Рішення від 21.11.2016 по справі 756/9470/16-ц

21.11.2016 Справа № 756/9470/16-ц

Унікальний № 756/9470/16-ц

Справа № 2/756/4705/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

17 листопада 2016 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Васалатія К. А.

при секретарі Івченко В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1, 3 особи - ТОВ «Айбокс», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про застосування наслідків недійсності правочинів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, посилаючись на те, що 13.09.2013 р. між позивачем - ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Айбокс» - 3 особа № 1 укладено Договір кредитної лінії № НКЛ-2002859.

Як вказує позивач, у відповідності до п.1.1. Договору кредитної лінії №НКЛ-2002859 від 13.09.2013, Кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти, надалі за текстом - «Кредит», у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання Кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - «Транш», а в сукупності - «Транші», га умовах визначених цим Договором, в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 64000000 грн. зі сплатою плати за користування Кредитом у розмірі 16% річних, в порядку визначеному цим договором та кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом не пізніше 12.09.2016 р. При цьому виконання Договору кредитної лінії №НКЛ-2002859 від 13.09.2013 забезпечувалось:

Договором застави №НКЛ-2002859/S-2, укладеним 27.09.2013. між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Айбокс»; Договором застави корпоративних прав №НКЛ-2002859/S-1, укладеним 31.10.2013. між АТ «Дельта Банк» та Компанією «Бенезія Інвестментс Лімітед»; Договором застави корпоративних прав №НКЛ-2002859/S-3, укладеним 31.10.2013. між АТ «Дельта Банк» та Компанією «Ардо Істеблішмент Лімітед»; Договором застави корпоративних прав №НКЛ-2002859/S-2, укладеним 31.10.2013. між АТ «Дельта Банк» та Компанією «Мінола Трейдінг Лімітед»; Договором застави №НКЛ-2002859/S-3, укладеним 22.01.2014. між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Айбокс»; Договором поруки №П-2002859/3, укладеним 31.07.2014. між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4; Договором поруки №П-2002859/4, укладеним 31.07.2014. між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_5

Як вказано у позові, під час здійснення Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію АТ «Дельта Банк» Кадировим В.В. перевірки правочинів, вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону, було виявлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором додатково було укладено Договір поруки № П-2002859-6 від 25.06.2014, укладений між АТ «Дельта Банк» та відповідачем - ОСОБА_1, який на той час був співробітником банку: спочатку на посаді Начальника Відділу міжбанківських операцій, а потім обіймав посаду Начальника Управління міжбанківських операцій.

У відповідності до п. 1.1. Договору поруки, поручитель - відповідач зобов'язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ТОВ «Айбокс» (позичальником) зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування Кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій та пені у розмірі та у випадках, передбачених Договором невідновлювальної кредитної лінії № НКЛ-2002859, що укладений 13.09.2013 р. між Кредитором та Позичальником, за умовами якого позичальник зобов'язався повернути кредитору отриманий кредит у розмірі 64000000 грн. зі сплатою процентів у розмірі, у строки (терміни) та на умовах, зазначених у Договорі кредиту та у договорах про внесення змін та доповнень до Договору кредиту, що укладені на дату укладання цього Договору та/або можуть бути укладені в майбутньому, з кінцевим терміном повернення кредиту до 12.09.2016 р. включно або в термін, що вказаний в п. 1.1. Договору кредиту, а також сплачувати можливі штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредиту та цим Договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої порукою вимоги. Згідно із п. 1.3. Договору поруки, у разі невиконання Позичальником забезпечених порукою зобов'язань, Поручитель доручає Кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів з будь-яких рахунків Поручителя (в національній та/або іноземній валюті), відкритих (чи тих, що будуть відкриті) ним у Кредитора в сумах, що підлягають сплаті за Договором кредиту та будь-яким іншим договором укладеним між Позичальником та Кредитором щодо погашення заборгованості за Кредитом, нарахованими процентами за користування ним, комісій, а також можливих штрафних санкцій та пені. Поручитель доручає Кредитору здійснювати таке договірне списання у сумі, визначеній Кредитором самостійно на підставі Договору кредиту, будь-яку кількість разів протягом строку дії цього Договору до повного виконання будь-яких зобов'язань Поручителя перед Кредитором за цим Договором. При цьому Сторони погодили, що договірне списання з будь-якого поточного рахунку Поручителя є заздалегідь погодженим і не потребує повідомлення Поручителя та/або Позичальника в будь-якій формі.

При цьому у позові вказано, що п. 2.1. Договору поруки встановлено, що зміст забезпеченого порукою зобов'язання складає: погасити основну суму заборгованості за Договором кредиту в сумах та в терміни, зазначені в Договорі кредиту; сплатити проценти за користування кредитом в розмірі, у строки (терміни) та на умовах, визначених у Договорі кредиту; сплатити можливі штрафні санкції, визначені Договором кредиту; сплатити інші витрати, пов'язані зі здійсненням забезпеченої порукою вимоги. Також п. 2.1. Договору поруки передбачено, що сторони домовились, що відповідальність Поручителя за цим Договором не розповсюджується на будь-яке інше майно, в т.ч. на кошти Поручителя, які знаходяться на рахунках в інших банківських установах. У п.п. 3.1.1. - 3.1.2. п. 3.1. Договору поруки зазначено, що Поручитель зобов'язаний протягом одного банківського дня від дати отримання письмової вимоги Кредитора про невиконання Позичальником забезпеченого порукою зобов'язання виконати відповідне зобов'язання шляхом перерахування непогашеної суми кредиту, непогашеної суми процентів за користування Кредитом, комісій, можливих штрафів та пені на рахунок Кредитора, зазначений в такій вимозі; уразі невиконання Позичальником та Поручителем забезпеченого порукою зобов'язання відповідати перед Кредитором як солідарні боржники всім своїм майном, на яке згідно із чинним законодавством України може бути звернено стягнення. У п. 3.2. Договору поруки визначено, що Поручитель має право: 3.2.1. попередивши письмово Кредитора не пізніше як за п'ять банківських днів достроково виконати зобов'язання забезпечене порукою; 3.2.2. зворотної вимоги до Позичальника в межах суми виконаного ним зобов'язання, як кредитор, що набув всіх прав за цим зобов'язанням.

Як вказує позивачі, п.п. 3.4.1. п. 3.4. Договору поруки було закріплено, що Кредитор має право у разі невиконання Позичальником та Поручителем забезпеченого порукою зобов'язання звернути стягнення на все майно Поручителя та/або Позичальника як солідарних боржників згідно з чинним законодавством України.

Тому (на думку представника позивача) умови Договору поруки суперечать одна одній, а зміст Договору поруки суперечать чинному законодавству України, так як формулювання меж відповідальності Поручителя підпадає під ознаки іншого виду забезпечення виконання зобов'язань - договору застави, предметом якого грошові кошти, які обліковуються на банківському рахунку, відкритому у позивача - АТ «Дельта Банк».

Також позивач зазначає, що п. 1.3. Договору поруки передбачено, що «Поручитель доручає Кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів з будь-яких рахунків Поручителя (в національній та/або іноземній валюті), відкритих (чи тих, що будуть відкриті) ним у Кредитора […] договірне списання з будь-якого поточного рахунку Поручителя є заздалегідь погодженим і не потребує повідомлення Поручителя та/або Позичальника в будь-якій формі», не виключає встановлену законом та договором вимоги направити вимогу. Крім того, Поручитель не скористався правом, зазначеним у п.3.2.1. Договору поруки, згідно з яким він має право, попередивши письмово Кредитора не пізніше як за п'ять банківських днів, достроково виконати зобов'язання забезпечене порукою. По-третє, погашення заборгованості Поручителем за Кредитним договором шляхом договірного списання з рахунку Поручителя відбувалось за відсутності простроченої заборгованості за Кредитним договором, в період, коли строк виконання зобов'язання не настав.

У відповідності до п. 1.1.1 Кредитного договору, строк виконання зобов'язання було встановлено до 12.09.2016 р., але 04.02.2015 р. поручителем - відповідачем ОСОБА_1 було здійснено повне погашення кредитних коштів за Кредитним договором на загальну суму 74829150,69 грн., в тому числі - заборгованість по кредиту в сумі 64000000 грн. та заборгованість по процентам в сумі 10829150,69 грн. за відсутності простроченої заборгованості та відсутності вимоги кредитора до боржника, заставодавців та поручителів. Погашення заборгованості 04.02.2015 за Кредитним договором на підставі Договору поруки, а також його укладання, було здійснено у період застосування до АТ «Дельта Банк» регулятором банківського сектору особливого режиму контролю. Також вказує, що 04.02.2015 р. погашаючи заборгованість ТОВ «Айбокс» за кредитним договором за рахунок своїх коштів у сумі 74829150,72 грн., що в еквіваленті складає 4157175,05 дол. США, в той час як станом на початок операційного дня 04.02.2015 р. на кореспондентському рахунку АТ «Дельта Банк», відкритому у НБУ, знаходилось 2252818,60 грн., а протягом операційного дня на кореспондентський рахунок надійшло 5084111,06 грн. та було списано 6678860,97 грн. тобто (зі слів позивача), операція на підставі договору поруки не проходила, а відповідно операція за договором не здійснювалась, реальних грошових надходжень АТ «Дельта Банк» так і не отримував.

При цьому п. 5.6., 5.7. глави 5 Положення №346 (у редакції від 26.01.2015, що діяла на час операції по погашенню заборгованості) передбачено, що куратор банку здійснює посилений контроль за діяльністю банку, перебуваючи безпосередньо в банку та/або шляхом проведення аналізу фінансової, статистичної звітності та іншої інформації щодо діяльності банку.

На куратора банку можуть покладатися такі повноваження: здійснювати постійний контроль за проведенням банком операцій; отримувати інформацію та ознайомлюватися з документами щодо проведення банком операцій і визначення рівня ризиків, на які він може наражатися; бути присутнім на: загальних зборах акціонерів, на засіданнях ради і правління банку з правом дорадчого голосу; засіданнях комітетів (в обов'язковому порядку кредитного комітету, комітету з питань управління активами та пасивами, тарифного комітету); здійснювати контроль за своєчасним виконанням банком вимог (заходів), висунутих (застосованих) НБУ до банку за результатами його діяльності, у тому числі за виконанням банком плану заходів з фінансового оздоровлення та/або прийнятих у письмовій угоді зобов'язань перед НБУ та/або за дотриманням установлених обмежень та вимог щодо його діяльності тощо.

При цьому позивач акцентує увагу суду на тому, що АТ «Дельта Банк», здійснюючи погашення заборгованості за Кредитним договором на підставі Договору поруки, був зобов'язаний проінформувати куратора про таке погашення, надати йому документи для ознайомлення та погодження, проте такий порядок не було дотримано, про що свідчить необізнаність куратора з фактом погашення відповідачем ОСОБА_1 заборгованості 3 особи № 1 - ТОВ «Айбокс» та відсутність його письмової згоди. Також АТ «Дельта Банк», здійснюючи погашення заборгованості за Кредитним договором на підставі Договору поруки, був зобов'язаний здійснити дану банківську операцію виключно через кореспондентській рахунок, відкритий у НБУ, проте такий порядок не було дотримано, оскільки погашення заборгованості відбувалось напряму з депозитного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_2 на рахунок ТОВ «Айбокс». Оскільки наявні в банку кошти знаходяться на кореспондентському рахунку(зі слів представника позивача), то форма погашення заборгованості в цьому випадку свідчить про зменшення заборгованості в обліку банку без перерахування реальних грошових коштів.

Також представник позивача вказує, що враховуючи, що постановою Правління НБУ від 17.08.2012 р. №346, Постановою Правління НБУ №692/БТ від 30.10.2014 р. «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних» та Постанову Правління НБУ №560/БТ від 11.09.2014 «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю АТ «Дельта Банк» були встановлені обмеження у діяльності АТ «Дельта Банк», як юридичної особи, що входить до банківської системи України, відповідно правочин укладений в порушення постанов НБУ має бути визнаний недійсним, як такий, що укладений юридичною особою, яка не мала права його вчиняти.

При цьому від імені АТ «Дельта Банк» спірний Договір поруки підписаний одноособово Головою Ради Директорів Поповою О.Ю., яка не була уповноважена на укладання Договору поруки з ОСОБА_1 відповідно до Статуту АТ «Дельта Банк». Тобто рішення колегіального органу - Ради Директорів АТ «Дельта Банк» щодо уповноваження Попової О.Ю. укладати від імені банку Договір поруки із відповідачем ОСОБА_1 - не приймалось, до того ж при укладанні Договору поруки не дотримано правило двох підписів. Відтак(на думку позивача), при укладенні Договору поруки, відсутня обов'язкова вимога чинності правочину, яка передбачена ч. 2-3 ст. 203 ЦК України: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Також у позові представник позивача акцентує увагу на виявленому протоколі № 31/01 Засідання Кредитного комітету АТ «Дельта Банк» від 25.06.2014 р., підписаний Головою Ради директорів Поповою О.Ю., заступником Голови Ради Директорів Фіглусом М.М., Директором юридичного департаменту Тарасюком Д.О., у якому вирішено оформити в якості забезпечення за Договором кредитної лінії №НКЛ-2002859 від 13.09.2013, який укладено з ТОВ «Айбокс», поруку фізичної особи ОСОБА_1 Зазначений протокол (на думку представника позивача) є спробою підмінити рішення Ради Директорів про укладання Договору поруки, якого немає, крім того він не відповідає Положенню про Кредитний комітет та Малий Кредитний комітет АТ «Дельта Банк» (у редакції 26.06.2012 р. на час прийняття рішення) з огляду на наступне.

У відповідності до розд. 1 Положення про Кредитний комітет та Малий Кредитний комітет АТ «Дельта Банк» (у редакції від 26.06.2012 р.), Кредитний комітет Банку - колегіальний орган Банку, який уповноважений приймати (погоджувати) рішення щодо можливості та умов проведення кредитних та інвестиційних операцій в межах наданих йому повноважень, відповідних прав (лімітів), а також вирішувати інші питання кредитних взаємовідносин з позичальником та виконувати функції, визначені цим Положенням. Кредитна операція - вид активних операції, пов'язаних з наданням кредитних коштів позичальнику чи прийняттям зобов'язань по наданню кредитних коштів у тимчасове користування згідно з умовами договору кредиту. Отже, (на думку позивача) рішення Кредитного комітету встановлюють лише можливість та умови проведення кредитних та інвестиційних операцій, а не встановлюють обов'язок укласти такі правочини, тим більше не уповноважують осіб на укладання правочинів.

При цьому п. 4.1.-4.3. Положення про Кредитний комітет та Малий Кредитний комітет АТ «Дельта Банк» передбачено, що засідання Комітету та Малого комітету проводиться за необхідності, але не рідше одного разу на місяць. У виключних випадках, при неможливості проведення засідання, допускається вирішення питання в робочому порядку з обов'язковим оформленням протокольного рішення. Матеріали до засідань Комітету та Малого комітету відповідні структурні підрозділи Головного офісу Банку повинні надавати секретарю Комітету або секретарю Малого комітету не пізніше 16-ї години робочого дня, що передує дню засідання Комітету або Малого комітету відповідно. На основі переданих матеріалів секретар формує порядок денний засідання Комітету або Малого комітету на надає його в день засідання до 10-ї години Голові Комітету або Голові Малого комітету відповідно. Проте у Банку відсутні будь-які документи, які б передували проведенню засідання Кредитного комітету та на підставі яких мало б проводитись засідання Кредитного комітету.

