Провадження № 2/760/6384/16
Справа №760/18463/16-ц
01 листопада 2016 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про припинення права власності на 1/9, 1/18, 1/18 частин будинку у спільному майні, шляхом виплати грошової компенсації, визнання права власності на 1/9,1/18, 1/18 частин нерухомого майна, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про припинення права власності на 1/9, 1/18, 1/18 частин будинку у спільному майні, шляхом виплати грошової компенсації, визнання права власності на 1/9,1/18, 1/18 частин нерухомого майна.
Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі: найменування позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий; зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.
Тобто в позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.
Також слід нагадати позивачу, що позов у цивільному процесі є процесуальним засобом захисту порушеного права. Позов - це спрямована через суд вимога позивача до відповідача, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Елементами позову, які визначають суть вимог та мають важливе значення для вирішення питання про прийняття заяви і організації захисту відповідача проти позову, що є важливим для забезпечення реалізації принципу змагальності сторін у судовому процесі, є предмет позову, тобто конкретна матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, яка випливає зі спірного матеріально-правового відношення і повинна мати правовий характер; підстава позову, тобто обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які складають юридичні факти, що тягнуть за собою певні правові наслідки, підтверджують наявність спірних взаємовідносин, належність сторін до цієї справи та привід до позову для визначення межі доказування; зміст позову як вид судового захисту, якого потребує позивач.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, оскільки позивачем не викладені обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги про припинення права власності на 1/9, 1/18, 1/18 частин будинку у спільному майні, шляхом виплати грошової компенсації, визнання права власності на 1/9,1/18, 1/18 частин нерухомого майна, тобто ті юридично значимі факти відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, на основі яких він обґрунтовує свої вимоги, з викладенням обставин щодо порушеного права позивача відповідачем, із зазначенням доказів в підтвердження обґрунтування заявлених вимог доказів або наявність підстав для звільнення від доказування.
Так, позивачем ОСОБА_1 звертаючись до відповідачів з позовними вимогами про припинення права власності на 1/9, 1/18, 1/18 частин будинку у спільному майні, шляхом виплати грошової компенсації, визнання права власності на 1/9,1/18, 1/18 частин нерухомого майна, не чітко викладено зміст позовних вимог, не зазначено докази, що обгрунтовують заявлені вимоги, також позивачем в порушення вимог п.2 ч. 2 ст. 119 ЦПК України не зазначено місце проживання (перебування) відповідачів, їх поштовий індекс та засоби зв'язку.
Таким чином, в поданій позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує своє право вимоги відповідно до норм матеріального права до відповідачів, а тому не визначено характер позову та не окреслено його предмет, який би характеризував те, на що спрямований позов, тобто, які саме права позивача порушені відповідачами, який характер мають правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачами з приводу даного спору, якими правовими нормами вони регулюються та чим передбачений такий шлях поновлення, враховуючи, що ст. 16 ЦК України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів осіб, а право на звернення до суду відповідно до ст. 4 ЦПК України притаманне лише особі, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачем не визначені ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості з'ясувати предмет спору та межі доказування.
Тому, оскільки відповідно до ст. 15 цього ж Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв'язків, то зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 119 ЦПК України є передумовою відкриття провадження у справі.
Пунктом 26 Постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» передбачено, що перерахування суми судового збору здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.
Так, платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.
При цьому, платіжне доручення повинно бути підписано уповноваженою посадовою особою банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення та відміткою про зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач ОСОБА_1 зазначає що нею нібито було сплачено судовий збір в сумі 551,20 грн., з яких квитанція №5414 на суму 551,20 грн. слачена за позовом ОСОБА_5, в якій не заповнені усі передбачені графи, а саме на квитанції не зазначено уповноважену посадову особу, яка підписувала квитанцію та відсутня відмітка про зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, а також призначення платежу: за позовом ОСОБА_5.
Таким чином, надана квитанції не може вважатися належними та допустимими доказом сплати позивачем судового збору за пред'явлення позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
За наявності сумнівів у здійсненні сплати суми судового збору до Державного бюджету України і зарахування його до спеціального фонду цього бюджету суд вправі витребувати у платника відповідне підтвердження (довідку) органу Державної казначейської служби України, якому судовий збір перераховано.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про судовий збір» зі змінами та доповненнями встановлено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Перевіришвши зарахування коштів до спеціального фонду Державного бюджету України виявилось, що кошти не надходили.
Також вивченням матеріалів справи, встановлено, що відомості про перерахування судового збору у сумі 551,20 грн. за квитанцією №5414 від 25.08.2016 р. в ТУ ДСА України в м. Києві відсутні, відповідного підтвердження (довідки) органу Державної казначейської служби України про перерахування судового збору позивачем до суду також не було надано, а тому суд не вбачає підстав для відкриття провадження у справі, оскільки доказів сплати судового збору в сумі 551,20 грн. у суду відсутні.
Таким чином, даний позов не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, тому позивачу необхідно надати докази, що підтверджують сплату судового збору або документ, що звільняє від сплати судового збору, або надати докази, що підтверджують зарахування коштів до спеціального фонду Державного бюджету України.
Виходячи з вищенаведеного, позивачу необхідно викласти обставини в обґрунтування пред'явлених позовних вимог, виходячи з правовідносин, що склалися між сторонами, які їх права, свободи чи інтереси були порушені та ким, яким чином передбачені шляхи їх поновлення, чим визначений той засіб захисту права, який вони просять застосувати, з посиланням на обставини як правові підстави, а також на докази в підтвердження обставин на обґрунтування заявлених вимог.
Також згідно з чинним законодавством зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову щодо порушення прав позивача є обов'язковими для особи, яка пред'являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених у ст.ст. 119, 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
За таких обставин в силу ч.1 ст. 121 ЦПК України вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про припинення права власності на 1/9, 1/18, 1/18 частин будинку у спільному майні, шляхом виплати грошової компенсації, визнання права власності на 1/9,1/18, 1/18 частин нерухомого майна - залишити без руху, надавши строк для виправлення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання позивачами ухвали, шляхом подачі позовної заяви в новій редакції з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: С.І. Кушнір