Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11-кп/781/788/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 186 (82, 86-1, 141) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
21.11.2016 м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому кримінальне провадження №12016120020005961 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 липня 2016 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, Кіровоградської області, українця, громадянина України, одружений, працює вантажником у будівельній фірмі, освіта середня спеціальна, не одружений, не працює, проживає АДРЕСА_1 , раніше судимий:
-27.03.2000 року Кіровським районним судом м. Кіровограда (далі тим же судом) за ч.2 ст.141 КК України до 2 років позбавлення волі;
-27.09.2000 року тим же судом за ч.2 ст.141, 43 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;
-20.10.2000 року тим же судом за ч.3 ст.186, ст..304, 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі;
-08.06.2011 року тим же судом за ч.2 ст.186 КК України до 6 років позбавлення волі.
засуджено за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
Доля речових доказів вирішена в порядку ст.100 КПК України.
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 .
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він вчинив відкрите викрадення чужого майна грабіж, поєднаний з насильством, який не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинено повторно.
Так, 10.05.2016 року о 10 год. 50 хв. обвинувачений перебуваючи біля «Укрпошти» по вул.. Попова, 11, кор.1, що у м. Кіровограді, побачив невідому ОСОБА_9 , стосовно якої вирішив вчинити грабіж. Зокрема, ОСОБА_6 підійшов до потерпілої та відкрито, повторно, шляхом ривка зірвав з її шиї золотий ланцюжок, вартістю 5344 грн. 56 коп. з кулоном, вартістю 338 грн. 49 коп., спричинивши при цьому тілесні ушкодження у вигляді садна по лівій поверхні шиї, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. З викраденим з місця вчинення злочину зник, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду в розмірі 5683 грн. 05 коп.
В апеляції обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок суду першої інстанції щодо нього змінити в частині призначеного покарання, застосувати ст.69 та 75 КК України та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі. Мотивуючи тим, що суд першої інстанції, призначаючи йому покарання, не врахував пом'якшуючі обставини, а саме те, що він хворіє на туберкульоз легенів, який необхідно лікувати у туберкульозному диспансері, Також, має на утриманні двох дітей та батька, який є інвалідом першої групи інвалідності та потребує догляду.
Під час апеляційного розгляду згаданого кримінального провадження обвинувачений змінив свої апеляційні вимоги й просив застосувати до нього вимоги ст..75 КК України, звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням. Також підтримав подані ним раніше апеляційні вимоги.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляції і просив вирок районного суду залишити без зміни, обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника-адвоката ОСОБА_8 , які підтримали свої апеляційні вимоги і просили їх задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляції, колегія суддів приходить до таких висновків.
Розглянувши справу в межах поданої апеляції, в якій не оспорюються фактичні обставини кримінального правопорушення та правова кваліфікація дій обвинуваченого, встановлено, що викладені у вироку суду висновки про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, за що його засуджено, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які є взаємоузгодженими між собою, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних на законних підставах і досліджених у судовому засіданні в порядку ст.349 ч.3 КПК України доказах.
При цьому, районний суд дотримав вимоги змісту ч.3 ст.349 КПК України, допитав обвинуваченого, який повністю визнав свою вину у інкримінованому кримінальному правопорушенні, роз'яснив учасникам процесу правові наслідки визнання фактичних обставин справи і неможливість в подальшому оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку і за згодою всіх учасників процесу визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорювалися, у тому числі і тих фактичних обставин, які зазначені в обвинувальному акті.
Суд першої інстанції, об'єктивно встановивши фактичні обставини справи, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_6 та правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинене повторно.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою безумовне скасування судового рішення, судом не встановлено.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд першої інстанції врахував вимоги статей 50, 65 КК України, щодо яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а при його призначенні суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як вбачається з вироку, призначаючи ОСОБА_6 покарання, місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, не працює, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий та вчинив злочин за 3 місяця після звільнення з місць позбавлення волі.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому суд першої інстанції обґрунтовано визнав щире каяття, повне визнання вини.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлені.
З урахуванням вищевикладеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_6 лише за умови його ізоляції від суспільства, призначивши покарання в межах санкції статі інкримінованого кримінального правопорушення.
Вказане покарання, на думку колегії суддів, є виваженим, підстави для застосування статті.69, 75 КК України відсутні.
Доводи обвинуваченого щодо недостатнього врахування судом першої інстанції при призначенні йому покарання, наявність позитивної характеристики, а також те, що він хворіє на туберкульоз легенів, який необхідно лікувати у туберкульозному диспансері, та має на утриманні двох дітей та батька, який є інвалідом і потребує догляду, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки позитивні характеризуючі данні були враховані районним судом при призначенні ОСОБА_6 покарання, що підтверджується вироком суду.
Твердження обвинуваченого щодо перебування на його утриманні двох дітей та батька інваліда, а також його хвороби, в матеріалах кримінального провадження свого підтвердження не знайшли.
Таким чином, підстав, які б давали можливість пом'якшити призначене обвинуваченому ОСОБА_6 покарання колегія суддів не вбачає, а тому вирок суду першої інстанції залишає без змін.
Разом з тим, на підставі ч.3 ст.404 КК України колегія суддів вважає необхідним змінити вирок суду в частині зарахування строку відбуття покарання.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі провадиться в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, тобто строк з моменту затримання до набрання вироком законної сили.
У відповідності до положень вище згаданої статті КК України суд першої інстанції зарахував ОСОБА_6 строк попереднього ув'язнення, однак не визначив граничний термін відбування покарання.
Зважаючи, що у відповідності до оскаржуваного вироку, обвинувачений ОСОБА_6
затриманий та перебуває під вартою з 10.05.2016 року, та те, що ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення, у відповідності до ч.5 ст.72 КК України слід зарахувати обвинуваченому ОСОБА_6 за вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04.07.2016 року в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 10 травня 2016 року по 21 листопада 2016 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Керуючись ч.5 ст.72, ст.ст.376 ч.2, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
В порядку ч.3 ст.404 КПК України вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 липня 2016 року щодо ОСОБА_6 за ч.2 ст.186 КК України -змінити.
У відповідності до ч.5 ст.72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_6 строк попереднього ув'язнення із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два позбавлення волі, тобто з 10 травня 2016 року по 21 листопада 2016 року включно.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з моменту проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді (підписи)
Згідно з оригіналом:
Суддя Апеляційного суду
Кіровоградської області ОСОБА_2