П. 4.6 Положення про Кредитний комітет та Малий Кредитний комітет АТ «Дельта Банк» визначено, що засідання Комітету та Малого комітету вважається дійсним, якщо на ньому присутні не менше, ніж 3/5 його кількісного складу. П. 4.10 Положення про Кредитний комітет та Малий Кредитний комітет АТ «Дельта Банк» встановлено, що прийняте Комітетом або Малим комітетом рішення повинно бути чітко сформульоване у протоколі засідання (Додаток 1) та у додатку до протоколу (Додаток 2), який має силу протокольного рішення, містить умови проведення кредитної (інвестиційної) операції (мета, сума, строк, відсоткова ставка, вид та розмір забезпечення тощо) і є обов'язковим для виконання відповідними службами Банку. Протокол та додаток до протоколу веде секретар Комітету (для Малого комітету - Секретар Малого комітету). Після засідання протокол та додаток до протоколу підписують всі члени Комітету (для Малого комітету - всі члени Малого комітету), що брали участь у засіданні.

Протоколом № 324 засідання Спостережної ради АТ «Дельта Банк» від 10.07.2012 р. було затверджено наступний персональний склад Кредитного комітету:

Тобто (зі слів позивача), протокол підписаний Головою Ради директорів Поповою О.Ю., Заступником Голови Ради Директорів Фіглусом М.М., Директором юридичного департаменту Тарасюком Д.О., а Перший заступник Голови Ради директорів Масюра В.О. - відсутній (перебував на лікарняному з 12.06.2014 по 25.06.2014). Проте Заступник Голови Ради Директорів Фіглус М.М. теж був відсутній 25.06.2014 р. у зв'язку із перебуванням у щорічній відпустці з 23.06.2014 по 07.07.2014 р., що підтверджується його Заявою від 16.06.2014 р. та Наказом № 674-к/ТМ Голови Ради директорів Попової О.Ю. від 17.06.2014 р..

Тому враховуючи, що на засіданні Кредитного комітету були відсутні 2 особи з 4, то у відповідності до п. 4.6 Положення про Кредитний комітет та Малий Кредитний комітет АТ «Дельта Банк», засідання Кредитного комітету від 25.06.2014 р. відбулось за відсутності необхідного кворуму, а тому воно (на думку позивача) є недійсним, а протокол № 31/01 Засідання Кредитного комітету АТ «Дельта Банк» від 25.06.2014 - не підписаним, крім того у Банку відсутній додаток до Протоколу № 31/01 Засідання Кредитного комітету АТ «Дельта Банк» від 25.06.2014. Так як, Протокол №31/01 Засідання Кредитного комітету АТ «Дельта Банк» від 25.06.2014 за формою та змістом не відповідає Положенню про Кредитний комітет та Малий Кредитний комітет АТ «Дельта Банк», по-друге, засідання Кредитного комітету від 25.06.2014 відбулось за відсутності необхідного кворуму, а тому воно є недійсним, а Протокол є не підписаним, по-третє, Протокол не підміняє рішення Ради Директорів про прийняття колегіального рішення про укладання Договору поруки з ОСОБА_1, якого немає.

Також представник позивача звертає увагу суду на те, що укладання оспорюваного договору поруки відбулось «заднім числом». У АТ «Дельта Банк» функціонує облікова система Б2 - автоматизована банківська система (далі АВС), сертифікована за правилами, що встановлені НБУ, яка призначена для реєстрації операцій банку, ведення їх бухгалтерського обліку та формування обов'язкової звітності. Щоденно банки ведуть бухгалтерський облік, формують щоденний оборотно-сальдовий баланс (згідно з Положенням про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, що затверджене постановою Правління НБУ від 30.12.1998 №566) та надають до Національного банку обов'язкові звіти про залишки на рахунках бухгалтерського обліку банку (файл 01). В АБС Б2 вноситься інформація про операції, які впливають на фінансовий стан банку, його активи та зобов'язання та/або на активи і зобов'язання в майбутньому (позабалансові вимоги та зобов'язання) і обліковуються на балансових та позабалансових рахунках, що визначені Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України (постанова Правління НБУ від 17.06.2004 за №280.

Відповідно до п.2.10. Положення «Про організацію операційної діяльності в банках України» (постанова Правління НБУ від 18.06.2003 №254), операції банку здійснюються протягом операційного дня, який складається з операційного часу та часу завершення технологічного оброблення облікової інформації з обов'язковим формуванням оборотно-сальдового балансу, регістрів аналітичного обліку та інших регістрів за операціями, що здійснюються з використанням відповідного програмного забезпечення.

При цьому п. 2.11. зазначеного положення передбачено, що операції банку мають бути зареєстровані та відображені в регістрах бухгалтерського обліку в день їх здійснення або наступного робочого дня, якщо операція здійснена після закінчення операційного дня (часу) банку або у вихідні чи святкові дні. Таким чином (зі слів представника), до АВБ Б2, яка є частиною єдиної банківської системи України, вносяться всі відомості про вчинені операції, дії, будь-які укладені правочини з клієнтами АТ «Дельта Банк», внутрішньобанківські та міжбанківські операції у день їх вчинення, а у випадку закінчення операційного часу (дня), святковий чи вихідний день - наступного робочого дня, що слідує за цим днем. Зазначені відомості відображаються в НБУ. При цьому, Договір поруки датований 25.06.2014, але лише 04.02.2015 (в день погашення заборгованості) був прийнятий Банком на позабалансовий облік, що є порушенням як вищевказаної Постанови №481, так і ст.68 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яка визначає, що бухгалтерський облік в банках має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій. Підтвердженням цього є Меморіальні ордери про оприбуткування предмета застави.

Відсутність Договору поруки у банківському обліку протягом більш ніж 7 місяців можна пояснити лише тим, що Договір поруки фактично був укладений безпосередньо перед датою або в дату погашення Поручителем кредиту - 04.02.2015 р.

Слід також зазначити, що Договір поруки, укладений 24.06.2014 між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1, відрізняються за формою та змістом від інших 2 договорів поруки, які забезпечують виконання Кредитного договору, зокрема - Договору поруки №П-2002859/4, укладеного 31.07.2014 між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_5, Договором поруки №П-2002859/3, укладеного 31.07.2014 між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4:

по-перше в них визначено інший порядок стягнення заборгованості та межі відповідальності поручителів; по-друге, від Банку оскаржуваний Договір поруки від 24.06.2014 підписаний одноособово Головою Ради Директорів Поповою О.Ю., в той час як Договори поруки від 31.07.2014 підписані спільно двома Заступниками голови Ради Директорів Кінберг С.В. та Чирвою С.М.; по-третє, оскаржуваний Договір поруки від 24.06.2014 є двостороннім, в той час як Договори поруки від 31.07.2014 є трьохсторонніми (третя сторона ТОВ «Айбокс»), проте п. 3.5. Договору поруки від 24.06.2014 р. передбачає обов'язки Позичальника, який не є стороною Договору поруки та не підписував даний договір.

Також представник позивача вказує, що ще одним підтвердженням укладання договору поруки «заднім числом» є порушення нумерації: Договори поруки від 31.07.2014 р., які визнає банк, мають реквізити № П-2002859/3 та № П-2002859/4, в той час як Договори поруки від 25.06.2014 р., які банк просить визнати недійсними, мають вже реквізити № П-2002859/5 та № П-2002859/11, тобто нумерація договорів від червня 2014 р. йде після нумерації договорів від липня 2014 р., хоча вони нібито укладені раніше. Тому вважає, що і Протокол № 31/01 Засідання Кредитного комітету АТ «Дельта Банк» від 25.06.2014 р. теж був складений та підписаний «заднім числом», що пояснює підписання його особою, яка перебувала у відпустці, як наслідок - була відсутня на робочому місці та не могла підписати жодний документ. Протокол №31/01 Засідання Кредитного комітету АТ «Дельта Банк» від 25.06.2014 не лише мав на меті підмінити рішення Ради Директорів про прийняття колегіального рішення про укладання Договору поруки з ОСОБА_1, якого немає, але й створити уяву, що Договір поруки був укладений 25.06.2014, а не у лютому 2015 за кілька днів до запровадження тимчасової адміністрації.

