Справа № 755/14646/16-к
1-кп/755/929/16
"22" листопада 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12016100040011681 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Клюшниківка Миргородського району Полтавської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, працюючого вантажником в ТОВ «Фоззі Фуд», одруженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, 2009 та 2016 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 22.07.2010 року за ч. 1 ст. 187, ч. 5 ст. 185, 70, 71 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі; постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25.06.2015 року на підставі ст. 81 КК України звільнений з невідбутим строком 1 рік 9 місяців 5 днів,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
17.08.2016 року близько 12 години 50 хвилин ОСОБА_7 , знаходячись в салоні трамваю № 33, помітив раніше невідомого йому ОСОБА_5 , який при собі мав мобільний телефон марки «Sony Xperia L», і в цей час у нього виник злочинний умисел, спрямований на повторне відкрите викрадення чужого майна, а саме зазначеного мобільного телефону. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , побачивши, що ОСОБА_5 вийшов на зупинці громадського транспорту «Червоногвардійська», почав його переслідувати та після того, як ОСОБА_7 наздогнав ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, наказав ОСОБА_5 віддати йому телефон, на що той відповів відмовою. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_7 , близько 13 години цього ж дня, перебуваючи на перехресті вулиць Сосюри та Хоткевича в м. Києві, з метою подолання опору ОСОБА_8 , застосував відносно потерпілого фізичне насильство, що не є небезпечне для життя та здоров'я, наніс йому один удар рукою в обличчя, після чого відкрито заволодів його мобільним телефоном марки «Sony Xperia L» вартістю 2200 гривень, в якому знаходилась карта мобільного оператора зв'язку «Київстар», вартістю 15 гривень, заподіявши останньому матеріальну шкоду на загальну суму 2215 грн.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_7 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав в повному обсязі, щиро розкаявся та пояснив, що дійсно 17.08.2016 року близько 12 години 50 хвилин він разом з товаришем ОСОБА_9 знаходячись, в салоні трамваю № 33, помітив раніше невідомого йому ОСОБА_5 , який при собі мав мобільний телефон марки «Sony Xperia L». Побачивши, що ОСОБА_5 вийшов на зупинці громадського транспорту «Червоногвардійська», почав його переслідувати. Після того, він наздогнав потерпілого та наказав йому віддати телефон, на що той відповів відмовою. Потім він вдарив його рукою в обличчя та відібрав у потерпілого мобільним телефоном марки «Sony Xperia L» та з місця вчинення злочину втік. Також ОСОБА_7 зазначив, що того дня був в стані алкогольного сп'яніння, оскільки святкував народження дитини.
Показання ОСОБА_7 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Крім визнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, його вина повністю доводиться зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: показаннями потерпілого ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , які не викликають у суду сумніву з точки зору їх достовірності.
Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 показав, що 17.08.2016 року близько 12 години 50 хвилин на зупинці трамваю «Червоногвардійська» він вийшов з трамваю, а ОСОБА_7 , що також їхав в трамваї, пішов за ним. Коли ОСОБА_7 його наздогнав, то вдарив його рукою в обличчя, від чого він перечепився та впав. Потім ОСОБА_7 відібрав у нього мобільний телефон та втік. Також потерпілий зазначив, що під час вчинення злочину обвинувачений був в стані алкогольного сп'яніння.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_7 народилася дитина та вони разом святкували і вживали алкогольні напої у великій кількості. Потім вони їхали в трамваї, де ОСОБА_7 помітив потерпілого з телефоном в руках. На зупинці трамваю «Червоногвардійська» потерпілий вийшов з трамваю, а ОСОБА_7 побіг за ним. Свідок побіг за ОСОБА_7 та побачив, як той вимагав у потерпілого, щоб той віддав йому мобільний телефон. Потерпілий не погоджувався. Потім ОСОБА_7 все ж таки відібрав у нього мобільний телефон. Після цього ОСОБА_7 показав йому мобільний телефон та вони разом сіли до маршрутного таксі і поїхали додому, де були затримані працівниками поліції.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду показав, що 17.08.2016 року він був запрошений працівниками поліції в якості понятого під час вилучення мобільного телефону у обвинуваченого. Свідок підтвердив, що у обвинуваченого було вилучено мобільний телефон, який належав потерпілому. Також свідок сказав, що не був очевидцем злочину.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 надав суду аналогічні показання.
Згідно ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них законом покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст.9 КПК України.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення; 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.
Суд же відповідно до ст. 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, а ч.1 ст.337 КПК України передбачає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
Тобто обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
Крім того, відповідно до ст. 23 КПК України сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення, з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом. Даний обов'язок закону стороною обвинувачення належним чином не був виконаний. Свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 викликалися в судові засідання, призначені на 13 жовтня 2016 року та 07 листопада 2016 року, однак до суду на виклик не з'явилися, у зв'язку з чим до них було застосовано примусові приводи 07 листопада 2016 року, які виконані не були. Судом було вжито всі можливі заходи для забезпечення явки в судове засідання вказаних свідків. З метою дотримання розумних строків розгляду, сторона обвинувачення відмовилась від їхнього допиту.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_7 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_7 у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, тобто у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно працює, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, характеризується посередньо, раніше судимий, а також суд враховує його вік та стан здоров'я.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, є щире каяття.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
На підставі викладеного, з урахуванням особи обвинуваченого, суд не знаходить підстав для застосування щодо ОСОБА_7 положень ст.ст. 69, 75 КК України.
З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, суд вважає за доцільне призначити йому покарання у виді позбавлення волі, та на підставі ст.71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Крім того, суд вважає необхідним застосувати ч. 1, ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувавши ОСОБА_7 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В порядку ст.100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів.
Цивільний позов не заявлено. Процесуальні витрати не понесені.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України частково приєднати ОСОБА_7 до покарання, призначеного за цим вироком, невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Куликівського районного суду Чернігівської областівід 22.07.2010 року, остаточно визначивши йому покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_7 , у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, залишити без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з 17.08.2016 року.
Зарахувати ОСОБА_7 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 72 КК України.
Речові докази у справі, а саме: - мобільний телефон «Sony», імей № НОМЕР_1 , що переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_5 - повернути потерпілому; сім-карту мобільного оператора зв'язку «Київстар» № НОМЕР_2 та сім-карту мобільного оператора зв'язку «Київстар» № НОМЕР_3 , що передані у камеру схову речових доказів Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, на підставі квитанції № 012300 - повернути власнику.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м.Києва через Дніпровський районний суд м.Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії судового рішення.
Обвинуваченому роз'яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз'яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання, обвинуваченому роз'яснюється право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.
Суддя: