11.11.2016 Справа № 362/2128/16-ц
Унікальний №362/2128/16-ц
Провадження №2/756/5405/16
(заочне)
11 листопада 2016 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Белоконної І.В.
за участі секретаря - Мушкетик І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача і просить зобов'язати останнього повернути йому борг у розмірі 25 000,00 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 05.04.2016 складає 649,750,00 грн, та судові витрати.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 02 липня 2015 року він з відповідачем уклали договір позики, котрий був оформлений розпискою.
Згідно умов вищезазначеного договору позивач передав, а відповідач прийняв в борг грошові кошти в сумі 25 000 доларів США, які зобов'язувався повернути до 02 січня 2016 року.
Станом на 05 квітня 2016 року відповідач взяті на себе зобов'язання перед позивачем належним чином не виконав, борг не повернув.
У судове засідання позивач не з'явився, про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, його представником до суду була подана заява, в якій останній просив розглядати справу без його участі, зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до положень ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.1 ст.224 та відповідно до ч.1 ст.225 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
02 липня 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, на підтвердження умов якого останнім було складено розписку. Згідно умов вищезазначеного договору позивач передав, а відповідач прийняв в борг грошові кошти в сумі 25 000,00 доларів США, які зобов'язувався повернути до 02 січня 2016 року (а.с.5).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом було встановлено, що відповідач станом на 05 квітня 2016 року взяті на себе зобов'язання перед позивачем належним чином не виконав, борг не повернув.
Відповідно до ст.ст.79, 88 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 6 497,50, які підтверджуються долученою до справи квитанцією про їх оплату (а.с.1).
На підставі викладеного, ст. ст. 525, 526, 527, 625, 1046-1049 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 79, 84, 88, 208, 209, 212-215, 224-225 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) доларів США 00 центів, що згідно курсу НБУ станом на 05.04.2016 становить 649 750 (шістсот сорок дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 6 497 (шість тисяч чотириста дев'яносто сім) гривень 50 копійок.
Відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення, відповідно до вимог ст.229 ЦПК України.
Заочне рішення може бути оскаржене іншими особами, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення не було подано, після закінчення строку для подання апеляційної скарги, у разі якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: І.В. Белоконна