Також звертає увагу на те, що на підставі постанови Правління НБУ від 02.03.2015 №150 «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 р. № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк». На підставі Постанови Правління НБУ від 02.10.2015 р. № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015. №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Також у позові було вказано, що 28.09.2015 р. за результатами поведеної перевірки в межах ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», комісією з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом № 67 від 11.03.2015 р., був складений протокол № 80, яким віднесено до категорії нікчемних Договір поруки №П-2002859-6 від 25.06.2014, укладений між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1

При цьому відповідач ОСОБА_1 був кредитором Банку за відповідним договором банківського рахунку, на умовах якого йому були відкриті рахунки, на яких обліковувались кошти в розмірі, достатньому для здійснення відповідної оплати заборгованості за Кредитним договором. Залишок грошових коштів на рахунку Поручителя значно перевищував суму граничного розміру відшкодування грошових коштів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, а, отже, існували ризики неможливості повного або часткового задоволення вимог цих кредиторів у випадку прийняття рішення щодо ліквідації Банку, з чим Банк та Поручитель, був обізнаний.

Тому враховуючи вищевикладене представник позивача вказує, що ОСОБА_1 був співробітником банку та займав керівну посаду, і він не міг не бути обізнаним з фінансовим станом Банку та мав можливість отримати переваги перед іншими кредиторами. Враховуючи те, що Договір поруки був фактично укладений після запровадження особливого режиму контролю та визнання Банку проблемним, погашення заборгованості відбувалось з рахунку поручителя у проблемному Банку, погашення заборгованості відбувалось напряму, а не через кореспондентський рахунок, відкритий в НБУ, погашення заборгованості відбувалось за відсутності реальних коштів в Банку, на момент погашення заборгованості очевидною була обмеженість у використанні Поручителем коштів на його рахунках та неможливість Банку виконувати свої зобов'язання перед кредиторами (вкладниками, клієнтами), Поручитель був одночасно кредитором Банку, при цьому існували ризики неможливості повного або часткового задоволення вимог кредитора у випадку прийняття рішення щодо ліквідації Банку, є підстави вважати, що Договір поруки не мав на меті досягнення визначеного чинним законодавством результату для поруки - забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, а мав на меті фактичне забезпечення активами Банку (майновими правами за Кредитним договором, договорами застави, поруки, право регресу за якими набув Поручитель у відповідній сумі) грошових вимог до Банку самого поручителя, який одночасно був кредитором Банку.

Крім того, як вказано у позові, вимоги кредиторів, які перевищують 200000 грн., включаються до реєстру кредиторів і погашаються у 4 чергу, проте в даному випадку погашення фактично відбулось позачергово, відповідно кредитор оминув черговість задоволення вимог до банку, встановлених ст. 52 Закону України «По систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Таким чином, Банк, уклавши Договір поруки та здійснивши погашення заборгованості за Кредитним договором з рахунку Поручителя у Банку, надав окремому кредитору Банку переваги (у вигляді передачі їм прав вимоги до Позичальника), прямо не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами Банку, що зазначено у п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як ознака нікчемності правочину.

Як вказує представник позивача, 08.12.2015 р. Уповноважена особа Фонду на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадиров В.В. видав Накази № 212-Л та № 213-Л щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів. На виконання вказаних вище наказів ОСОБА_1 було відкрито рахунок та було здійснено повернення коштів, списаних на виконання Договору поруки. Таким чином Відповідачу на відповідних рахунках в обліку банку на даний час відновлено грошові кошти в сумах, які були списані за нікчемним правочином. Як наслідок, у бухгалтерському обліку Банку було також поновлено заборгованість ТОВ «Айбокс» за Договором кредитної лінії №НКЛ-2002859 від 13.09.2013.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 37, 38, 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», п.4.12 розділу ІІ, п.1.18., 1.20. розділу III , п.2.6. розділу V Положення, Уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» виявив нікчемні правочини та в подальшому вже під час ліквідації направив повідомлення про нікчемність правочину ТОВ «Айбокс» та ОСОБА_1 на підставі п. 1, 2, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»:

банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п. 1 ч. 3 ст. 38);

банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (п. 2 ч. 3 ст. 38);

банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» (п. 5 ч. 3 ст. 38);

банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7 ч. 3 ст. 38);

банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України (п. 8 ч. 3 ст. 38).

Тому на підставі вищевикладеного представник позивача просить суд визнати недійсним договір поруки № П-2002859-6 від 25.06.2014 р., укладений між ПАТ «Дельта Банк» та відповідачем ОСОБА_1, визнати відсутнім у ОСОБА_1 права вимоги за Договором кредитної лінії № НКЛ-2002859 від 13.09.2013 р., укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Айбокс», яке виникло на підставі Договору поруки № П-2002859-6 від 25.06.2014 р., укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та відповідачем ОСОБА_1 та стягнути з відповідача судові витрати у сумі 2756 грн. та 420 грн., за надання оголошення.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 так у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений.

Представник 3 особи № 1 - ТОВ «Айбокс» також у судове засідання не з'явився

Представник 3 особи № 2 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб також даний позов підтримала у повному об'ємі.

Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши думку учасників процесу, встановив наступне.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступати від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Так судом встановлено, що дійсно між 13.09.2013 р. між позивачем - ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Айбокс» - 3 особа № 1 укладено Договір кредитної лінії № НКЛ-2002859. У відповідності до п. 1.1. Договору кредитної лінії №НКЛ-2002859 від 13.09.2013, Кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти, надалі за текстом - «Кредит», у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання Кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - «Транш», а в сукупності - «Транші», га умовах визначених цим Договором, в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 64000000 грн. зі сплатою плати за користування Кредитом у розмірі 16% річних, в порядку визначеному цим договором та кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом не пізніше 12.09.2016 р. При цьому виконання Договору кредитної лінії №НКЛ-2002859 від 13.09.2013 забезпечувалось:

При цьому договором застави № НКЛ-2002859/S-2, укладеним 27.09.2013 р. між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Айбокс»; Договором застави корпоративних прав №НКЛ-2002859/S-1, укладеним 31.10.2013. між АТ «Дельта Банк» та Компанією «Бенезія Інвестментс Лімітед»; Договором застави корпоративних прав №НКЛ-2002859/S-3, укладеним 31.10.2013. між АТ «Дельта Банк» та Компанією «Ардо Істеблішмент Лімітед»; Договором застави корпоративних прав №НКЛ-2002859/S-2, укладеним 31.10.2013. між АТ «Дельта Банк» та Компанією «Мінола Трейдінг Лімітед»; Договором застави №НКЛ-2002859/S-3, укладеним 22.01.2014. між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Айбокс»; Договором поруки №П-2002859/3, укладеним 31.07.2014. між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4; Договором поруки №П-2002859/4, укладеним 31.07.2014. між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_5

При цьому, під час здійснення Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію АТ «Дельта Банк» Кадировим В.В. перевірки правочинів, вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону, було виявлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором додатково було укладено Договір поруки № П-2002859-6 від 25.06.2014, укладений між АТ «Дельта Банк» та відповідачем - ОСОБА_1, який на той час був співробітником банку: спочатку на посаді Начальника Відділу міжбанківських операцій, а потім обіймав посаду Начальника Управління міжбанківських операцій.

Зазначене також підтверджує призначення платежу зазначене у Меморіальному ордері №9045427 від 04.02.2015 - «оприбуткування застави зг. дог. №П-2002859-6 від 25.06.2014, за кредит. дог. НКЛ-2002859 від 13.09.2013».

