печерський районний суд міста києва
Справа № 757/29568/16-а
Категорія 87
18 листопада 2016 року cуддя Печерського районного суду Цокол Л.І. розглянувши в скороченому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління ПФУ про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року було відкрито скорочене провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління ПФУ про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вимогами до Лівобережного об'єднаного управління ПФУ і просить визнати протиправними дії та рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 14.06.2016 щодо відмови ОСОБА_1, у перерахунку пенсії на підставі його заяви від 14.06.2016 року та долученої до неї довідки Генеральної прокуратури України №18- 856ЗП від 06.06.2016 року про заробітну плату за посадою, яку позивач обіймав і з якої отримував пенсію; зобов'язати управління Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести з 01 липня 2016 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно з вимогами пунктів 13 і 17 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону від 12.07.2001 №2663 - III) з розрахунку 90% із середнього заробітку, зазначеного у довідці Генеральної прокуратури України № 18-856ЗП від 06.06.2016 року без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити різницю в розмірі перерахованої та виплаченої пенсії з 01 грудня 2015 року. Допустити до негайного виконання постанову суду в частині зобов'язання Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії за вислугу років у межах суми стягнення за один місяць.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. У 2002 році відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-111) позивачу призначена пенсія за вислугою років в розмірі 90 відсотків від розміру його на той час місячної заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Після цього позивач продовжував працювати в органах прокуратури до 2009 року і перед звільненням з органів прокуратури обіймав посаду заступника Генерального прокурора України. Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (пункт 3) з і грудня 2015 року на 25 відсотків підвищено посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців органів прокуратури, розміри яких встановлено додатками 1-37,43-1, 43-2, 48-55 до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» та постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 5054 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», що дає мені право на перерахунок пенсії, призначеної на підставі ст. 50- 1 Закону України «Про прокуратуру». З урахуванням наведеного і того, що згідно пункту 13 ст. 86 чинного Закону України «Про прокуратуру» (вступив у дію з 15 липня 2015 року), пенсії працівникам прокуратури призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на те органами, 14 червня 2016 року позивач звернувся до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Каштанова, буд. 6) із заявою про перерахування йому пенсії з урахуванням відомостей, наведених у довідці Генеральної прокуратури України від 05 червня 2016 року № 18-8563П, про заробітну плату за посадою, яку він обіймав на час виходу на пенсію і з якої здійснювалось призначення пенсію. Однак листом від 14.06.2016р. №5129/14/Ш-577 Лівобережне об'єднане управління ПФУ в м. Києві повідомило про те, що згідно Закону України від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» скасовано норми, щодо пенсійного забезпечення в частині призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
У зв'язку з цим з 01.06.2015 року пенсії у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про прокуратуру», не призначаються, раніше призначені не перераховуються, тому відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від об червня 2016 року № 18-8563П.
Позивач вважає такі дії та рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову мені в перерахунку пенсії на підставі п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за №2ІЗ-УІН незаконними і такими, що порушують мої права на соціальний захист та належне пенсійне забезпечення, гарантовані як Конституцією України, так і іншими законами України, з наступних підстав. Відповідно до ч. і ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», від 5 листопада 1991 року (в редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-ІІІ, яка діяла на час призначення позивачу пенсії), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих не менше ю років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 8о відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. На підставі цього позивачу у 2002 році була призначена пенсія в розмірі 90 відсотків від суми місячного заробітку, так як його стаж роботи в органах прокуратури на той час складав 17 років.
Згідно з вимогами частини 17 статті 50-1 цього Закону України, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Відповідно до вимог статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтями 22, 64 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод громадян, а конституційні права і свободи людини і громадянина не моясуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Крім того, зі змісту статті 58 Конституції України вбачається, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював позицію, згідно з якою Конституція України виділяє певні категорії громадян України, котрі потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у
військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: У Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від об липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У своїх рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових, економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи з викладеного у цих рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій, не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Аналогічну правову позицію висловив також Верховний Суд України у постановах від ю грудня 2013 року (справа №21-348313) та 17 грудня 2013 року (справа №21-445313). А згідно із частиною першою статті 360-7 ЦПК заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами)касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
З урахуванням наведеного вище, застосовані стосовно позивача Лівобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві положення п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року за №2ІЗ-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» при прийнятті рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії за вислугою років суперечать як вимогам статті 58 Конституції України щодо застосування законів та інших нормативно-правових актів у часі, так і вимогам статей 22 і 64 Конституції України, оскільки суттєво звужують його права.
Водночас, позивач звертав увагу і на те, що і всі інші зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та інших нормативних актів, які були внесені (прийняті) після призначення йому пенсії, зокрема щодо зменшення пенсії у відсотках, обмеження граничного розміру пенсії тощо, в силу згаданих вище статей Конституції України також не можуть бути застосовані стосовно мене при перерахунку пенсії за вислугою років. Такі зміни і доповнення (прийняті нормативні акти) можуть застосовуватися лише стосовно тих осіб, які реалізовують своє право на призначення пенсії за вислугу років після вступу їх у дію.
