Апеляційний суд Кіровоградської області
№ 22-ц/781/2418/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Майстер І. П.
Доповідач Суровицька Л. В.
22.11.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючої судді Суровицької Л.В.,
суддів: Авраменко Т.М.,Суржика М.М.
секретар Гусак А.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2016 року про повернення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів
Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2016 року визнано позовну заяву ОСОБА_3 до фермерського господарства Пиріжка Василя Васильовича неподаною і повернуто її заявнику з тих підстав, що позивачем не були усунуті недоліки, зазначені в ухвалі суду від 27 вересня 2016 року про залишення позову без руху (а.с.19).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.23).
В судове засідання апеляційної інстанції позивач та його представник, які були відповідно до вимог ст.76 ЦПК України повідомлені про час та місце розгляду справи під розписку, не прибули, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як свідчать матеріали позовної заяви, у вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до фермерського господарства Пиріжка Василя Васильовича про стягнення орендної плати (а.с.2).
Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2016 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху, позивачу запропоновано протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви,а саме: зазначити засоби зв'язку позивача та відповідача, конкретизувати позовні вимоги (а.с.16).
Копію вказаної ухвали суду позивач отримав 04 жовтня 2016 року, що підтверджується зворотнім повідомленням (а.с.18).
Як на підстави для повернення позову, суд в ухвалі послався на те, що позивач вимоги ухвали суду від 27 вересня 2016 року не виконав, не зазначив у позовній заяві засоби зв'язку позивача та відповідача, не конкретизував позовні вимоги.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
Згідно ч.1 ст.119 ЦПК України позовна заява подається у письмовій формі.
Відповідно до п.2, ч.1 ст.119 ЦПК позовна заява повинна містити ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі.
Тобто за змістом цієї норми права, відомості щодо засобів зв'язку позивача та відповідача зазначаються лише у тому випадку, коли вони відомі позивачу і цю обставину визначає сам позивач.
За таких обставин суд безпідставно залишив позовну заяву без руху з тієї підстави, що у позові не зазначені засоби зв'язку сторін.
Відповідно до п.3, п.5 ч.2 ст.119 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду і яка відображається у прохальній частині позовної заяви.
Зміст позовної заяви ОСОБА_3 свідчить про те, що у прохальній частині позову позивач просить суд стягнути з фермерського господарства Пиріжка Василя Васильовича на його користь орендну плату в сумі 18 000 грн. (а.с.2).
Залишаючи позов без руху з тих підстав, що позивач не конкретизував позовні вимоги, суд виходив з того, що зміст позову і його назва мають розбіжності з прохальною частиною позову, оскільки позивачем викладено обставини, які фактично стосуються визнання недійсною розписки.
При цьому суд не врахував, що в силу принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч.ч1,2 ст.11 ЦПК України) позивач має право викладати зміст позовних вимог на власний розсуд.
Суд не звернув увагу на те, шо саме обставинами щодо недійсності розписки, позивач обгрунтовує свої вимоги до відповідача.
Також суд не врахував, що частиною 2 ст.31 ЦПК України передбачено, що до початку розгляду справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову. Суд же має сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом (ч.4ст.10 ).
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
За таких обставин, ухвалу суду про визнання неподаною і повернення позовної заяви не можна визнати такою, що постановлена з додержанням вимог закону, тому вона підлягає скасуванню, а позовна заява з доданими до неї матеріалами поверненню до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі .
Керуючись ст.ст. 307, 312 ч.1 п.3, 313-315ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити.
Ухвалу Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2016 року скасувати, а справу повернути в суд першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча суддя Л.В.Суровицька
Судді Т.М.Авраменко
М.М.Суржик