Згідно із п. 1.3. Договору поруки, у разі невиконання Позичальником забезпечених порукою зобов'язань, Поручитель доручає Кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів з будь-яких рахунків Поручителя (в національній та/або іноземній валюті), відкритих (чи тих, що будуть відкриті) ним у Кредитора в сумах, що підлягають сплаті за Договором кредиту та будь-яким іншим договором укладеним між Позичальником та Кредитором щодо погашення заборгованості за Кредитом, нарахованими процентами за користування ним, комісій, а також можливих штрафних санкцій та пені. Поручитель доручає Кредитору здійснювати таке договірне списання у сумі, визначеній Кредитором самостійно на підставі Договору кредиту, будь-яку кількість разів протягом строку дії цього Договору до повного виконання будь-яких зобов'язань Поручителя перед Кредитором за цим Договором. При цьому Сторони погодили, що договірне списання з будь-якого поточного рахунку Поручителя є заздалегідь погодженим і не потребує повідомлення Поручителя та/або Позичальника в будь-якій формі.

У відповідності до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно із ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Ст. 555 ЦК України встановлено, що у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

У відповідності до ст. 572, 576 ЦК України, ст. 1, 4 Закону України «Про заставу» встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави; предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення).

Обрання саме такого найменування правочину - порука замість застави - можна пояснити спробою обійти ч.1 ст.590 ЦК України, ч.6 ст.20 Закону України «Про заставу», відповідно до яких звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави, а також ч.3-4 ст.577 ЦК України, ст.15 Закону України «Про заставу», згідно з якими застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, та приховати інший правочин.

Ст. 235 ЦК України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У відповідності до п.п. 3.4.1. п. 3.4. Договору поруки було закріплено, що Кредитор має право у разі невиконання Позичальником та Поручителем забезпеченого порукою зобов'язання звернути стягнення на все майно Поручителя та/або Позичальника як солідарних боржників згідно з чинним законодавством України. Тому умови Договору поруки суперечать одна одній, а зміст Договору поруки суперечать чинному законодавству України, так як формулювання меж відповідальності Поручителя підпадає під ознаки іншого виду забезпечення виконання зобов'язань - договору застави, предметом якого грошові кошти, які обліковуються на банківському рахунку, відкритому у позивача - АТ «Дельта Банк».

При цьому, п. 1.3. Договору поруки передбачено, що «Поручитель доручає Кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів з будь-яких рахунків Поручителя (в національній та/або іноземній валюті), відкритих (чи тих, що будуть відкриті) ним у Кредитора […] договірне списання з будь-якого поточного рахунку Поручителя є заздалегідь погодженим і не потребує повідомлення Поручителя та/або Позичальника в будь-якій формі», не виключає встановлену законом та договором вимоги направити вимогу. Крім того, Поручитель не скористався правом, зазначеним у п.3.2.1. Договору поруки, згідно з яким він має право, попередивши письмово Кредитора не пізніше як за п'ять банківських днів, достроково виконати зобов'язання забезпечене порукою. По-третє, погашення заборгованості Поручителем за Кредитним договором шляхом договірного списання з рахунку Поручителя відбувалось за відсутності простроченої заборгованості за Кредитним договором, в період, коли строк виконання зобов'язання не настав.

Як вбачається всупереч ст. 554-555 ЦК України, Кредитор не направляв ані Позичальнику, ані Поручителю вимоги про погашення заборгованості, як і не направляв вимоги всім іншим заставодавцям та поручителям - Компанії «Бенезія Інвестментс Лімітед», Компанії «Ардо Істеблішмент Лімітед», Компанії «Мінола Трейдінг Лімітед», ОСОБА_4 та ОСОБА_5, тож погашення заборгованості відбулось з порушенням процедури стягнення, визначеної як умовами Договору поруки, так й нормами чинного законодавства.

При цьому у відповідності до п. 1.1.1 Кредитного договору, строк виконання зобов'язання було встановлено до 12.09.2016 р., але 04.02.2015 р. поручителем - відповідачем ОСОБА_1 було здійснено повне погашення кредитних коштів за Кредитним договором на загальну суму 74829150,69 грн., в тому числі - заборгованість по кредиту в сумі 64000000 грн. та заборгованість по процентам в сумі 10829150,69 грн. за відсутності простроченої заборгованості та відсутності вимоги кредитора до боржника, заставодавців та поручителів. Погашення заборгованості 04.02.2015 за Кредитним договором на підставі Договору поруки, а також його укладання, було здійснено у період застосування до АТ «Дельта Банк» регулятором банківського сектору особливого режиму контролю. Також вказує, що 04.02.2015 р. погашаючи заборгованість ТОВ «Айбокс» за кредитним договором за рахунок своїх коштів у сумі 74829150,72 грн., що в еквіваленті складає 4157175,05 дол. США, в той час як станом на початок операційного дня 04.02.2015 р. на кореспондентському рахунку АТ «Дельта Банк», відкритому у НБУ, знаходилось 2252818,60 грн., а протягом операційного дня на кореспондентський рахунок надійшло 5084111,06 грн. та було списано 6678860,97 грн. тобто (зі слів позивача), операція на підставі договору поруки не проходила, а відповідно операція за договором не здійснювалась, реальних грошових надходжень АТ «Дельта Банк» так і не отримував.

Як з'ясовано судом, і даний факт є беззаперечним, що до визнання АТ «Дельта Банк» неплатоспроможним та запровадження у ньому тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» тривалий час мав проблеми з ліквідністю, результатом чого стало прийняття Нацбанком України низки рішень з метою недопущення погіршення стану ліквідності АТ «Дельта Банк» та захисту інтересів його вкладників і кредиторів, зокрема було прийнято Постанову Правління НБУ від 26.02.2014 №102/БТ «Про надання кредиту для збереження ліквідності» зі змінами, внесеними Постановою Правління НБУ від 12.06.2014 №348/БТ, Постанову Правління НБУ від 11.09.2014 №560/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю АТ «Дельта Банк» шляхом призначення куратора» та Постанову Правління НБУ від 30.10.2014 №692/БТ «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних».

Так, з метою захисту інтересів вкладників та кредиторів Банку, вжиття заходів для приведення діяльності Банку у відповідність до вимог банківського законодавства, відновлення його фінансового стану та усунення порушень, причин і умов, що призвели до його погіршання, 30.10.2014 р. Правлінням НБУ прийнято постанову №692/БТ «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», якою встановлено обмеження у діяльності банку.

В обґрунтування встановлення особливого режиму контролю за діяльністю АТ «Дельта Банк» в постанові НБУ від 30.10.2014 року №692/БТ зазначено, що за результатами аналізу дотримання Банком вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності встановлено високий ризик ліквідності Банку про що свідчать: порушенням Банком вимог Положення про порядок формування та зберігання обов'язкових резервів, критично низький залишок коштів на кореспондентському рахунку Банку в НБУ, прострочена основна сума заборгованості за кредитами рефінансування НБУ, несвоєчасне виконання Банком зобов'язань перед НБУ щодо погашення відсотків за користування кредитами рефінансування в визначений строк, відплив коштів фізичних осіб, залежність від коштів фізичних осіб тощо, що свідчить про здійснення Банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників і кредиторів Банку.

Одним із обмежень, запроваджених Постановою НБУ №692/БТ від 30.10.2014, була вимога приймати погашення заборгованості, що виникла за будь-якими операціями Банку, тільки в грошовій формі.

Аналогічне обмеження у діяльності Банку встановлено п.1.5. Наказу №2650 від 03.11.2014 «щодо стабілізації Банку» за підписом Голови Ради директорів АТ «Дельта Банк» Попової О.Ю., яким запроваджено з 04.11.2014 обмеження в діяльності: погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями Банку, приймати тільки в грошовій формі.

