23 серпня 2016 р. Справа № 804/1039/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Позивача 1 приватного акціонерного товариства «ОСОБА_3, Інк», Позивача 2 ОСОБА_4 до Бабушкінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання неправомірними дій та скасування постанови,-
Позивач 1 Приватне акціонерне товариство «ОСОБА_3, Інк», Позивач 2 ОСОБА_4 звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Бабушкінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання неправомірними дій та скасування постанови від 26.01.2016 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні ВП № 49828081 у розмірі 1 360,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанова про накладення штрафу винесена без правових підстав, оскільки нею притягнуто до відповідальності посадових осіб підприємства позивача після зауважень щодо незаконності та необґрунтованості вимоги надати документи на адресу відділу Державної виконавчої служби.
Позивачі у судове засідання не прибули, представник позивача 2 надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржувану постанову винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, причини неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим суд ухвалив проводити розгляд справи без його участі.
Суд зазначає, що Бабушкінський відділ Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції як суб'єкт владних повноважень не виконав обов'язку, покладеного на нього статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в частині доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Крім того, відповідачем всупереч неодноразовим вимогам суду, так і не надались матеріали виконавчого провадження до суду, у зв'язку з чим суд керується приписами чинного законодавства та доказами, наявними у матеріалах справи.
Розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
26 січня 2016 року державним виконавцем Бабушкінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_5 винесено постанову ВП № 49828081 про накладення на боржника - посадову особу приватного акціонерного товариства «ОСОБА_3, Інк» ОСОБА_4 штрафу у розмірі 1360,00 грн.
Винесенню спірної постанови передувало направлення державним виконавцем 18.01.2016 року повторної вимоги про надання документів, необхідних для виконавчих проваджень про стягнення заборгованості з приватного акціонерного товариства «ОСОБА_3, Інк». Вказану вимогу необхідно було виконати в строк до 22.01.2016 року.
Як зазначили позивачі у позові, вказана вимога державного виконавця щодо надання документів та відомостей (№ 0314/1015/7 від 18.01.2016 року) надійшла до боржника лише 22.01.2016 року, тобто у день, останній для надання відомостей.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
У відповідності до частини 2 статті 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998 року №202/98-ВР завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено обов'язок державного виконавця вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
В силу частини 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.
У пункті 1.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802, вимога державного виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов'язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання державному виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення. У вимозі зазначаються: а) найменування органу ДВС; б) дата відкриття та номер виконавчого провадження; в) реквізити виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження (його резолютивна частина у разі потреби); г) прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця; ґ) перелік дій, які необхідно вчинити; д) строк виконання вимоги; е) наслідки невиконання вимоги. Вимога підписується державним виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв'язку або вручається державним виконавцем особі, яка зобов'язана вчинити дії.
У відповідності до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом
Таким чином, здійснюючи перешкоди державному виконавцю у проведенні виконавчих дій, особа вчиняє правопорушення та підлягає притягненню до відповідальності в порядку, визначені законодавством.
У разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону (стаття 89 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно частини 1 статті 90 Закону України «Про виконавче провадження» за порушення вимог цього Закону, невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Суд відхиляє доводи позивача, що запит відповідача не відповідав вимогам оформлення запиту, а тому позивач письмово повідомив державного виконавця, що відповідь не може бути надана, оскільки самої відповіді, а також доказів її направлення та вручення Бабушкінському відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції позивачами надано не було.
Також позивачами не наведено та не надано жодних інших документів, які б свідчили про стан виконання вимоги та виконавчих документів.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Позивача 1 Приватного акціонерного товариства «ОСОБА_3, Інк», Позивача 2 ОСОБА_4 до Бабушкінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання неправомірними дій та скасування постанови - відмовити у повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_1