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, хронічним алкоголізмом та якою-небудь наркоманією не страждав і на даний час не страждає.

Проведення йому протиалкогльного чи протинаркоманічного лікування не потребує».

З копії висновку спеціаліста № 41 від 14.09.2010 (а.п. 72-77, том № 3) випливає, що підписи та рукописні записи від імені ОСОБА_15 в: довіреності серія номер ВРА 824329 виданій ОСОБА_15 від 28.08.2010, на зворотній стороні довіреності, в графі «Підпис»; заяві від ОСОБА_15 серія номер ВРА 473852 від 10.09.2010, на лицевій стороні заяви, в графі «Підпис», виконані однією особою.

Підписи та рукописні записи від імені ОСОБА_15 в: довіреності серія номер ВРА 824329 виданій ОСОБА_15 від 28.08.2010, на зворотній стороні довіреності, в графі «Підпис»; заяві від ОСОБА_15 серія номер ВРА 473852 від 10.09.2010, на лицевій стороні заяви, в графі «Підпис», виконані не ОСОБА_15 , а іншою особою.

І ця особа підписувала, як довіреність 28.08.2010, так і заяву 10.09.2010.

Тож, суд присяжних з урахуванням даних відображених у висновку спеціаліста враховує той факт, що безпосередньо ОСОБА_15 особисто підпис в довіреності серія номер ВРА 824329 від 28.08.2010 не ставила, як і в заяві від 10.09.2010, що вказує на те, що вона не могла перебувати 10.09.2010 у м. Світловодськ при вчиненні нотаріальних дій свідком ОСОБА_23 ..

Також суд присяжних звертає увагу на той факт, що довіреність серія номер ВРА 824329 від 28.08.2010 стосувалася питання повноваження ОСОБА_15 «…відповідно до вимог ст. 244 ЦК України ОСОБА_16 бути її представником в усіх установах та організаціях, незалежно від підпорядкування та форм власності, галузевої належності, в тому числі в органах виконавчої влади, перед фізичними особами (в тому числі нотаріальних органах, БТ1 та інших установах) з питань продажу належної квартири АДРЕСА_3 , за ціну та на умовах на її розсуд.

Крім цього цією довіреністю уповноважено ОСОБА_16 придбати на моє ім'я нерухоме майно (будинок, квартира, земельна ділянка то що), де б воно не було і де б не знаходилось, за ціну та на умовах їй відомих.

Для чого надано ОСОБА_16 право подавати від її імені заяви, одержувати необхідні довідки та документи, розписуватися за мене, заплатити необхідні гроші, представляти мої інтереси у відповідних уповноважених органах нотаріату, органах влади, підприємствах, незалежно від форм власності, установах, інших організаціях, установах зв'язку, житлово-експлуатаційних організаціях, зокрема, бути моїм представником в органах бюро технічної інвентаризації, земельного кадастру, земельних ресурсів, подавати від мого імені заяви та заяви про сімейний стан, підписувати договір, або попередній договір, сплачувати податки та інші платежі, а також виконувати усі інші дії, пов'язані з цією довіреністю, та які, на думку представника будуть доцільними для правильного і ефективного ведення справ пов'язаних з нерухомості».

З копії висновку експерта № 264 від 07.10.2010 (а.п. 59-62 том № 4) слідує, що підписи та рукописні записи від імені ОСОБА_15 в: довіреності серія номер ВРА 824329 виданій ОСОБА_15 від 28.08.2010, на зворотній стороні довіреності, в графі «Підпис»; заяві від ОСОБА_15 серія номер ВРА 473852 від 10.09.2010, на лицевій стороні заяви, в графі «Підпис», виконані однією особою.

Підписи та рукописні записи від імені ОСОБА_15 в: довіреності серія номер ВРА 824329 виданій ОСОБА_15 від 28.08.2010, на зворотній стороні довіреності, в графі «Підпис»; заяві від ОСОБА_15 серія номер ВРА 473852 від 10.09.2010 на її лицевій стороні заяви, в графі «Підпис», виконані не ОСОБА_15 , а іншою особою.

