Справа № 755/15158/16-ц
"18" листопада 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Ластовки Н.Д.,
при секретарі Панасюк Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, заінтересована особа ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка навчається, -
Позивач ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання на період навчання сина, ОСОБА_3 у розмірі 1286,00 грн, починаючи з дня подачі позову до суду.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що в зареєстрованому шлюбі з відповідачем перебувала з 14 грудня 1995 року. Від даного шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. 29 вересня 2015 року рішенням Дніпровського районного суду м. Києва шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, навчається в Київському інституті Національного університету «Одеської юридичної Академії». Відповідач ОСОБА_2 не цікавиться життям сина та не бере ніякої участі у його вихованні. Дитина знаходиться повністю на утриманні позивача. Навчання дитини вимагає значних витрат. Доходів позивача не вистачає, оскільки вона перебуває на пенсії. Вищевикладені обставини і змусили позивача звернутися до суду з вказаним позовом.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 вимоги позову визнав частково. Зазначив, що є інвалідом 3 групи та отримує пенсію, а тому не взмозі сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 1 268,00 грн., як того вимагає позивач.
Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився, протее до суду наддав заяву про розгляд спрапви у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить наступного.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст.150 Сімейного кодексу України).
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 p., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір'ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов'язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім'ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.
Судом встановлено, що з 14 грудня 1995 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджкється свідоцтвом про укладення шлюбу. (а.с.3).
Від даного шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження. (а.с.4).
29 вересня 2015 року рішенням Дніпровського районного суду м. Києва шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, що підтверджується відповідною відміткою у паспорті позивача та рішенням Дніпровського районного суду м. Києва.(а.с.6,8).
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, навчається в Київському інституті Національного університету «Одеської юридичної Академії», що підтверджується довідкою № 666 від 02 вересня 2016 року, в якій вказано термін навчання з «01.09.2016 року до 30.06.2017 року». (а.с.11).
Позивач ОСОБА_1 є пенсіонеркою та знаходиться на обліку в Лівобережному ОУПФУ м. Києва і отримує пенсію за вислугу років працівникам охорони здоров'я, яка в сукупності за 6 місяців становить загальну суму 8 126,10 грн., що підтверджується довідкою № 9674 від 07 листопада 2016 року.
Відповідач ОСОБА_2 є пенсіонером та інвалідом 3 групи та знаходиться на обліку в Лівобережному ОУПФУ м. Києва і отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання інвалідам, яка в сукупності за 10 місяців склала суму в розмірі 9 381,00 грн., що підтверджується довідкою № 175 від 24 жовтня 2016 року.
Відповідно до положення статті 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Відповідно до абз. 1 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 р. обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Зазначений у Постанові Пленуму Верховного Суду України фактичний склад необхідно доповнити ще одним юридичним фактом - походження дитини від батьків (кровне споріднення біологічне походження) або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення).
Однак відповідно до статті 199 Сімейного кодексу України і вказаного роз'яснення Пленуму Верховного Суду України обов'язок щодо утримання повнолітніх дочки, сина виникає за умови їх потреби у матеріальній допомозі у зв'язку з навчанням. Таким чином, особа не в усіх випадках є обмеженою у зв'язку з навчанням в можливості заробляти кошти для власного забезпечення. Тому в разі спору така потреба має бути встановлена судом. Потреба в матеріальній допомозі має бути пов'язаною з навчанням.
Згідно з ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. (ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України).
Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач є пенсіонером, інвалідом 3 групи, отримує стабільний заробіток у виді пенсії, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, заінтересована особа ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка навчається підлягає частковому задоволенню, та присуджує до стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання його повнолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку ОСОБА_2 щомісячно, на період навчання його сина у Київському інституті Національного університету «Одеської юридичної Академії», починаючи з 10.10.2016 року і до 30 червня 2017 року.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до вимог ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача судовий збір в дохід держави не стягується, оскільки він є особою, яка звільнена від його сплати відповідно до Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 p, ст.ст.141, 150, 180, 182, 191, 199, 200 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, ст.ст. 10, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, заінтересована особа ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка навчається - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: 02125, АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 аліменти у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно на період навчання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у Київському інституті Національного університету «Одеської юридичної Академії», починаючи з 10.10.2016 року і до 30 червня 2017 року.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.