Пунктом 7.9. Положення №346 встановлено, що Банк з моменту отримання рішення НБУ про обмеження окремих видів здійснюваних банком операцій та протягом визначеного цим рішенням строку (або до визначеного терміну) укладає договори та здійснює операції, у тому числі згідно з договорами, що укладені ним з клієнтами до моменту отримання рішення, виключно з урахуванням установлених обмежень.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України «Про НБУ», НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Закону України «Про НБУ», НБУ за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи країни, має право визначати тимчасові особливості регулювання та нагляду за банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки НБУ, у тому числі особливості підтримання ліквідності банків, застосування економічних нормативів, формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат за активними операціями банків, запроваджувати обмеження на їх діяльність, у тому числі обмежувати або забороняти видачу коштів з поточних та вкладних (депозитних) рахунків фізичних та юридичних осіб, а також обмежувати або тимчасово забороняти проведення валютних операцій на території України, зокрема операцій з вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей.

Пунктом 12 ч. 1 ст. 73 Закону України «Про банки та банківську діяльність» встановлено, що у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки НБУ відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів НБУ, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, НБУ адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.

Рішення про віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних приймається Правлінням НБУ, відповідно до п.п.23 п.1 ч.1 ст.15 Закону України «Про НБУ».

Згідно із ч.1-2 ст.75 Закону України «Про банки та банківську діяльність», НБУ зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з критеріїв, зазначеному у ч.1, крім того НБУ має право віднести банк до категорії проблемних з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами НБУ.

Згідно з п.п.9 п.12.2 глави 12 Положення про застосування НБУ заходів впливу, затвердженого Постановою Правління НБУ від 17.08.2012 р. №346 (далі - Положення) (у редакції від 22.09.2014, що діяла на час прийняття Постанови), НБУ має право віднести банк до категорії проблемних у разі наявності такого критерію, як здійснення ризикової діяльності.

У пункті 12.3. глави 12 Положення №346 (у редакції від 22.09.2014, що діяла на час прийняття Постанови)зазначено, що рішення Правління НБУ про віднесення банку (філії іноземного банку) до категорії проблемних має містити обмеження у діяльності банку (філії іноземного банку).

При цьому п. 5.6., 5.7. глави 5 Положення № 346 (у редакції від 26.01.2015, що діяла на час операції по погашенню заборгованості) передбачено, що куратор банку здійснює посилений контроль за діяльністю банку, перебуваючи безпосередньо в банку та/або шляхом проведення аналізу фінансової, статистичної звітності та іншої інформації щодо діяльності банку.

Як з'ясував суд, АТ «Дельта Банк», здійснюючи погашення заборгованості за Кредитним договором на підставі Договору поруки, був зобов'язаний проінформувати куратора про таке погашення, надати йому документи для ознайомлення та погодження, проте такий порядок не було дотримано, про що свідчить необізнаність куратора з фактом погашення відповідачем ОСОБА_1 заборгованості 3 особи № 1 - ТОВ «Айбокс» та відсутність його письмової згоди. Також АТ «Дельта Банк», здійснюючи погашення заборгованості за Кредитним договором на підставі Договору поруки, був зобов'язаний здійснити дану банківську операцію виключно через кореспондентській рахунок, відкритий у НБУ, проте такий порядок не було дотримано, оскільки погашення заборгованості відбувалось напряму з депозитного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_2 на рахунок ТОВ «Айбокс». Оскільки наявні в банку кошти знаходяться на кореспондентському рахунку(зі слів представника позивача), то форма погашення заборгованості в цьому випадку свідчить про зменшення заборгованості в обліку банку без перерахування реальних грошових коштів. При цьому враховуючи, що постановою Правління НБУ від 17.08.2012 р. №346, Постановою Правління НБУ №692/БТ від 30.10.2014 р. «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних» та Постанову Правління НБУ №560/БТ від 11.09.2014 «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю АТ «Дельта Банк» були встановлені обмеження у діяльності АТ «Дельта Банк», як юридичної особи, що входить до банківської системи України, відповідно правочин укладений в порушення постанов НБУ має бути визнаний недійсним, як такий, що укладений юридичною особою, яка не мала права його вчиняти.

Як вбачається із матеріалів справи, від імені АТ «Дельта Банк» спірний Договір поруки підписаний одноособово Головою Ради Директорів Поповою О.Ю., яка не була уповноважена на укладання Договору поруки з ОСОБА_1 відповідно до Статуту АТ «Дельта Банк». Тобто рішення колегіального органу - Ради Директорів АТ «Дельта Банк» щодо уповноваження Попової О.Ю. укладати від імені банку Договір поруки із відповідачем ОСОБА_1 - не приймалось, до того ж при укладанні Договору поруки не дотримано правило двох підписів. Відтак(на думку позивача), при укладенні Договору поруки, відсутня обов'язкова вимога чинності правочину, яка передбачена ч. 2-3 ст. 203 ЦК України: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

При цьому судом було з'ясовано, що протоколом № 324 засідання Спостережної ради АТ «Дельта Банк» від 10.07.2012 р. було затверджено наступний персональний склад Кредитного комітету:

1. Голова Кредитного комітету - Голова Ради директорів Попова О.Ю., 2. Заступник Голови Кредитного комітету - Перший заступник Голови Ради директорів Масюра В.О., 3. Член Кредитного комітету - Заступник голови Ради директорів Фіглус М.М., 4. Член Кредитного комітету - Начальник Юридичного департаменту Тарасюк Д.О. І протокол підписаний Головою Ради директорів Поповою О.Ю., Заступником Голови Ради Директорів Фіглусом М.М., Директором юридичного департаменту Тарасюком Д.О., а Перший заступник Голови Ради директорів Масюра В.О. - відсутній (перебував на лікарняному з 12.06.2014 по 25.06.2014). Проте Заступник Голови Ради Директорів Фіглус М.М. теж був відсутній 25.06.2014 р. у зв'язку із перебуванням у щорічній відпустці з 23.06.2014 по 07.07.2014 р., що підтверджується його Заявою від 16.06.2014 р. та Наказом № 674-к/ТМ Голови Ради директорів Попової О.Ю. від 17.06.2014 р..

Як з'ясовано судом, на підставі постанови Правління НБУ від 02.03.2015 №150 «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 р. № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк». На підставі Постанови Правління НБУ від 02.10.2015 р. № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015. №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

При цьому, 11.09.2014 Постановою Правління НБУ №560/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю АТ «Дельта Банк» було призначено куратора АТ «Дельта Банк» - службовця НБУ, головного фахівця відділу нагляду за банками 1 групи управління нагляду за банками 1 та 2 груп Департаменту пруденційного нагляду Генерального департаменту банківського нагляду Губенко Світлану Миколаївну для забезпечення виконання функцій згідно з повноваженнями, визначеними Положенням №346.

