Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/13569/15-к
03 грудня 2015 року Подільський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши скаргу директора ТОВ «ЮВК Оникс» ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого, -
Директор ТОВ «ЮВК Оникс» звернувся до Подільського районного суду м. Києва з скаргою на бездіяльність слідчого. Вимоги скарги обґрунтовуються тим, що в провадженні СВ Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві перебуває кримінальне провадження № 12012110000000592 (кримінальна справа № 49-2979) відкритого 24.06.2010 р відносно невстановлених осіб за ознаками складу особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. 30.11.2015 року, він звернувся до Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві з заявою (Клопотанням). Відповідь станом на 30.11.2015 року слідчим Подільського РУ ГУ МВС України м. Києва не надано, що він розцінює як відмову в розгляді та прийнятті рішення відносно його заяви (Клопотання).
У судовому засіданні скаржник не з'явився, участь представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча був повідомлений належним чином.
Вивчивши скаргу та додані до неї матеріали, приходжу до висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні слідчого СВ Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві перебуває кримінальне провадження № 12012110000000592 (кримінальна справа № 49-2979) відкритого 24.06.2010 р. Подільськім РУ ГУ МВС України м. Києва відносно невстановлених осіб за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. 30.11.2015 року, він звернувся до Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві з заявою (Клопотанням).
Однак слідчий суддя не може погодитись із обґрунтованістю таких доводів скаржника про допущену слідчим бездіяльність, яка полягає в не розгляді його клопотання, виходячи з наступного.
Так стаття 303 КПК України визначає, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна
Зі змісту вказаних норм чинного кримінально-процесуального закону вбачається, що законодавцем надано право заявнику, потерпілому, його представнику чи законному представнику, підозрюваному, його захиснику чи законному представнику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцю тимчасово вилученого майна, оскаржити бездіяльність прокурора, слідчого, яка зокрема полягає у нездійсненні певних процесуальних дій, які вони зобов'язані вчинити у визначений КПК України строк.
Також зі змісту вказаної норми вбачається, що законодавцем до бездіяльності слідчого та прокурора, яка може бути оскаржена в її порядку, віднесено, зокрема не здійснення останніми дій із повернення тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК України, яка визначає, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.
При системному аналізі вказаних норм чинного КПК України в сукупності з іншими його норами можна зробити висновок, що хоч законодавцем і напряму віднесено до бездіяльності слідчого або прокурора не здійснення дій визначених ст. 169 КПК України, в той же час логічним є те, що вчиненню таких дій повинна передувати подача відповідного клопотання особою про повернення їй тимчасово вилученого майна, що і було зроблено скаржником 30.11.2015 року.
В той же час слідчим суддею встановлено, що єдиною нормою, яка регулює порядок та підстави розгляду клопотань в межах досудового розслідування про виконання будь-яких слідчих дій по кримінальному провадженню є ст. 220 КПК України.
Так, зазначена норма визначає, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, у а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
З системного аналізу вказаної статті КПК України в сукупності з іншими його нормами можна зробити висновок, що законодавцем на слідчого, прокурора дійсно покладено обов'язок розглянути клопотання в строк не більше трьох днів з моменту його подання та повідомити про результати його розгляду і не розгляд такого клопотання останніми у зазначений строк та не повідомлення про результати його розгляду, є нічим іншим як їх бездіяльністю. В той же час зі змісту вказаної норми також вбачається, що право на звернення із клопотанням в порядку визначеному її положеннями мають лише сторони кримінального провадження, зокрема сторона захисту, потерпілий, його представник чи законний представник, представник юридичної особи щодо якої здійснюється провадження.
В судовому засіданні встановлено, а скаржником не спростовано, що останній не є стороною кримінального провадження № 12012110000000592 від 24.06.2010 року, у зв'язку з чим слідчий суддя приходить до висновку, що дія статті 220 КПК України, що стосується строків розгляду клопотань (і взагалі можливості звернення з клопотанням в порядку зазначеної статті), не поширюється на останнього.
Враховуючи ту обставину, що дія ст. 220 КПК України у кримінальному провадженні № 12012110000000592 від 24.06.2010 року, не поширюється на ТОВ «ЮВК Оникс», а окремого порядку, який би регулював строки розгляду клопотання органами досудового розслідування не сторін кримінального провадження чинний КПК України не містить, слідчий суддя приходить до висновку, що на строки розгляду зазначених клопотань поширюється дія ЗУ «Про звернення громадян», зокрема ст. 20, яка визначає, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Як вбачається з матеріалів скарги скаржника, клопотання про повернення майна було подано останнім до Подільського УП ГУНП України в місті Києві 30.11.2015 року, а тому строки його розгляду встановлені ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян» як на день звернення до суду із скаргою так і на день розгляду даної скарги судом, ще не закінчились.
З врахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність та про передчасність тверджень скаржника про наявність бездіяльності слідчого, що стосується не розгляду його клопотання від 30.11.2015 року.
Статті 26, 94 КПК України визначають, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Зі змісту статті 307 КПК України вбачається, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.
Слідчий суддя оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що вимоги скаржника не знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, у зв'язку з чим скарга задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян», керуючись ст.ст. 98, 99, 100, 220, 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволені скарги директора ТОВ «ЮВК Оникс» ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого - відмовити;
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
Cлідчий суддя Подільського районного суду м. КиєваОСОБА_1