Дані обставини на переконання суду присяжних свідчать про те, що певні особи ще 28.08.2010 вирішили заволодіти майном померлої ОСОБА_15 .

Особисті ж документи ОСОБА_15 паспорт ідентифікаційний код, трудова були вилучені, згідно протоколу огляду, 11.09.2010 у ОСОБА_16 , яка, на той час, була цивільною дружиною обвинуваченого.

Тобто, ці обставини в своїй сукупності на переконання суду присяжних, підтверджують наявність корисливого мотиву у обвинуваченого на вбивство ОСОБА_15 .

З висновку № 940 від 23.11.2010 (а.п. 33-37 том № 4) слідує, що сліди пальця руки виявлені на пляшці з-під пива залишені не ОСОБА_14 , а іншою особою.

Згідно актів судово-медичного дослідження (обстеження) № 153 та № 154 від 10.09.2010 (а.п. 217, 218 том № 3) на тампонах з вмістом із піхви та заднього отвору трупа невідомої жінки (акт розтину № 2066/2) сперматозоїди не виявлені.

При цьому, наявні у провадженні постанови слідства про призначення експертиз свідчать про те, що останні були призначені у відповідності до Кримінального процесуального Кодексу України.

Тобто цими джерелами доказів беззаперечно підтверджуються обставини передбачені ст. 91 КПК України, як-то: подія кримінального правопорушення; винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого.

Порушень положень Глави 18 КПК України 1960 року в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено.

Згідно ч. 5 ст. 356 КПК України, в ході судового розгляду кожна сторона кримінального провадження для доведення або спростування достовірності висновків експертів, мала право надати суду відомості, які б стосувалися знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки цих експертів, однак стороною захисту такі відомості суду надані не були та в судовому засіданні судом не встановлені.

Щодо доводів захисту в частині того, що причини смерті ОСОБА_15 вказані у висновку судово-медичної експертизи № 99/2066/2 від 15.12.2010-17.12.2010 (а.п. 233-236 том № 3) підтверджують невинуватість обвинуваченого, то вони у цій ситуації, за переконанням суду присяжних сформованим на підставі оцінки доказів у порядку ст. 94 КПК України в їх сукупності не можуть бути основоположними так, як, на переконання більшості від складу суду присяжних, не кореспондуються з усіма іншими доказами наявними у справі, які суд визнав належними та допустимими.

Тим паче, що експерт у цьому висновку вказав, що ці тілесні ушкодження могли виникнути в строк та за обставин, що надані в постанові про призначення судово-медичної експертизи, тобто 09.09.2010, а у постанові про призначення цієї експертизи слідчий вказував саме обставини, які визнані судом присяжних доведеними, у тому числі щодо способу вбивства та його часу та зазначив, що враховуючи чисельність, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, результати медико-криміналістичного дослідження та дані протоколу відтворення обстановки та обставин події, можливо сказати, що виявлені тілесні ушкодження на трупі ОСОБА_15 могли утворитися в строк і при обставинах вказаних ОСОБА_14 у протоколі відтворення від 15.09.2010.

В свою чергу, згідно положень ст. 22 КПК України , кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом . Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків

Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Так, у судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про відмову від допиту свідка ОСОБА_78 , ОСОБА_22 , яке ухвалою суду присяжних, постановленою у порядку ч. 4 ст. 371 та ч. 2 ст. 372 КПК України, за згодою сторін кримінального провадження, а саме з боку обвинувачення та захисту, з урахуванням положень ст.ст. 22, 26 КПК України, задоволено.

Аналізуючи документи, що були надані стороною обвинувачення, як докази на підтвердження вини особи, а саме: письмові протоколи допиту свідків, самого ОСОБА_14 , у статусі підозрюваного, потім підсудного, письмових показань свідків, які не допитувалися в ході судового розгляду, суд присяжних позбавлений змоги врахувати та надати їм певну оцінку з точки зору належності та допустимості, оскільки згідно ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу, суд не вправі обґрунтовувати судове рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, у даному ж випадку обставин передбачених ст.ст. 225 та ч.3 ст. 97 КПК України не встановлено.