П. 2 Постанови Правління НБУ №560/БТ від 11.09.2014 куратору було надано право керуватись у своїй діяльності повноваженнями, визначеними в пункті 4.9. глави 4 розділу І Положення №346, а саме: а) здійснювати постійний контроль за проведенням банком операцій; б) отримувати інформацію та ознайомлюватися з документами щодо проведення банком операцій і визначення рівня ризиків, на які він може наражатися; в) ініціювати встановлення порядку виконання банком та його відокремленими підрозділами початкових платежів з урахуванням наявності коштів на кореспондентському рахунку і змісту платежів, обрання способів організації управління черговістю початкових платежів (використовуючи засоби системи автоматизації банку, внутрішньобанківської міжфілійної платіжної системи банку, автоматизоване робоче місце "АРМ куратора банку", призначене для управління початковими платежами банку, що надсилаються до СЕП); г) ініціювати заборону на використання для розрахунків прямих кореспондентських рахунків; ґ) ініціювати переведення банку на модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку в СЕП, яка дає банку змогу здійснювати початкові платежі від імені відокремлених підрозділів або через внутрішньобанківську міжфілійну платіжну систему; д) ініціювати проведення нарад з керівництвом банку для отримання пояснень та інформації про вжиття банком заходів щодо усунення порушень і недоліків та забезпечення його фінансової стабільності; е) бути присутнім на: загальних зборах акціонерів, на засіданнях ради і правління банку з правом дорадчого голосу; засіданнях комітетів (в обов'язковому порядку кредитного комітету, комітету з питань управління активами та пасивами, тарифного комітету); нарадах керівництва, у тому числі щодо реструктуризації зовнішніх зобов'язань банку, та інших структурних підрозділів банку, у тому числі підрозділів внутрішнього контролю та аудиту банку; переговорах з інвесторами банку з питань продажу чи реорганізації банку, шляхів оздоровлення банку за рахунок коштів учасників; є) здійснювати контроль за своєчасним виконанням банком вимог (заходів), висунутих (застосованих) Національним банком до банку за результатами його діяльності, у тому числі за виконанням банком плану заходів з фінансового оздоровлення та/або прийнятих у письмовій угоді зобов'язань перед Національним банком; ж) інформувати керівництво служби банківського нагляду щодо результатів аналізу фінансового стану банку, а в разі виникнення негативних тенденцій і виявлення проблем у його діяльності, які можуть нести загрозу втрати ліквідності й платоспроможності та інтересам кредиторів і вкладників, оперативно готувати обґрунтовані пропозиції щодо подальших наглядових дій за цим банком; з) виконувати функції, пов'язані зі здійсненням контролю за використанням коштів, отриманих від Національного банку; и) звертатися до Національного банку з клопотанням про розгляд питання щодо застосування відповідного заходу впливу згідно з вимогами статті 73 Закону про банки до посадових осіб або осіб, які діють за їх дорученням, якщо вони перешкоджають здійсненню функцій куратора банку, зокрема створюють умови, за яких куратор не може повністю або частково здійснювати повноваження, покладені на нього Національним банком; і) виносити за межі банку копії документів, що можуть свідчити про факти порушення банком банківського законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку (пункт 4.9 глави 4 розділу І виключено на підставі Постанови Національного банку №51 від 26.01.2015).

П. 3-4 Постанови Правління НБУ №560/БТ від 11.09.2014 було встановлено заборону Банку використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки, зобов'язано Банк здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентській рахунок, відкритий у НБУ.

Частиною 6-7 ст.67 Закону України «Про банки і банківську діяльність» України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що НБУ має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду. Куратор банку має право вимагати виключно в письмовій формі від керівників банку усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України, надання письмових пояснень з питань дотримання банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, виконання вимог та обмежень у діяльності банку, встановлених НБУ, а також щодо проведення банком будь-яких операцій.

Відповідно до п.5.1., 5.3. глави 5 Положення №346 (у редакції від 26.01.2015, що діяла на час операції по погашенню заборгованості), НБУ має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку у випадках, передбачених нормативно-правовими актами НБУ, та/або в разі наявності хоча б однієї з ознак зазначених у п.5.1. Рішення про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку, строк дії особливого режиму контролю за діяльністю банку та повноважень куратора банку, повноваження куратора банку, відміну/дострокову відміну запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку приймає Правління НБУ.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні Договору поруки, була відсутня обов'язкова вимога чинності правочину, яка передбачена ч. 1 ст. 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам., а в силу ч. 1 ст. 215 ЦК України такий правочин є недійсним, оскільки суперечить ст.ст.553-555 ЦК України.

Як вбачається із зя'сованого, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Постанові №5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у п.24 роз'яснив, що суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Аналогічної позиції дотримується Пленум Вищого господарського суду України у Постанові від 24.11.2014 № 1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» у п.4.1.7, згідно з яким якщо основним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі.

Як вбачається з вимог ч. 9 ст.75 Закону України «Про банки та банківську діяльність» встановлено, що НБУ зобов'язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Враховуючи, що Банк продовжував здійснювати ризикову діяльність, який був притаманний високий ризик ліквідності та недостатність коштів для виконання своїх зобов'язань перед вкладниками і кредиторами, з часу віднесення Банку до категорії проблемних відбулося погіршення показників та зростання ризиків у його діяльності, 02.03.2015 р. Правлінням НБУ прийнято Постанову №150 «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», на підставі якої цього ж дня Виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято Рішення №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк», а згодом - 02.10.2015 р. Правлінням НБУ прийнято Постанову №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Дельта Банк», на підставі якої цього ж дня Виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято Рішення №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно із ч.1, 3 ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відтак, при укладенні Договору відступлення права вимоги, відсутня обов'язкова вимога чинності правочину, яка передбачена ч. 1 ст. 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В силу ч. 1 ст. 215 ЦК України такий правочин є недійсним, оскільки суперечить ст.207 ГК України, ст.ст. 67, 73, 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п.п. 5.1., 5.3., 5.6., 5.7., 7.9., 12.2., 12.3. Положення про застосування НБУ заходів впливу, затвердженого Постановою Правління НБУ від 17.08.2012 р. №346, Постанову Правління НБУ №692/БТ від 30.10.2014 р. «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних» та Постанову Правління НБУ №560/БТ від 11.09.2014 «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю АТ «Дельта Банк».

Крім цього, згідно з положеннями статті 92 ЦК України, якщо орган чи особа діє від імені юридичної особи, вона повинна діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відповідності до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Зазначена позиція повністю узгоджується із п. 40 постанови пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», згідно з яким при вирішенні спорів, пов'язаних з розмежуванням компетенції голови та членів колегіального виконавчого органу товариства, господарським судам необхідно враховувати нижченаведене. У разі, якщо в статуті товариства передбачено, що його виконавчий орган діє у складі кількох осіб, а отже, голова правління не є самостійним органом управління, тому для набуття товариством цивільних прав і обов'язків він на підставі частини другої статті 99 та статті 161 ЦК повинен виносити відповідні питання на розгляд засідання правління чи загальних зборів акціонерів.

Відповідно до п.2.18. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин», розглядаючи справи про визнання недійсними правочинів, вчинених керівником товариства з перевищенням повноважень, господарським судам необхідно виходити з положень частини третьої статті 92 ЦК України, якою передбачено, що у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно з п. 6.1. ст. 6 Статуту АТ «Дельта Банк» (редакція від 29.04.2014, що діяла на момент укладання оспорюваного правочину), органами управління Банку є Загальні збори акціонерів, Спостережна рада, Рада Директорів.

Як з'ясував суд, п. 6.5.1. Статуту, п.1.1. Положення «Про Раду директорів АТ «Дельта Банк» (редакція від 22.04.2011, діяла на момент укладання оспорюваного правочину) встановлено, що Рада Директорів є виконавчим органом Банку. Рада Директорів здійснює управління поточною діяльністю Банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності Банку та несе відповідальність за результати фінансово-господарської діяльності Банку згідно з принципами та порядком, встановленими Статутом Банку, рішеннями Загальних зборів акціонерів і Спостережної ради Банку.

Згідно з п. 6.5.5.-6.5.7. Статуту, п.2.3, 3.1. Положення «Про Раду директорів АТ «Дельта Банк», у межах своєї компетенції Рада Директорів діє від імені Банку, підзвітна Загальним зборам акціонерів та Спостережній раді Банку. Рада Директорів діє на підставі Положення про Раду Директорів Банку, що затверджується Загальними зборами акціонерів Банку. Права та обов'язки членів Ради Директорів визначаються чинним законодавством, Статутом Банку та Положенням про Раду Директорів Банку, а також трудовим договором, що укладається з кожним членом Ради Директорів. Рада Директорів вирішує всі питання діяльності Банку, крім питань, віднесених до компетенції Загальних зборів акціонерів та Спостережної ради Банку. Рада Директорів Банку вирішує всі питання діяльності Банку, за винятком тих, що відносяться до компетенції Загальних зборів акціонерів Банку та/або Спостережної ради Банку, а також виконує передані їй Загальними зборами акціонерів та/або Спостережною радою Банку функції, що належать до компетенції цих органів, крім питань що відносяться до виключної компетенції.

