ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
22 листопада 2016 року № 826/11077/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1,
до відповідача управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації,
третя особа без самостійних вимог на предмет спору департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації,
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації про:
- визнання протиправними дій відповідача по складанню та видачі офіційних листів замість видачі ОСОБА_2 посвідчення "інвалід війни",
- зобов'язання відповідача видати ОСОБА_1 посвідчення "інвалід війни".
В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідачем було безпідставно відмовлено у видачі посвідчення "інвалід війни", оскільки позивачем було надано всі необхідні документи, в тому числі, які підтверджують її участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони.
Відповідач по суті заявлених позовних вимог просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачем не підтверджено належним докумертом участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони. Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації надіслав на адресу суду лист, в якому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Листом від 19.04.2016 № 36-975 управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації повідомило позивача про відсутність підстав для надання йому статусу інваліда війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видачі посвідчення, оскільки не надано документального підтвердження факту залучення ОСОБА_1 до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Позивач вважаючи протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації щодо відмови у наданні їй статусу інваліда війни та у видачі відповідного свідоцтва, звернулася до суду з даним позовом.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Статтею 1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що останній спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
У відповідності до статті 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
В той же час, пунктом 9 частини другої статті7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, зокрема, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
З аналізу зазначеної норми слідує, що обов'язковими умовами за якими особу можна віднести до інвалідів війни, згідно з пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", є наявність у особи інвалідності, наявність доказів залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, та Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06 червня 1975 року №90, формування Цивільної оборони, в тому числі невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про Цивільну оборону України" силами цивільної оборони є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про Цивільну оборону України" невоєнізовані формування цивільної оборони створюються в областях, районах, містах Києві та Севастополі, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 12 Закону України Закону України "Про Цивільну оборону України" для забезпечення заходів з цивільної оборони, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій та проведення спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування створюються спеціалізовані служби цивільної оборони: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, оповіщення і зв'язку, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення та інші. Для проведення евакуаційних заходів в умовах надзвичайних ситуацій на базі місцевих державних адміністрацій створюються евакуаційні комісії.
У ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь формування, що створювалися в іншому порядку ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялися у райони виконання робіт згідно розпорядження керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме відповідно до довідки про підвищену оплату праці за роботу в зоні відчуження № 833 ОСОБА_1 в період з 01.06.1986 по 31.07.1986 працювала у населеному пункті Прип'ять в зоні відчуження ЧАЕС.
Відповідно до витягу із протоколу № 2 засідання Тимчасової комісії для перевірки правильності посвідчень "Учасник ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС" позивачу підтверджено правильність видачі посвідчення учасник ліквідації наслідків на ЧАЕС.
Також в матеріалах справи наявна копія посвідчення громадянки, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серія НОМЕР_1 від 18.03.1997 та вкладка учасника ліквідації аварії на Чорнобильській НОМЕР_2 від 27.05.1997.
Разом з тим, листом від 21.04.2016 № 36-238 управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної державної адміністрації підтвердило відповідність документів з оригіналами, які містяться у особовій справі.
До матеріалів справи долучено копію довідки Медико-соціальної експертизи м. Києва Спеціалізованої радіологічної медико-соціальної експертної комісії Серія КИЕ-1 № 046951, про те, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
У свою чергу, відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що з 1974 року остання прийнята на роботу до Чорнобильської АЕС з подальшим переведенням на різні посади, відповідно до відмітки ОСОБА_1 звільнена 02.03.1988.
З урахуванням викладеного, враховуючи наявність довідки про підвищену оплату праці за роботу в зоні відчуження № 833 ОСОБА_1 в період з 01.06.1986 по 31.07.1986 працювала у населеному пункті Прип'ять в зоні відчуження ЧАЕС, наявність довідки про встановлення ІІ групи захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, суд дійшов висновку про підтвердження факту участі позивача у складі формувань Цивільної оборони при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Як вбачається із матеріалів, позивачем визначено наступні позовні вимоги - визнання протиправними дій відповідача по складанню та видачі офіційних листів замість видачі ОСОБА_1 посвідчення "інвалід війни", зобов'язання відповідача видати ОСОБА_1 посвідчення "інвалід війни", однак позивачем обрано не вірний спосіб захисту порушених прав та інтересів, оскільки вимога про видачу посвідчення є передчасною, так як їй передує факт встановлення статусу "інваліда війни".
Відповідно до частини другої статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. При цьому слід ураховувати, що в такому разі в мотивувальній частині рішення суд повинен навести відповідне обґрунтування.
Відповідно до ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Суд за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень може прийняти іншу постанову у випадках, встановлених законом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог, а саме визнати протиправною відмову відповідача щодо надання ОСОБА_1 статусу інваліда війни, зобов'язати відповідача повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 69-71, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації щодо встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда війни.
3. Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни з урахуванням висновків суду.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Я.І. Добрянська