Зокрема, така правова позиція підтверджується і змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №діі-УІІІ (вступив у дію з 01 січня 2016 року), яким встановлено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються з 1 січня 2016 року.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Тому, Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві було зобов'язане повести з 01 липня 2016 року перерахунок пенсії на підставі поданої позивачем заяви від 14.06.2016 року, документів пенсійної справи, довідки Генеральної прокуратури України від 05 червня 2016 року № 18- 8563П про заробітну плату, частин 13 і 17 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-111, що діяла на час призначення пенсії позивачу ) з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку, визначеного у довідці Генеральної прокуратури України від 01.03.2016 року без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити різницю, з врахуванням уже виплаченої пенсії за минулий період, тобто з 01 грудня 2015 року.
Згідно вимог частини 2 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцем знаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. і, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 направило свої письмові заперечення, та повідомило про те, що не погоджується із заявленими вимогами. По-перше, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні та з 01.05.1999 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% суми заробітної плати. Станом на 01.10.2016 року розмір пенсії становить 37661,23 грн. 14.06.2016 року Позивач звернувся до управління із заявою про проведення перерахунку уже призначеної пенсії на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 05.06.2016 р. № 18-856зп. Управління листом від 14.06.2016 року № 5129/14/Ш-577 повідомило про відмову в проведенні перерахунку пенсії, оскільки, з 01 квітня 2015 року набрав чинності закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213. Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень цього Закону у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних,, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. У зв'язку з викладеним з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про прокуратуру", не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.
В своєму адміністративному позові ОСОБА_1 ставить під сумнів право Держави на встановлення умов реалізації права на пенсійне забезпечення та здійснення пенсійної реформи, з метою проведення якої і прийнято Закон України від Закону України від 02.03.2015 № 213-УІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Оскільки Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 набрали чинності 01.06.2015 року, та станом на час звернення Позивача не визнанні у встановленому порядку такими, що не відповідають Конституції України, не скасовані, то наданий час підстави для проведення перерахунку пенсії призначеної за нормами Закону України «Про прокуратуру» відсутні.
Аналогічну правову позицію висловлено Київським апеляційним адміністративним судом в постановах від' 25.07.2016 року по справі 753/6371/16-а та від 28.07.2016 року по справі 753/9370/16-а, якими скасовано постанови Дарницького районного суду м. Києва про зобов'язання управління здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в задоволенні позовних вимог відмовлено, та мотивовано рішення тим, що «законодавчо встановлені підстави для перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури скасовано. Норми законодавства, якими скасовано право на перерахунок призначених прокурорам пенсії на час розгляду даної адміністративної справи є чинними і не визнані неконституційними.»
Така сама позиція підтверджується Ухвалою Вищого адміністративного суду від 07.04.2016 р. по справі 583/2219/15-а в якій чітко зазначено: « з 01.06.2015 року норми Закону України «Про прокуратуру», в тому числі ті, що регулюють порядок здійснення перерахунку пенсій прокурорським працівникам, скасовано на підставі Закону №213-УІІІ, у зв'язку з чим підстави для проведення перерахунку пенсії позивача відсутні».
По-друге, позивач в описовій частині позову обґрунтовує свої позовні вимоги зазначає статтю 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, який втратив чинність з 15.07.2015 р.
Відповідно до п. 2. ст. 5 КАСУ «Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи». Отже, посилання Позивача на вищезазначену норму закону є необгрунтованим. На сьогоднішній день діє Закон України «Про прокуратуру» від 15.07.2015 року № 1697.
В частині 2 статті 86 чинного Закону України «Про прокуратуру» визначено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Однак, ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697 передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. На сьогодні в Україні така постанова відсутня зв'язку з чим законодавчі підстави проведення перерахунків відсутні.
По - третє, відповідач звертав увагу суду на необхідності розмежування права на пенсію та права на перерахунок пенсії. Пенсія згідно ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначається у будь-який час після виникнення права на пенсію. Тобто, Позивачу після виникнення права на пенсію у 2009 році здійснено її призначення. Право на перерахунок пенсії призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру», який втратив чинність, виникає в разі підвищення оплати праці працівникам прокуратури.
Відповідно до ст. 84 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія у разі її підвищення перераховується з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15-го числа.
Оскільки на час звернення ОСОБА_1 с заявою про перерахунок його пенсії набрали чинності, не скасовані та не визнані неконституційними зміни до пенсійного законодавства, під час розгляду заяви Позивача до правовідносин щодо перерахунку пенсії необхідно застосовувати вимоги чинного законодавства.
