ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
21 листопада 2016 року 08:30 №826/12146/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу
за позовом Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України»
доПрезидента Університету сучасних знань ОСОБА_1
про визнання протиправними дій,
Всеукраїнська громадська організація «Комітет конституційно-правового контролю України» звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Президента Університету сучасних знань ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Президента Університету сучасних знань ОСОБА_1, що полягають у відмові в задоволенні запиту на інформацію Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2016 відкрито скорочене провадження у справі та запропоновано відповідачу, в разі невизнання адміністративного позову, у десятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду письмові заперечення проти позову та докази на підтвердження цих заперечень або заяву про визнання позову.
Відповідач у визначений судом строк заперечення на позовну заяву не надав, заяву про визнання позову також суду не надіслав. Відповідачу була надіслана ухвала про відкриття скороченого провадження за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка вручена представнику відповідача 17.08.2016.
Відповідно до частини 4 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку скороченого провадження та прийняття рішення по справі, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що Всеукраїнська громадська організація «Комітет конституційно-правового контролю України» звернулась до Президента Університету сучасних знань ОСОБА_1 , як до розпорядника інформації, із запитами про надання інформації від 13.01.2016 №23/1-16 про надання інформації про ВНЗ, яка є предметом суспільного інтересу, у вигляді належним чином засвідчених копій документів:
1. Статуту ВНЗ.
2. Свідоцтва про реєстрацію ВНЗ.
3. Ліцензії на провадження ВНЗ освітньої діяльності за відповідними
4. спеціальностями та додатки до них.
5. Сертифікат про акредитацію освітньої програми ВНЗ.
6. Витяг ВНЗ із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців.
7. Перелік структурних підрозділів та робочих органів ВНЗ з виказанням їх адрес, телефонів, прізвищ керівників.
8. Правил прийому до ВНЗ у 2016 році.
9. Положення про приймальну комісію ВНЗ у 2016 році.
10. Наказу про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ у 2016 році.
11. Переліку та вартості платних освітніх та інших послуг, які надаються ВНЗ та його структурними підрозділами.
12. Плану роботи ВНЗ у сферах наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності.
Президент Університету сучасних знань ОСОБА_1 листом від 15.02.2016 №212Я повідомив Всеукраїнську громадську організацію «Комітет конституційно-правового контролю України», що у зв'язку із складним матеріальним станом, Університет не має можливості виготовити копії запитуваних документів та зазначив, що інформація, що запитується міститься на сайті Університету за посиланням: http://www.umk.edu.ua/ua/. Також, в листі зазначено, що інформація щодо ліцензій та сертифікатів про акредитацію знаходиться в Міністерства освіти та науки України, як органу державної влади, що здійснює ліцензування освітньої діяльності в Україні.
Позивач, вважаючи протиправною відмову Президента Університету сучасних знань ОСОБА_1 у наданні інформації на запити про надання інформації від 13.01.2016 №23/1-16, звернувся до суду з даним позовом.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статті 3 зазначеного вище Закону право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно до частини сьомої статті 6 вказаного Закону обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
У пункті 6 частини першої статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зазначається, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені (ч. 5 ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
Статтею 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом.
Зі змісту листа Президента Університету сучасних знань ОСОБА_1 листом від 15.02.2016 №212Я видно, що відповідач відмовився надавати витребувану в запиті позивача інформацію, розпорядником якої він є, виключно через те, що в Університету відсутні кошти на ксерокопію витребуваних документів. Також, відповідач зазначив, що запитувана інформація міститься на сайті Університету за посиланням: http://www.umk.edu.ua/ua/.
Однак, суд не погоджується з наданою відповідачем відповіддю, з огляду на наступне.
Частиною другою статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено приписи Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому позовна вимога про визнання протиправними дій Президента Університету сучасних знань ОСОБА_1, що полягають у відмові в задоволені запиту на інформацію Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Також, позивач просить відшкодувати витрати на правову допомогу, у зв'язку з підготовкою позовної заяви, відповідно до договору про надання юридичних послуг від 22.04.2016 у розмірі 3 500,00 грн.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно положень статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До складу витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, відносяться витрати на правову допомогу.
Частиною 1 статті 90 зазначеного Кодексу закріплено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Частиною 3 названої правової норми передбачено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
На реалізацію наведеної бланкетної норми, 20.12.2011 прийнято Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», в статті 1 якого закріплено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Стаття 2 цього Закону встановлює, що у разі якщо сторона у цивільній чи адміністративній справі звільнена від оплати витрат на правову допомогу, компенсація таких витрат виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, у розмірі, що не перевищує 2,5 відсотка встановленої законом мінімальної заробітної плати в місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Згідно пункту 8 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період визначається Законом про Державний бюджет України.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 № 928-VIII встановлено, що в 2016 році мінімальна заробітна плата в місячному розмірі з 1 січня складає 1378 гривень.
Таким чином, максимальний граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу за годину участі особи, яка надавала правову допомогу поза судовим засіданням становить: 1378х40%=551,20 грн. за годину, і не може перевищувати дану суму.
Отже, підставою для відшкодування судових витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів щодо взаємозв'язку між сплаченими позивачем спеціалісту у галузі права коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору, який стосується безпосередньо підготовки процесуальних документів та супроводження даної судової справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат, представником позивача до адміністративного позову були додані наступні докази звернення до фахівця в галузі права, оплати та приймання послуги з правової допомоги, з наведеною калькуляцією затраченого часу, а саме: копії договору про надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) від 22.04.2016, акта передачі-прийому наданих правових послуг, правової допомоги відповідно до договору про надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) від 22.04.2016 б/н від 29.06.2016, диплома спеціаліста про отримання повної вищої освіти за спеціальністю «Правознавство», виписки з особового рахунку та платіжного доручення від 30.06.2016 №42 на суму 3500,00 грн.
Суд, ознайомившись із актом передачі-прийому наданих правових послуг, правової допомоги відповідно до договору про надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) від 22.04.2016 б/н від 29.06.2016 встановив, що він складається з 8 пунктів.
Однак, пункт 8 «підготовка позову до Окружного адміністративного суду міста Києва» на який виділено дві години, узагальнює всі попередні сім пунктів, на які виділені шість годин.
Окрім того, суд наголошує, що адміністративна справа №826/12146/16 розглядалась в порядку скороченого провадження, без виклику сторін в судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2016 суд витребовував від позивача додаткові документи, проте на момент прийняття судового рішення по справі, витребувані документи надані не були.
Вказане свідчить про те, що пункт 7, який передбачає складання інших процесуальних документів на вимогу замовника протягом всього розгляду справи, ні позивачем, ні його представником не виконувався.
Аналізуючи викладене, а також документи надані представником позивача на підтвердження витрат на правову допомогу, суд прийшов до висновку, що надані документи можуть слугувати належними та допустимими доказами щодо підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн.
У відповідності до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи, що Президент Університету сучасних знань ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) у розумінні статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України є розпорядником інформації, то суд на підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідним присудити здійснені Всеукраїнською громадською організацією «Комітет конституційно-правового контролю України» судові витрати за рахунок відповідача.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись положеннями статей 94, 160-163, 183-2, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Президента Університету сучасних знань ОСОБА_1, що полягають у відмові в задоволені запиту на інформацію Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України».
3. Стягнути з Президента Університету сучасних знань ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» (код ЄДРПОУ 35416341) судові витрати в сумі 1 450 (одну тисячу чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп.
4. Стягнути з Президента Університету сучасних знань ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» (код ЄДРПОУ 35416341) витрати на правову допомогу, які складають 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп.
Відповідно до пунктів 9, 10 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя К.М. Кобилянський