Щодо наявних у справі характеристик на свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_79 ( ОСОБА_17 ), ОСОБА_16 , то суд присяжних не враховує їх так, як вони не встановлюють у собі жодних обставин, що підлягають доказуванню у справі.

Щодо відомостей викладених в ухвалі колегії суддів кримінальної палати апеляційного суду м. Києва від 27.01.2014 про порушення процесуальних прав під час порушення провадження слідством, то вони, на думку суду присяжних, були усунуті під час досудового розслідування даного кримінального провадження у порядку КПК України у редакції 2012 року після направлення криіманльної справи на додаткове розслідування згідно судового рішення суду апеляційної інстанції від 27.01.2014.

Загалом у ході судового розгляду відомостей про те, що докази, які визнані судом присяжних належними та допустими були отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; порушення права на перехресний допит; отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підсудним у цій справі, встановлено не було.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд присяжних зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.

У той же час суд присяжних, надаючи оцінку показанням потерпілого, свідків, експертів, з урахуванням всіх досліджених доказів у їх сукупності, визнає показання останніх належними та допустимими.

За таких умов суд присяжних, враховуючи вищевикладені докази, які були надані суду у ході розгляду провадження та визнанні належними і допустимими, вважає висловлені стороною захисту доводи та докази непричетності обвинуваченого до вчинених злочинів сумнівними з вищезазначених у судовому рішенні підстав, що прямо суперечить вищевказаним нормам КПК України та не узгоджується із вищезазначеним стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, в чатсині того, що докази про що небуть можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") і все, останні не можуть базуватися на припущеннях.

А тому, враховуючи вищезазначене, суд присяжних за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України, за обставин, встановлених судом.

При кваліфікації дій обвинуваченого судом присяжних враховується таке.

З положень п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» (надалі - Постанова) слідує, що умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, якщо винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань.

Що є наявним у цій справі, а саме: завдання тілесних ушкоджень, використання вогню.

З пункту 10 Постанови випливає, що за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК як учинене з

корисливих мотивів умисне вбивство кваліфікується в разі, коли

винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв'язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб (заволодіти грошима, коштовностями, цінними паперами, майном тощо), одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків (одержати спадщину, позбавитися боргу, звільнитися від

платежу тощо) або досягти іншої матеріальної вигоди. При цьому не

має значення, чи одержав винний ту вигоду, яку бажав одержати внаслідок убивства, а також коли виник корисливий мотив - до початку чи під час вчинення цього злочину.

У разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу, вимагання, незаконного заволодіння транспортним засобом дії винного кваліфікуються за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК і статтею, якою передбачено відповідальність за злочинне заволодіння майном (ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 262, ч. 3 ст. 308, ч. 3 ст. 312, ч. 3 ст.313, ч. 3 ст. 289 КК).

Що є наявним у даному провадженні так, як вбивство ОСОБА_15 з боку ОСОБА_14 було обумовлене бажанням одержати матеріальні блага від продажу квартири померлої для себе.

Тож, суд присяжних, у даному конкретному випадку, враховуючи вищезазачені фактичні дані, кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_14 саме за ч. 4 с т. 187 КК України так, як він скоїв напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; п. 4 та п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з особливою жорстокістю, з корисливих мотивів.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення в цій частині суд присяжних не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Щодо пред'явленого обвинуваченому ОСОБА_14 обвинувачення за ч. 1 ст. 357 КК України, то суд присяжних виходить з наступного.

Згідно обвинувального акту складеного прокурором ОСОБА_9 ОСОБА_14 26.07.2012, 02.08.2012, 13.08.2012, 30.08.2012 в невстановлений досудовим розслідуванням період часу, з мотивів особистої зацікавленості у результатах розгляду кримінальної справи та знищення доказів його вини, знищив офіційні документи при наступних обставинах:

Так, 26.07.2012 року та 02.08.2012 року будучи доставлений до зали судового засідання № 2 Дніпровського районного суду м. Києві, що за адресою: м. Київ. вул. Івана Сергієнка, 3 для ознайомлення з матеріалами кримінальної справи ОСОБА_14 під час ознайомлення з матеріалами кримінальної справи в невстановлений досудовим розслідуванням період часу, невстановленим досудовим слідством шляхом умисно незаконного знищив офіційний документи кримінальної справи відносно останнього, а саме аркуші № 106 та НОМЕР_2 в томі № 2, а саме протокол явки з повинною.