При цьому п. 4.1.-4.2. Положення «Про Раду директорів АТ «Дельта Банк» встановлено, що Голова Ради Директорів організовує роботу Ради Директорів, скликає засідання, забезпечує ведення протоколів засідань Ради Директорів. Голова Ради Директорів має право без доручення (довіреності) діяти від імені Банку відповідно до рішень Ради Директорів, в тому числі представляти інтереси Банку, вчиняти правочини від імені Банку; видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові до виконання всіма працівниками Банку.

Відповідно до п. 6.5.10.1.-6.5.10.3. Статуту, п.4.3.1.-4.3.3. Положення «Про Раду директорів АТ «Дельта Банк», Голова Ради Директорів керує роботою Ради Директорів та без довіреності (доручення) представляє Банк в усіх підприємствах, установах та організаціях як в Україні, так і за її межами, вчиняє правочини, укладає договори, угоди, видає довіреності, підписує будь-які документи та здійснює інші дії в межах своїх повноважень; відповідно до законодавства України на власний розсуд розпоряджається майном та коштами Банку на суму, що не перевищує 25 (Двадцять п'ять) відсотків регулятивного капіталу Банку. Розпорядження майном та коштами Банку на суму, що перевищує 25 (Двадцять п'ять) відсотків регулятивного капіталу Банку, здійснюється з урахуванням положень п.6.4.3.38 цього Статуту; для вирішення окремих питань, що входять до його компетенції видає довіреності на право представництва. інтересів БАНКУ, підписання договорів, угод та зобов'язань від імені Банку.

П. 6.5.12. Статуту встановлено правило двох підписів: будь-які правочини (у тому числі, але не виключно: договори (контракти), угоди, довіреності, гарантії, тощо) та інші документи, конкретний перелік яких визначається та встановлюється Спостережною Радою Банку, від імені Банку повинні бути підписані спільно Головою Ради Директорів (або виконуючим обов'язки Голови Ради Директорів) та особою, призначеною Спостережною Радою Банку з поміж Членів Ради Директорів Банку або Заступників Голови Ради Директорів Банку. Правочини та документи, зазначені в цьому пункті Статуту, вважатимуться належним чином укладеними (вчиненими) та будуть мати юридичну силу для Банку виключно у випадку, коли вони укладені з дотриманням такого правила двох підписів.

Згідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У Листі Верховного суду України від 24.11.2008 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що відповідно до статей 203, 204 ЦК підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Проте положення зазначених статей необхідно застосовувати з урахуванням ст. 4 ЦК. Виходячи з буквального тлумачення норм статей 4 та 203 ЦК, зміст правочину має відповідати: ЦК; іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК; актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією; постановам Кабінету Міністрів України; актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом. Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції.

Відтак, при укладенні Договору поруки, відсутня обов'язкова вимога чинності правочину, яка передбачена ч. 2-3 ст. 203 ЦК України: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. В силу ч. 1 ст. 215 ЦК України такий правочин є недійсним, оскільки відсутність рішення колегіального органу свідчить про відсутність волевиявлення АТ «Дельта Банк» на вчинення правочину та уповноваження конкретної особи на його підписання.

У відповідності до листа Верховного суду України від 01.02.2015 р. «Аналіз застосування судами законодавства, яке регулює поруку як вид забезпечення виконання зобов'язання» зазначено, що підписання договору поруки трьома учасниками є найбільш зручним і надійним варіантом врегулювання правовідносин між сторонами, оскільки це дає можливість узгодити інтереси усіх суб'єктів, визначити їх права та обов'язки й уникнути при цьому можливості будь-яких зловживань від будь-кого з них.

У силу ч. 1 ст. 215 ЦК України такий правочин є недійсним, оскільки відсутність рішення колегіального органу свідчить про відсутність волевиявлення АТ «Дельта Банк» на вчинення правочину та уповноваження конкретної особи на його підписання.

Згідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як з'ясував суд, жодних дій, що свідчать про прийняття до виконання банком Договору відступлення права вимоги, або схвалення такої угоди, вчинено не було.

У відповідності до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У відповідності до п. 17 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції на час направлення повідомлення про нікчемність), уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Згідно із ч. 1 ст. 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня «спеціаліст») та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації.

При цьому ч. 1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

У ч. 1-5 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено, що фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку.

Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Фонд:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.

Як вбачається із вимог п. 8 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» закріплено, що фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону. Аналогічні положення щодо нікчемності правочинів та дій Уповноваженої особи Фонду зазначені у п.4.12 розділу ІІ, п.1.18., 1.20. розділу III , п.2.6. розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 р. №2 (далі - Положення).

У відповідності до п. 1.20 розділу III Положення, фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду (у разі делегування їй Фондом відповідних повноважень) направляє письмове повідомлення про нікчемність правочину (у тому числі договору) контрагенту за таким правочином (у тому числі договором) із посиланням на відповідну норму закону, у якій зазначені підстави нікчемності.

Ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ч. 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Ст. 236 ЦК України закріплено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Тому враховуючи вищевикладене, суд приходить договір поруки № П-2002859-6 від 25.06.2014 р., який укладено між АТ «Дельта Банк» та відповідачем ОСОБА_1, є недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, оскільки він порушує ч. 1, 3 ст. 207 ГК України, ст.ст. 553-555 ЦК України, ст.ст. 67, 73, 75 Закон України «Про банки і банківську діяльність», п.п. 5.1., 5.3., 5.6., 5.7., 7.9., 12.2., 12.3. Положення про застосування НБУ заходів впливу, затвердженого Постановою Правління НБУ від 17.08.2012 р. №346, Постанову Правління НБУ №692/БТ від 30.10.2014 р. «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», є недійсним на підставі ч. 2-3 ст. 203 ЦК України та ч. 1 ст.215 ЦК України, оскільки особа, яка вчинили правочин не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, є нікчемним на підставі ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Згідно ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача - ПАТ «Дельта Банк» знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір та витрати за подання оголошення у ЗМІ необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача у відповідності зі ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, ч. 1 ст. 203, 207 та ч. 1 ст. 215, ст. 553-555 ЦК України, постановою № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст. 10, 53, 57, 60, 88, 169, 208, 209, ст. 212-215, ст. 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ «Дельта Банк» - задовольнити.

Визнати недійсним договір поруки № П-2002859-6 від 25.06.2014 р., укладений між ПАТ «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: 04210, АДРЕСА_1).

Визнати відсутнім у ОСОБА_1 (і.к. НОМЕР_1) права вимоги за договором кредитної лінії № НКЛ-2002859 від 13.09.2013 р., укладеним між ПАТ «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) та ТОВ «Айбокс» (код ЄДРПОУ 34046074), яке виникло на підставі Договору поруки № П-2002859-6 від 25.06.2014 р., укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: 04210, АДРЕСА_1) на користь ПАТ «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) судовий збір у сумі 2756 грн. та 420 грн. за надання оголошення у ЗМІ.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Васалатій К.А.

Попередній документ

62845135

Наступний документ

62845137

Інформація про рішення:

№ рішення:	62845136
№ справи:	756/9470/16-ц
Дата рішення:	21.11.2016
Дата публікації:	24.11.2016
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Оболонський районний суд міста Києва
Категорія справи:	Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	(14.08.2019)
Результат розгляду:	Приєднано до матеріалів справи
Дата надходження:	11.03.2019
Предмет позову:	про застосування наслідків недійсності правочинів,

Учасники справи:

головуючий суддя:

ЧЕРВИНСЬКА МАРИНА ЄВГЕНІВНА

Червинська Марина Євгенівна; член колегії

ЧЕРВИНСЬКА МАРИНА ЄВГЕНІВНА; ЧЛЕН КОЛЕГІЇ

суддя-доповідач:

КУРИЛО ВАЛЕНТИНА ПАНАСІВНА

член колегії:

АНТОНЕНКО НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

ЖУРАВЕЛЬ ВАЛЕНТИНА ІВАНІВНА

КОРОТУН ВАДИМ МИХАЙЛОВИЧ