Позовні вимоги ґрунтуються на ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. № 1791, який втратив чинність, тому, на підставі вищенаведеного законодавства, Позивач не має права на перерахунок пенси.
По - четверте, позовна вимога суперечить вимогам ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року (із змінами внесеними Законом N 911 -VIII від 24.12.2015), відповідно до якої максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про прокуратуру" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність -10740 гривень.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», встановлено, що «пенсіонерам, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії відповідатиме максимальному розміру пенсії, встановленому цим Законом.
Обмеження щодо виплати пенсії в максимальному розмірі 10740 грн. містяться також в Законах України «Про прокуратуру» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911. Оскільки розмір пенсії Позивача 37661,23 грн., що значно перевищує максимальний розмір, вона не підлягає перерахунку.
По-п'яте, позовна вимога здійснити перерахунок пенсії без обмеження її граничного розміру протирічить вимогам ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року (із змінами внесеними Законом N 911-УІІІ від 24.12.2015), відповідно до якої максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про прокуратуру" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність - 10740 гривень. Обмеження щодо виплати пенсії в максимальному розмірі 10740 грн. містяться також в Законах України «Про прокуратуру» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911.
Тобто, законодавством встановлений максимальний розмір пенсії, який може отримувати пенсіонер, перерахунок розміру у більшій сумі, а саме без обмеження граничного розміру, є необґрунтованним і таким що протирічить чинному законодавству.
По-шосте, Відповідно до позовних вимог ОСОБА_1 просить здійснити перерахунок його пенсії з 01 липня 2016 року та одночасно просить виплатити різницю в розмірі перерахованої та виплаченої пенсії з 01 грудня 2015 року. Відповідач звертає увагу суду, якщо перерахунок має бути здійснено з 01 липня 2016 року, розмір пенсії Позивача зміниться саме з цієї дати, внаслідок цього відсутня будь-яка різниця з 01 грудня 2015 року.
По-сьоме, Позивач посилається на ст. 22, 64 Конституції України щодо неможливості скасування права на пенсію та обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Однак змінами до пенсійного законодавства Позивача не позбавлено права на пенсійне забезпечення. Право на пенсійне забезпечення, при виконанні інших умов законодавства, Позивач має. Обсяг прав передбачених ст. 46. Конституції України на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом не змінився, передбачене Конституцією України право на соціальний захист не скасовано та не обмежено.
Передбачене Конституцією України Право на пенсійне забезпечення Позивач має та реалізовує шляхом отримання пенсії.
Посилання на рішення Конституційного суду України від 06.07.1999 року, 20.03.2002 року, 17 березня 2004 року, 11.10.2005 року некоректні, оскільки при винесенні даних рішень Конституційним судом України не розглядались питання перерахунку пенсій прокурорським працівникам та зміні до пенсійного законодавства внесені Законом України від 02.03.2015 № 213-УІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», Закону України «Про прокуратуру» № 1697.
Рішення Верховного суду України від 06.10.2015 року та від 15.12.2015 року не мають бути застосовані при вирішенні питання перерахунку пенсії Позивача, оскільки Верховним судом України розглядались питання щодо правовідносин по перерахунку пенсії прокурорським працівникам, які виникли до прийняття Верховною Радою України змін до пенсійного законодавства.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. При розгляді справи відповідач просить суд врахувати норми ст. 94 КАС України, згідно якої якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. У разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.
Згідно з ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
В бюджеті Пенсійного фонду України на 2016 рік кошти на сплату судового збору не передбачені, тому Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві не має можливості сплатити судовий збір.
Лівобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві відмовлено в перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі чинного законодавства, тому неправомірність у діях управління відсутня. з урахуванням викладеного Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1.
Вирішуючи адміністративний позов слід виходити з наступного. Статтями 22, 92 ч. 1 Конституції України визначені права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються Законами України. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Посилання відповідача на внесені зміни до положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», щодо призначення пенсії у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати є необґрунтованими тому, що він застосував нові положення до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був перерахувати ОСОБА_1 пенсію, згідно довідки Генеральної прокуратури України №18-856зп від 06.06.2016р. відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції , що діяла на час призначення пенсії без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01 січня 2016 року.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 є протиправними, а позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, судові витрати - відшкодуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 22, 152 Конституції України, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 2, 5, 6,17, 71, 159-163 КАС України,
визнати неправомірними дії та рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку розміру пенсії;
зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести з 01 січня 2016 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно з вимогами пунктів 13 і 17 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону від 12.07.2001 №2663 - III) з розрахунку 90% із середнього заробітку, зазначеного у довідці Генеральної прокуратури України № 18-856ЗП від 06.06.2016 року без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити різницю в розмірі перерахованої та виплаченої пенсії з 01 грудня 2015 року.
відшкодувати ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 551,20грн. за рахунок Державного бюджету України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва в порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Суддя Цокол Л.І.