Продовжуючи свої злочинні наміри ОСОБА_14 , керуючись єдиним умислом направленим на знищення офіційних документів 13.08.2012 року, 30.08.2012 року, будучи доставлений до зали судового засідання № 2 Дніпровського районного суду м. Києва, що за адресою: м. Київ. вул. Івана Сергієнка, 3 для ознайомлення з матеріалами кримінальної справи ОСОБА_14 під час ознайомлення з матеріалами кримінальної справи в невстановлений досудовим розслідуванням період часу, невстановленим досудовим слідством шляхом умисно незаконно знищив офіційний документ кримінальної справи відносно останнього, а саме аркуш № НОМЕР_3 в томі № 3, а саме постанову судового засідання та аркуш № 14 в томі № 3, а саме розписку про отримання копії обвинувального висновку.

Приблизно о 16 год. 00 хв. 20.09.2012 року секретар судового засідання ОСОБА_80 оглянула матеріали кримінальної справи та виявила відсутність зазначених документів, які умисно знищив ОСОБА_14 .

За результатами огляду матеріалів кримінальної справи спеціально створеною комісією з працівників суду було складено відповідний акт від 20.09.2016 року, яким зафіксовано знищення аркушів справи, які умисно знищив ОСОБА_14 в особистих інтересах.

Таким чином, на думку прокурора, ОСОБА_14 , скоїв умисне знищення офіційних документів, в особистих інтересах, тобто кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 357 КК України.

У ході судового розгляду ОСОБА_14 свою вину у вчиненні цього злочину не визнав та вказав, що у дату, коли було виявлено відсутність зазначених документів він до суду не доставлявся, а у дні, які зазначені в обвинувальному акті, як дні, коли він ознайомлювався з матеріалами кримінальної справи, будь-які порушення порядку ознайомлення зафіксовані не були, про що свідчать відповідні відповіді з батальйонцу конвойної служби.

Свідок ОСОБА_81 будучи допитаною у суді, вказала що свідком подій вказаних у акті вона не була, а лише підписала акт і все, а тому показання цього свідка на переконання суду присяжних є неналежним доказом.

Свідок ОСОБА_80 зауважила, що будь-яких подій про обставини вчинення цього злочину не пам'ятає, а тому показання цього свідка на переконання суду присяжних є неналежним доказом.

Відповідно ж до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст.9 КПК України.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.

Суд же відповідно до ст.26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

Тобто обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

У цій ситуації, судом присяжних встановлено, що згідно відповіді Київського СІЗО ОСОБА_14 був доставлений до суду 26.07.2012, 02.08.2012, 13.08.2012, 30.08.2012.

Разом з тим, з повідомлення батальйону конвойної служби від 27.07.2016 вбачається, що рапорти та доповідні про будь-які позаштатні ситуації, про ті чи інші випадки порушення обвинуваченими положень діючого законодавства, вчинення прямо заборонених дій від працівників конвою, які здійснювали доставку обвинувачених 26.07.2012, 02.08.2012, 13.08.2012 та 30.08.2012 до Дніпровського районного суду м. Києва, до командування підрозділу не надходило.

Відсутні в матеріалах справи і будь-які документи (акти, доповідні та ін.) складені відповідними особами Дніпровського районного суду м. Києва у вказані у обвинувальному акті дні (26.07.2012, 02.08.2012, 13.08.2012 та 30.08.2012), щодо виявлені відсутності тих чи інших документів. Навпаки, в матеріалах справи наявні акти складені секретарем судових засідань ОСОБА_82 та судовим розпорядником ОСОБА_83 про те, що 13.08.2012 та 30.08.2012 ОСОБА_14 знайомився з матеріалами кримінальної справи, проте, від складання розписки про ознайомлення відмовився. Разом з тим, зазначені акти не містять відомості про те, що після ознайомлення особи з матеріалами справи, виявлено відсутність будь-яких документів (а.п.195-196 том 6).

Щодо даних відображених у акті посадових осіб Дніпровського районного суду м. Києва від 20.09.2012 про знищення документів обвинуваченим, то вони на переконання суду присяжних, у цьому випадку, не можуть бути основоположними так як зазначеним актом лише констатовано відсутність аркушів справи.

Крім того, в самому акті зазначено, що «…після ознайомлення 20 вересня 2012 року підсудний ОСОБА_14 …було виявлено, що аркуші кримінальної справи були вирізані», тобто даний акт констатує події, які мали місце 20.09.2012 року, в той час, як стороною обвинувачення обвинуваченому ОСОБА_14 обвинувачення у знищенні аркушів кримінальної справи саме 20.09.2012 року не висувається взагалі.

Не було вилучено даних документів у обвинуваченого і під час здійснення виїмки на території слідчого ізолятора у камері де він безпосередньо утримувався (а.п. 38-39 том № 8).

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.

Тобто, жодний із наданих стороною обвинувачення доказів як сам по собі, так і в сукупності з іншими, з точки зору достатності та взаємозв'язку, не дає достатніх підстав стверджувати поза розумним сумнівом про винуватість ОСОБА_14 у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 1 ст. 357 КК України.

А тому, суд присяжних вважає, що, усі докази сторони обвинувачення є такими, що залишають місце сумнівам, тобто не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Ст. 9 КПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов'язок доведення лежить на обвинуваченні і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.

Стаття 2 КПК України передбачає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинна відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких між іншим, відносяться: верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Так, зокрема, згідно з ст. ст. 8, 9, 17 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Бо, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

А, відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Також, суд присяжних оцінюючи та аналізуючи докази в їх сукупності, звертає особливу увагу на один із конституційних принципів, закладених в ст. 62 Конституції України, щодо прав, свобод та обов'язків людини і громадянина, де визначено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, тому що доведення вини - це завдання сторони обвинувачення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому, суд в черговий раз наголошує на тому, що будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачений КПК України, суду надано не було.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд присяжних за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про недоведеність вчинення обвинуваченим ОСОБА_14 умисного знищення офіційних документів, в особистих інтересах, тобто кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 357 КК України.

Відтак, ОСОБА_14 у частині обвинувачення за ч.1 ст. 357 КК України, відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, необхідно визнати невинуватим та виправдати.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_14 за вчинення злочинів винуватість у яких останнього визнана судом доведеною, суд присяжних, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.

Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_14 не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання покарання ОСОБА_14 є вчинення кримінального правопорушення (злочину) в стані алкогольного сп'яніння.

Також, суд присяжних враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, стан здоров'я, невстановленість судом наявності зв'язків з антигромадськими елементами, спосіб життя (не працює, раніше не судимий, не одружений, вища освіта), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає прийнятні соціальні зв'язки; позицію потерпілого щодо необхідності призначення довічного позбавлення волі та прокурора про доцільність призначення покарання у вигляді 13 років позбавлення волі; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; його поведінку під час та після вчинення злочинних дій те, що відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, право на життя є невід'ємним правом людини, ніхто не може бути свавільно його позбавлений та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статей 187, 115 КК України, з визначенням остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 даного Кодексу, у виді позбавлення волі.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд присяжних однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі у межах санкцій ст.ст.115, 187 КК України, є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Підстав для призначення довічного позбавлення волі обвинуваченому суд присяжних, враховуючи дані про його особу, положення КК України та Постанови, не убачає.

При вирішенні цивільного позову ОСОБА_12 до ОСОБА_14 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), суд присяжних виходить з наступного.

Цивільний позивач у судовому засіданні свої вимоги обґрунтував пережитими ним стражданнями та супутніми витратами пов'язаними з похованням ОСОБА_15 .

Представник цивільного позивача у судовому засіданні зазначив, що позов слід задовольнити враховуючи вчинення відповідачем відносно позивача даного злочину з урахуванням обставин та мотивів викладених в позовних заявах.

Цивільний відповідач та його захисник заявлений цивільний позов не визнали так, як ОСОБА_14 злочинів за ст.ст. 187, 115 КК України не вчиняв, а тому, у розумінні ст. 1166, 1167 ЦК України, не є належним відповідачем у справі.

Суд присяжних, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши надані ними доказами з точки зору належності і допустимості, та розглянувши сам спір у кримінальному провадженні, на підставі ч. 5 ст. 128 КПК України, за правилами, встановленими цим Кодексом та в частині процесуальних відносин, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, які цим Кодексом не врегульовані, застосувавши норми Цивільного процесуального кодексу України в частині, що не суперечать засадам кримінального судочинства, вважає за необхідне зазначити про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, що кореспондується з нормами ст. 1177 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У судовому засіданні цивільним позивачем було надано у розумінні ст. 60 ЦПК України належні та допустимі докази понесеної ним матеріальної шкоди у сумі 10185, 50 грн., а тому позов у цій частині слід задовольнити, як обгрунтований.

Разом з тим, вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд присяжних враховує, за яких обставин і якими діями вона завдана, яким є ступень вини кожного з заподіювачів, в якій грошовій сумі потерпілий вказує на пов'язані з нею втрати та з чого при цьому виходить.

Зокрема, статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Зокрема, п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.95 року регламентовано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За таких обставин суд присяжних, враховуючи наявність моральної (немайнової) шкоди у потерпілого, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), та виходячи з положень ст. 128 КПК України, та норм ЦК України, визначає розмір такої шкоди з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), стану здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану та з урахуванням інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості й вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого/цивільного відповідача на користь потерпілого/цивільного позивача 200000 гривень.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України суд присяжних вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченому термін його попереднього ув'язнення, а саме з 14.09.2010 до 22.11.2016, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Накладений на підставі постанови старшого слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_84 від 12.11.2010 арешт на майно ОСОБА_14 слід залишити без змін, у зв'язку із призначенням йому додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд присяжних

УХВАЛИВ:

ОСОБА_14 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 357 КК України та виправдати його, у зв'язку з недоведеністю вчинення ним цього кримінального правопорушення.

ОСОБА_14 визнати винуватим у пред"явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 187, п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити покарання:

? за ч. 4 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років із конфіскацією майна;

? за п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України - у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років 4 (чотири) місяці із конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_14 покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років 4 (чотири) місяці із конфіскацією майна.

В силу ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в строк відбування покарання термін його попереднього ув'язнення, а саме з 14.09.2010 до 22.11.2016 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі та звільнити останнього від відбування покарання у виді позбавлення волі безпосередньо по його повному відбуттю.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою - скасувати, у зв'язку з чим звільнити останнього з-під варти негайно в залі суду.

Цивільний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_14 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином) - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_12 , 10185 (десять тисяч сто вісімдесят п'ять) гривень 50 копійок матеріальної шкоди, та 200000 (двісті тисяч) гривень моральної шкоди, а всього 210 185 (двісті десять тисяч сто вісімдесят п'ять) гривень 50 копійок.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Накладений на підставі постанови старшого слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_84 від 12.11.2010 арешт на майно ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін, до моменту конфіскації майна останнього за цим судовим рішенням.

Стягнути з ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на залучення експертів, а саме: вартість проведення судово-медичної експертизи № 482 мб від 09.12.2010 - 774,00 гривень; вартість проведення судово-медичної експертизи № 483 мб від 13.12.2010 - 1925, 30 гривень; вартість проведення судово-медичної експертизи № 940 мб від 23.11.2010 - 557,28 гривень; вартість проведення судово-медичної експертизи № 380 мб від 25.12.2010 - 1159,92 гривень.

Речові докази: каблучку з металу білого кольору, каблучку з металу жовтого кольору, сережки, ланцюжок з хрестиком білого кольору - повернути ОСОБА_12 ; фрагменти одягу трупа, черевики, зразком грунту - знищити; три недопалки цигарок - знищити; грошові кошти, вилучені у ОСОБА_14 та передані на зберігання під розписку потерпілому ОСОБА_12 залишити у володінні останнього.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Суддя: ОСОБА_2

Присяжний: ОСОБА_3

Присяжний: ОСОБА_4

Присяжний: ОСОБА_5